11 грудня 2025 року м. Київ №320/10317/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України у формі відмови надати відомості (інформацію) відповідно до пунктів 2, 3, 4 Запиту від 02.12.2023 в порядку доступу до публічної інформації у відповідності до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі також - Закон № 2939-VI), а саме: « 2. надати відомості (інформацію) про звітність, що створена та подавалась Департаментом державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) у 2020, 2021, 2022, 2023 роках про цільове використання коштів з фінансування юридичної особи в розрізі видів звітності (статистична, фінансова, тощо), суб'єктів яким подано звітність, місць зберігання поданої звітності; 3.надати відомості (інформацію) про звітність, що створена та подавалась Департаментом державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) у 2020, 2021, 2022, 2023 роках щодо виконання заходів з ліквідації юридичної особи, даних статей активу та пасиву балансів юридичної особи станом на звітні дати; 4.надати відомості (інформацію) про діяльність, що здійснюється Департаментом державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) в даний час та доцільність фінансування даної юридичної особи станом на дату подання даного запиту»;
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) у формі вчиненої ним відмови надати мені безоплатно (безкоштовно) електронні копії документів у кількості 280 сторінок, в тому числі документи звітності (статистична, фінансова, тощо), що створені та подавались Департаментом державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) у 2020, 2021, 2022, 2023 роках щодо виконання заходів з ліквідації юридичної особи та стану справ на дату отримання даного запиту згідно із Запитом від 23.12.2023 року в порядку доступу до публічної інформації у відповідності до норм Закону № 2939-VI;
- визнати протиправними дії відповідача у формі здійсненого ним примусу мене вчиняти те, що не передбачено Конституцією України та спеціальним Законом №2939-VI задля отримання доступу до публічної інформації відповідно до Запиту від 23.12.2023 на доступ до публічної інформації, а саме примусу мене оплатити вартість створення електронних копій документів у кількості 270 сторінок без відповідних Законних підстав та за наявності у позивача Законного права отримати електронні копії документів у кількості 280 сторінок безоплатно (безкоштовно);
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) вчинити всі необхідні та достатні дії і заходи передбачені спеціальним Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI для виконання обов'язків, що виникли у відповідача, в зв'язку з отриманням ним запитів від 02.12.2023 та 23.12.2023 року на доступ до публічної інформації на доступ до публічної інформації про єдине громадянство в Україні;
- надати позивачу достовірну та повну інформацію запитувану відповідно до пунктів 2, 3, 4 Запиту від 02.12.2023 в порядку доступу до публічної інформації у відповідності до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі також - Закон № 2939-VI), а саме: « 2. надати відомості (інформацію) про звітність, що створена та подавалась Департаментом державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) у 2020, 2021, 2022, 2023 роках про цільове використання коштів з фінансування юридичної особи в розрізі видів звітності (статистична, фінансова, тощо), суб'єктів, яким подано звітність, місць зберігання поданої звітності;
- надати відомості (інформацію) про звітність, що створена та подавалась Департаментом державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) у 2020, 2021, 2022, 2023 роках щодо виконання заходів з ліквідації юридичної особи, даних статей активу та пасиву балансів юридичної особи станом на звітні дати;
- надати відомості (інформацію) про діяльність, що здійснюється Департаментом державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) в даний час та доцільність фінансування даної юридичної особи станом на дату подання даного запиту;
