11 грудня 2025 року Справа № 280/8018/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, заявлене в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу в період з 22.05.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
2) зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 22.05.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою від 20.10.2025 суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив позивачу пропущений строк звернення до суду; відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін. Крім того, суд встановив відповідачеві п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.
01.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. Зазначає, що позивач у день виключення його зі списків особового складу відповідача отримав грошовий атестат від 31.10.2024 №3654, у якому зазначені як суми щомісячних основних видів грошового забезпечення, так і суми щомісячних додаткових та одноразових видів грошового забезпечення. Жодних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій позивачем або його представником не наведено, як і не було надано жодного належного доказу існування будь-яких у позивача перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що в силу пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, у даній справі є підстави для залишення адміністративного позову в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 без розгляду.
Ухвалою від 11.12.2025 суд задовольнив заяву представника відповідача про поновлення строку для надання відзиву; поновив та прийняв до розгляду відзив на позовну заяву.
Розглянувши клопотання представника відповідача, суд не знайшов підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Суд звертає увагу представника відповідача, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду вирішується судом під час відкриття провадження у справі (частина п'ята статті 171 КАС України) та зазначене питання вирішено судом в ухвалі суду від 20.10.2025.
За приписами частини першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що в розумінні КАС України військова служба є публічною службою. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Вирішуючи питання, якою нормою закону слід керуватися при розгляді справ, що стосуються грошового забезпечення військовослужбовців, Верховний Суд в постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, визначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати приписи статті 233 КЗпП України, які діяли на момент початку перебігу строку звернення до суду із цим позовом.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
При вирішенні питання щодо відкриття провадження суд врахував правову позицію, висловлену Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, відповідно до якої якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції), тобто без обмеження будь-яким строком.
Беручи до уваги правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, суд дійшов висновку, що до вимог про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення з 22.05.2022 по 18.07.2022 застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Водночас до вимог про здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення з 19.07.2022 по 20.05.2023 застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто у тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу частини). При цьому слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
З матеріалів справи встановлено, що позивач був переведений з військової частини НОМЕР_1 до нового місця служби - військової частини НОМЕР_2 , підтверджується записами у його військовому квитку, після звільнення з військової служби позивач звернувся через представника до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом про надання інформації щодо виплачених йому сум під час проходження служби та щодо зазначення розміру розмір прожиткового мінімуму (на який рік) був застосований при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 22.05.2022 по 20.05.2023, після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права.
Відтак, врахувавши викладені в заяві представника позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом обставини про обізнаність про складові нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення лише з листа-відповіді на адвокатський запит, а також беручи до уваги відсутність доказів отримання позивачем грошового атестату, суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку звернення до суду, що виклав в ухвалі від 20.10.2025.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач у день виключення його зі списків особового складу відповідача отримав грошовий атестат від 31.10.2024 №3654, у якому зазначені як суми щомісячних основних видів грошового забезпечення, так і суми щомісячних додаткових та одноразових видів грошового забезпечення. Разом з тим, дослідивши долучений до відзиву грошовий атестат, суд зазначає про відсутність доказів ознайомлення ОСОБА_1 з ним, графа «Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджує» військовослужбовцем не заповнена. Жодних інших доказів на підтвердження ознайомлення позивача з грошовим атестатом або його обізнаність із відповідними сумами грошового забезпечення відповідачем на підтвердження доводів пропуску позивачем строку звернення до суду не надано.
Таким чином, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя К.В.Мінаєва