Іменем України
11 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/17730/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехцентр ЛТД» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 31 травня 2021 року № 287210,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехцентр ЛТД» (даті - позивач, ТОВ «Спецтехцентр ЛТД») до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною і скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 31 травня 2021 року № 287210 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 21 квітня 2021 року № 0065562 на суму 326,43 євро.
Позовні вимоги ТОВ «Спецтехцентр ЛТД» мотивовані тим, що 21 квітня 2021 року у пункті габаритно-вагового контролю «Дачне» на а/д М-05 Київ-Одеса 452 км+ 811 посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Volvo, модель FH12, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки Schmitz модель S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що використовувався позивачем. За результатами контролю складено довідку № 0068444 про результати здійснення габаритно-вагового контролю і Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0065562, відповідно до яких вагові параметри транспортного засобу позивача повною масою 40,9 т, зокрема, навантаження на осі фактично складало 7,06 т, 12,26 т, 7,28 т, 7,25 т, 7,05 т, при нормативно допустимій 11, 11, 24, 44, що на думку Укртрансбезпеки свідчило про перевищення вагового обмеження на одиночну вісь.
Вказані Акт і довідка складені згідно даних чеку про зважування від 21 квітня 2021 року о 23:00 год.
Водій надав пояснення про причини порушення в яких зазначив, що з порушенням не згоден, оскільки завантажувався згідно встановлених норм вагового контролю, що підтверджується загальною масою транспортного засобу, вказаній у чеку зважування 40900 кг, при допустимій вазі 44000 кг. Однак, інспектори не звернули увагу його доводи і на той факт, що вантаж насипний (просо) та змінює своє положення по осям.
На підставі вказаних документів проведено розрахунок від 21 квітня 2021 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд на суму 326,43 євро.
На підставі Акту № 0065562 і довідки №0068444 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21 квітня 2021 року № 281118, в якому вказано що перевезення вантажу згідно ТТН від 21 квітня 2021 року (просо) з перевищенням вагових норм встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху на одиночну вісь та складає 12260 кг при допустимій 11000 кг і за це порушення відповідальність передбачена пунктом 1 абзацу 15 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 10 % при перевезенні ватажу без відповідного дозволу.
31 травня 2021 року в. о. начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 287210 на суму 17000,00 грн.
Вважаючи вказані постанову і розрахунок плати протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року справу прийнято до провадження та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 21 квітня 2021 року № 0065562 на суму 326,43 євро.
Заперечуючи проти задоволення позову ТОВ «Спецтехцентр ЛТД», Укртрансбезпека у листопаді 2025 року подала відзив на позовну заяву, вказуючи на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки працівники відповідачі діяли правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
21 квітня 2021 року у пункті габаритно-вагового контролю «Дачне» на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса 452 км+ 811 посадовими особами Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Volvo, модель FH12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Schmitz модель S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що використовувався перевізником ТОВ «Спецтехцентр ЛТД» та підтверджено товарно-транспортною накладною від 21 квітня 2021 року.
За результатами контролю складено Довідку № 0068444 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0065562, відповідно до яких вагові параметри транспортного засобу позивача повною масою 40,9 т, зокрема, навантаження на осі фактично складало 7,06 т, 12,26 т, 7,28 т, 7,25 т, 7,05 т, при нормативно допустимій 11, 11, 24, 44, що на думку Укртрансбезпеки свідчило про перевищення вагового обмеження на одиночну вісь.
Відповідно до Акту № 0065562 про перевищення транспортним засобом нормативного вагових параметрів від 21 квітня 2021 року повна маса: нормативно допустима 44000 кг, фактична 40900 кг, осьові навантаження: нормативно допустиме 11000/11000/24000, фактично складало 7006/12260/21680.
Згідно з довідкою № 0068444 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21 квітня 2021 року автомобіля Volvo, модель FH12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Schmitz модель S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 (тягач з напівпричепом трьохосьовий підпункт 12 пункту 5), за результатом вагового контролю: навантаження на осі, тонн: 1) 7,060; 2) 12,260; 3) 7,280; 4) 7,280; 5) 7,056.
Відповідно до чеку результатів зважування: пункт зважування «Дачне», дата - 21 квітня 2021 року, час 23:00, режим динаміка, реєстраційний номер НОМЕР_1 , обчислена формула 1+1+3, кількість осей 5, швидкість 3,35 км/год; вісь 1 вага 7,06 т, сума 7,06 т, норма 11,22 т; вісь 2 вага 12,26 т, сума 12,26 т, норма 11,22 т; вісь 3 вага 7,28 т, вісь 4 7,25 т, вісь 5 7,05 т, сума 21,58 т, норма 24,48 т; загальна вага: сума 40,9 т, норма 46,92 т.
