ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" грудня 2025 р. справа № 300/1449/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу у розмірі 312028,86 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача, станом на дату звернення до суду, заборгованості перед бюджетом в загальному розмірі 312028,86 грн, яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу добровільно не сплачена, позивач просить позов задовольнити повністю та стягнути дану заборгованість.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.21-22).
Від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву (а.с.29-38), в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що до 24.05.2021 у його власності знаходилися наступні об?єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення площею 1907,4 м. кв. приміщення «Б» з №236 по №250, з №259 по №279, нежитлове приміщення площею 399,5 м. кв. приміщення «Б» з №251 по №258, приміщення виробничого цеху площею 3108,2 м. кв. приміщення «Б», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані об'єкти були реалізовані 24.05.2021 державним підприємством «Сетам». Вважає, що вказані об?єкти нерухомого майна були частиною цілісного майнового комплексу Долинської бавовнопрядильної фабрики, а тому відповідно до п. «е» статті 266.2.2 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування. Звернув увагу, що не проживає за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив (а.с.40-48), у якій вказано, що правильність нарахованих податкових зобов?язань перевіряється в справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, яким нарахований податковий борг. Звернув увагу, що згідно з пунктом 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Податковою адресою ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , і вона зазначена у податковій вимозі та податкових повідомленнях-рішеннях.
У поданих запереченнях (а.с.49-64) відповідач зазначив, що податковий борг в сумі 312028,86 грн по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, стягується за 2018 - 2021 роки. Звернув увагу, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 по справі №300/3149/22 вже стягнено з відповідача податковий борг в сумі 131697,90 грн, по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Тому, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (а.с.65-73) в частині стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 93246 грн, та просить суд стягнути з відповідача податковий борг у сумі 218782,86 грн.
У запереченні на заяву про зменшення позовних вимог (а.с.74-78) відповідач зазначив, що не проживає за адресою реєстрації. Таким чином, позивач, в порушення норм Податкового кодексу України, безпідставно просить стягнути 218782,86 грн.
Позивачем подано до суду відповідь на заперечення (а.с.80-83), у якій зазначив, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 по справі №300/3149/22 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 131697,99 грн. Позовні вимоги по справі №300/3149/22 були обгрунтовані наявністю у відповідача заборгованості по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальній сумі 131697,99 грн згідно податкових повідомлень-рішень: №0104903-5113-0916 від 24.05.2019 у сумі 53 259,39 грн, №0104902-5113-0916 від 24.05.2019 у сумі 11155,14 грн, №0748928-2407-0916 від 31.08.2021 у сумі 67 283,46 грн. Тому, твердження відповідача про стягнення одного і того ж боргу двічі є безпідставним. У відповідності до статті 70 Податкового кодексу України платник податків зобов?язаний подати до контролюючого органу відомості щодо зміни даних, які вносяться до облікової картки, зокрема, і щодо зареєстрованого місця проживання. Відповідно до інформації баз даних Державної податкової служби, оскільки відсутні докази, які б свідчили про зміну місця реєстрації (адреси проживання) відповідача, податковий орган правомірно направляв кореспонденцію відповідачу за його податковою адресою.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.
Пунктом 10.2-1. статті 10 Податкового кодексу України передбачено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).
Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно підпунктів 266.1.1 та 266.2.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 вказаного Кодексу визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.4.2. пункту 266.4. статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно підпункту 266.6.1. пункту 266.6. статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено порядок обчислення суми податку.
Так, згідно підпункту 266.7.1. коментованої статті обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Згідно з підпунктом 266.7.3. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Підпунктом 266.7.4. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України визначено, що органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Пунктом 266.8. статті 266 Податкового кодексу України встановлено порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об'єкта оподаткування податком, підпунктом 266.8.1. якого передбачено, що у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (підпункт 266.8.2. пункту 266.8. статті 266 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 266.9.1. пункту 266.9. статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266.10 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області сформовано та направлено відповідачу податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 31.08.2021 №0748928-2407-0916/2018 та №0748928-2407-0916/2019 (а.с.10), від 18.05.2021 №0307998-2407-0916 (а.с.13) та №0307999-2407-0916 (а.с.14), від 16.06.2020 №0073928-5133-0916 (а.с.16) та №0073929-5133-0916 (а.с.17), якими відповідачу визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018-2020 роки в сумі 57859,14 грн, 64852,59 грн, 8648,01 грн, 41289,65 грн, 8335,57 грн, та 37797,90 грн, відповідно.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлені відповідачу, проте повернулися позивачу без вручення (а.с.11, 15, 18).
