11 грудня 2025 року м. Київ справа №320/19365/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "А-ЕНЕРГІЯ" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "А-ЕНЕРГІЯ" з позовом до Київської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення щодо класифікації товару від 22.03.2024 № КТ-UA100000-0097-2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100160/2024/000134 Київської митниці;
- визнати протиправними та скасувати рішення щодо класифікації товару від 22.03.2024 №КТ-UA100000-0100-2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100160/2024/000133 Київської митниці;
- визнати протиправними та скасувати рішення від 22.03.2024 №КТ-UA100000-0098-2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100160/2024/000132 Київської митниці;
-визнати протиправними та скасувати рішення від 22.03.2024 № КТ- UA100000-0099-2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100160/2024/000135 Київської митниці.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що згідно з міжнародним договором купівлі-продажу від 08.01.2024 №WO-08012024 ТОВ “А-ЕНЕРГІЯ» придбало у виробника DEZA a.s. (Чеська Республіка) масло кам'яновугільне вбирне (Wash oil) із фізико-хімічними характеристиками та властивостями, які у повній мірі відповідають всім критеріям, стандартам та технічним вимогам, яким має відповідати таке масло згідно з сертифікатами виробника, паспортом безпеки. Товар, що надійшов на адресу позивача на виконання умов укладеного Договору, був пред'явлений останнім до митниці для митного оформлення за митними деклараціями №24UA100160532914U1, №24UA100160532915U0, №24UA100160532962U6, №24UA100160532961U7. Разом з митними деклараціями було надано відповідні документи. При оформленні вказаних митних декларацій товар класифікований позивачем за кодом УКТЗЕД: 27079919 і визначений як масло кам'яновугільне вбирне. У ході проведення митного оформлення на підставі зазначених митних декларацій відповідачем від ввезеного товару відібрано проби, які направлені на дослідження до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, яка за результатами експертиз склала висновки від 15.02.2024 №142000-3101-0133, від 15.02.2024 №142000-3101-0130, від 15.02.2024 №142000-3101-0131 та від 15.02.2024 №142000-3101-0132, на підставі яких відповідачем прийнято спірні рішення про визначення коду товару, в яких товар класифікований відповідачем за кодом УКТЗЕД 2707500090 як “інші суміші ароматичних вуглеводнів…», а також винесено спірні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Позивач не погоджується з визначеним митним органом коду та описом товару, оскільки згідно з поясненнями до кодів УКТЗЕД, код 2707991900 (заявлений позивачем у ВМД) охоплює продукти перегонки високотемпературної кам'яновугільної смоли. Такі продукти містять не лише вуглеводні з переважним масовим вмістом ароматичних вуглеводнів, але також азото-, кисне- і сірковмісні сполуки. Масло кам'яновугільне вбирне (Wash oil) відноситься саме до таких продуктів, які відповідають вищезазначеним критеріям за походженням, що підтверджується як характерним для продуктів перегонки високотемпературної кам'яновугільної смоли хімічним складом, так і висновками СЛЕД Держмитслужби, паспортом безпеки на даний вид продукції та сертифікатами виробника, а не до інших сумішей вуглеводнів, які охоплює код 2707500090. Масло кам'яновугільне вбирне технологічний поглинач, отриманий в процесі ректифікації кам'яновугільної смоли, і згідно з його характеристиками, не є підакцизним товаром та ніколи не використовувалось і не може використовуватись у якості палива чи пального або будь-яких інших речовин, що відносяться до підакцизних товарів. Тому ввезений позивачем на митну територію України товар правильно класифіковано ним за кодом УКТЗЕД 2707991900. Оскільки декларантом не було допущено порушення правил класифікації товару за УКТЗЕД у вказаних митних деклараціях, у Київської митниці були відсутні правові підстави, визначені ч. 4 ст.69 Митного кодексу України, для прийняття спірних рішень. З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позов зазначив, що декларантом з метою здійснення митного оформлення товару подано до митниці електронні митні декларації, які зареєстровано за №24UA100160532914U1, №24UA100160532915U0, №24UA100160532962U6, №24UA100160532961U7 на товар “масло кам'яновугільне вбирне».
