про закриття провадження у справі
10 грудня 2025 року № 320/17699/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марич Є.В., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи № 320/17699/25 за позовом ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ СЕРВІСНИЙ ПАРТНЕР" до Антимонопольного комітету України, третя особа - Державний центр зайнятості, про визнання протиправним та скасування рішення,
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/17699/25 за позовом ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ СЕРВІСНИЙ ПАРТНЕР" до Антимонопольного комітету України, третя особа - Державний центр зайнятості, про визнання протиправним та скасування рішення від 11.02.2025 року №2055-р/пк-пз.
Ухвалою суду від 05.11.2025р. відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом встановлено, що предметом цього позову є визнання протиправним та скасування рішення № 2055-р/пк-пз від 11.02.2025р. Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірним рішенням суб' єкта владних повноважень. Спірне рішення прийнято за результатами розгляду скарги, поданої щодо відкритих торгів UA-2025-01-14-016280-a за предметом закупівлі ДК 021:2015 90910000-9 Послуги з прибирання (Послуги з комплексного прибирання службових приміщень і прибудинкової території установ Державної служби зайнятості в центральному регіоні України (Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська області); ДК 021:2015 90919200-4 Послуги з прибирання офісних приміщень).
Очікувана вартість закупівлі становить 15 693 488,52 грн.
Суд зауважує, що відповідно до інформації, розміщеної на веб-порталі Уповноваженого органу, дана процедура закупівлі завершена. Замовником було укладено договір з переможцем процедури закупівлі - Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРДИНАЛ-КЛІНІНГ" на 15 414 715,68 грн.
Суд враховує, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання суду, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 918/843/17 сформулювала наступний правовий висновок:
«… орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб'єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.
49. Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року у справі №819/829/17 (К/9901/42669/18) (провадження № 11-757апп18). Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цього висновку».
Виходячи із наведеної правової позиції, Верховний Суд у постанові від 14.05.2020 року у справі №640/10608/19 зазначив таке:
« 43. Повідомлення про намір укласти договір з ТОВ «ВАНКОР-ДНІПРО» оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу 10 квітня 2019 року.
44. 23 травня 2019 року укладено договір з переможцем цих торгів.
50. Предметом спору у цій справі є незгода позивача із рішенням Антимонопольного комітету України в особі Постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель у зв'язку з недотриманням, на його думку, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНКОР-ДНІПРО» процедури закупівлі через невідповідність його пропозиції вимогам тендерної документації та, відповідно, позивач не згоден з визнанням його переможцем цих торгів.
51. Таким чином, з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, які встановлені судами попередніх інстанцій, та враховуючи суб'єктний склад учасників справи, Верховний Суд резюмує, що цей позов спрямований на захист прав позивача у сфері господарських правовідносин, а не у публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.
54. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та, відповідно, його розгляд цими судами є таким, що здійснено з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів».
Отже, за висновками Верховного Суду обставина укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем виключає можливість розгляду справи про оскарження рішення у сфері закупівель в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах від 07.05.2020 року у справі № 826/10147/18 та від 14.05.2020 року у справі № 640/10608/19.
Таким чином, суд зазначає, що даній спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки наявний переможець торгів з яким укладено договір.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що спір який виник між сторонами і як встановлено судом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі.
Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно з ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд».
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 9, 47, 238, 239, 248, 256, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Закрити провадження у справі № 320/17699/25.
2. Роз'яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
3. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Марич Є.В.