- надати позивачу безоплатно (безкоштовно) електронні копії документів у кількості 270 сторінок, в тому числі документи звітності (статистична, фінансова, тощо), що створені та подавались Департаментом державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) у 2020, 2021, 2022, 2023 роках щодо виконання заходів з ліквідації юридичної особи та стану справ на дату отримання даного запиту згідно із Запитом від 23.12.2023 в порядку доступу до публічної інформації у відповідності до норм Закону №2939-VI.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.12.2023 та 23.12.2023 звертався до відповідача із запитами на надання публічної інформації, однак отримав відповіді від МВС з відмовами в задоволенні запиту на інформацію. У зв'язку з цим, звернувся з вказаним позовом до суду.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач стверджує про те, що за результатами опрацювання запитів позивача на інформацію від 02.12.2023 та від 23.12.2023, ураховуючи, що обсяг документів складає 280 сторінок, останньому у встановленому законодавством порядку надано безкоштовно 10 сторінок запитуваних документів та надіслано рахунок для здійснення оплати витрат на виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування у кількості 270 сторінок на суму 723 гривні 60 копійок. Окрім того, діючи добросовісно та розсудливо в ході розгляду інформаційного запиту позивача, в частині надання інформації про діяльність, що здійснюється Департаментом державної служби охорони при МВС України, з огляду на невідповідність критеріям публічної інформації, що запитувана в цій частині, ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» надано відповідні роз'яснення в цій частині. Наведене спростовує доводи ОСОБА_1 про відмову Міністерства у наданні йому запитуваної інформації у відповідності до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації». Надані відповідачем відповіді на інформаційні запити безумовно свідчать про намір МВС надати повний обсяг запитуваної інформації в межах наявної у володінні відповідача. Несплата позивачем фактичних витрат на копіювання, що у відповідності до вимог закону є обов'язком запитувача, унеможливлює надання Міністерством запитуваної інформації в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02.12.2023 позивач за допомогою сайту «Доступ до правди» створив і направив до Кабінету міністрів України запит на доступ до публічної інформації щодо фінансування, звітності та діяльності Департаменту державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) наступного змісту, у якому просив надати наступну інформацію (наступні документи):
1) відомості (інформацію) про фінансування діяльності Департаменту державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) у 2020, 2021, 2022, 2023 роках в розрізі сум фінансування, джерел фінансування та статей витрат за зазначеним фінансуванням;
2) відомості (інформацію) про звітність, що створена та подавалась Департаментом державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) у 2020, 2021, 2022, 2023 роках про цільове використання коштів з фінансування юридичної особи в розрізі видів звітності (статистична, фінансова, тощо), суб'єктів яким подано звітність, місць зберігання поданої звітності;
3) надати відомості (інформацію) про звітність, що створена та подавалась Департаментом державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) у 2020, 2021, 2022, 2023 роках щодо виконання заходів з ліквідації юридичної особи, даних статей активу та пасиву балансів юридичної особи станом на звітні дати;
4) надати відомості (інформацію) про діяльність, що здійснюється Департаментом Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.01.2024 з державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) в даний час та доцільність фінансування даної юридичної особи станом на дату подання даного запиту. З повагою, ОСОБА_1 ».
07.12.2023 на свою офіційну електронну поштову адресу позивач отримав повідомлення від сайту "Доступ до правди" про надходження до сайту відповіді Кабінету Міністрів України №31541/0/2-23 від 07.12.2023, у якій повідомлено про направлення запиту позивача від 02.12.2023 в порядку частини 3 статті 22 Закон № 2939-VI для розгляду до розпорядника інформації Міністерства внутрішніх справ України.
14.12.2023 на свою офіційну електронну поштову адресу позивач отримав повідомлення від сайту "Доступ до правди" про надходження до сайту відповіді на його запит та посилання для здійснення переходу до місця знаходження відповіді в мережі Інтернет. Перейшовши за посиланням в електронному листі від сайту "Доступ до правди", позивач ознайомився із відповіддю МВС, що оформлена листом №145531/12-1477-2023 від 14.12.2023, яким повідомлено: що запит від 02.12.2023 отримано, запит потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк його розгляду продовжено відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Про результати розгляду запиту буде повідомлено додатково в установлений законодавством строк.