Так, спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень проведено дослідження та складено висновки від 15.02.2024 №142000-3101-0133, від 15.02.2024 №142000-3101-0130, від 15.02.2024 №142000-3101-0131 та від 15.02.2024 №142000-3101-0132. Ураховуючи вказані висновки митницею прийняті рішення щодо класифікації товарів від 22.03.2024 № КТ-UA100000-0097-2024, від 22.03.2024 №КТ-UA100000-0100-2024, від 22.03.2024 №КТ-UA100000-0098-2024 та від 22.03.2024 № КТ- UA100000-0099-2024, якими змінено заявлені коди товару з 2707991900 УКТЗЕД (ставка мита 0%) на 2707500090. При класифікації даного товару митний орган не повинен був керуватися правилом 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД тому, що це правило застосовується лише у разі якщо з будь-яких інших причин товар на перший погляд можна віднести до двох чи більше товарних позицій, а класифікацію даного товару здійснено у межах товарної позиції 2707 УКТЗЕД. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив митного органу, в якому останній заперечує проти наведених у відзиві аргументів та просить суд позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
08.01.2024 між DEZA a.s. (Чеська Республіка) (Продавець) і ТОВ “А-ЕНЕРГІЯ» (Покупець) укладено міжнародний договір купівлі та продажу №WO-08012024 (далі по тексту - Договір), за яким Продавець повинен поставити Покупцю, а Покупець, відповідно до умов, зазначених в цьому договорі, приймає поставку наступних товарів: масло кам'яновугільне поглинальне (пункт Договору 1.1.)
На підставі пункту Договору 1.3. загальна кількість Товару складається з суми інвойсів.
Згідно з пунктом 4.1. Договору ціна товару вказується в інвойсах на кожну партію товару.
Відповідно до пункту 4.2. Договору загальна сума Договору становить 73 000 євро +/- 10%. Ціна договору включає в себе всі витрати, які покриваються Продавцем відповідно до цього Договору.
На виконання п.4.1 Договору виробником DEZA a.s. було надіслано на адресу позивача інвойс-проформу від 10.01.2024 № 9200006338 (додаток 2) на оплату 50 000 мт товару на загальну суму 36 500,00 євро та від 22.01.2024 № 9200006354 (додаток 3) на оплату 50 000 мт товару на загальну суму 36 500,00 євро.
Позивачем було здійснено оплату за товар за Договором, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 15 січня 2024 року №1 та платіжною інструкцією в іноземній валюті від 23 січня 2024 року №2.
Так, з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ “А-ЕНЕРГІЯ» було пред'явлено Київської митниці “масло кам'яновугільне вбирне» за митними деклараціями №24UA100160532914U1, №24UA100160532915U0, №24UA100160532962U6, №24UA100160532961U7, в яких товар було задекларовано за кодом 2707991900 згідно з УКТЗЕД.
З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації заявленого до митного оформлення товару згідно з УКТЗЕД, посадовою особою митниці, відповідно до ст.ст. 69, 356, 357 Митного кодексу України та п. 9 розділу III “Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397, наплавлено запити від 01.02.2024 до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Дермитслужби про проведення дослідження заявленого до митного оформлення товару.
За результатами проведених досліджень, Спеціалізованою лабораторією з питань і експертизи та досліджень Держмитслужби України складено висновки від 15.02.2024 №142000-3101-0133, від 15.02.2024 №142000-3101-0130, від 15.02.2024 №142000-3101-0131 та від 15.02.2024 №142000-3101-0132.
