02 грудня 2025 року № 320/28779/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Леонтовича А.М., при секретарі судового засідання Фастівщук А.Г.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представників:
позивача - Кирей О.В.,
відповідача - Чеботаренко І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання незаконним звільнення та поновлення на публічній службі,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 902 начальника Головного управління національної поліції у м. Києві від 23.05.2025 № “Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих поліцейських Святошинського УП ГУНП» в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 у виді звільнення із служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати Наказ № 927 ос від 30.05.2025 “Про особовий склад» та відповідного до Закону України “Про Національну поліцію», яким звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 , згідно з п.6 ч.І ст. 77 ЗУ “Про Національну поліцію»;
- поновити старшого лейтенанта поліції Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу кримінальної поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві в Святошинському управлінні поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 31.05.2023 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу та додаткову винагороду, починаючи з 31.05.2025 року по день ухвалення судового рішення.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із висновками проведеної перевірки та вважає, що оскаржувані накази в частині притягнення його до відповідальності та звільнення його зі служби в поліції винесені протиправно без відповідних правових підстав, наведені у наказах обставини не відповідають дійсності та без врахування та аналізу інших матеріалів, пояснень, та свідчен6ь свідків.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог у зв'язку з її необґрунтованістю.
III. Процесуальні дії у справі
09.06.2025 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, протоколом від 06.10.2025 справу №320/28779/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
17.06.2025 ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі було відкрито загальне позовне провадження, розпочата підготовка справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 14.07.2025 року о 14.00 год.
03.07.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
07.07.2025 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення додаткових матеріалів.
14.07.2025 у судове засідання сторони не з'явились. Від представника позивача до початку розгляду справи надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Враховуючи викладене, керуючись приписами частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши обставини того, чи повідомлені сторони належним чином: суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 02 вересня 2025 року на 14:00.
02.09.2025 у судове засідання з'явились сторони. Від представника позивача надійшла заява про виклик свідків. Суд на місці ухвалив продовжити підготовче провадження та зробити перерву у підготовчому судовому засідання до 15.09.2025 до 14:30.
09.09.2025 від представника відповідача до суду надійшли додаткові матеріали.
15.09.2025 у судове засідання з'явились сторони. Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку сторін суд на місці ухвалив, закрити підготовче засідання та призначити розгляд справи по суті на 09.10.2025 на 15:30.
09.10.2025 у судове засідання з'явились сторони. Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку сторін суд на місці ухвалив у зв'язку з витребуванням доказів по справі та викликом свідка відкласти судове засідання на 10.11.2025 на 15:00.
10.11.2025 у судове засідання з'явились сторони та свідок. Перевіривши матеріали справи, допитавши свідка, вислухавши думку сторін суд на місці ухвалив призначити наступне судове засідання на 02.12.2025 на 15:00.
02.12.2025 в судове засідання з'явились сторони. Вислухавши думку сторін дослідивши матеріали справи судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 проходив службу у Святошинському управлінні поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві у званні старшого лейтенанта поліції на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу кримінальної поліції Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
17.04.2025 до управління головної інспекції Головного управління національної поліції у м. Києві надійшов рапорт начальника Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції Шевченка А. за № 82244-2025 від 16.04.2025 про можливі неправомірні дії та порушення службової дисципліни, допущені начальником сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу кримінальної поліції Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та поліцейським з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві сержантом поліції ОСОБА_2 .
У вказаному рапорті йдеться про те, що під час моніторингу відеокамер Святошинського УП ГУНП у м. Києві виявлено, що 11.04.2025 приблизно о 20.08 на територію Святошинського УП ГУНП у м. Києві, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 109, заїхав транспортний засіб "Фольксваген Гольф", номерний знак, НОМЕР_1 , у якому перебував ОСОБА_1 разом із невідомим громадянином. У подальшому, близько 20.10 ОСОБА_1 разом ОСОБА_2 та невідомим громадянином зайшли до камери речових доказів № 1 та винесли звідти чотири пакета із речовими доказами, які в подальшому помістили до вищезгаданого транспортного засобу, який о 20.12 залишив територію згаданого управління поліції.