Згідно з актом № 281118 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21 квітня 2021 року, в якому вказано, що перевезення вантажу згідно ТТН від 21 квітня 2021 року (просо) з перевищенням вагових норм, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху на одиночну вісь та складає 12260 кг, при допустимій 11000 кг і за це порушення відповідальність передбачена частиною першою абзацу 15 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 10 % при перевезенні ватажу без відповідного дозволу. В акті водій автомобіля виклав письмові пояснення, вказавши: «з протоколом не згоден, оскільки вантажився згідно норм вагового контролю, що підтверджує загальну вагу автомобіля зазначений в чеці зважування 40900 кг. Інспектора не взяли до уваги мої доводи, що вантаж просо і змінює свої розміщення осей відносно та є рухомим.».
Відповідно до постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31 травня 2021 року № 287210 позивачем 21 квітня 2021 року допущено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та стягнуто адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III),
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
У силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком, зокрема Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізовано у Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області, Відділ державного нагляду (контролю) у Миколаївській області, Відділ державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Таким чином, з урахуванням вказаного, зважаючи, що Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізовано шляхом поділу на вказані відділи, Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві, Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області, як структурний підрозділ апарату Державної служби України з безпеки на транспорті, суд дійшов висновку, що Державна служба України з безпеки на транспорті, є належним відповідачем.
З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.
За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
У частині чотирнадцятій статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до частини сімнадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами регламентується Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку № 1567).
Пунктом 3 Порядку № 1567 встановлено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (пункт 15 Порядку № 1567).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Частинами першою і четвертою статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Згідно з абзацом 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 % до 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлюються Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30).
Відповідно до пункту 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у редакції, що була чинною на момент здійснення перевезення, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі треба вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Відповідно до пункту 5 Правил № 30 рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (пункт 16 Порядку № 879).
Пунктом 18 Порядку № 879 передбачено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
За положеннями пунктів 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Із матеріалів справи вбачається, що порушення вагових норм було виявлено під час проведення габаритно-вагового контролю від 21 квітня 2021 року. Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 287210 винесена від 31 травня 2021 року, тобто в межах передбаченого двомісячного строку.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10-40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Аналіз наведених норм вказує, що без дозволу великоваговий транспорт здійснює рух без відповідного дозволу у разі перевищення встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху не більше 2 відсотків, у разі перевищення становлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5 відсотків на перевізника накладається штраф.
З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою відповідача проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача, що останнім не заперечується, за результатами складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, якими зафіксовано перевезення позивачем вантажу із перевищенням навантаження на одиничну вісь понад 10 відсотків.
Таким чином, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу Volvo, модель FH12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки Schmitz, модель S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлено, що навантаження на одиночну вісь (другу вісь тягача), яка склала 12,26 т при нормативно допустимому - 11 тонн.
Отже, матеріалами справи підтверджено факт перевантаження осі автомобіля вагою 12,26 тонни, при нормі 11,00 тонн, що становить 11,45 %.
Відповідно до цих результатів вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2 %, що дає підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16, яка підтримана у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 300/3504/21.
Вищезазначений необхідний дозвіл позивачем не надано посадовим особам відповідача.
Водночас, виходячи з чеку зважування відповідач виходив із того, що норма становить 11,22 т, тобто перевантаження становить 9,46 %.
Суд вважає, що наведені висновки не спростовують встановлено факту перевищення допустимої норми вагових обмежень.
Отже, на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки під час перевезення сипучого вантажу, а саме просо, мало місце перевищення встановленого осьового навантаження, що в свою чергу є порушенням пункту 22.5 Правил дорожнього руху, то винесена відповідачем постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн є законною та обґрунтованою.
Також, суд звертає увагу, що переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 814/1460/16.
Поряд з вищевказаним, суд звертає увагу позивача, що перевізник має можливість перевозити вантаж не насипом, а із застосуванням тари чи контейнера, які унеможливлюють нерівномірність розподілу завантаження вантажу по транспортному обладнанню (див. постанову Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №814/1460/16).
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, сипучого вантажу великогабаритним автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для учасників дорожнього руху, а тому суд не приймає до уваги доводи позивача щодо сипучості вантажу, так як вони є необґрунтованими.
Суд відхиляє посилання позивача щодо неправомірності сумування відповідачем осьових навантажень напівпричепу, оскільки навантаження трьох осей напівпричепу відповідача нормі, порушення норми вагових обмежень встановлено за 2 віссю тягача.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П40 М 059049 20 чинне до 20 травня 2021 року, що вказує на докази проходження сертифікації ваговим комплексом, а тому у цій частині, суд відхиляє посилання позивача.
Водночас, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого відповідачем надано свідоцтво про повірку.
Отже, обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю відповідає вимогам законодавства.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 31 травня 2021 року № 287210 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн є правомірною і не підлягає скасуванню.
Щодо інших зауважень позивача щодо актів перевірки та постанов, суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації; внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то у залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Отже посилання позивача про недотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, з урахуванням викладених мотивів у даному рішенні, не впливають на його дійсність та не можуть мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову, то підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехцентр ЛТД» (ідентифікаційний код: 42359900, місцезнаходження: вул. Новікова, 3, м. Одеса, Одеська область, 65098) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код: 39816845, місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150) про визнання протиправною та скасування постанови від 31 травня 2021 року № 287210.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Кисіль