Відповідно до висновків встановлено, що проби товару є непрозорою рідиною темно-коричневого кольору, виявлено складну суміш ароматних вуглеводнів (у тому числі: нафтален, 1-метилнафтален, 2-етилнафтален, біфеніл, 1,3-диметилнафтален, 2,8-диметилнафтален, 1,2- диметилнафтален, 4-метил-1,1- біфеніл, еценафтен), ароматичні азотовмісні гетероциклічні сполуки (зокрема, 1-метил-ізохінолін, 3-метилхінолін, ізохінолін, 7-метилхінолін), ароматичні кисневмісні гетероциклічні сполуки (дібеннзофуран), ароматичні сірковмісні гетероциклічні сполуки (бензотіофен). Фракційний склад проб товару: температура початку кипіння складає 226° С ; 70 об.% проб (включаючт втрати (1 об. %) переганяється при 250° С; температура кінця кипіння складає 280° С. Густина проби за температури 15° С становить 1036,0 кг/м3 .
На підставі висновків від 15.02.2024 №142000-3101-0133, від 15.02.2024 №142000-3101-0130, від 15.02.2024 №142000-3101-0131 та від 15.02.2024 №142000-3101-0132 Київською митницею прийняті рішення щодо класифікації товарів від 22.03.2024 № КТ-UA100000-0097-2024, від 22.03.2024 №КТ-UA100000-0100-2024, від 22.03.2024 №КТ-UA100000-0098-2024 та від 22.03.2024 № КТ- UA100000-0099-2024, якими змінено заявлені коди товару з 2707991900 УКТЗЕД (ставка мита 0%) на 2707500090.
Також відповідачем направлено позивачу картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100160/2024/000134, №UA 100160/2024/000133, №UA 100160/2024/000132, №UA 100160/2024/000135.
Товариство з обмеженою відповідальністю “А-ЕНЕРГІЯ», не погоджуючись зі спірними рішеннями звернулось до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 1 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст. 544 МК України, основними завданнями, покладеними на митні органи, в тому числі, є здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; застосування передбачених законом заходів митнотарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст.318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Частиною 1 ст.320 МК України, визначено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Як передбачено ст.366 МК України, однією з форм митного контролю є перевірка документів та відомостей, які надаються митницям під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Відповідно до п. 4.5 розділу 4 “Оформлення митної декларації» Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672 (далі Порядок 631), при здійсненні митного оформлення митної декларація виконуються такі митні формальності, у т.ч.: “ 4.5.5. Перевірка правильності класифікації товарів».
Главою 11 МК України врегульовано питання ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі по тексту - УКТ ЗЕД), її структури та класифікації товарів.
На підставі статті 67 МК України, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності УКТ ЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.
Крім того, згідно зі ст.68 МК України ведення УКТ ЗЕД, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми постановою КМУ від 21 травня 2012 року № 428 затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності
В УКТ ЗЕД, товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.
Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.
Ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частинами 1, 2 статті 69 МК України встановлено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
За частинами 3-5 статті 69 МК України, на вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
З метою приведення класифікаційної роботи митних органів у відповідність до Митного кодексу України, удосконалення здійснення контролю правильності класифікації товарів відповідно до вимог УКТ ЗЕД під час проведення процедур митного контролю та митного оформлення, упорядкування процедури класифікації товарів і запобігання випадкам ухилення підприємствами та громадянами від сплати митних платежів у повному обсязі та від установлених заходів нетарифного регулювання розроблено Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650, зареєстрований в Мін'юсті України 02.07.2012 за № 1085/21397 (далі по тексту - Порядок № 650).
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 650 декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до ст.69 МК України. Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 650 передбачено, що посадові особи митниці здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.
Згідно з п. 4 Порядку № 650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:
- опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами ст. 257 МК України;
- відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог ст. 68 МК України;
- заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних “Класифікаційні рішення» програми “Інспектор» ЄАІС.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів, митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 Митного кодексу України.