23.12.2023 позивач на свою офіційну електронну поштову адресу отримав повідомлення від сайту "Доступ до правди" про надходження до сайту відповіді на його запит та посилання для здійснення переходу до місця знаходження відповіді в мережі Інтернет. Перейшовши за посиланням в електронному листі від сайту "Доступ до правди", він ознайомився з відповіддю МВС на його запит від 02.12.2023, що оформлена листом №145531/12-1532-2023 від 22.12.2023, яким повідомлено про те, що з питання фінансування діяльності Департаменту Державної служби охорони при МВС України у 2020-2023 роках, з урахуванням змісту постановленого питання та обраного позивачем формулювання, відомості з порушеного питання відсутні, інформацію надати не є можливим, у зв'язку із чим надати запитувану з питання подання Департаментом Державної служби охорони при МВС України у 2020-2023 роках звітності повідомлено, що загальний обсяг запитуваних ним документів складає 280 сторінок. Механізм відшкодування запитувачами інформації фактичних витрат копіювання або на друк документів, що надаються Міністерством внутрішніх справ України, врегульовано Порядком відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Міністерство внутрішніх справ України, затверджено наказом МВС від 13 липня 2020 року №525 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2020 року № 834), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 2020 року за № 712/34995. З питання здійснення Департаментом Державної служби охорони при МВС України діяльності на даний час зазначено, що запитувана інформація в цій частині не відповідає критеріям публічної інформації.
Додатками до зазначеної вище відповіді МВС є копії наступних документів Департаменту ДСО при МВС України: перелік форм зведеної фінансової звітності на 2020 рік на 1 сторінці, баланс на 31.12.2020 на 2 сторінках, звіт про фінансові результати за 2020 рік на 2 сторінках, звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2020 рік на 2 сторінках, звіт про власний капітал за 2020 рік на 1 сторінці, примітки до річної фінансової звітності за 2020 рік на 1 сторінці; рахунок №20 від 19.12.2023 року для здійснення оплати витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію заявка №3 від 18.12.2023 (зазначено: виготовлення цифрових копій шляхом сканування, вартість виготовлення однієї сторінки 2,68 грн., кількість сторінок 270, сума (без ПДВ) 723,6 грн.
Рахунок має, крім іншого, примітку у нижній частині про те, що відшкодування запитувачами інформації фактичних витрат на копіювання або друк документів.
Також, 23.12.2023 позивач авторизувався сайті "Доступ до правди" та за допомогою даного сайту створив і направив до Кабінету міністрів України запит на доступ до публічної інформації про надання копій документів звітності про ліквідацію Департаменту державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) про надання наступної інформації (наступні документи) копій документів, в тому числі документи звітності (статистична, фінансова, тощо), що створені та подавались Департаментом державної служби охорони при МВС України (код ЄДРПОУ 08596819) у 2020, 2021, 2022, 2023 роках щодо виконання заходів з ліквідації юридичної особи та стану справ на дату отримання даного запиту.
28.12.2023 на свою офіційну електронну поштову адресу позивач отримав повідомлення від сайту "Доступ до правди" про надходження до сайту відповіді на його запит та посилання для здійснення переходу до місця знаходження відповіді в мережі Інтернет.
Перейшовши за посиланням в електронному листі від сайту "Доступ до правди", позивач ознайомився з відповіддю МВС на його запит від 23.12.2023, що оформлена листом №151231/12-1548-2023 від 28.12.2023, яким повідомлено про те, що загальний обсяг запитуваних позивачем документів складає 280 сторінок. Механізм відшкодування запитувачами інформації фактичних витрат копіювання або на друк документів, що надаються Міністерством внутрішніх справ України, врегульовано Порядком відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Міністерство внутрішніх справ України, затверджено наказом МВС від 13 липня 2020 року №525 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2020 року № 834), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 2020 року за № 712/34995. З огляду на викладене, з урахуванням принципів добросовісності та розсудливості надіслано на адресу позивача безкоштовно 10 сторінок запитуваних документів та рахунок №20 від 19 грудня 2023 року для здійснення оплати витрат на виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування.
Додатками до зазначеної вище відповіді МВС є копії наступних документів Департаменту ДСО при МВС України: перелік форм зведеної фінансової звітності на 2020 рік на 1 сторінці, баланс на 31.12.2020 року на 2 сторінках, звіт про фінансові результати за 2020 рік на 2 сторінках, звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2020 рік на 2 сторінках, звіт про власний капітал за 2020 рік на 1 сторінці, примітки до річної фінансової звітності за 2020 рік на 1 сторінці; рахунок №22 від 27.12.2023 для здійснення оплати витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію заявка №4 від 25.12.2023 (зазначено, що виготовлення цифрових копій шляхом сканування, вартість виготовлення однієї сторінки 2,68 грн, кількість сторінок 270, сума (без ПДВ) 723,6 грн).
