09 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6086/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через адвоката Кривоноса А.І., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області. При призначенні пенсії їй не була виплачена грошова допомога, передбачена пунктом 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки органи ПФУ не врахували до спеціального стажу, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги, період роботи позивачки медичною сестрою у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) у 1985 - 1991 роках. У серпні 2025 року позивачка повторно звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області та надала довідку УСБУ в Кіровоградській області про підтвердження цього періоду роботи. Втім відповідач листом №7467-7700/К-02/8-1100/25 від 01.09.2025 року відмовив їй у нарахуванні грошової допомоги. Позивачка вважає неправомірним неврахування страхового медичного стажу, набутого нею в РФ, тому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №7467-7700/К-02/8-1100/25 від 01.09.2025 року щодо ненарахування їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, з урахуванням вимог пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути її заяву щодо призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, з урахуванням вимог пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахування правової оцінки, наданої судом.
Ухвалою судді від 09.09.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що спеціальний медичний стаж роботи позивачки становить 28 років 14 днів, при необхідних 30 роках, передбачених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому позивачка не має права на отримання грошової допомоги. Стверджував, що відповідати за цим позовом має ГУ ПФУ в Харківській області, яке розглядало заяву позивачки від 06.11.2024 року. Тож просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1984 року працює на медичних посадах в різних закладах та установах.
У вересні 2024 року позивачка, досягнувши віку 60 років, звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 23.09.2024 року про призначення їй пенсії за віком.
На той час вона працювала старшою медичною сестрою поліклініки військово-медичної служби УСБУ в Кіровоградській області.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення №110130016879, яким з 17.09.2024 року призначило ОСОБА_1 пенсію за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", обчислило їй пенсію у розмірі, установленому статтями 27, 28 цього Закону, та розпочало її щомісячну виплату. Страховий стаж позивачки склав 40 років 11 місяців 8 днів.
У жовтні 2024 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 10.10.2024 року, у якій просила виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти пенсій за віком, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Просила зокрема врахувати до пільгового стажу період роботи з 03.10.1985 року по 11.04.1991 року медичною сестрою у військовій частині НОМЕР_2 (госпіталь), пільгову довідку не може надати у зв'язку з військовою агресією РФ.
За результатами розгляду цієї заяви ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення №110130016879 від 18.10.2024 року про відмову в перерахунку пенсії та призначенні грошової допомоги до надходження акту зустрічної перевірки.
У листопаді 2024 року позивачка знову звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 06.11.2024 року, у якій просила виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти пенсій за віком.
За результатами розгляду цієї заяви ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення №110130016879 від 15.11.2024 року про відмову в перерахунку пенсії та призначенні грошової допомоги у зв'язку з відсутністю необхідного 30-річного стажу.
У серпні 2025 року позивачка вкотре звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 13.08.2025 року, у якій просила виплатити їй грошову допомогу.
Відповідач надав їй відповідь №7467-7700/К-02/8-1100/25 від 01.09.2025 року про те, що її стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 28 років 14 днів. Період роботи з 03.10.1985 року по 11.04.1991 року на посаді медичної сестри приймального відділення військової частини НОМЕР_2 (РФ) неможливо зарахувати до стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, з причин відсутності інформації про віднесення приймального відділення військової частини НОМЕР_2 до закладів охорони здоров'я. Відповідач повідомив позивачку, що оскільки на день досягнення пенсійного віку (60 років) вона не мала необхідних 30 років страхового стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, то вона не має права на призначення грошової допомоги на умовах пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв'язку з невиплатою позивачці грошової допомоги, належної при призначенні пенсії за віком, з підстав недостатності у неї спеціального стажу працівника закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають зокрема: е) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
Згідно зі статтями 56, 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок №1191), який містить такі норми:
1. Цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати.
2. До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені:
- переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"
- переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".
4. Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
5. Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
6. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.
7. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (надалі - Перелік №909), і до цього Переліку включені лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри та такі посади у них: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Відповідно до примітки 2 до Порядку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі №200/854/19-а, для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" грошової допомоги при виході на пенсію по Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на зазначених вище посадах.
Суд установив, що за заявою позивачки їй з 17.09.2024 року вперше призначена пенсія за віком. На день досягнення пенсійного віку 60 років позивачка працювала на посаді старшої медичної сестри у закладі охорони здоров'я державної форми власності - у поліклініці військово-медичної служби УСБУ в Кіровоградській області, яка відповідно до наказу Служби безпеки України від 28.11.2007 №852 "Про затвердження Переліку закладів охорони здоров'я Служби безпеки України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.12.2007 року №1343/14610, належить до закладів охорони здоров'я Служби безпеки України.
Записами у трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджено, що вона працювала на таких посадах медичного персоналу:
- 02.04.1984 року по 02.09.1985 року - медсестра кардіологічного відділення Кіровоградської обласної лікарні,
- 03.10.1985 року по 11.04.1991 року - медсестра приймального відділення військової частини НОМЕР_2 (РСФСР),
- 06.02.1992 року по 06.07.1993 року - молодша медична сестра, медична сестра військової частини НОМЕР_3 (РФ),
- 02.03.1994 року по 17.02.1998 року - медичний реєстратор військової медичної служби УСБУ в Кіровоградській області,
- 18.02.1998 року по 17.06.2003 року - медична сестра військово-медичної служби УСБУ в Кіровоградській області,
- 18.06.2003 року по 16.09.2024 року - старша медична сестра поліклініки військово-медичної служби УСБУ в Кіровоградській області.