Відповідно до п. 14 Порядку № 650 рішення приймається посадовими особами митниці на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару, згідно з Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД.
Згідно з частиною 7 статті 69 МК України, рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.
У Додатку до Закону України “Про митний тариф України» від 19 жовтня 2022 року № 2698-ІХ наведені основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД, за якими класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:
1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого.
2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;
(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:
(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;
(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати; і
(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно доправила 3 (a)або3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatіs mutandіs), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.
Отже, враховуючи вимоги товарної номенклатури Митного кодексу України класифікація товару здійснюється наступним чином:
1. Визначається відповідна товарна позиція товарної номенклатури Митного тарифу України (ТН МТУ), в текстовому описі якої описано класифікований товар. При цьому необхідно визначити, чи не існує відповідних приміток до розділу або групи, які регламентують класифікацію таких товарів.
2. Після визначення відповідної товарної позиції визначаються послідовно підпозиція, категорія та підкатегорія, текстовий опис яких відповідає товару.
3. У випадку коли не існує товарної позиції, текстовий опис якої конкретно описує товар, послідовно застосовуються Основні правила інтерпретації (далі ОПІ) класифікації товарів (від другого до четвертого).
4. Застосовуються перші чотири правила виключно послідовно, переходячи від Правила 1 до Правилу 2(а), від Правила 2(а) до Правила 2(б) і так далі.
Не можна застосовувати Правило 3(а), не застосувавши послідовно Правила 1, 2(а), 2(б).
Лише у випадку неможливості застосування попереднього правила при класифікації товару допускається застосування наступного.
Шосте правило може бути застосовано при необхідності визначення угруповання в рамках визначеної товарної позиції.
Відповідно до товаросупровідних документів товар, який надійшов на адресу ТОВ “А-ЕНЕРГІЯ», а саме “масло кам'яновугільне вбирне" був класифікований позивачем у митних деклараціях №24UA100160532914U1, №24UA100160532915U0, №24UA100160532962U6, №24UA100160532961U7 за кодом 2707991900 згідно з УКТ ЗЕД.
У “Поясненнях до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності до товарної групи 27 Розділу V УКТ ЗЕД, затверджених наказом Державної митної служби від 14 липня 2020 р. №256, у товарній позиції 2707 зазначено, що:
“товарна категорія 2707 50 00 охоплює суміші вуглеводнів, в яких домінують інші ароматичні складники, крім бензолу, толуолу, ксилолу або нафталіну, і з яких 65 об. % або більше (включаючи втрати) переганяється при температурі до 250 °С за методом ЕЫ ІБО 3405 (рівнозначний методу АБТМ Р 86).»
“Товарна категорія 2707 99 19 охоплює тільки ті продукти, в яких маса ароматичних складників перевищує масу неароматичних складників. До продуктів, що класифікуються за цими категоріями відносяться продукти, одержувані:
1. первинною перегонкою високотемпературної кам'яновугільної смоли. Ці високотемпературні кам'яновугільні смоли, як правило, виробляються на коксових заводах ливарних підприємств за температури більше 900 °С. Продукти перегонки цих смол містять не лише вуглеводні з переважним масовим вмістом ароматичних вуглеводнів, але також азото-, кисне- і сірковмісні сполуки і дуже часто домішки. Ці продукти, зазвичай, вимагають подальшого перероблення перед використанням;
відділенням бензолу (англ. debenzolisation) методом промивання газу, який утворюється під час коксування вугілля; та методом піролізу зношених, тобто непридатних до використання гумових шин та інших відходів та непридатних для використання гумових та пластикових товарів без подальшої обробки.
Продукти, в яких маса ароматичних складників перевищує масу неароматичних складників не класифікуються за цими товарними категоріями, якщо вони є залишками від атмосферної або вакуумної перегонки сирої нафти або палива для морських суден. Ці продукти класифікуються у товарній категорії 2707 99 99.