Вважаючи відмови МВС України у наданні запитуваної інформації протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Вважаючи відмову у наданні запитуваної інформації протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
У контексті нормативного регулювання спірних правовідносин та обставин справи, суд акцентує увагу на такому.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно ст. 1 Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (ст. 2 Закону).
Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (ст. 3 Закону).
Поряд із наведеним нормативним регулюванням питань: визначення терміну публічної інформації, мети і сфери дії Закону, гарантій забезпечення права на доступ до публічної інформації, Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає правові питання: а) порядку доступу до інформації; б) суб'єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації; в) реалізації права на доступ до інформації за інформаційним запитом.
Так, за ст. 5-10 Закону, доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
У відповідності до ст.ст. 12 - 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно ст.ст. 19, 22, 23 Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
З наведених положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» вбачається про забезпечення доступу до інформації шляхом надання розпорядниками публічної інформації на запити від запитувачів - фізичних, юридичних осіб, об'єднань громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2023 та 23.12.2023 позивач звернувся до КМУ із запитами на отримання публічної інформації щодо фінансування, звітності та діяльності Департаменту державної служби охорони при МВС України.
Відповіддю Кабінету Міністрів України №31541/0/2-23 від 07.12.2023 повідомлено про направлення запиту позивача від 02.12.2023 в порядку частини 3 статті 22 Закон № 2939-VI для розгляду до розпорядника інформації Міністерства внутрішніх справ України.
Листами відповідача від 22.12.2023 та 28.12.2023 повідомлено позивача про те, що загальний обсяг запитуваних позивачем документів складає 280 сторінок. Наказом МВС України від 13.07.2020 № 525 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.07.2020 за № 711/34994), відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» затверджено Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на публічну інформацію, розпорядником якої є Міністерство внутрішніх справ України, де вартість надання послуги у виді копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру (у тому числі двосторонній друк) за виготовлення однієї сторінки встановлено у розмірі 0,2 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно затвердженого наказом МВС України від 13.07.2020 № 525 Порядку відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Міністерство внутрішніх справ України документи за запитом на інформацію надаються безоплатно якщо задоволення запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом, що не перевищує 10 сторінок.
За результатами опрацювання запитів Позивача на інформацію від 02.12.2023 та від 23.12.2023, ураховуючи, що обсяг документів складає 280 сторінок, останньому у встановленому законодавством порядку надано безкоштовно 10 сторінок запитуваних документів та надіслано рахунок для здійснення оплати витрат на виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування у кількості 270 сторінок на суму 723 гривні 60 копійок
Відтак, ураховуючи зібрані у справі докази Відповідач у справі фактично не відмовляв Позивачу в отриманні запитуваної ним публічної інформації, розпорядником якої є Відповідач, а лише обумовив можливість її отримання фактом оплати витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом про інформацію, понад 10 сторінок . Поряд з тим, 10 перших сторінок у відповідь на запит про надання публічної інформації відповідачем надано позивачу безкоштовно.
Приписами частин першої - четвертої статті 21 Закону № 2939-VI установлено, що інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк у межах граничних норм, установлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Частиною третьою статті 21 Закону № 2939-VI Кабінету Міністрів України делеговані повноваження для встановлення граничних норм розміру витрат на копіювання та друк документів, що узгоджується з приписами статей 19, 113, 116, 117 Конституції України.
Кабінет Міністрів України відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 2939-VI видав постанову № 740, якою затвердив граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію.