Стосовно доводів відповідача про неотримання ним податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, оскільки він не проживає за зареєстрованою адресою, суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надіслано відповідачу податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 31.08.2021 №0748928-2407-0916/2018 та №0748928-2407-0916/2019, від 18.05.2021 №0307998-2407-0916 та №0307999-2407-0916, від 16.06.2020 №0073928-5133-0916 та №0073929-5133-0916 засобами поштового зв'язку рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, відповідачем не заперечується, що це адреса реєстрації його місця проживання.
Зазначені поштові відправлення повернулися на адресу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області із відміткою центру поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується конвертами, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.11, 15, 18).
Згідно пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті (пункт 42.1. статті 42 Податкового кодексу України).
У відповідності до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно пункту 42.5. статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Наведені норми кореспондуються із положеннями Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 28.12.2015 за №1204 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254.
У постанові від 23.05.2022 по справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 по справі №360/4692/19 зазначив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. При цьому, у розумінні статті 42, 58 Податкового кодексу України, вимога та податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими позивачу, оскільки надіслані на адресу за місцем проживання (останнього відомого місцезнаходження фізичної особи) з повідомленням про вручення.
За наведеного правового регулювання, суд зазначає, що направлені відповідачу податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими платнику податків.
Таким чином, загальна сума податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості складає 218782,86 грн.
Суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що об?єкти нерухомого майна, на які відповідачу визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018-2020 роки, були частиною цілісного майнового комплексу Долинської бавовнопрядильної фабрики, а тому відповідно до п. «е» статті 266.2.2 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування, та зазначає наступне.
При вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору.
Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення. Предметом спору за вирішенням якого звернувся позивач не є правомірність податкового повідомлення - рішення.
В межах вказаного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 25.01.2019 по справі №810/1760/17.
Суд звертає увагу позивача на те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 по справі №300/3149/22, яке набрало законної сили 08.01.2024, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг у розмірі 131697,99 грн, який виник в результаті несплати ним податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом, на підставі податкових повідомлень-рішень №0104903-5113-0916 від 24.05.2019 в сумі 5329,39 грн, №0104902-5113-0916 в сумі 11155,14 грн, рішення №0748928-2407-0916 від 31.08.2021 в сумі 67283,46 грн.
Водночас, спірні правовідносини, що є предметом дослідження судом у цій справі, стосуються стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 218782,86 грн, який виник в результаті несплати податкових зобов'язань, визначених позивачем, на підставі податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 31.08.2021 №0748928-2407-0916/2018 в сумі 57859,14 грн та №0748928-2407-0916/2019 в сумі 64852,59 грн, від 18.05.2021 №0307998-2407-0916 в сумі 8648,01 грн та №0307999-2407-0916 в сумі 41289,65 грн, від 16.06.2020 №0073928-5133-0916 в сумі 8335,57 грн та №0073929-5133-0916 в сумі 37797,90 грн.
З огляду на наведене правовідносини у справі №300/3149/22 та правовідносини, які є предметом дослідження у цій справі, виникли з різних підстав.
Згідно п. 59.1, 59.5 ст.59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як встановлено судом податковим органом винесена податкова вимога форми «Ф» від 26.02.2019 за №2538-50 на суму 79622,73 грн., яка направлена відповідачу, проте повернулася позивачу без вручення. На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана (а.с.7).
При цьому податковий борг відповідача в загальному розмірі 218782,86 грн., підтверджується вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, довідкою про борг від 12.06.2024 (а.с.69), розрахунком податкового боргу від 05.02.2024 (а.с.70), податковою вимогою форми «Ф» від 26.02.2019 за №2538-50, інтегрованими картками платника податку.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг в загальній сумі 218782,86 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 87.11 статті 87 Кодексу встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області є обґрунтованими, у зв'язку з чим слід позов задовольнити та стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 218782,86 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг у розмірі 218782 (двісті вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 86 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084), адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ,76018;
відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя /підпис/ Скільський І.І.