“Аналогічні продукти» у товарній позиції 2707 - це ті, які мають склад, якісно подібний до складу продуктів, описаних у зазначеному вище пункті 1.
Проте, вони можуть мати більшу частку аліфатичних і нафтенових вуглеводнів, а також фенольних продуктів і меншу частку поліциклічних ароматичних вуглеводнів, ніж ті продукти, що описані в пункті 1 вище.»
Товарна позиція 2707 деталізована на такі товарні підпозиції (шестизначні товарні групування з одним дефісом):
2707 10 - бензол,
2707 20 - толуол,
2707 30 - ксилол,
2707 40 - нафталін,
2707 50 - інші суміші ароматичних вуглеводнів, з яких 65 об.% або більше (включаючи втрати) переганяється при температурі до 250 °С за методом ІSO 3405 (еквівалентним методу АSTM D 86),
2707 91, 2707 99 - інші.
Приміткою 3 до товарних підпозицій групи 27 встановлено у товарних підпозиціях 2707 10, 2707 20, 2707 30 і 2707 40 терміни "бензол", "толуол", "ксилол" і "нафталін" означають продукти, що містять більш як 50 мас.% відповідно бензолу, толуолу, ксилолу, нафталіну.
Висновком судової експертизи Одеського наукового-дослідного інституту судових експертиз (далі ОНДІСЕ) №24-2916 за результатами проведеної комісійної експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів в а/с №320/19365/24, складеного 20.06.2024, за результатами проведених досліджень встановлено, що надані на дослідження зразки товару згідно з актом про повернення проб (зразків) товарів від 08.04.2024 №7.17-31-01/02 за хімічним складом співпадають з даними СЛЕД Держмитслужби, наведеними у висновках від 15.02.2024 №142000-3101-0133, від 15.02.2024 №142000-3101-0130, від 15.02.2024 №142000-3101-0131 та від 15.02.2024 №142000-3101-0132 та товаросупровідній документації. Фракційний склад зразків товару, згідно з актом про повернення проб (зразків) товарів від 08.04.2024 №7.17-31-01/02, відрізняється від даних СЛЕД Держмитслужби, наведених у висновках від 15.02.2024 №142000-3101-0133, від 15.02.2024 №142000-3101-0130, від 15.02.2024 №142000-3101-0131 та від 15.02.2024 №142000-3101-0132. Надані на дослідження зразки товару, згідно з актом про взяття проб (зразків) товарів від 08.04.2024 №7.17-31-01/02 відносяться до масла кам'яновугільного вбирного згідно з ТУ У20.1-00190443-117:2017, про що свідчить: зовнішній вигляд, вміст нафталіну, вміст фенолів, показники фракційного складу та властивий хімічний склад - наявність азото-, кисне- та сірковмісними гетероциклічними ароматичними сполуками (19+/-1% мас.).
Критерії “суміші вуглеводнів, в яких домінують інші ароматичні складники, крім бензолу, толуолу, ксилолу або нафталіну, і з яких 65 об.% або більше (включаючи втрати) переганяється при температурі до 250°C» не є таким, що описує властивості досліджуваного товару. Надані на дослідження проби за своїм хімічним та фракційним складом відносяться до неочищених масел по ТУ У20.1-00190443-117:2017.
Різниця між товарами “суміші вуглеводнів, в яких домінують інші ароматичні складники, крім бензолу, толуолу, ксилолу або нафталіну, і з яких 65 об. % або більше (включаючи втрати) переганяється при температурі до 250 °С» та масла неочищені, полягає в хімічному складі, а саме: до складу неочищених масел входять невуглеводні ароматичні гетероциклічні сполуки - азото-, кисне- та сірковмісні (19+/-1% мас.).
Критерії фракційного складу для ідентифікації та класифікації масла кам'яновугільного вбирного є те, що це продукт вироблений з важкої фракції кам'яновугільної смоли - в межах 230-300 °С переганяється не менше 90% об. масла.