За розрахунками відповідача, на день досягнення позивачкою пенсійного віку стаж її роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівника закладу охорони здоров'я, склав 28 років 14 днів, що є недостатнім для надання їй грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що до цього спеціального медичного стажу враховані такі періоди роботи позивачки:
- 02.04.1984 року по 02.09.1985 року - медсестра кардіологічного відділення Кіровоградської обласної лікарні,
- 18.02.1998 року по 16.09.2024 року - медична сестра, старша медична сестра військово-медичної служби УСБУ в Кіровоградській області.
Спірним є період роботи позивачки з 03.10.1985 року по 11.04.1991 року (медсестра приймального відділення військової частини НОМЕР_2 в РСФСР), який відповідач врахував до загального страхового стажу, але не врахував до спеціального стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, пославшись на відсутність інформації про належність приймального відділення військової частини НОМЕР_2 до закладів охорони здоров'я.
Статтею 24-1 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.
Приміткою 3 до Переліку №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Суд зазначає, що до 01.01.1992 року діяла постанова Ради Міністрів СССР від 17.12.1959 року №1397 "Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства", якою затверджений Перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.
У цьому Переліку вказані лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші). До посад лікарів та інших медичних працівників, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори.
Отже, робота позивачки медичною сестрою у приймальному відділенні військової частини НОМЕР_2 (військовий госпіталь в системі МО СССР) у 1985 - 1991 роках відповідно до діючого тоді законодавства давала право на пенсію за вислугу років, а тому підлягає зарахуванню до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, Порядком №1191.
Пунктом 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (надалі - Порядок №22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються:
8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону: трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. У тих випадках, коли в трудовій книжці або відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення", від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", додаються уточнюючі довідки закладів, установ або їх правонаступників, інші документи, що підтверджують такі відомості.
Суд зазначає, що чинне законодавство не вимагає від особи подання окремої заяви про виплату їй грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV. Виплата цієї грошової допомоги здійснюється на підставі заяви про призначення пенсії за віком, до якої додані необхідні документи (трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, уточнюючі довідки, інші підтвердні документи), і не передбачає прийняття органом ПФУ окремого рішення про призначення чи виплату пенсіонеру грошової допомоги. Сума цієї грошової допомоги обчислюється у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, а її виплату здійснює орган ПФУ, в якому пенсіонер перебуває на обліку, одноразово одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Позивачка в установленому порядку звернулася до відповідача - територіального органу ПФУ за своїм місцем проживання за призначенням пенсії за віком, подавши відповідну заяву від 23.09.2024 року та трудову книжку. Записи трудової книжки позивачки свідчать, що її спеціальний страховий стаж працівника закладу охорони здоров'я на посадах середнього медичного персоналу (медичної сестри, старшої медичної сестри) складає понад 30 років, що дає її право на виплату грошової допомоги.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області призначило позивачці пенсію за віком та з вересня 2024 року розпочало її виплату.
Однак виплата грошової допомоги при першій виплаті позивачці пенсії, як це передбачено пунктом 7 Порядку №1191, здійснена не була.
Це змусило позивачку неодноразово звертатися до відповідача із заявами про виплату їй такої грошової допомоги. Позивачка у заявах від 10.10.2024 року та від 13.08.2025 року просила відповідача врахувати, що не може надати інші підтвердні документи.
Суд зазначає, що трудова книжка містить усі необхідні записи про періоди роботи в закладах охорони здоров'я на посадах середнього медичного персоналу. Через військову агресію РФ проти України та відсутність обміну інформацією з органами та установами РФ позивачка не може надати уточнюючу довідку про період роботи у військовій частині НОМЕР_2 від цієї військової частини чи її правонаступника.
Доводи відповідача про те, що при зверненні із заявою від 13.08.2025 року позивачка не дотрималася порядку звернення за призначенням цієї грошової допомоги, установленого Порядком №22-1, суд відхиляє, оскільки цей Порядок не регулює таке питання та не передбачає форми заяви про призначення/виплату грошової допомоги.
Відповідач при розгляді заяви від 13.08.2025 року навів хибні розрахунки про відсутність у ОСОБА_1 необхідного 30-річного спеціального стажу медичного працівника, що визначає право на виплату грошової допомоги, та дійшов до помилкового висновку про неврахування до цього спеціального стажу періоду її роботи на посаді медичної сестри з 03.10.1985 року по 11.04.1991 року, який підтверджений трудовою книжкою.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.
Суд вважає, що оскаржений лист №7467-7700/К-02/8-1100/25 від 01.09.2025 року, наданий ГУ ПФУ в Кіровоградській області позивачці у відповідь на її заяву, не є рішенням суб'єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України, а відтак підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Воднораз суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки попри наявність у позивачки права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, та попри свій обов'язок при першій виплаті позивачці пенсії за віком виплатити їй також цю грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, цей обов'язок не виконав. Повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними та не передбачають його права діяти на власний розсуд.
Тож таку бездіяльність відповідача слід визнати протиправною, а права позивачки слід відновити, зобов'язавши відповідача виплатити їй цю грошову допомогу.
Такий обов'язок слід покласти саме на ГУ ПФУ в Кіровоградській області - територіальний орган ПФУ, в якому позивачка перебуває на обліку та отримує пенсію.
Суд відхиляє клопотання відповідача про залучення належного відповідача - ГУ ПФУ в Харківській області, оскільки позивачка не оскаржує рішення, прийняте цим суб'єктом владних повноважень, і не висуває до нього ніяких вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