10 грудня 2025 року № 320/57542/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
третя особа: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправною та скасування постанови,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу від 14 листопада 2025 року у виконавчому провадженні №65556818, винесеної державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савчуком Костянтином Петровичем (з врахуванням постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 17 листопада 2025 року).
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки відповідачем не врахована та обставина, що позивач позбавлений можливості виконати рішення суду у справі № 640/5632/20 у зв'язку із втратою права власності на квартиру, що є поважною причиною невиконання рішення суду та виключає накладення штрафу державним виконавцем.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк є підставою відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII для накладення на боржника штрафу (на фізичну особу - 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання).
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою суду від 26.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 04.12.2025 о 14:30.
04.12.2025 у судове засідання прибули сторони, в судовому засіданні було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 194 учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні підлягає задоволенню.
Подальший розгляд справи по суті здійснюється за наявними матеріалами у справі у письмовому провадженні.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року у справі №640/5632/20 адміністративний позов Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 привести атикові стіни квартири АДРЕСА_1 та несучих конструкцій даху над квартирою до стану, що передував самочинній реконструкції (перебудові) (до демонтажу криші та влаштування надбудови) відповідно до фотофіксації Департаменту станом на 15.10.2019 та 18.10.2019, яка була здійснена під час проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю.
На виконання вказаного рішення, Окружний адміністративний суд м. Києва видав позивачеві виконавчий лист.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2021 року у справі № 640/5632/20 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про визнання виконавчого листа від 04 березня 2021 року таким, що не підлягає виконанню.
22.08.2022 до Відділу для виконання надійшов виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2021, який видано у справі № 640/5632/20, про зобов'язання ОСОБА_1 привести атикові стіни квартири АДРЕСА_1 та несучих конструкцій даху над квартирою до стану, що передував самочинній реконструкції відповідно до фотофіксації департаменту станом на 15.10.2019 та 18.10.2019, яка буда здійснена під час проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю.
Оскільки у виконавчому листі Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2021, який видано у справі № 640/5632/20, не зазначено дату народження боржника - фізичної особи, 27.05.2021 державним виконавцем, пунктом шостим частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
В подальшому правомірність винесення державним виконавцем Відділу повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 27.05.2021 Департаментом з питань державного архітектурно будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також оскаржено до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 у справі № 640/20177/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано повідомлення Відділу про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 27.05.2021. Зобов'язано Відділ відкрити виконавче провадження за заявою Департаменту з питань державного архітектурно будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.05.2021 № 073-4278 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 04.03.2021 №640/5632/20.
На виконання вказаного рішення суду державним виконавцем 11.06.2025, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65556818 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2021, який видано у справі № 640/5632/20, про зобов'язання ОСОБА_1 привести атикові стіни квартири АДРЕСА_1 та несучих конструкцій даху над квартирою до стану, що передував самочинній реконструкції відповідно до фотофіксації департаменту станом на 15.10.2019 та 18.10.2019, яка буда здійснена під час проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 2 вказаної постанови зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Цього ж дня державним виконавцем, керуючись статтею 42 Закону та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника суму мінімальних витрат 457,92 грн.
Також, цього ж дня державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону, винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 16 000,00 грн.
Зазначені постанови надіслано боржнику для виконання та стягувачу до відома.
10.07.2025 до Відділу надійшли пояснення представника боржника щодо виконання рішення суду, суть яких зводиться до того, що ОСОБА_1 вже не є власницею квартири АДРЕСА_1 , а тому остання не може виконати рішення суду.
07.10.2025 до Відділу надійшла заява стягувача, у якій останній просить надати інформацію щодо стану виконання виконавчого документа.
23.10.2025 державним виконавцем за участі представника стягувача здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , - з метою перевірки стану виконання рішення суду.
За результатом такого виходу державним виконавцем складено акт, у якому зафіксовано неможливість потрапити до квартири АДРЕСА_1 .
24.10.2025 державним виконавцем з метою примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2021, який видано у справі № 640/5632/20, надіслано на адресу боржника та стягувача вимогу, якою зобов'язано: ОСОБА_1 виконати рішення суду, а саме: привести стикові стіни квартири АДРЕСА_1 та несучих конструкцій даху над квартирою до стану, що передував самочинній реконструкції (перебудові) (до демонтажу криші та влаштування надбудови) відповідно до фотофіксації Департаменту станом на 15.10.2019 та 18.10.2019, яка буда здійснена під час проведення заходу державного архітектурно будівельного контролю.
ОСОБА_1 забезпечити доступ державному виконавцю та стягувачу до квартири АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду.
Виконавчі дії щодо перевірки виконання боржником рішення суду призначити на 07.11.2025 об 13 год 00 хв.
07.11.2025 державним виконавцем за участі представника стягувача здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , - з метою перевірки стану виконання рішення суду.
За результатом такого виходу державним виконавцем складено акт, у якому зафіксовано, що рішення суду боржником не виконано. Враховуючи викладене, 14.11.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу, якою накладено на боржника штраф у розмірі 1700,00 грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) та Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).
Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до частини першої статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до вимог ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За правилами ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.
Статтями 63, 75 Закону №1404-VIII встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так, у відповідності до вимог даних статей Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на боржника- юридичну особу- 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
У відповідності до статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
VI. Оцінка суду
Вирішуючи питання про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 14 листопада 2025 року у виконавчому провадженні №65556818, винесеної державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савчуком Костянтином Петровичем (з врахуванням постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 17 листопада 2025 року), суд зазначає таке.
У позовній заяві позивач стверджує, що боржник не може виконати рішення суду, оскільки останній з лютого 2021 року не є власником квартири АДРЕСА_1 , а тому оспорювана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Державним виконавцем 11.06.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65556818 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2021, який видано у справі № 640/5632/20, про зобов'язання ОСОБА_1 привести атикові стіни квартири АДРЕСА_1 та несучих конструкцій даху над квартирою до стану, що передував самочинній реконструкції відповідно до фотофіксації департаменту станом на 15.10.2019 та 18.10.2019, яка буда здійснена під час проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 2 вказаної постанови зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Зазначені постанови надіслано боржнику для виконання та стягувачу до відома.
10.07.2025 до відповідача надійшли пояснення представника боржника щодо виконання рішення суду, суть яких зводиться до того, що ОСОБА_1 вже не є власницею квартири АДРЕСА_1 , а тому остання не може виконати рішення суду.
23.10.2025 державним виконавцем за участі представника стягувача здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , - з метою перевірки стану виконання рішення суду.
За результатом такого виходу державним виконавцем складено акт, у якому зафіксовано неможливість потрапити до квартири АДРЕСА_1 .
24.10.2025 державним виконавцем з метою примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2021, який видано у справі № 640/5632/20, надіслано на адресу боржника та стягувача вимогу, якою зобов'язано: ОСОБА_1 виконати рішення суду, а саме: привести стикові стіни квартири АДРЕСА_1 та несучих конструкцій даху над квартирою до стану, що передував самочинній реконструкції (перебудові) (до демонтажу криші та влаштування надбудови) відповідно до фотофіксації Департаменту станом на 15.10.2019 та 18.10.2019, яка буда здійснена під час проведення заходу державного архітектурно будівельного контролю.
ОСОБА_1 забезпечити доступ державному виконавцю та стягувачу до квартири АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
07.11.2025 державним виконавцем за участі представника стягувача здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , - з метою перевірки стану виконання рішення суду.
За результатом такого виходу державним виконавцем складено акт, у якому зафіксовано, що рішення суду боржником не виконано.
Відповідно до ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Враховуючи викладене, 14.11.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу, якою накладено на боржника штраф у розмірі 1700,00 грн.
Суд зазначає, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення.
Разом із тим, судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2021 року у справі № 640/5632/20 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про визнання виконавчого листа від 04 березня 2021 року таким, що не підлягає виконанню.
Також, судом було зазначено, що підстави зміни власника квартири не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виходячи з того, що рішенням суду від 05 листопада 2020 року зобов'язано привести атикові стіни квартири АДРЕСА_1 та несучих конструкцій даху над квартирою до стану, що передував самочинній реконструкції (перебудові) (до демонтажу криші та влаштування надбудови) відповідно до фотофіксації Департаменту станом на 15.10.2019 та 18.10.2019, яка була здійснена під час проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю.
Позивач у даній справі, як і власне боржник за виконавчим провадженням, у разі необхідності, може звернутися з заявою про заміну сторони виконавчого провадження у порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою належного виконання рішення у справі №640/5632/20, а тому суд вважає не достатньою підставу, яка полягає у зміні власника квартири, для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. До того ж, дана обставина може нівелювати принцип обов'язковості виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
У відповідності до статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано доказів звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою належного виконання рішення у справі №640/5632/20, суд вважає, що у відповідача були відсутні встановлені законом підстави для винесення спірної постанови.
У відповідності до частини першої статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому, з огляду на встановлені у справі обставини відповідачем не вчинено необхідних дій щодо примусового виконання рішення, які полягають у зверненні із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою належного виконання рішення у справі №640/5632/20.
Приписами частини першої статті 129-1 Конституції України встановлено обов'язковість виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 1211,20 грн.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 14 листопада 2025 року у виконавчому провадженні №65556818, винесеної державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 34967593, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) Савчуком Костянтином Петровичем (з врахуванням постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 17 листопада 2025 року).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 34967593, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.