11 грудня 2025 року справа №320/2765/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЙМДЕВ» (адреса: 04071, м. Київ, пров. Ярославський, 1/3, код ЄДРПОУ 43397203) до Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
встановив:
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЙМДЕВ» звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Державної податкової служби України, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №5518/ІПK/99-00-04-03-03 від 02.12.2024 року, прийняту Державною податковою службою України;
- зобов'язати Державну податкову службу України надати нову індивідуальну податкову консультацію із врахуванням наступних висновків Київського окружного адміністративного суду в рішенні від 26 червня 2024 року у справі № 320/16975/24 та Шостого апеляційного адміністративного суду в постанові від 18 вересня 2024 року у справі №320/16975/24:
«Позивач подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (відмову) 08.02.2023, тому його повернення на загальну систему оподаткування повинно було відбутись з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому, через початок здійснення виду діяльності, який не дає право на застосування спрощеної системи оподаткування. Відповідно позивачем правомірно прийнято рішення про відмову від спрощеної системи оподаткування, тобто з 01.03.2023.»;
«... позиція відповідача, відображена в оскаржуваній податковій консультації, що позивач повинен «перейти з 08.02.2023 на систему оподаткування, на якій такий платник податку перебував до обрання особливостей оподаткування», - є необґрунтованою та не відповідає нормам ПК України, оскільки жодна норма ПК України не зобов'язує платників єдиного податку переходити на загальну систему оподаткування на дату початку здійснення виду діяльності, який не дає право застосовувати спрощену систему оподаткування»;
«... період з 01.01.2023 до 01.03.2023 не буде вважатись звітним періодом для податку на прибуток в цілому, та податку з доходів операторів, отриманих від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), та доходів, отриманих від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зокрема. відтак відповідні податки з доходів, отриманих за період з 01.01.2023 по 01.03.2023 не підлягають сплаті»;
«Пункт 293.5 статті 293 ПК України не містить посилання на пункт 9.4, підрозділу 8 розділу ХХ ПК України (який встановлює ставку у розмірі 2 відсотки доходу), що виключає можливість застосування подвійної ставки єдиного податку платниками, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України»;
«Аналіз податкового законодавства та попередня практика правозастосування відповідачем норм податкового законодавства приводить до висновку, що обов'язок з нарахування та сплати ПДВ виникає у позивача лише після 01.03.2023 року».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною податковою службою України у зв'язку зі скасуванням рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №320/16975/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, індивідуальної податкової консультації №972/ІПК/99-00-04-03-03 від 26.02.2024 року, було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Геймдев» індивідуальну податкову консультацію №5518/ІПК/99-00-04-03-03 від 02.12.2024 року. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в Оскаржуваній ІПК, вважає їх безпідставними, неправомірними, необ'єктивними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. Оскаржувана ІПК, на переконання позивача, є протиправною та прийнятою з порушенням вимог пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України, оскільки її зміст прямо суперечить висновкам судів, викладеним у рішеннях щодо скасування Скасованої ІПК. У зв'язку з цим позивач вважає, що Оскаржувана ІПК порушує його права та охоронювані законом інтереси і підлягає скасуванню. Позивач звернувся до Відповідача із запитом про надання індивідуальної податкової консультації у паперовій формі, зареєстрованим за вх. №1325/ІПК/6 від 07.04.2023 року, у якому просив надати індивідуальну податкову консультацію щодо таких питань:
-чи правильно позивач розуміє, що у зв'язку з поданням 08 лютого 2023 року заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування (оскільки з цієї дати позивач здійснює вид діяльності, що не дає права застосовувати спрощену систему), датою переходу на загальну систему оподаткування є 01 березня 2023 року як перший день місяця, що настає за звітним періодом;
-чи правильно позивач розуміє, що у зв'язку з поданням 08 лютого 2023 року заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування податок на прибуток підприємств, включно з податками з доходів операторів від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино) та доходів від азартних ігор з використанням гральних автоматів, не підлягає сплаті за період з 1 січня 2023 року по 1 березня 2023 року, оскільки в цей період позивач є платником єдиного податку;
-чи правильно позивач розуміє, що до доходів від організації азартних ігор, отриманих у період з 08 лютого 2023 року до 1 березня 2023 року, не застосовується подвійна ставка єдиного податку, передбачена особливостями пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України;
-чи правильно позивач розуміє, що у зв'язку з поданням 08 лютого 2023 року заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування (оскільки позивач з цієї дати здійснює вид діяльності, що не дає права перебувати на спрощеній системі), датою відновлення реєстрації платником ПДВ та виникнення обов'язків щодо нарахування податкових зобов'язань і подання звітності з ПДВ є 01 березня 2023 року - дата закінчення застосування особливостей оподаткування єдиним податком, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України.
У Запиті на ІПК позивач сформулював питання з урахуванням фактичних обставин, а саме: позивач є організатором азартних ігор та перебуває на спрощеній системі оподаткування; 08 лютого 2023 року набрав чинності Закон України від 12.01.2023 №2876-IX, яким установлено заборону для організаторів азартних ігор перебувати на спрощеній системі оподаткування; 08 лютого 2023 року позивач подав заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування. У відповідь на обидва запити позивач отримав Скасовану ІПК, яка була прийнята без належного аналізу законодавства, ґрунтувалася на помилкових і необґрунтованих висновках Відповідача та не містила відповідей на поставлені питання. Позивач звернувся до суду з позовом про скасування Скасованої ІПК. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №320/16975/24 позов задоволено: визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію №972/ІПК/99-00-04-03-03 від 26.02.2024 року, надану Державною податковою службою України. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача відмовлено. Унаслідок скасування Скасованої ІПК Відповідач надав позивачу Оскаржувану ІПК, яка суперечить висновкам судів, викладеним у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №320/16975/24, тому сторона позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
25.02.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшов письмовий відзив представника Державної податкової служби України, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтуванні вказано, що ДПС України було надано вичерпну індивідуальну податкову консультацію, яка не суперечить вимогам чинного законодавства. ДПС вважає, що надана консультація є повною, обґрунтованою та такою, що відповідає правовим приписам, тоді як доводи позивача фактично зводяться до прагнення знизити базу оподаткування та суму податкових зобов'язань до державного бюджету України. Вказано, що у справі представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЙМДЕВ» стверджує, що Відповідач надав податкову консультацію, яка не відповідає закону. Проте Відповідач не погоджується з таким твердженням, оскільки матеріали справи підтверджують, що ним виконано вимоги статті 52 Податкового кодексу України та надано консультацію, що містить посилання на норми ПК України, які регулюють відповідні правовідносини, та не суперечить їх змісту. ДПС вважає, що положення ПК України передбачають можливість визнання додаткової консультації недійсною виключно у випадку, коли її зміст суперечить нормам або суті відповідного податку чи збору, а також за наявності норми закону, що встановлює інший порядок застосування податкового механізму. Сторона відповідача вважає, що у даному випадку таких підстав немає.
22.04.2025 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЙМДЕВ» подав до суду письмові додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що ДПС України у відзиві на позов не навів жодних обґрунтованих заперечень щодо доводів позивача про протиправність Оскаржуваної ІПК та фактично визнав усі обставини, викладені у позовній заяві. Так, вказано, що у позовній заяві позивач навів низку підстав, за якими Оскаржувана ІПК є незаконною та підлягає скасуванню внаслідок порушення імперативного припису пункту 53.2 статті 53 ПК України, оскільки її надано після скасування попередньої ІПК рішеннями Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 та Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі №320/16975/24. Однак наведені в Оскаржуваній ІПК висновки Відповідача прямо суперечать висновкам судів, а саме: висновок Відповідача, що позивач втрачає право на спрощену систему з 08.02.2023, суперечить висновкам обох судів, які підтвердили, що повернення на загальну систему оподаткування відбувається з 01.03.2023. Висновок Відповідача про те, що звітний період з 08.02.2023 до 31.12.2023 є підставою для нарахування податку на прибуток, суперечить висновку Шостого апеляційного адміністративного суду, який встановив, що період з 01.01.2023 до 01.03.2023 не є звітним періодом для податку на прибуток і податки за цей час не підлягають сплаті. Щодо третього питання запиту вказано, що відповідач припустився вільного тлумачення норм ПК України та судових рішень, стверджуючи, що позивач зобов'язаний сплачувати податок на прибуток за період, який починається з 08.02.2023. Це прямо суперечить позиції апеляційного суду, що період до 01.03.2023 не є звітним для податку на прибуток і відповідні податки не підлягають сплаті. Позивач зазначає, що позиція відповідача щодо відновлення обов'язку зі сплати ПДВ з 08.02.2023 року суперечить висновку апеляційного суду, який прямо визначив, що такий обов'язок із нарахування та сплати ПДВ виникає лише з 01.03.2023 року. Таким чином представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЙМДЕВ» підкреслює, що Відповідач у відзиві не надав жодних заперечень чи оцінки зазначеним аргументам та фактичним обставинам, наведеним у позові.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Відповідачем до відзиву подано клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадження. З цього приводу суд зазначає наступне.
Нормами частини 1 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Відповідно до положень частини другої зазначеної статті спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з вимогами статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з приписами частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Ураховуючи наведене суд дійшов висновку, що справа № 320/2765/25 не належить до жодної з указаних категорій справ, а тому відсутні підстави для здійснення судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановлені судом обставини.
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕЙМДЕВ» (код ЄДРПОУ 43397203) є юридичною особою, зареєстрованою 10.12.2019, також 10.12.2019 взято на облік, як платника єдиного внеску, одним з видів економічної діяльності якого є організація азартних ігор (КВЕД 92.00).
У порядку виконання Закону України від 12.01.2023 №2876-IX «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування», яким встановлено заборону перебування організаторам азартних ігор на спрощеній системі оподаткування, 08.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Геймдев» подало заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування з 01.03.2023.
Квитанцією № 2, реєстраційний номер 4083388, що міститься у матеріалах справи, судом встановлено, що заяву про застосування спрощеної системи оподаткування доставлено до ГУ ДПС у м. Києві 08.02.2023.
З матеріалів справи суд установив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Геймдев» звернулося до Державної податкової служби України із запитом про надання індивідуальної податкової консультації, зареєстрованим за вх. №1325/ІПК/6 від 07.04.2023.
У зазначеному запиті позивач просив надати індивідуальну податкову консультацію щодо дати переходу на загальну систему оподаткування, застосування особливостей оподаткування єдиним податком у період з 08.02.2023 до 01.03.2023, порядку оподаткування доходів від діяльності з організації азартних ігор у цей період та дати відновлення обов'язку зі сплати ПДВ.
Формулюючи свої питання, позивач виходив із таких фактичних обставин:
- ТОВ «Геймдев» є організатором азартних ігор та перебувало на спрощеній системі оподаткування;
- 08.02.2023 набрав чинності Закон №2876-ІХ, яким встановлено заборону для організаторів азартних ігор перебувати на спрощеній системі оподаткування;
- 08.02.2023 позивач подав заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування.
У відповідь на поданий запит відповідач надав позивачу індивідуальну податкову консультацію №972/ІПК/99-00-04-03-03 від 26.02.2024.
Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №320/16975/24 позов позивача про її скасування задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 відповідне рішення залишено без змін, а ухвалою Верховного Суду від 22.10.2024 відкриття касаційного провадження було відмовлено.
Після скасування Скасованої ІПК відповідач надав позивачу нову індивідуальну податкову консультацію №5518/ІПК/99-00-04-03-03 від 02.12.2024.
Із змісту Оскаржуваної ІПК убачається, що відповідач дійшов таких висновків:
- щодо виникнення у позивача обов'язку переходу на загальну систему оподаткування та втрати статусу платника єдиного податку з 08.02.2023;
- щодо нарахування та сплати податку на прибуток та податку з доходів від азартних ігор за період з 08.02.2023 по 31.12.2023;
- щодо застосування подвійної ставки єдиного податку до доходів від азартних ігор у період з 08.02.2023 до 01.03.2023;
- щодо відновлення обов'язку зі сплати ПДВ із 08.02.2023.
У зв'язку з незгодою зі змістом наданої індивідуальної податкової консультації, представник позивача звернувся до суду з відповідним позовом.
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування.
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі по тексу - ПК України) податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За приписами підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК України).
Пунктом 52.3 статті 52 ПК України передбачено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Відповідно до пункту 53.1 статті 53 ПК України у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
За приписами пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Так, податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Таким чином, індивідуальна податкова консультація, як методична й практична допомога платнику при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):
1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;
2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;
3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування;
4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому, платнику надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й скасування судом такої податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Обов'язковими ж складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 грудня 2020 року у справі № 805/112/16-а, від 13 серпня 2021 року у справі № 816/1510/16.
Щодо визначення дати переходу на загальну систему оподаткування.
Відповідно до п.9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі ПК України), установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених цим пунктом.
Підпунктом 9.3. п.9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України передбачено перелік осіб, які не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, без урахування обмежень, встановлених пунктом 291.5 статті 291 ПК України.
Як вказано позивачем та не заперечується відповідачем, оскільки на дату прийняття рішення про перехід позивачем на спрощену систему оподаткування підпунктом 9.3. п.9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України не було передбачено заборони для категорії платників податків як позивач перебувати на спрощеній системі оподаткування, а обмеження встановлені пунктом 291.5 ст. 291 ПК України, не застосовувались, - то позивач перейшов на спрощену систему оподаткування.
08.02.2023 набув чинності Закон України від 12.01.2023 №2876-IX «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (надалі по тексту - Закон №2876).
Законом №2876 підпункт 9.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України було доповнено абзацом третім: «діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора)».
Відповідно з 08.02.2023, осіб, які здійснюють діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора) внесено до переліку осіб, які не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування відповідно до пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України. Тобто діяльність з організації і проведення азартних ігор стала видом діяльності, який не дає право застосовувати спрощену систему оподаткування. Відповідно у позивача як організатора азартних ігор, виник обов'язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки воно здійснює вид діяльності, який не дає право застосовувати спрощену систему оподаткування.
Разом з цим, суд враховує положення п.4.1.9 статті 4 ПК України, відповідно до якого норми податкового правового регулювання повинні базуватись на принципі стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України не передбачено особливостей переходу платників податку на загальну систему оподаткування в разі здійснення виду діяльності, який не дає право застосовувати спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 9.9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України платник податку має право самостійно (шляхом подання заяви) відмовитись від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято рішення. У такому разі платник податків вважається таким, що застосовує систему оподаткування, на якій він перебував до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, крім випадку, якщо у заяві про відмову від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, платник податку зазначив про перехід на сплату інших податків і зборів.
Зі змісту указаного пункту вбачається, що після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом.
Відповідно до підпункту 5 пункту 298.2.3 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювались такі види діяльності або відбувалась зміна організаційно-правової форми.
Пунктом 9.7 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України передбачено, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для місячного податкового (звітного) періоду, крім ряду випадків.
Враховуючи, що звітним періодом платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, є календарний місяць, здійснення такого виду діяльності покладає на позивача обов'язок перейти на загальну систему оподаткування з 01.03.2023, як першого числа місяця, наступного за податковим звітним періодом, у якому позивач здійснював вид діяльності, який не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Згідно пункту 298.2.1 статті 298 ПК України, - для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.
Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України, - реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву.
В разі здійснення виду діяльності, який не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування, позивач повинен був подати відповідну заяву до контролюючого органу не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року), тобто до 20 березня 2023. Анулювання реєстрації здійснюється в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву, тобто з 01.04.2023.
Добросовісне виконання позивачем обов'язку перейти на загальну систему оподаткування можливе шляхом подання заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування в порядку, передбаченому пунктом 9.9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України. Дана норма не встановлює строки, в які повинна бути подана заява про відмову від спрощеної системи оподаткування, але дозволяє перейти на загальну систему оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення, тобто у разі подання такої заяви в лютому 2023 з 01.03.2023.
Як встановлено судом, у порядку виконання Закону України від 12.01.2023 №2876-IX «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування», яким встановлено заборону перебування організаторам азартних ігор на спрощеній системі оподаткування, 08.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Геймдев» подало заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування.
Указане підтверджується квитанцією № 2, реєстраційний номер 4083388, заяву про застосування спрощеної системи оподаткування доставлено до ГУ ДПС у м. Києві 08.02.2023.
Таким чином, суд зазначає, що повернення позивача на загальну систему оподаткування повинно було відбутись з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому, через початок здійснення виду діяльності, який не дає право на застосування спрощеної системи оподаткування, а саме з 01.03.2023.
Щодо необхідності сплати податку на прибуток підприємств, включно із податками з доходів операторів, отриманих від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), та доходів, отриманих від азартних ігор з використанням гральних автоматів за період з 1 січня 2023 року до 1 березня 2023 року.
Відповідно до п.137.4 ст.137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п.137.5 ст.137 ПК України, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
Згідно із п.п. 137.5. річний податковий (звітний) період встановлюється платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році.
Відповідно з з урахуванням п. п. «а» п.137.5 ст. 137 ПК України, - платники єдиного податку, які переходять на загальну систему оподаткування в середині року, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається за дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року.
Період з 01.01.2023 до 01.03.2023 не буде вважатись звітним періодом для податку на прибуток в цілому, та податку з доходів операторів, отриманих від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), та доходів, отриманих від азартних ігор з використанням гральних автоматів, відтак відповідні податки з доходів, отриманих за період з 01.01.2023 до 01.03.2023 не підлягають сплаті.
Щодо обов'язку сплати подвійної ставки єдиного податку за період з 08.02.2023 до 01.03.2023 суд вказує таке.
Відповідно до пункту 293.5 статті 293 ПК України, - ставки єдиного податку для платників третьої групи (юридичні особи) встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених п.293.3 цієї статті, в тому числі, до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Пунктом 293.5 статті 293 ПК України передбачено пряме посилання на положення ПК України для визначення подвійного розміру ставки щодо доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Згідно пункту 293.3 статті 293 ПК України, - відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу у разі сплати податку на додану вартість згідно із цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Відповідно, - з доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, платники єдиного податку, які застосовують ставку 3%, - сплачують 6% єдиного податку, а платники, які обрали 5% ставку, - сплачують 10%.
На аналогічне правозастосування посилається позивач, а відповідач не спростовує, - у індивідуальній податковій консультації №4585/ІПК/26-15-04-03-18 від 6.11.2020, де зазначено: «Відповідно до п.п.3 п.293.5 ст.293 Кодексу, ставки єдиного податку для платників третьої групи (юридичні особи) встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених п.293.3 ст.293 Кодексу до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Таким чином, при отриманні доходу від здійснення господарських операцій з купівлі-продажу цінних паперів для платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відс., необхідно застосовувати подвійний розмір ставки єдиного податку, а саме 10 відс».
Позивач звертає увагу суду, а відповідач не спростовує, що зміна правозастосування щодо норм податкового законодавства є порушенням відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, принципу правової визначеності, який обумовлює при здійсненні відповідачем владних управлінських повноважень однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного чи не однакового трактування. Суд зауважує, що зміна трактування норм податкового законодавства має бути обґрунтована або відповідною зміною законодавства, або відповідною належною судовою практикою з аналогічного правового регулювання. В протилежному випадку зміна відповідачем практики правозастосування норм податкового законодавства не відповідатиме критерію обґрунтованості правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що передбачено нормою п.3 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно також, - не обґрунтована зміна правозастосування одних і тих самих норм податкового законодавства суб'єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських повноважень призведе до того, що умови щодо забезпечення передбачуваності застосування правових норм, як втілення принципу правової визначеності, не буде дотримано.
Враховуючи зазначене суд погоджується з доводами позивача, що подвійні ставки єдиного податку в розмірі 6 та 10 відсотків застосовуються виключно платниками єдиного податку третьої групи, які обрали ставки 3 та 5 відсотків відповідно.
Пунктом 9.4 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України визначено, що відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, - встановлюється у розмірі 2 відсотків доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу. Тобто платники єдиного податку, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, застосовують окрему ставку єдиного податку, яка передбачена пунктом 293.3 статті 293 ПК України.
Пункт 293 статті 293 ПК України не містить посилання на пункт 9.4 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, що виключає можливість застосування подвійної ставки єдиного податку платниками, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України. Відповідно, - до доходів від діяльності з організації азартних ігор з 08.02.2023 подвійна ставка єдиного податку не застосовується.
Щодо обов'язку з нарахування та сплати ПДВ за період до 01.03.2023 суд зазначає наступне.
Так відповідно до п.9.5 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, - платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов'язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.
Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов'язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом. Тобто реєстрація платником ПДВ є призупиненою на період використання особливостей оподаткування єдиним податком, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України. В разі подання в лютому 2023 року заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування у зв'язку із здійсненням виду діяльності, що не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування, відновлення реєстрації платником ПДВ та поновлення обов'язків з нарахування та сплати податкових зобов'язань та подання звітності з ПДВ, мало відбутись з 01.03.2023, оскільки це є першим числом місяця, наступного за податковим звітним періодом, у якому позивач здійснював вид діяльності, який не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування та подав заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування.
Як встановлено судом вище рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №320/16975/24 позов позивача про її скасування задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 відповідне рішення залишено без змін, а ухвалою Верховного Суду від 22.10.2024 відкриття касаційного провадження було відмовлено.
Відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 320/16975/24, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно прийнято рішення про відмову від спрощеної системи оподаткування з 01.03.2023.
Також, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 18 вересня 2024 року (справа № 320/16975/24) вказала, що пункт 293 статті 293 ПК України не містить посилання на пункт 9.4 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, що виключає можливість застосування подвійної ставки єдиного податку платниками, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, відповідно, - до доходів від діяльності з організації азартних ігор з 08.02.2023 подвійна ставка єдиного податку не застосовується.
Щодо податку з доходів організаторів азартних ігор, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 320/16975/24 встановив, що податок з доходів організаторів азартних ігор (як складова податку на прибуток підприємств), отриманих в період з 08.02.2023 по 01.03.2023 не підлягає сплаті.
Окрім цього, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/16975/24, розглядаючи справу, у постанові від 18 вересня 2024 року встановила що обов'язок з нарахування та сплати ПДВ виникає у позивача лише після 01.03.2023 року.
Щодо неврахування висновків суду, зазначених у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 та у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі 320/16975/24.
Після скасування індивідуальної податкової консультації №972/ІПК/99-00-04-03-03 від 26.02.2024 відповідач надав позивачу нову, що оскаржується у цій справі, індивідуальну податкову консультацію №5518/ІПК/99-00-04-03-03 від 02.12.2024.
Із змісту оскаржуваної індивідуальної податкової консультації убачається, що відповідач дійшов таких висновків:
- щодо виникнення у позивача обов'язку переходу на загальну систему оподаткування та втрати статусу платника єдиного податку з 08.02.2023;
- щодо нарахування та сплати податку на прибуток та податку з доходів від азартних ігор за період з 08.02.2023 по 31.12.2023;
- щодо застосування подвійної ставки єдиного податку до доходів від азартних ігор у період з 08.02.2023 до 01.03.2023;
- щодо відновлення обов'язку зі сплати ПДВ із 08.02.2023.
Як вбачається із змісту оскаржуваної індивідуальної податкової консультації, відповідачем не враховано висновки Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №320/16975/24, а також висновки викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі №320/16975/24, прийнятої, за результатами апеляційного оскарження.
Так, відповідач у відповіді на перше питання Оскаржуваної ІПК вказав, що з 08.02.2023 особи, які здійснюють діяльність з організації азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей) та парі, не можуть бути платниками податку третьої групи та є платниками податку на прибуток. Водночас суд встановив, що така позиція суперечить висновкам, викладеним у рішеннях попередніх судів, так само як і суперечить висновкам суду у справі № 320/2765/25.
Судом визначено, що повернення позивача на загальну систему оподаткування можливе з першого дня місяця, наступного за місяцем подання заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування, тобто з 01.03.2023.
Відповідач у відповіді на друге та третє питання оскаржуваної ІПК зазначив, що перший звітний період для податку на прибуток, включно з податком з доходів операторів азартних ігор, починається з 08.02.2023 та закінчується 31.12.2023, а Товариство зобов'язане сплачувати відповідні податки за результатами цього періоду.
Суд встановив, що такі висновки суперечать позиції Шостого апеляційного адміністративного суду (постанова від 18.09.2024 у справі № 320/16975/24), який зазначив, що: період з 01.01.2023 до 01.03.2023 не є звітним періодом для податку на прибуток та податку з доходів операторів азартних ігор; відповідні податки з доходів, отриманих за цей період, не підлягають сплаті.
Крім того, суд у цій справі встановив, що положення пункту 293.5 статті 293 ПК України не передбачає застосування подвійної ставки єдиного податку до платників, які використовують особливості оподаткування, визначені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України.
Стосовно обов'язку з реєстрації платником ПДВ та нарахування податкових зобов'язань проаналізовано, що ДПС України у відповіді на четверте питання Оскаржуваної ІПК вказала, що відновлення реєстрації платником ПДВ та поновлення обов'язків з нарахування податкових зобов'язань і подання звітності повинно відбутись з 08.02.2023.
Разом з цим, судом встановлено, що така позиція не відповідає висновкам Шостого апеляційного адміністративного суду, який у постанові від 18.09.2024 року у справі № 320/16975/24 визначив, що обов'язок з нарахування та сплати ПДВ виникає у позивача лише після 01.03.2023 року.
Також, суд враховує, що реєстрація платником ПДВ є призупиненою на період використання особливостей оподаткування єдиним податком, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України.
Суд наголошує, що в разі подання в лютому 2023 року заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування у зв'язку із здійсненням виду діяльності, що не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування, відновлення реєстрації платником ПДВ та поновлення обов'язків з нарахування та сплати податкових зобов'язань та подання звітності з ПДВ, мало відбутись з 01 березня 2023 року, оскільки це є першим числом місяця, наступного за податковим звітним періодом, у якому позивач здійснював вид діяльності, який не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування та подав заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування.
