11 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/4442/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 2), яким просить суд:
1) прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження;
2) визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.02.2024 р. № 921140175918 (02.02.2024 1824/03-16) «Про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 26.01.2024 №9 ОСОБА_1 »;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 26.01.2024 року пенсії державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 28.12.1993 року №3723-XII в розмірі 60% сум заробітної плати, зазначених в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.06.2024 №0700-0603-8/38953, з врахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 26 лютого 1996 року по 21 липня 2023 року позивач працював на посадах державної служби в органах Пенсійного фонду України. З 06 березня 2018 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області і отримує пенсію по інвалідності згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, як особа з інвалідністю ІII групи загального захворювання, а з 29 березня 2022 року, як особа з інвалідністю ІІ групи загального захворювання. Позивач наголошує, що станом на 01 травня 2016 року займав посаду державної служби та у нього був наявний стаж державної служби понад 20 років. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №921140175918 від 02 лютого 2023 року відповідач відмовив позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу». З огляду на викладене позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
25 липня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало до суду відзив на позовну заяву від 23.07.2024 року за №0700-0902-8/46489, в якому зазначає, що на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 26 січня 2024 року та доданих до неї документів відділом перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено в переведенні перерахунку пенсії, про що винесено рішення №921140175918 від 02.02.2024 року оскільки Законом №889 не передбачено призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» та позивач вже отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону 3723-ХІІ, в переведенні на інший вид пенсії ОСОБА_1 відмовлено.
26 липня 2024 року до суду надійшла пенсійна справа ОСОБА_1 №175918.
29 липня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подано до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача. Вказує, що Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було прийнято рішення №921140175918 від 02.02.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, згідно Закону України «Про державну службу», оскільки Законом №889 не передбачено призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» та позивач вже отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону 3723-ХІІ, в переведенні на інший вид пенсії ОСОБА_1 відмовлено. Водночас зазначає, що здійснити переведення позивача на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про державну службу» у Головного управління відсутні правові підстави, оскільки після набрання чинності 01.05.2016 року Законом №889-VIII особам з числа держслужбовців, яким встановлено інвалідність, право на призначення пенсії по інвалідності у розмірах, визначених частиною першою ст. 37 Закону №3723 законодавством не передбачено. Згідно з пунктом 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон №3723, крім ст. 37 Закону №3723, що застосовується до осіб зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, де передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 37 Закону №3723. У вікових нормах жінки мають право на призначення пенсії державних службовців по досягненню пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону №1058. Щодо вимоги позивача стосовно перерахунку розміру пенсії відповідно до наданої довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про складові заробітної плати від 22.01.2024 року №0700-0603-8/4771, повідомляємо, що вказана вимога є передчасною, оскільки предметом розгляду Головного управління було саме право позивача на перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», а не розмір такої пенсії. Зазначена довідка не була предметом розгляду Головного управління. Враховуючи вище відповідач 2 переконаний, що ним прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в переході на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, матеріали пенсійної справи та особової справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29 березня 2022 року визнаний особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №382479.
Відтак, ОСОБА_1 з 06 березня 2018 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058- IV.
Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.07.2023 року за № 636-О ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу з обслуговування громадян №7 (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Загальний стаж державної служби на дату його звільнення, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 26 лютого 1996 року, складає 27 років 04 місяці 26 днів, в т.ч. на 01 травня 2016 року - 20 років 2 місяці 6 днів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 26.01.2024 року звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію по інвалідності державного службовця згідно із Законом №3723-ХІІ. До заяви було подано всі необхідні документи для призначення пенсії по інвалідності державного службовця згідно із Законом №3723-ХІІ, зокрема: трудову книжку НОМЕР_2 ; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт громадянина України, лист Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про складові заробітної плати начальників відділу обслуговування громадян від 22.01.2024 року №0700-0603-8/4771.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №921140175918 від 02.02.2024 року позивачу відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу», оскільки Законом № 889 не передбачено призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» та заявник вже отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону.
Позивач, не погодившись із таким рішенням відповідача 2, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначені Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Згідно із пунктом 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, вказаний Закон набрав чинності з 1 травня 2016 року.
Статтею 90 Закону №889-VIII встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 28.12.1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 28.12.1993 року №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 28.12.1993 року №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 28.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 28.12.1993 року №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пунктів 8, 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частинами 1, 9 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 28.12.1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Відповідно до частин 3, 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, (далі - Закон №1058-IV), переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правління Пенсійного фонду України постановою від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затвердило «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Пунктами 1.1, 1.8 розділу I Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до пункту 2.8 Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Згідно із пунктами 4.1, 4.3, 4.7 Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622, затверджено «Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб», (далі - Порядок №622).
