10 грудня 2025 року Справа №320/26320/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що полягає у тому, що той не вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку у зв?язку з непридатністю до військової служби за станом здоров?я ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
2. Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) у зв?язку з непридатністю до військової служби за станом здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 04.08.2022 його визнано непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до довідки від 04.08.2022 №191, про що проставлено відмітку у військовому квитку військовозобов'язаного серія НОМЕР_3 . Позивач наголошує на виключенні його з військового обліку згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з тим, що призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 він визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку.
Позивач звертає увагу на те, що у 2025 році після перевірки документів ним було встановлено, що у мобільному додатку “Резерв+» не міститься інформація щодо виключення його з військового обліку за результатами ВЛК. Позивач повідомив, що він звернувся до відповідача із заявою про внесення відповідних змін та надав документи, що підтверджують виключення його з військового обліку. Проте, у законодавчо визначений строк відповідачем такі зміни внесені не були.
Позивач вважає бездіяльність відповідача неправомірною та такою, що порушує його законні права та інтереси, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що у зв'язку з вилученням Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань журналів реєстрації тимчасових посвідчень, виданих військовозобов?язаним ІНФОРМАЦІЯ_1 , книг протоколів ВЛК та документів громадянина ОСОБА_1 , що підтверджують непридатність та є підставою для виключення його з військового обліку та станом на даний час вищезазначені документи фігурують в рамках кримінального провадження на даний час виконати позовні вимоги не є можливим.
Вказане, як стверджує відповідач, позбавляє його можливості виконати позовні вимоги, оскільки відповідні відомості не можуть бути внесені без належного документального підтвердження.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України № НОМЕР_4 , виданого 17.11.1995.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 04.08.2022 №191, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач за результатами проведеного медичного огляду Голосіївською ВЛК м. Києва від 04.08.2022 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статей 21-А, 52-Г, 53В гр. ІІ наказу МОУ №402-2008.
У зв'язку з вищевикладеним ІНФОРМАЦІЯ_4 внесено у військовий квиток позивача серії НОМЕР_3 відповідний запис про виключення його з військового обліку на підставі статей 21-А, 52-Г, 53В гр. ІІ наказу МОУ №402-2008.
Військовий квиток позивача містить відмітку про виключення позивача з військового обліку 04.08.2022.
Водночас, з витягу із застосунку "Резерв+", сформованого 23.02.2025, вбачається, що позивач є військовозобов'язаним та дані щодо виключення його з військового обліку в мобільному додатку не відображається.
07 лютого 2025 року позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про внесення облікових даних позивача в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з метою усунення невідповідності та доповнення відсутньою інформацією стосовно облікових даних позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстрі Оберіг), а саме: внести відповідні актуальні дані із зазначенням підстав виключення з військового обліку на підставі п.3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Означена заява направлена 07.02.2025 на адресу відповідача, про що свідчить відмітка поштового оператора АТ “Укрпошта».
Проте, відповідач листом від 14.02.2025 № 12/1909 повідомив, що виконання військового обов'язку дистанційно, за довіреністю та/або за представництвом в будь-якій формі чинним законодавством не передбачено.
З вказаного вбачається, що, на переконання відповідача, для вирішення питань щодо виключення з військового обліку позивачу необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 разом із паспортом та військово-обліковим документом.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту також - Закон № 2232).
Відповідно до частини першої, другої статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами статті 33 Закону №2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №2232 в редакції станом на дату виключення його з військового обліку (04.08.2022) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України:
1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України):
приписані до призовних дільниць;
які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;
звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов'язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 27-річного віку;
2) на військовий облік військовозобов'язаних:
звільнені з військової служби в запас;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу";
військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;
які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;
зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України;
які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу;
які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі;
3) на військовий облік резервістів:
які зараховані в особливий період на службу у військовому оперативному резерві;
які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;
які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону №2232 в редакції станом на дату виключення позивача з військового обліку виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі по тексту також - Порядок №921 в редакції, чинній на дату прийняття та виключення позивача з військового обліку), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до пункту 2 Порядку №921 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Згідно пункту 4 Порядку №921 завданнями військового обліку є:
утворення військового резерву людських ресурсів для забезпечення здійснення заходів щодо переведення Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, на організацію і штати воєнного часу, а також для доукомплектування їх особовим складом у мирний час та в особливий період;
проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників і військовозобов'язаних для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави;
документальне оформлення військово-облікових документів призовників і військовозобов'язаних;
бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
здійснення контролю за виконанням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
За приписами пункту 5 Порядку №921 з метою ведення військового обліку в державі утворюється система військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є визначена законодавством сукупність узгоджених за метою та завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов'язаних.