Критерієм хімічного складу для ідентифікації та класифікації масла кам'яновугільного вбирного є те, що цей продукт є складною сумішшю, що складається з конденсованих ароматичних вуглеводнів - 81+/- 1% мас та азото-, кисне-, та сірковмісних гетероциклічних ароматичних сполук - 19+/-1% мас., фенольні сполуки практично відсутні (до 1% мас.)., що є характерним для масла кам'яновугільного вбирного, яке виробляється шляхом знефенолювання важкої фракції, отриманої високотемпературною перегонкою (ректифікацією) камяновугільної смоли.
Згідно з частинами 1, 6, 7 статті 104 КАС України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Позивач скористався своїм правом замовити та надати до суду висновки експерта з питань предмету спору.
Також суд звертає увагу на те, що у висновках Спеціалізованої лабораторії з питань і експертизи та досліджень Держмитслужби України від 15.02.2024 №142000-3101-0133, від 15.02.2024 №142000-3101-0130, від 15.02.2024 №142000-3101-0131 та від 15.02.2024 №142000-3101-0132 не визначено (не ідентифіковано), як конкретного виду товару, так і коду УКТЗЕД товару, наданого на дослідження.
Ані суд, ані митний орган, ані позивач у справі не наділені спеціальними експертними знаннями, які надали б можливості за результатом наведених у висновку технічних характеристик визначити, до якої саме товарної групи відноситься товар “масло кам'яновугільне вбирне, виробник: DEZA a.s. (Чеська Республіка).
Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі №804/5227/17, залишаючи без задоволення касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, підтвердив обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про не доведення відповідачем обґрунтованості свого рішення від 14.08.2017 №КТUA504000-0012-2017 про визначення коду товару та відповідно зміну коду товару із 2709001000 на 2710129000 через те, що у експертному висновку, який ліг в основу оскаржуваного рішення, не було визначено конкретного виду нафтопродукту та не встановлено коду УКТ ЗЕД товару, наданого на дослідження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що, як під час митного оформлення так і під час судового розгляду справи, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що декларантом невірно визначено класифікацію товару, не надав.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідача про визначення коду товару є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування спірних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, винесених Київською митницею, то суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Підставою скасування акту індивідуальної дії має передувати дослідження обставин та встановлення факту протиправності такого акта.
За результатом розгляду цієї справи, судом було встановлено, що у зв'язку з прийняттям митницею рішень щодо класифікації товарів та видано картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Отже, належним способом захисту прав позивача у цій справі є саме визнання протиправними та скасування вищевказаних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, винесених Київською митницею.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “А-ЕНЕРГІЯ» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини другої сттаті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо розподілу витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076 -VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
З матеріалів справи вбачається, що 11 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “А-ЕНЕРГІЯ» та Адвокатським об'єднанням “Група Бізнес Партнерів» в особі Керуючого партнера Проскурні Тетяни Володимирівни, укладено договір про надання правової допомоги № 51/2019.
Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 договору, Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання представляти через партнерів Адвокатського об'єднання та/або його адвокатів (помічників адвокатів) у встановленому порядку інтереси Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами, під час розгляду будь-яких спорів. Складає та підписує заяви, в тому числі позовні заяви, скарги, клопотання, інші процесуальні документи та подає їх у встановленому законом порядку.
Згідно підпункту 2.2.2. пункту 2.1 договору, партнери Адвокатського об'єднання та/або його адвокати мають право представляти і захищати права, свободи та інтереси Клієнта в усіх державних, громадських та інших підприємствах, установах, органах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, органах прокуратури, судових органах (господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції всіх інстанцій), з усіма процесуальними правами, які законом надані позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі подавати позовні заяви з правом їх підпису, знайомитися з матеріалами справи, робити витяги з них, завіряти копії документів, приймати участь в судових засіданнях, надавати докази, приймати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання, відводи та скарги, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування і заперечення, одержувати рішення, постанови, ухвали, копії документів по справі, повної або часткової відмови від позовних вимог, повного або часткового визнання позову, зміни підстав або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, укладання мирової угоди, оскаржень рішень, постанов, ухвал судів в апеляційному та касаційному порядку, а також дій державних органів, організацій та їх посадових осіб, подання виконавчих документів в органи державної виконавчої служби та одержання присудженого майна або грошей на користь Клієнта.