Пунктом 2 розділу І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, установлено, що копія документа - це документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках - деяких його зовнішніх ознак.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі № 9901/496/21 дійшла висновку, що положення статті 21 Закону № 2939-VI, особливо частина перша та кореспондуюча їй частина друга цієї статті, фокусують увагу на праві отримати інформацію безкоштовно в дозволеному законом обсязі чи поза цим обсягом, якщо вона існує в запитуваному вигляді і її можна надати без витрат на виготовлення копій або коли розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк. Закон не обмежує в доступі до інформації в більшому обсязі, ніж визначений законом, але покладає на запитувача інформації обов'язок відшкодувати саме фактичні витрати розпорядника інформації за надання інформації обсягом більше 10 сторінок. Тобто умовою відшкодування зазначених витрат є не те, на якому носії відображена / збережена інформація (папір), а саме необхідність понесення витрат на задоволення запиту на інформацію.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані, серед іншого, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Закон України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII) регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
Пункт 3 частини першої статті 1 цього Закону визначає, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя (стаття 2 Закону № 2657-XII).
Отже, аналіз змісту положень ч.2 ст.21 Закону №2939-VI дає підстави для висновку, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з копіюванням документів понад встановлений обсяг. Тобто копії десяти сторінок документу надаються безкоштовно.
Аналогічна позиція викладена у постанові ВП ВС від 27 квітня 2023 року у справі № 9901/454/21 та у постанові Верховного Суду від 17.01.2020 року у справі №818/40/17.
Таким чином, ч.3 ст.21 Закону №2939-VI Кабінету Міністрів України делеговані повноваження для встановлення граничних норм розміру витрат на копіювання та друк документів, що узгоджується з приписами статей 19, 113, 116, 117 Конституції України.
З матеріалів справи слідує, що відповідач не надав позивачу запитувану інформацію в повному обсязі безкоштовно, оскільки за надання решти документів необхідно сплатити фактичні витрати на копіювання та друк документів.
Визначаючись щодо вказаних питань суд зауважує, що на виконання вимог ч.3 ст.21 Закону № 2939-VI прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740, якою встановлено граничні розміри відшкодування витрат на копіювання та друк документів, що надаються розпорядниками на запити на публічну інформацію.
Тобто, у разі надання відповіді на запит на інформацію, що передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, та у разі надання великого обсягу інформації, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів.
Вказане обумовлено необхідністю уникнення ситуацій покладення на розпорядника інформації надмірного тягаря щодо безоплатного надання інформації та обґрунтованих причин щодо неможливості надання відповіді протягом п'яти робочих днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 №4 "Про внесення змін до граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію" внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740, а саме: до переліку послуг додано виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування та встановлено для неї граничні норми витрат не більше ніж 0,1 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.
При цьому, постанова Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 №4 «Про внесення змін до граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» є чинною та скасована не була.» є чинною та скасована не була.
За такого правового регулювання, положення статті 21 Закону №2939-VI слід розуміти так, що законодавством передбачено відшкодування витрат за виготовлення копій або друк документів обсягом більше 10 сторінок, що надаються за запитом на інформацію, на паперових носіях, а також за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування паперових носіїв інформації. Такий підхід обумовлений тим, що виготовлення електронних копій документа з паперового носія теж вимагає залучення додаткового ресурсу і матеріально-технічних затрат, а отже, потребує їх відшкодування.
Суд зазначає, що комплексне тлумачення норми статті 21 Закону №2939-VI зі наведеними вище нормами постанов Кабінету Міністрів України не дає підстав вважати, що надання публічної інформації в електронному форматі є безумовно безоплатним, оскільки запитувана інформація може міститись у паперовій формі, що потребує переведення її в електронну форму.
Тому, вимога відповідача щодо сплати за надання сканкопій документів у відповідь на запит є правомірною та, відповідно, породжує виникнення у позивача обов'язку здійснити відповідну сплату коштів.
Висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 29.08.2022 (справа № 9901/144/20).