Для забезпечення військового обліку створюється Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - автоматизована інформаційна телекомунікаційна система, яка призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про військовозобов'язаних (призовників).
Пунктом 15-1 Порядку №921 визначено, що взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості про яких наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого / зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 16 Порядку №921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів: для військовозобов'язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Згідно з пунктом 56 Порядку №921 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на відповідній території; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у випадках, передбачених законодавством.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.
Про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
У разі відсутності у призовників і військовозобов'язаних військово-облікових документів районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки беруть їх на військовий облік, знімають або виключають з нього лише після відновлення зазначених документів.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що ведення системи військового обліку здійснюється з метою постійного забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов'язаних, що, в свою чергу, надає можливість фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних військовозобов'язаних з метою аналізу кількісного складу та якісного стану військовозобов'язаних для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави. Тобто, від відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальної інформації залежить аналіз кількісного складу та якісного стану військовозобов'язаних для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави.
При цьому, саме на відповідача було покладено обов'язок взяття на військовий облік, зняття з військового обліку військовозобов'язаного ОСОБА_1 на підставі актуальних відомостей, про що в його військово-обліковому документі проставляються відповідні відмітки.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи визнання позивача непридатним до проходження військової служби з виключенням його з військового обліку на підставі статей 21-А, 52-Г, 53В гр. ІІ наказу МОУ №402-2008.
У зв'язку з вищевикладеним ІНФОРМАЦІЯ_4 внесено у військовий квиток позивача серії НОМЕР_3 відповідний запис про виключення його з військового обліку на підставі статей 21-А, 52-Г, 53В гр. ІІ наказу МОУ №402-2008.
Військовий квиток позивача містить відмітку про виключення позивача з військового обліку 04.08.2022.
Водночас, з витягу з мобільного застосунку "Резерв+", сформованого 23.02.2025, вбачається, що позивач є військовозобов'язаним, а відомості про його виключення з військового обліку відсутні.
При цьому, матеріали справи не містять жодних відомостей, якими б підтверджувалося повторне проходження позивачем ВЛК з визнанням його придатним до військової служби чи щодо скасування висновку ВЛК від 04.08.2022 про непридатність до проходження військової служби з виключенням з військового обліку.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень пункту 2.1 Глави 2 Розділу 1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Положення №402), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Глави 2 Розділу Розділу 1 Положення №402 ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 Глави 2 Розділу Розділу 1 Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Отже, постанови ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку можуть переглядатися вищестоящою ВЛК або бути скасовані у судовому порядку, проте не можуть не прийматися чи ставитися під сумнів ТЦК, позаяк такі постанови є обов'язковими до виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням (абзац перший пункту 2 Положення № 154).
Пунктом 8 Положення № 154 визначено завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", «Про захист персональних даних" та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; виконують інші функції відповідно до законодавства.
Згідно із абзацом дев'ятим пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа".
Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
У пункті 8 Порядку № 559 визначено, що військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності), зокрема: відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку (підпункт 7); відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку) (підпункт 12).
З вищенаведених положень нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, слідує, що відповідач є відповідальною особою за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесення до нього змін, у тому числі й щодо виключення з військового обліку із зазначенням підстав для такого виключення.
Як було вказано вище, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 04.08.2022 №191, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач за результатами проведеного медичного огляду Голосіївською ВЛК м. Києва від 04.08.2022 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статей 21-А, 52-Г, 53В гр. ІІ наказу МОУ №402-2008.
У зв'язку із відсутністю в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про виключення позивача з військового обліку із зазначенням підстав, позивач звертався до відповідача із заявою щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних через непридатність до військової служби згідно паперового ВОД.
Стосовно посилань відповідача на вилучення правоохоронним органом підтверджуючих документів стосовно підстав для виключення позивача з військового обліку суд не приймає до уваги, оскільки постанови ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку не можуть ставитися під сумнів ТЦК, позаяк такі постанови є обов'язковими до виконання.
Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи жодних доказів, якими б підтверджувався належний розгляд поданої позивачем заяви з внесенням відповідних відомостей до Реєстру, суд дійшов висновку про наявність в межах спірних відносин ознак бездіяльності відповідача щодо невиконання покладеного на нього положеннями чинного законодавства обов'язку з організації та ведення військового обліку шляхом відображення в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальної інформації щодо виключення позивача з військового обліку як непридатного до проходження військової служби.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невнесенні даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації стосовно ОСОБА_1 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягають задоволенню як такі, що підтверджені документально та нормативно.
Суд вказує, що станом на дату винесення рішення у цій справі механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі по тексту також - Порядок №1487).
Відповідно до пункту 21 Порядку №1487 взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення (зняття) з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (пункту 22 Порядку №1487).
За приписами абзацу 2 пункту 81 Порядку №1487 особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Відповідно до примітки 2 додатку 5 до Порядку №1487 у разі виключення призовника, військовозобов'язаного, резервіста з персонального військового обліку робиться відмітка "Виключено з персонального військового обліку".
Тобто, виходячи з положень чинного на дату винесення рішення у цій справі Порядку №1487 для внесення відповідачем відомостей щодо виключення з військового обліку позивача його особиста присутність не є обов'язковою.
Матеріалами справи підтверджено, що виявивши факт невідповідності інформації, зазначеної у військово-обліковому документі позивача щодо виключення з військового обліку з інформацією, зазначеною в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (щодо перебування у статусі військовозобов'язаного) позивач 07.02.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про внесення облікових даних позивача в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тобто усунути невідповідності, доповнити відсутню інформацію стосовно облікових даних позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстрі Оберіг), а саме: внести відповідні актуальні дані із зазначенням підстав виключення з військового обліку на підставі п.3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у відповідності до довідки №191 від 04.08.2022 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та реєстрі Оберіг та зняти з розшуку.
Стосовно доводів відповідача про необхідність особистого прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви про виключення з військового обліку суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Положення частини одинадцятої статті 38 Закону № 2232-ХІІ визначають обов'язок, зокрема, військовозобов'язаних особисто повідомити у разі змін сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання або перебування, освіти, місця роботи, посади органи, де вони перебувають на військовому обліку.
Тотожні норми містяться і у Порядку № 1487, у тому числі в Правилах військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку), норми якого також вищенаведені.
Разом з тим, ні положення Закону № 2232-ХІІ, ні Порядку № 1487 не передбачають обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів для виключення з військового обліку РТЦК та СП. Обов'язок «особисто повідомити» не означає «особисто прибути».
При цьому у спірних правовідносинах відповідач не ставить під сумнів факт, що заява була направлена військовозобов'язаним особисто.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач, надіславши особисто 07.02.2025 засобами поштового зв'язку заяву для вирішення питання про виключення його з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 , дотримався процедури особистого його подання (направлення).
Отримавши заяву з додатками, ІНФОРМАЦІЯ_8 , до компетенції якого належить вирішення питання щодо виключення позивача з військового обліку, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком їх розгляду по суті щодо виключення з військового обліку або відмови у такому виключенні.
У спірному випадку заяви позивача комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо перевірки наявності підстав для виключення з військового обліку по суті не розглядалися, а відповідачем надано лише лист-відповідь від 14.02.2025 про необхідність особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_7 для надання документів.
При цьому, суд вказує, що зазначений лист відповідача носить інформативний характер та не свідчить про прийняття рішення по суті порушеного у заяві питання.
Вказана відповідь також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи, а відтак, не є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню.
У даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Відсутність належним чином оформленого рішення свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При цьому протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
За таких обставин, коли заява позивача відповідачем по суті не розглядалася, позаяк відсутнє належним чином оформлене рішення про виключення з військового обліку або мотивована відмова в такому виключенні, то ІНФОРМАЦІЯ_8 допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не прийнятті рішення.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації стосовно позивача про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, які містяться у його військовому квитку, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, порушення яких відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги зобов'язального характеру шляхом зобов'язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації стосовно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" згідно наявної інформації в його паперовому військово-обліковому документі, що не є втручанням у дискреційні повноваження останнього з огляду на таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв'язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 23.05.2025.
Враховуючи задоволення позовних вимог на користь позивача слід присудити понесені судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації стосовно ОСОБА_1 про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про його виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" згідно наявної інформації в його паперовому військово-обліковому документі (військовому квитку).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.