З метою перевірки наведеної інформації та встановлення усіх обставин справи, відповідно до статей 14, 15, 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, наказом ГУНП у м. Києві від 17.04.2025 № 755 «Про призначення та проведення службового розслідування і відсторонення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та сержанта поліції ОСОБА_2 » за наведеним фактом призначено службове розслідування та затверджено склад дисциплінарної комісії, якій доручено провести службове розслідування в установленому порядку.
Службовим розслідуванням встановлено таке.
Згідно біографічної довідки позивача, ОСОБА_1 притягався до дисциплінарної відповідальності, а саме: наказом Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 31.05.2023 № 20, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушені вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п. 1 розділу ІІ Порядку введення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв, повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 20, застосовано дисциплінарне стягнення "догана";
Наказом Святошинського «УП ГУНП у м. Києві від 21.10.2024 № 1599, за порушення вимог п. 1, 2, 4, 5, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ, п 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", п. 13 Розділу XIV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події наказом МВС України від 08.02.2019 № 20, застосовано дисциплінарне стягнення "попередження про неповну службову відповідність".
11.04.2025 відповідно до графіка несення служби добовими нарядами Святошинського УП ГУНП у м. Києві до несення служби заступили відповідальний по управлінню поліції (уповноважена особа від керівництва) - заступник начальника відділу превенції Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві підполковник поліції Олехнович М.Г., оперативний черговий - старший інспектор-черговий чергової частини відділу моніторингу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві капітан поліції ОСОБА_3 , пропускний режим посту № 1 (центральний вхід Святошинського УП ГУНП у м. Києві) здійснював оперуповноважений відділу кримінальної поліції Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві лейтенант поліції ОСОБА_4 , пропускний режим посту №2 (в'їзд на територію Святошинського УП ГУНП у м. Києві) здійснював поліцейський-водій сектору логістики відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву "Біличі" Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старший сержант поліції ОСОБА_5 , а також інші поліцейські цього ж управління поліції відповідно до покладених на них посадових обов'язків.
Відповідно до доручення начальника Святошинського УП ГУНПП у м. Києві від 22.01.2024 № 1424/125/54/01-2024 відповідальність за збереження речових доказів та майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальних проваджень, що зберігаються окремо від справ у камері зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, покладено на ОСОБА_2
11.04.2025 0 19.48 до посту № 1 Святошинського УП ГУНП у м. Києві прибув громадянин ОСОБА_6 , якого на вході зустрів ОСОБА_2 та відразу провів до приміщення управління поліції. У цей час ОСОБА_6 склав ОСОБА_2 розписку про те, що отримав речові докази, вилучені у кримінальному провадженні № 12013110080010096 від 21.08.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
Встановлено, що вказані речові докази, працівниками СБУ вилучено в рамках кримінального провадження № 12013110080010096 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України, а саме: 19 масо-габаритних макетів "АКС" з маркуванням "ЛЛ 0686", " НОМЕР_2 ", " НОМЕР_3 ", "ЮВ 9335", "П 9881", " НОМЕР_4 ", "001102", "СП 7817", "ЮВ 4596", "ЖМ 9433", "ГВ 9288", "НЛ 1876", "РК Ш15Т", "ЛК4382", "СП 5685", "НЕ 7210", "ФК 4327", "АП 9939", "КИДЕ 2232, 69 магазинів до вогнепальної зброї, 4 ствола від кулемета, гвинтівка з оптичним прицілом без затвора "30228", підсумок з двома магазинами, 10 ременів, 3 оптичних приціли, 2 затвора до вогнепальної зброї, макет пістолету в кобурі "387778" з двома магазинами, шумовий пістолет "Скиф" "00139", шумовий пістолет з маркуванням " НОМЕР_5 ", корпус та барабан револьверу "Наган", деталі та механізми до зброї, що поміщено до пакетів, опечатано печатками «СБ Україна для речових доказів, об'єктів досліджень та зразків № 9»
У подальшому ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_5 та повідомив про необхідність безперешкодного пропуску автомобіля "Фольксваген Гольф", сірого кольору. О 20.08 на територію Святошинського УП ГУНП у м. Києві заїхав автомобіль "Фольксваген Гольф", номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала невстановлена особа, а на пасажирському сидінні перебував ОСОБА_1 . Вказаний автомобіль було припарковано поблизу входу до приміщення Святошинського УП ГУНП у м. Києві.
О 20.10 до камери зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві зайшли ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а також раніше згадана невстановлена особа. О 20.11 вони вийшли, винесли 4 мішка з речовими доказами. Вказані речові докази вони поклали до автомобіля "Фольксваген Гольф", номерний знак, НОМЕР_1 , а ОСОБА_6 у цей час знаходився поряд із вказаним автомобілем. О 20.12 на вказаному автомобілі невстановлена особа та ОСОБА_6 залишили територію адміністративної будівлі Святошинського УП ГУНП у м. Києві.
Відповідно до наказу Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 05.05.2025 № 102, створено комісію з проведення інвентаризації речових доказів у кримінальному провадженні №12013110080010096. У ході проведення зазначеної інвентаризації встановлено, що в Книзі обліку зброї та боєприпасів, які вилучені в ході досудового слідства чи дізнання, зареєстрованої від 17.03.2011 № 1536, міститься порядковий запис № 57 про поміщення 04.08.2014 до кімнати зберігання речових доказів, вилучених у кримінальному провадженні № 12013110080010096.
За результатами проведеної інвентаризації 15.05.2025 складено акт, у якому зазначено, що виявлено відсутність згідно з постановою слідчого таких речових доказів: 19 масо-габаритних макетів "АКС" з маркуванням " НОМЕР_6 ", "АН0155", "ЮВ 9335", "П 9881", " НОМЕР_4 ", "001102", "СП7817", "ЮВ 4596", "ЖМ 9433", "ГВ 9288", "НЛ 1876", "РК Ш15Т", "ЛК4382", "СП 5685", "НЕ 7210", "ФК 4327", "КИДЕ 2232", 54 магазини до вогнепальної зброї, 4 ствола від кулемета, підсумок з двома магазинами, 10 ременів, 1 оптичний приціл, 2 затвора до вогнепальної зброї, макет пістолету в кобурі "387778" з двома магазинами, шумовий пістолет "Скиф" " НОМЕР_7 ", шумовий пістолет з маркуванням " НОМЕР_5 ", корпус та барабан револьвера "Наган", деталі та механізми до зброї, які було вилучено працівниками СБУ в межах кримінального провадження № 12013110080010096 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України в громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
Разом з цим встановлено, що 03.02.2025 у Святошинському УП ГУНП у м. Києві проводилась інвентаризація речових доказів, у тому числі вилучених у кримінальному провадженні № 12013110080010096, за результатами якої, вищезгадані речі перебували у наявності.
Опитаний у ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що на початку квітня 2025 року до нього звернувся ОСОБА_6 із проханням повернути вилучені у 2014 році в останнього під час обшуку речі. Також, ОСОБА_6 додав, що суд ухвалив рішення про повернення йому вилучених речей. Під час розмови ОСОБА_6 запитав у нього, яким чином можливо отримати вказані речі, на що ОСОБА_1 у відповідь запитав, чи є у ОСОБА_6 рішення суду, останній відповів так. У зв'язку з цим, він повідомив про вказану розмову ОСОБА_2 , а останній у свою чергу повідомив про те, що ОСОБА_6 для отримання речових доказів необхідно прибути до Святошинського УП ГУНП у м. Києві. У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не мав змоги раніше прибути до Святошинського УП ГУНП у м. Києві, він повідомив ОСОБА_6 про необхідність його прибуття 11.04.2025 о 19:30 до адміністративної будівлі Святошинського УП ГУНП у м. Києві. 11.04.2025 о 19:30 до Святошинського УП ГУНП у м. Києві прибув ОСОБА_6 , якого він провів до ОСОБА_2 , а останній, у свою чергу разом з останнім направилися до приміщення управління поліції.
Через певний проміжок часу ОСОБА_2 повідомив йому, що з документами все гаразд та необхідно видати речові докази ОСОБА_6 . Водночас, ОСОБА_6 повідомив йому про необхідність проїзду на власному автомобілі на територію поліції з метою завантаження речей, які знаходяться в указаних мішках.