Крім цього суд враховує, що за загальним визначенням сканування документа - це процес створення цифрової копії документа, який передбачає використання відповідного пристрою, що фіксує зображення документа та перетворює його в цифровий формат. Отримана цифрова копія є точною копією оригінального документа, включаючи весь його текст і зображення. Таким чином, сканування є різновидом копіювання (цифровим еквівалентом фотокопіювання), оскільки створюється ідентична версія оригінального документа на іншому носії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №9901/496/21 дійшла висновку, що положення ст.21 Закону №2939-VI, особливо частина перша та кореспондуюча їй частина друга цієї статті, фокусують увагу на праві отримати інформацію безкоштовно в дозволеному законом обсязі чи поза цим обсягом, якщо вона існує в запитуваному вигляді і її можна надати без витрат на виготовлення копій або коли розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк. Закон не обмежує в доступі до інформації в більшому обсязі, ніж визначений законом, але покладає на запитувача інформації обов'язок відшкодувати саме фактичні витрати розпорядника інформації за надання інформації обсягом більше 10 сторінок. Тобто умовою відшкодування зазначених витрат є не те, на якому носії відображена / збережена інформація (папір), а саме необхідність понесення витрат на задоволення запиту на інформацію.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон №2939-VI не розрізняє паперових та цифрових копій документа, принаймні у ньому немає формулювань, за якими відшкодування фактичних витрат за копіювання / друк документа треба тлумачити вузько й пов'язувати тільки з паперовими носіями. За контекстними законодавчими приписами терміни «копіювання» та «друк» позначають насамперед будь-який процес виготовлення (множення) відповідних оригіналу документальних відомостей з використанням будь-яких засобів продукування (друку). Виготовлення електронних копій документа (якщо розпорядник їх не має і не зобов'язаний мати у своєму розпорядженні) є одним із таких способів; він теж вимагає залучення додаткового ресурсу й матеріально-технічних затрат, а отже, потребує їх відшкодування.
Також, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду України від 27.04.2023 року у справі № 9901/454/21 запитувач публічної інформації має обов'язок відшкодувати фактичні витрати розпорядника інформації за надання інформації обсягом більше 10 сторінок, навіть якщо ця інформація зафіксована не на папері, а у електронному вигляді. Умовою відшкодування зазначених витрат є не те, на якому носії відображена / збережена інформація (папір), а саме необхідність понесення витрат на задоволення запиту на інформацію.
Наказом МВС України від 13.07.2020 № 525 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.07.2020 за № 711/34994), відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» затверджено Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на публічну інформацію, розпорядником якої є Міністерство внутрішніх справ України, де вартість надання послуги у виді копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру (у тому числі двосторонній друк) за виготовлення однієї сторінки встановлено у розмірі 0,2 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно затвердженого наказом МВС України від 13.07.2020 № 525 Порядку відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Міністерство внутрішніх справ України документи за запитом на інформацію надаються безоплатно якщо задоволення запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом, що не перевищує 10 сторінок.
Відшкодування запитувачами інформації фактичних витрат на копіювання або друк документів здійснюється у разі потреби у виготовленні більше 10 сторінок запитуваних документів, відповідно до Розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Міністерство внутрішніх справ України. Плата за копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, стягується, починаючи з 11 сторінки.
Як зазначалося, позивачу було направлено рахунок для здійснення оплати відшкодування витрат на отримання запитуваних документів, у розмірі 723,60 грн та повідомлено, що повна відповідь буде надана після отримання документів, що підтверджують оплату фактичних витрат, пов'язаних з наданням відповіді.
Однак, оскільки позивач не здійснив сплату коштів за вказаним рахунком, відповідач не надав повну відповіді на його запити від 02.12.2023 та від 23.12.2023, що цілком узгоджується із приписами п.3 ч.1 ст.22 Закону №2939-VI.
Відтак, дії відповідача щодо надання позивачу частини запитуваної інформації в обсязі 10 аркушів, щодо пропозиції відшкодування витрат на виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування (270 аркушів) та щодо надсилання розрахунку та встановлення розміру витрат на сканування документів є правомірними, відтак позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що запити позивача від 02.12.2023 та від 23.12.2023 розглянуті у відповідності із встановленою Законом №2939-VI процедурою, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.