Враховуючи, що нормами ПК України не покладено на суб'єктів господарювання обов'язок переходити на загальну систему оподаткування посеред звітного місяця, в якому такий суб'єкт господарювання здійснював вид діяльності, який не дає право застосовувати спрощену систему оподаткування, - то позиція відповідача про покладення на позивача обов'язку нарахувати «умовні» зобов'язання згідно пунктом 198.5 статті 198 ПК України та нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ за здійснюваними позивачем оподатковуваними операціями з 08.02.2023 року є не обґрунтованою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України містить висновки, які суперечать встановленим судом обставинам та раніше прийнятим судовим рішенням у справі №320/16975/24 щодо скасованої ІПК №972/1ПІК/99-00-04-03-03 від 26.02.2024.
Щодо покликання позивача про порушення відповідачем принципу res judicata.
Верховенство права як нормативний ідеал для кожної системи права і як універсальний та інтегральний принцип права потрібно розглядати, зокрема, у контексті такої засадничої його складової, як принцип юридичної визначеності. Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформулював юридичні позиції щодо розуміння принципу юридичної визначеності як складника принципу верховенства права, що є застосовними й у цій справі, зокрема, вказавши, що:
- у контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб'єкта правозастосування до нормативних умов юридичної дійсності та його впевненість у своєму юридичному становищі, а також захист від свавільного втручання держави (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020);
- юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations) [абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 3-р(I)/2019];
- принцип юридичної визначеності є істотно важливим у питаннях дієвості верховенства права (правовладдя); одним зі складових елементів загального принципу юридичної визначеності є вимога (як принцип) передбачності приписів права [друге речення абзацу першого, перше речення абзацу другого підпункту 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020].
Конституційний Суд України у рішенні від 21.01.2025 3-р(II)/2025 у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомакс-Ресурс“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи“ від 28 грудня 2014 року № 71-VIII вказує, що тлумачення поняття «юридична визначеність“ у міжнародних документах. Зокрема, «юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачності ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов'язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття «виправданого (легітимного) очікування“]» (перше речення § 46, § 48 Доповіді); у принципі правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражено ідею, що органи публічної влади повинні додержувати не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань [Спеціальне дослідження Європейської Комісії «За демократію через право“ (Венеційська Комісія) «Мірило правовладдя“, СDL-AD(2016)007, пункти II.B.5.61, II.A.7.54].
Тому, суд погоджується із твердженням відповідача, що, з урахуванням вимог пункту 53.2 статті 53 ПК України, надання оскаржуваної ІПК, яка суперечить висновкам Київського окружного адміністративного суду в рішенні від 26 червня 2024 року у справі №320/16975/24 та Шостого апеляційного адміністративного суду в постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 320/16975/24, очевидно не є тією правомірною поведінкою суб'єкта владних повноважень, на яку правомірно очікував позивач після скасування попередньої ІПК.
Таким чином, надання оскаржуваної ІПК, яка суперечить висновкам Київського окружного адміністративного суду в рішенні від 26 червня 2024 року у справі №320/16975/24 та Шостого апеляційного адміністративного суду в постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 320/16975/24, зумовило необхідність нового звернення до суду щодо скасування уже нової ІПК щодо тотожних питань.
Суд також звертає увагу, що Європейська комісія «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev) схвалила Доповідь «Верховенство права» (далі - Доповідь), у якій до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).
Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді мовиться про те, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.
Отже, правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів / вчинення дій адміністративними органами.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій.
Натомість відповідач при прийнятті нової податкової консультації діяв усупереч висновкам суду, викладені у рішенні, яке набрало законної сили
При розгляді даної справи суд також, врахував правові висновки, сформовані у схожих справах судами касаційної інстанції.
Верховний Суд неодноразово (постанови від 17 квітня 2018 року у справі №826/2032/16, від 22 жовтня 2019 року у справі №520/10111/18, від 28 січня 2020 року у справі №804/8131/16, від 24 квітня 2020 року у справі № 805/1461/17-а, від 18.05.2020 у справі № 810/2842/16) робив висновок, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному й викладеному останнім у своєму запиті колі податкових правовідносин.