Відповідно до пункту 2 Порядку №622, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу»:
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно із пунктом 4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» (3724-12), Кабінет Міністрів України постановою від 3 травня 1994 року №283 затвердив «Порядок обчислення стажу державної служби», (далі Порядок №283).
Вказана постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 року.
Відповідно до частини 5 постанови Кабінету Міністрів України №283, обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Згідно із пунктами 1, 2 Порядку №283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
До стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів державної податкової служби.
Дослідження змісту наведених правових норм, дає підстави суду зробити такі висновки:
1) пенсійне забезпечення державних службовців, починаючи із 1 травня 2016 року здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII;
3) для призначення особі пенсії державного службовця за віком, переведення на пенсію державного службовця за віком після 1 травня 2016 року необхідні такі умови:
- на день набрання чинності Законом №889-VIII, державний службовець повинен мати не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, при цьому право на отримання пенсії державного службовця не залежить від місця роботи на час досягнення встановленого пенсійного віку;
- на день набрання чинності Законом №889-VIII, державний службовець повинен займати посаду державної служби та мати не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, при цьому на час досягнення встановленого пенсійного віку особа повинна працювати на посаді державного службовця;
4) для призначення особі пенсії по інвалідності державного службовця, переведення на пенсію по інвалідності державного службовця після 1 травня 2016 року необхідні такі умови:
- пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII призначається (переведення на пенсію по інвалідності здійснюється) за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, та які мають стаж державної служби не менше 10 років станом на 1 травня 2016 року;
- пенсія по інвалідності призначається (переведення на пенсію по інвалідності здійснюється) також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців станом на 1 травня 2016 року, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах;
- пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби;
- стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством;
- перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України;
5) для переведення з одного виду пенсії на інший, особі необхідно подати заяву та документи перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1;
6) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду;
7) до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів державної податкової служби.
Аналізуючи встановлені у справі обставини та надаючи їм правову оцінку відповідно до вказаних правових норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , підлягає задоволенню за таких підстав:
- 2 група інвалідності довічно встановлена позивачу під час перебування її на державній службі;
- позивач має достатньо страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, оскільки така пенсія йому була призначена з 06 березня 2018 року;
- станом на 1 травня 2016 року позивач перебував на державній службі, так як працював на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі з кадрового резерву управління та такому присвоєно шостий ранг державного службовця та мав стаж такої служби не менше 20 років, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 ;
- державна служба позивача припинена 21.07.2023 року, заяву про переведення його з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» подав 26.01.2024 року;
- для одержання пенсії державного службовця по інвалідності у позивача відсутня необхідність досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 28 Закону №1058-IV, оскільки в таких випадках необхідний тільки стаж для призначення пенсії по інвалідності.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що за наявності достатнього розміру стажу державної служби, а також інших встановлених обставин, суд вважає, що у позивача виникло право на переведення його на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до поданої ним заяви від 26.01.2024 року.
Як зазначено у частині 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Оскільки позивач має право на переведення його з пенсії по інвалідності, призначену відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889-VIII з врахуванням статті 37 Закону №3723-XII, необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.02.2024 року №921140175918, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 26.01.2024 року пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Призначення та обчислення розміру пенсійних виплат за пенсією по інвалідності державного службовця необхідно здійснити із врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» від 25.08.2023 року №40 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
Переведення позивача на пенсію по інвалідності державного службовця з 26.01.2024 року відповідає змісту частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, так як переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання відповідної заяви.
Оскільки позивач із заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889-VIII звернувся до пенсійного органу 26.01.2024 року, нарахування та виплата такої пенсії повинна проводитись саме з дня звернення з відповідною заявою із врахуванням вже сплачених сум пенсійних виплат.
Отже, на час звернення до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ позивач відповідала відповідним умовам, що дають право на призначення такого виду пенсії.
При цьому посилання відповідача на те, що законодавцем визначені правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016 року, а саме, що підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, то суд вважає безпідставними посилання на вік, оскільки Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
Аналогічний правовий висновок щодо подібних правовідносин викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №822/524/18, в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 року у справі №645/3044/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Такі особливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, а також правило про обов'язковість застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду, залишилися поза увагою органу Пенсійного фонду України, що призвело до того, що він віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України, що є недопустимим.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у визначений судом спосіб.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, тому судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.02.2024 року № «Про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 26.01.2024 №9 ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 26.01.2024 року пенсії державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 28.12.1993 року №3723-XII в розмірі 60% сум заробітної плати, зазначених в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.06.2024 №0700-0603-8/38953, з врахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець