про залишення позовної заяви без руху
10 грудня 2025 року м. Київ № 320/55020/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
- з урахуванням необхідності перерахунку моєї базової пенсії та приведення її станом на 01.12.2015 року до рівня 9808.31 грн. відповідно до Закону 3723 за період з 01.12.2015 року до 01.05.2016 року та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 та від 09.12.2015 року №1013, та у відповідності до Закону 3668 щодо здійснення її індексації у зв'язку з проведеними в 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роках індексацій пенсій для всіх категорій пенсіонерів відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року та необхідності проведення індексації моєї пенсії державного службовця, яка була призначена відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723, у відповідності до норм Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року (другий абзац пункту 2 Розділу II) у зв?язку з тим, що призначена та перерахована у 2008 році відповідно до Закону №3723 моя пенсія державного службовця не перевищувала установлений Законом №3668 максимальний розмір на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням проведеної індексації пенсій державним службовця відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" №2040-IX від 15.02.2022 року (підпункт 9 пункту 5 Розділу 1), яким була передбачена з 01.03.2022 року (пункт 1 Розділу 11) індексація пенсій державних службовців, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року, з урахуванням визначених коефіцієнтів збільшення пенсій для всіх категорій пенсіонерів відповідно до постанов Кабінету міністрів України: від 20.02.2019 року №124 (коеф. 1.17), від 01.04.2020 року №251 (коеф. 1.11), від 22.02.2021 року №127 (коеф. 1.11), від 16.02.2022 року №118 (коеф. 1.14,. від 24.02.2023 року №168 (коеф. 1.197), від 23.02.2024 року №185 (коеф. 1.0796), від 25.02.2025 року №209 (коеф.1.115), встановити мою базову пенсію державного службовця, замість встановленої станом на 01.03.2025 року на рівні 11381.37 ((7898.83х1.197х1.0796х1.115=11381.37), а з надбавкою за "Діти війни" в розмірі 66.43 грн. з 01.03.2025 року пенсія виплачується в розмірі: 11447,80 грн.) зобов?язати Відповідача встановити станом на 01.03.2025 року мою базову пенсію державного службовця відповідно до висновків Конституційного Суду України від 23.12.2022 року №3-р/2022 щодо періоду чинності Закону №3723 з 01.01.1994 року до 01.05.2016 року та відповідно до норм чинного Закону 3668 в розмірі: 23225.37 грн. (9808.31x1.17x1.11x1.11x1.14x1.197х1.0796x1.115=23225.37), що не перевищує встановлену Законом 3668 на 2025 рік максимальну пенсію на рівні 23610.00 грн., тобто на рівні десяти прожиткових мінімуми, установлених для осіб, що втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача, у зв'язку з допущенними порушеннями в період з 01.12.2015 року до 01.05.2016 року Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993
року №3723-XII, період дії якого з 01.01.1994 року до 01.05.2016 року підтверджено згідно з Висновками Конституційного Суду України від 23.12.2022 року №3-р/2022, норм Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"
№3668-VI від 08.07.2011 року (перший абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення"), норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" №2040-IX від 15.02.2022 року (підпункт 9 пункту 5 Розділу І та пункт 1 Розділу II), пункту 8 "Порядку проведення перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних та соціальних виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24.02.2023 року №168, щодо проведення індексації пенсій державних службовців з 1 липня 2023 року, відшкодувати завдану мені матеріальну шкоду за період з 01.07.2023 року до 01.11.2023 року в пенсійному забезпеченні державного службовця в розмірі: 5125.96 грн. (П?ять тисяч сто двадцять п'ять гривень 96 коп.).
- зобов'язати відповідача, у зв'язку з допущеними порушеннями в період з 01.12.2015 року до 01.05.2016 року Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993
року № 3723-XII, період дії якого з 01.01.1994 року до 01.05.2016 року підтверджено згідно з висновками Конституційного Суду України від 23.12.2022 року № 3-р/2022, норм Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року (перший абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення"), норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" №2040-IX від 15.02.2022 року (підпункт 9 пункту 5 Розділу | та пункт 1 Розділу II), при проведенні індексації пенсій всіх категорій пенсіонерів відповідно до постанов Кабінету Міністрів України: від 20.02.2019 року №124, від 01.04.2020 року №251, від 22.02.2021 року №127, від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168 та від 24.06.2022 року №727 відшкодувати матеріальні втрати в моєму пенсійному забезпеченні державного службовця в порушеннях щодо її перерахунку в період з 01.12.2015 року до 01.15.2016 року та індексації пенсії державного службовця за період з 1 березня 2019 року до кінця 2025 року в розмірі 862667.26 грн. (вісімсот шістдесят дві тисячі шістсот шістдесят сім гривень 26 коп.).
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить відшкодувати матеріальні витрати в пенсійному забезпеченні державного службовця за період з 01.12.2015 по 01.15.2015; з 01.07.2023 по 01.11.2023 та індексації пенсії державного службовця за період з 01.03.2019 до кінця 2025 року в розмірі 862667,26 грн.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
“…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач з 2023 року звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із перерахунок пенсії та виплати індексації.
Відтак, отримання позивачем листа відповідача від 23.11.2023 у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
За таких обставин, суд констатує, що звернувшись до суду 10.11.2025 з позовом у цій справі, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою, при цьому заява про визнання поважними причин такого пропуску та поновлення строку звернення до суду подана не була.
Положеннями статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску;
Керуючись ст. 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд
Позовну заяву залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Щавінський В.Р.