Доповнюючи відповідну позицію, Верховний Суд в постанові від 31 січня 2023 року у справі №160/4350/22 відзначив, що метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
В постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 у справі № 804/8131/16 колегія суддів відзначила, що при наданні неякісної та/або незаконної податкової консультації контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності, а також вирішити проблемні питання, які виникли при застосуванні податкового законодавства. Це означає, що податкова консультація, яка містить цитування нормативно-правових актів, однак не містить чітких висновків або рекомендацій щодо їх застосування для конкретного платника у певних обставинах, не виконує своє головне завдання.
Верховний Суд в постанові від 13 серпня 2021 року у справі № 816/1510/16, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувана податкова консультація підлягає скасуванню, оскільки не містить чітких відповідей на поставленні позивачем запитання.
Відповідно до абзацу 1 пункту 53.2. статті 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Таким чином, ПК України прямо визначає спосіб захисту прав платника податків шляхом звернення до суду, якщо він отримує індивідуальну податкову консультацію, яка на його думку суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Відповідно до абзацу 2 пункту 53.2 статті 53 ПК України, скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Суд, беручи до уваги те, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація надавалась позивачу після скасування індивідуальної податкової консультації № 972/1ПІК/99-00-04-03-03 від 26.02.2024, а також ураховуючи свавільну поведінку відповідача, узагальнює висновки суду у вказаній справі щодо відповідей на питання зазначені в оскаржуваній податковій консультації та вказує на обов'язковості їх врахування при наданні нової податкової консультації. А саме:
- суд наголошує, що позивач подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (відмову) 08.02.2023, тому його повернення на загальну систему оподаткування повинно було відбутись з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому, через початок здійснення виду діяльності, який не дає право на застосування спрощеної системи оподаткування. Відповідно позивачем правомірно прийнято рішення про відмову від спрощеної системи оподаткування, тобто з 01.03.2023.
- суд зазначає, що період з 01.01.2023 до 01.03.2023 не буде вважатись звітним періодом для податку на прибуток в цілому, та податку з доходів операторів, отриманих від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), та доходів, отриманих від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зокрема. відтак відповідні податки з доходів, отриманих за період з 01.01.2023 до 01.03.2023 не підлягають сплаті.
- також, суд дійшов висновку, що пункт 293.5 статті 293 ПК України не містить посилання на пункт 9.4, підрозділу 8 розділу ХХ ПК України (який встановлює ставку у розмірі 2 відсотки доходу), що виключає можливість застосування подвійної ставки єдиного податку платниками, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України.
- окрім цього, суд висновує, що аналіз податкового законодавства та попередня практика правозастосування відповідачем норм податкового законодавства приводить до висновку, що обов'язок з нарахування та сплати ПДВ виникає у позивача з 01.03.2023.
Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, та ретельно перевіривши обставини, на яких вони базуються, відповідно до норм права, які регулюють ці правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач повторно надав необґрунтовані, безпідставні та без врахування відповідних приписів Податкового кодексу України відповіді на запитання позивача, а тому індивідуальна податкова консультація №5518/ІПK/99-00-04-03-03 від 02.12.2024 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
При цьому суд враховує, що, згідно частини 1 статті 2 КАС України, - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Артіко проти Італії» відзначив, що конвенція не гарантує захисту теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.23 року у справі №488/2807/17 зробила висновок, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.
Також, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 відзначено, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Відповідно, вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд враховує, що відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Згідно з абзацом 2 пункту 53.2 статті 53 ПК України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для зобов'язання відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
Приймаючи до уваги те, що судом визнано протиправною ІПК, що зумовлює наявність підстав для її скасування, з урахуванням положень абзацу 2 пункту 53.2 статті 53 ПК України позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії підлягають до задоволення шляхом зобов'язання Державну податкову службу України надати нову індивідуальну податкову консультацію із врахуванням висновків суду у цій справі.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача частково.
Судові витрати по справі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн., що підтверджується квитанцією № 3396 від 15.01.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової служби України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЙМДЕВ» (адреса: 04071, м. Київ, пров. Ярославський, 1/3, код ЄДРПОУ 43397203) до Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальну податкову консультацію - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №5518/ІПK/99-00-04-03-03 від 02.12.2024 року, прийняту Державною податковою службою України.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України надати нову індивідуальну податкову консультацію із врахуванням висновків суду у цій справі.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЙМДЕВ» (адреса: 04071, м. Київ, пров. Ярославський, 1/3, код ЄДРПОУ 43397203) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 43005393).
5. Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.