11 грудня 2025 року м. Житомир справа № 334/8516/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Запорізької митниці до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби у Житомиському районі, Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування повідомлення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася Запорізька митниця із позовною заявою, в якій просить:
- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 79360 від 15.07.2025 старшого державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лопатюк Ілони Володимирівни;
- зобов'язати Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити та розпочати примусове виконання рішення на підставі постанови Дніпровського районного районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/1953/25 про конфіскацію на користь держави у громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 транспортного засобу OPEL VECTRA, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2025 у справі № 334/1953/25 громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України з конфіскацією транспортного засобу OPEL VECTRA (VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , Польща). В ході судового розгляду встановлено, що автомобіль перебуває у користуванні ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 . 10.07.2025 Запорізька митниця направила до Житомирського відділу ДВС заяву про примусове виконання постанови разом із довідкою про відсутність майна та копією листа ГУ НП в Запорізькій області від 19.12.2024 № 1894/08/01/ НОМЕР_3 , який підтверджує факт керування цим автомобілем ОСОБА_2 під час ДТП. 15.07.2025 старший державний виконавець ОСОБА_3 повернула виконавчий документ без прийняття до виконання через відсутність доказів знаходження майна на території компетенції відділу. Запорізька митниця вважає такі дії незаконними, оскільки надала всі необхідні документи, а факт керування та наявність у ОСОБА_2 реєстраційного документа свідчить про володіння автомобілем саме ним за місцем його проживання.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 15.07.2025 державний виконавець повернув виконавчий документ на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" через відсутність документа, який підтверджує знаходження майна на території, підвідомчій Житомирському відділу ДВС. Лист ГУ НП від 19.12.2024 № 1894/08/01/У2024 лише підтверджує факт керування автомобілем ОСОБА_2 на трасі в Запорізькій області, а не факт знаходження автомобіля в Житомирській області. На момент пред'явлення виконавчого документа не було доказів права власності чи постійного володіння ОСОБА_2 цим автомобілем. Факт керування не дорівнює факту знаходження майна за місцем реєстрації водія. Відсутність належного підтвердження місцезнаходження майна унеможливлювала прийняття документа до виконання. 08.08.2025 за результатами розгляду скарги митниці постановою № 14 дії державного виконавця визнано правомірними.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Постановою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 05.05.2025 у справі № 334/1953/25 громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 481 Митного кодексу України та застосовано стягнення у вигляді конфіскації безпосереднього предмета правопорушення - транспортного засобу марки OPEL VECTRA з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 , країна реєстрації Республіка Польща, VIN-код НОМЕР_1 .
В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення судом встановлено, що вказаний транспортний засіб після вчинення правопорушення перебував у фактичному володінні та користуванні громадянина України ОСОБА_2 , який має місце реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
10.07.2025 Запорізька митниця, виконуючи вимоги статей 541 Митного кодексу України та 26 Закону України "Про виконавче провадження", направила до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про примусове виконання рішення разом із належним чином засвідченою копією постанови суду від 05.05.2025, довідкою про відсутність конфіскованого майна за місцем вчинення правопорушення та копією листа Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 19.12.2024 № 1894/08/01/У2024 з додатками, який підтверджував факт керування саме цим транспортним засобом ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди.
15.07.2025 старшим державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби Лопатюк Ілоною Володимирівною винесено повідомлення № 79360 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з мотивуванням тим, що до заяви не додано документа, який підтверджує знаходження майна, що підлягає конфіскації, на території, на яку поширюється компетенція даного органу державної виконавчої служби, та відсутні відомості про місцезнаходження транспортного засобу.
30.07.2025 Запорізька митниця подала до Житомирського відділу ДВС скаргу на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Лопатюк Ілони Володимирівни. 08.08.2025 заступником начальника відділу винесено постанову № 14, якою дії державного виконавця визнано правомірними та такими, що повністю відповідають вимогам законодавства. 22.08.2025 Запорізька митниця оскаржила постанову № 14 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області від 23.09.2025 № 34472/5.2-25/вх.34536/5.2-25 у задоволенні скарги відмовлено.