Згідно з п. 4.1 договору, гонорар Адвокатського об'єднання Клієнт оплачує в розмірі та в порядку згідно з умовами, викладеними в додатку №1 до цього договору.
Відповідно до Додатку № 1 від 17.12.2020 до вказаного Договору, сторони за Договором домовились, що у випадку надання Адвокатським об'єднанням Клієнту послуг, передбачених п. 2.1.4 Договору, Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду в розмірі 1 600,00 гривень за годину роботи адвоката та 3 000,00 гривень за годину роботи партнера Адвокатського обєднання.
На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи, представником позивача надано:
- договір про надання правової допомоги від 11.12.2019р. за №51/2019 з додатками;
- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07.05.2024;
- копію рахунків на оплату від 07.05.2024 та від 27.03.2025;
- копії платіжних інструкцій від 28.03.2025 №5039 та від 21.05.2024 №4355;
- копію акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.03.2025.
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного положення законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №813/1966/18.
Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов'язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якої для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з пунктом 9 частини першої 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу, суд доходить висновку, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу є дещо завищеними, отже, врахувавши складність справи, критерій реальності таких витрат, суд вважає за належне відшкодувати позивачу 6 000 (шість тисяч) гривень, що підлягають стягненню з відповідача, що буде співмірним зі складністю цієї справи і наданим обсягом послуг та виконаних робіт.
Щодо вимог в частині стягнення витрат на проведення судової експертизи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз (пункт 3 частини третьої статті 132 КАС).
Частинами п'ятою-восьмою статті 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що позивачем здійснено оплату вартості судової експертизи по справі № 320/19365/24, на обгрунтування чого надано копію платіжної інструкції від 31.05.2024 №49 на суму 96000,00 грн, від 29.05.2024 №4379 на суму 13631,04 грн, від 29.05.2024 №4380 на суму 14539,78 грн. Крім того, надано копію договору №24-2916 - 24-2916/2 від 28.05.2024 на виконання судових експертиз.
З урахуванням вищевикладеного, суд наголошує, що судові витрати, пов'язані із проведенням експертиз у розмірі 124170,82 грн підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Згідно з частинами 1 та 5 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Крім того, за подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 19379,20 грн згідно з платіжної інструкції від 19.04.2024 №4291.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення щодо класифікації товару від 22.03.2024 № КТ-UA100000-0097-2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100160/2024/000134 Київської митниці.
Визнати протиправними та скасувати рішення щодо класифікації товару від 22.03.2024 №КТ-UA100000-0100-2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100160/2024/000133 Київської митниці.
Визнати протиправними та скасувати рішення щодо класифікації товару від 22.03.2024 №КТ-UA100000-0098-2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100160/2024/000132 Київської митниці.
Визнати протиправними та скасувати рішення щодо класифікації товару від 22.03.2024 № КТ- UA100000-0099-2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100160/2024/000135 Київської митниці.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “А-ЕНЕРГІЯ» (ідентифікаційний код 40912217) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555) судовий збір у сумі 19379,20 (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят дев'ять грн 20 коп.).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “А-ЕНЕРГІЯ» (ідентифікаційний код 40912217) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. (шість тисяч грн 00 коп.).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “А- ЕНЕРГІЯ» (ідентифікаційний код 40912217) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555) витрати, пов'язані із залученням експертів, у розмірі 124170,82 грн (сто двадцять чотири тисячі сто сімдесят грн 82 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.