Після проїзду автомобіля на територію управління поліції, відбулося його завантаження, однак, чи допомагав товариш ОСОБА_6 це робити, він не пам'ятає. Із ухвалою слідчого судді щодо повернення ОСОБА_6 речових доказів, він не ознайомлювався. Будь-яких грошових коштів від ОСОБА_6 він не отримував. Вину у вчиненні дисциплінарного проступку визнає у частині не повідомлення безпосереднього керівника.
Згідно довідки, наданої Святошинським УП ГУНП у м. Києві від 23.04.2025 встановлено, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 № 369/14120/23, провадження № 2/369/2051/24, станом на 23.04.2025 до Святошинського УП ГУНП у м. Києві на виконання не надходила.
Крім цього дисциплінарною комісією встановлено, що дане рішення не містить вимоги щодо повернення вищезгаданих речових доказів. Будь-які інші ухвали чи рішення ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 до дисциплінарної комісії не повідомлялася, долучена до позову ухвала Києво- Святошинського районного суду від 14.08.2024 у справі № 369/2543/16-к провадження № 1- ка/36973/24 не надходила до дисциплінарної комісії.
Опитаний ОСОБА_5 пояснив, що 11.04.2025 відповідно до графіку несення служби добовими нарядами Святошинського УП ГУНП у м. Києві він заступив на пост № 2 (в'їзд до Святошинського УП ГУНП у м. Києві). Цього ж дня близько 20.00 йому зателефонував ОСОБА_2 та попрохав, щоб він надав безперешкодний проїзд автомобілю "Вольцваген гольф", сірого кольору, для зручності завантаження речових доказів. О 20.06 йому знову зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що черговий попереджений про заїзд на територію вищевказаного автомобіля. О 20.08 біля воріт зупинився вказаний автомобіль, за кремом якого перебував невідомий йому громадянин, а на пасажирському сидінні ОСОБА_1 . У цей час, ОСОБА_2 , перебуваючи у внутрішньому дворі Святошинського УП ГУНП у м. Києві помахав йому рукою для проїзду вищезгаданого автомобіля. У зв'язку з цим, він відчинив ворота та на територію управління поліції прослідував вказаний автомобіль, який був припаркований поблизу входу до будівлі. Завантаження автомобіля здійснювалось протягом 4 хвилин, після чого автомобіль залишив територію Святошинського УП ГУНП у м. Києві. Будь-яких записів до журналів щодо заїзду і виїзду автомобіля "Вольцваген гольф", та анкетних даних водія, він не здійснював.
Службовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив проступок, який підриває авторитет Національної поліції України, та несумісний з подальшим проходженням служби в ній.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється в прямому умислі, тобто, останні свідомо допустили настання несприятливих наслідків після вчинення ними цих дій. Порушення стало можливим унаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ними вимог чинного законодавства.
У діях начальника сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу кримінальної поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 5, 6 частини третьої статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 16 Посадової інструкції, Присяги працівника поліції, що виразилось у неділових стосунках з громадянином ОСОБА_6 , в організації і забезпеченні безпідставної передачі речових доказів останньому, невжитті заходів щодо інформування про це безпосереднього керівника та вчиненні дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, що підриває авторитет Національної поліції України.
Дисциплінарна комісія за результатами службового розслідування склала висновок службового розслідування, в якому було запропоновано до ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП у м. Києві від 23.05.2025 № 902 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Святошинського УП ГУНП у м. Києві» на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
З метою виконання дисциплінарного стягнення, наказом ГУНП у м. Києві від 30.05.2024 №927 о/с «Щодо особового складу», відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції.
V. Норми права
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним нормативно-правовим актом, яким врегульовано правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус посад поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон України «Про Національну поліцію».
У відповідності із пунктами 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України “Про Національну поліцію» поліцейський, зокрема, зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
У відповідності до частин першої та другої статті 19 Закону України “Про Національну поліцію України» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом 1 статті 59 Закону України “Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно положень частини першої статті 64 Закону України “Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові.
У відповідності із пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга статті 19 Закону України «Про Національну поліцію»).
Так, Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції від 31.03.2023), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
За приписами частин першої-третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, з-поміж іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.
Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Стаття 19 Дисциплінарного статуту визначає порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, частиною третьої цієї статті передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (частина сьома статті 19 Дисциплінарного статуту).
Водночас особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану викладено у Розділ V Дисциплінарного статуту.
Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Статтею 29 Дисциплінарного статуту урегульовано питання щодо особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, частиною першою якої визначено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку №100, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За правилами пункту 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260), поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
VI. Оцінка суду
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у межах позовних вимог в цій справі, зокрема щодо правильності застосування частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту в розрізі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення з дотриманням порядку зростання від менш суворого до більш суворого, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга статті 19 Закону України «Про Національну поліцію»).
За приписами частин першої-третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, з-поміж іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.
Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Стаття 19 Дисциплінарного статуту визначає порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, частиною третьої цієї статті передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (частина сьома статті 19 Дисциплінарного статуту).
Водночас особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану викладено у Розділ V Дисциплінарного статуту.
Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Статтею 29 Дисциплінарного статуту урегульовано питання щодо особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, частиною першою якої визначено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
У контексті зазначеної норми варто мати на увазі, що обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного - зауваження до найсуворішого - звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.
За результатом дисциплінарного провадження було встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється в неділових стосунках з громадянином ОСОБА_6 , в організації і забезпеченні безпідставної передачі речових доказів останньому, невжитті заходів щодо інформування про це безпосереднього керівника та вчиненні дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, що підриває авторитет Національної поліції України.
В судовому засіданні було допитано свідка - ОСОБА_2 , який підтвердив, що до адміністративної будівлі Святошинського УП ГУНП у м. Києві. 11.04.2025 о 19:30 прибув ОСОБА_6 , якого ОСОБА_1 провів до ОСОБА_2 , та вони направилися до приміщення управління поліції. ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що з документами все гаразд та необхідно видати речові докази ОСОБА_6 ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_1 про необхідність проїзду на власному автомобілі на територію поліції з метою завантаження речей, які знаходяться в указаних мішках. Після проїзду автомобіля на територію управління поліції, відбулося його завантаження.
Таким чином, судом встановлено, що дії позивача, які покладені в основу дисциплінарного провадження полягали у завантаженні речових доказів до автомобіля ОСОБА_6 , які були вилучені в ході кримінального провадження та були повернуті відповідальною особою ОСОБА_2 відповідно до ухвали суду.
Суд вважає, що встановлені обставини свідчать про те, що проступок який покладено в основу дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 не може беззаперечно свідчити про наявність підстав у відповідача для накладення на ОСОБА_1 такого вида дисциплінарного стягнення, як звільнення із служби в поліції.
У постанові від 23.11.2023 у справі №420/14443/22 Верховний Суд вказав, що частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою.
Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 та ін.)
Суд, не заперечуючи наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо вибору виду дисциплінарного стягнення, зазначає, що закріплена за суб'єктом владних повноважень можливість з поміж декількох варіантів правомірної поведінки (рішень) обирати один (одне) на власний розсуд не надає права робити це свавільно і не означає, що судовий контроль за такими діями та рішеннями неможливий взагалі.
Слід зауважити, що хоч суд й обмежений в правовій оцінці та перевірці на предмет обґрунтованості актів та дій органів публічної влади під час виконання ними дискреційних повноважень, водночас повинен проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб'єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими.
Не менш важливим аспектом оцінки обґрунтованості звільнення позивача зі служби в поліції є з'ясування співмірності цього виду дисциплінарного стягнення тим порушенням, які стали для цього підставою, що, безумовно, також підлягає судовому контролю і не становить втручання у дискрецію відповідача.
Вимога пропорційності передбачає, що зменшення обсягу або кваліфікуючих ознак порушень, які ставляться у провину особі, має призводити до зменшення суворості стягнення, за винятком випадку, коли буде доведено, що порушення є істотним(и) настільки, щоб бути самостійною і достатньою підставою для застосування стягнення певного виду (у цьому випадку - звільнення зі служби).
Зазначені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.04.2025 у справі №140/8778/23.
У відповідності до обставин цієї справи, при обранні виду дисциплінарного стягнення, який підлягає застосуванню до позивача, дисциплінарна комісія у висновку службового розслідування, на основі якого відповідач приймав спірні накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про звільнення позивача зі служби в поліції, врахувала наявність у ОСОБА_1 догани, оголошеної наказом Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 31.05.2023 № 20 та попередження про неповну службову відповідність оголошеного наказом Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 21.10.2024 № 1599, як обставини, що обтяжує відповідальність позивача.
