ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" грудня 2025 р. справа № 300/3524/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), за змістом якого просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача про відмову в перерахунку пенсії, що полягає у відмові в зарахуванні до страхового стажу в 1,5 кратному розмірі періодів роботи у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 26.07.1979 по 06.09.1990;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу в 1,5 кратному розмірі періодів роботи у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 26.07.1979 по 06.09.1990 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік за один рік та шість місяців, з 20.03.2025, з врахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказав, що 20.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про зміну страхового стажу набутого до 01.01.2004, за змістом якої просив зарахувати до страхового стажу в 1,5 кратному розмірі періодів роботи у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 26.07.1979 по 06.09.1990. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27.03.2025 за №926160805976 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в полуторному розмірі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.26).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.05.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону, періоди роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширюються пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Окрім того, вказано, що згідно наданих документів до страхового стажу позивача не можливо зарахувати наступні періоди роботи на території російської федерації в кратному розмірі, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв'язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991(а.с.29-32).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
Судом установлено, що позивач 20.03.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про зміну страхового стажу набутого до 01.01.2004, за змістом якої останній просив здійснити перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу в 1,5 кратному розмірі періодів роботи у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 26.07.1979 по 06.09.1990 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік за один рік та шість місяців.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Однак, Розглянувши заяву та додані до неї документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області 27.03.2025 прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії № 926160805976 (а.с.12).
Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел з 01.01.2004 визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Згідно статті 1 Закону № 1788-XII, зокрема, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Приписами частин 2, 3 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" унормовано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 5 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967.
Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 29.09.1967 скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28 пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 19.04.2022 у справі № 300/756/19, від 18.11.2021 у справі № 348/1366/17 та від 28.12.2021 у справі № 265/64/17.
Відтак, суд приходить до висновку про достатність одного із перерахованих документів, а не їх сукупності.
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що трудова книжка позивача серії б/н від 03.10.1967 містить записи про спірний період трудової діяльності позивача з 26.07.1979 по 06.09.1990 на посаді майстра апаратного участка, старшого геофізика метрології, інженера ІІ категорії ПТО управління, інженера партії № 213 у виробництві геофізичних досліджень у свердловинах в польових умовах (а.с.13-18).
Так, з метою належного з'ясування всіх обставин справи ухвалою суду від 01.10.2025 витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчені письмові докази, що підтверджують факт розташування підприємств, установ, організацій зазначених в трудовій книжці позивача за період з 26.07.1979 по 06.09.1990 у районах Крайньої Півночі або прирівняних до них місцевостях (а.с.37).
На виконання коментованої ухвали, 09.10.2025 від позивача на адресу суду надійшла копія довідки від 07.10.2025 за № 44, видана Приватним акціонерним товариством «Карпатське управління геофізичних робіт» (а.с.41), за змістом якої судом встановлено, що «Довідка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що з 02.01.1984 (наказ про прийняття № 70-к від 15.01.1984) до 06.09.1990 (наказ про звільнення № 61-к від 04.09.1999) він працюв у виробництві геофізичні дослідження у свердловинах в польових умовах в Північній промислово-геофізичної експедиції в Карпатській промислово-геофізичній конторі тресту «Западнефтегеофизика» в місцевості прирівняній до районів крайньої півночі майстром апаратного участка, старшим геофізиком метрології, інженером ІІ кат. ПТО управління, інженером партії № 213.
Карпатська промислово-геофізична контора Тресту «Западнефтегеофізика» з 01.01.1988 перейменована в Карпатське управління геофізичних робіт виробничого об'єднання «Западнефтегеофізика» на основі наказу МНП СРСР № 605 від 04.09.1987.
Наказом Міністерства палива та енергетики України № 196 від 26.06.2000 створене Державне підприємство «Карпатське управління геофізичних робіт», а згодом з 18.04.2003 року перетворене у Відкрите акціонерне товариство «Карпатське управління геофізичних робіт» згідно наказу регіонального відділення ФДМ України по Івано-Франківській області № 67 від 04.04.2003.
Відкрите акціонерне товариство «Карпатське управління геофізичних робіт» з 16 березня 2012 року згідно Рішення загальних зборів акціонерів № 1/2011 від 26.05.2011 перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Карпатське управління геофізичних робіт».
Публічне акціонерне товариство «Карпатське управління геофізичних робіт» з 02 серпня 2017 року згідно Рішення загальних зборів акціонерів № 1/2017 від 27.06.2017 перейменоване в Приватне акціонерне товариство «Карпатське управління геофізичних робіт»».
Отже, позивач в період з 26.07.1979 по 06.09.1990 працював в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, що підтверджується трудовою книжкою.
Разом з тим відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки (у частині спірного періоду роботи) та довідки містять неправдиві або недостовірні відомості чи вже були предметом судового розгляду. При цьому, суд зауважує, що відповідачем не заперечується той факт, що позивач працював в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, а доводи пенсійного органу мотивовані лише тим, що позивач не надав трудових договорів про періоди роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, для пільгового обчислення страхового стажу, що, однак, не може бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів, враховуючи відомості з трудової книжки позивача та додатково надані документи.
За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні означеного спірного періоду трудової діяльності до страхового стажу із застосуванням кратного коефіцієнта, відповідач діяв протиправно, а отже спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців (коефіцієнт 1,5).
Таким чином, відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення, яким відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, не враховано усі обставини, що мають значення, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії.
Щодо посилання відповідача на набрання чинності 23.12.2022 Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», а також, на те, що документи не засвідчені апостилем, то суд зазначає таке.
Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом № 240/94-ВР від 10.11.94 (далі - Конвенція), встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.
Верховною Радою України 01.12.2022 прийнято Закон України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-ІХ), який набрав чинності 23.12.2022.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 84 Конвенції кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців до закінчення поточного п'ятирічного строку її дії.
Конвенція набрала чинності 19.05.1994. Останнім днем чергового п'ятирічого періоду дії Конвенції для України є 18.05.2024. З 19.05.2024 Конвенція вважається припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами.
Водночас, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04.02.2023 № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля, тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи наведене, оскільки документи видані в період дії Конвенції, станом на 24.02.2022 приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції, дія якої була зупинена лише Законом № 2783-IX, то зазначені документи належать прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).
Крім того, суд зазначає, що відсутність апостиля не може позбавляти людину гарантованого права на належне їй пенсійне забезпечення, оскільки позивач, з урахування обставин воєнного часу, фактично опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, внаслідок чого, адміністративний позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України “Про судовий збір», а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 26.07.1979 по 06.09.1990 у пільговому обчислені, рік роботи, як один рік і шість місяців.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), починаючи з 20.03.2025, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 26.07.1979 по 06.09.1990, у пільговому обчисленні у пільговому обчислені, рік роботи, як один рік і шість місяців, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.