Суд не може погодитися з такими висновками дисциплінарної комісії, оскільки до відповідача не було застосовано такі послідовні види дисциплінарного стягнення, як: пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади, які передують такому дисциплінарному виду стягнення, як звільнення із служби в поліції.
При цьому висновок службового розслідування, як і спірні накази відповідача, не містять обґрунтувань, які б, за умови відсутності дії інших дисциплінарних стягнень, беззаперечно вказували на необхідність застосування до позивача саме звільнення зі служби як найсуворішого виду дисциплінарного стягнення та свідчили б про пропорційність обраного дисциплінарного заходу вчиненому дисциплінарному проступку. Самого лише покликання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого суворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби.
Отже, ураховуючи відсутність у позивача таких дисциплінарних стягнень, як пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади, які в силу приписів частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту могли бути передумовою для накладення на позивача більш суворого виду стягнення, суд констатує, що за встановлених фактичних обставин у цій справі висновки дисциплінарної комісії щодо виправданості застосованого до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції - є помилковими.
Суд наголошує, що відсутність у позивача таких дисциплінарних стягнень, як: пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади при обранні позивачу виду дисциплінарного стягнення та відсутність підстав, які унеможливлювали накладення іншого, ніж звільнення зі служби в поліції, мала призвести до зменшення суворості дисциплінарного стягнення з огляду на те, що відповідач не довів істотність порушення позивача тією мірою, щоб бути самостійною і достатньою підставою для застосування стягнення саме у вигляді звільнення зі служби в поліції.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування оспорюваних наказів № 902 від 23.05.2025 та № 927 о/с від 30.05.2025.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи, що позивач був звільнений 30.05.2025, а день звільнення вважається останнім днем роботи, ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді з 31.05.2025.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку №100, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За правилами пункту 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260), поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Отже, зі змісту норм Порядку №260, який є спеціальним для вирішення цих спірних правовідносин установлено, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Зі змісту наявної в матеріалах справи довідки ГУНП у м. Києві від 03.09.2025 №1144 середньоденне грошове забезпечення позивача за березень - квітень 2025 року становить 762,23 грн.
Кількість робочих днів вимушеного прогулу позивача в період з 31.05.2025 по 02.12.2025 складає 186 календарні дні.
69. Таким чином, стягненню з ГУНП у м. Києві на користь позивача належить грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31.05.2025 по 02.12.2025 в сумі 141 774,87 грн. (762,23 грн. х 186 календарні дні) з урахуванням податків і зборів.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь позивача додаткову винагороду, починаючи з 31.05.2025 року по день ухвалення судового рішення, суд зазначає таке.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої обмежена строком дії воєнного стану в Україні.
При цьому, правова природа такої виплати невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
В умовах збройної агресії рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов'язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Таким чином, Україна зобов'язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Положення частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець делегував, зокрема, Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
Згідно з пунктом 4 окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.
Пунктом 5 окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.
Водночас абзацом першим пункту 3 Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
За змістом пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків.
Аналізуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.01.2025 року у справі №460/2645/24 дійшов висновку, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів виплат для військовослужбовців, а також при обчисленні середньої заробітної плати відповідно до Порядку № 100.
Отже, саме норми положення Порядку № 100 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагород та компенсаційних виплат із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється середня заробітна плата для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
За таких обставин і правового регулювання суди попередніх інстанцій мотивовано виходили з того, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку № 100, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
З огляду на викладене, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в зазначеній частині відсутні.
VIІ. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи що позивачем не надано доказів понесення судових витрат, підстави їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ № 902 начальника Головного управління національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) від 23.05.2025 № “Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих поліцейських Святошинського УП ГУНП» в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 у виді звільнення із служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) № 927 о/с від 30.05.2025 “Про особовий склад» та відповідного до Закону України “Про Національну поліцію», яким звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 , згідно з п.6 ч.І ст. 77 ЗУ “Про Національну поліцію».
Поновити старшого лейтенанта поліції Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу кримінальної поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві в Святошинському управлінні поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) з 31.05.2025 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 141 774,78 (сто сорок тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 78 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 грудня 2025 р.