Вважаючи повідомлення про повернення виконавчого документу від 15.07.2025 № 79360 та подальше визнання дій державного виконавця правомірними протиправними, Запорізька митниця звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Статтею 19 Конституції України встановлено фундаментальний принцип правової держави, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей припис зобов'язує відповідача як суб'єкта владних повноважень при прийнятті рішень, зокрема щодо повернення виконавчих документів, суворо дотримуватися вимог законодавства та не допускати свавільного тлумачення норм права, яке б обмежувало права стягувача на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже правосуддя не може вважатися здійсненим, якщо судове рішення залишається невиконаним. Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці неодноразово наголошував, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що постановою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 05.05.2025 у справі № 334/1953/25 громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого Митним кодексом України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації в дохід держави транспортного засобу "OPEL VECTRA", VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , країна реєстрації Республіка Польща. На виконання зазначеної постанови судом було видано виконавчий документ, який Запорізька митниця, як стягувач, направила для примусового виконання до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ключовим питанням у даній справі є визначення належного місця виконання рішення про конфіскацію майна боржника-нерезидента та правомірність дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа через порушення правил територіальної юрисдикції.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Ця норма закону встановлює альтернативну підсудність виконавчого провадження, надаючи стягувачу право обирати найбільш ефективне місце виконання, виходячи з наявної у нього інформації про боржника або його майно.
У даній справі боржником є іноземний громадянин, який, за матеріалами справи, не має зареєстрованого місця проживання або перебування на території України. У такому випадку, єдиним можливим критерієм для визначення місця виконання рішення є місцезнаходження майна боржника. Специфіка виконання рішень про конфіскацію транспортних засобів полягає в тому що таке майно є рухомим, і його місцезнаходження може постійно змінюватися.
Запорізька митниця, звертаючись до відповідача із заявою про примусове виконання рішення, керувалася інформацією, отриманою від Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (лист від 19.12.2024 № 1894/08/01/У 2024). У цьому листі зазначено, що транспортним засобом "OPEL VECTRA", який підлягає конфіскації, керував громадянин України ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Логіка стягувача полягала в тому що оскільки фактичний користувач автомобіля проживає на території, на яку поширюється компетенція Житомирського відділу ДВС, то існує висока ймовірність знаходження самого транспортного засобу за місцем проживання його володільця.
На думку суду, це припущення є цілком обґрунтованим з точки зору формальної логіки та практики користування транспортними засобами, адже, як правило, автомобіль зберігається там, де проживає особа, яка ним користується.
Однак старший державний виконавець Лопатюк І.В., розглянувши заяву стягувача, прийняла рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII.
Згідно з цією нормою, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Суд зауважує, що така підстава для повернення виконавчого документа, як пред'явлення такого документа не за місцем виконання або не за підвідомчістю, передбачена пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII, а не пунктом 6.
У повідомленні про повернення виконавчого документа відповідач зазначив, що до наданих документів не долучено копію документа щодо місцезнаходження майна - транспортного засобу, який підлягає конфіскації. Державний виконавець фактично тлумачив вимогу закону про "місцезнаходження майна" як вимогу надання беззаперечного доказу фізичної присутності автомобіля на території Житомирського району в момент подання заяви.
Суд критично оцінює таку позицію відповідача та вважає її помилковою з огляду на наступне.
Закон № 1404-VIII покладає на виконавця обов'язок ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно зі статтею 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. До таких дій, зокрема, належить розшук майна боржника. Статтею 36 Закону передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, а також перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
На думку суду, вимога державного виконавця про надання стягувачем точного документального підтвердження знаходження автомобіля на території району суперечить суті виконавчого провадження у справах про конфіскацію. Стягувач (митний орган) не наділений повноваженнями здійснювати оперативно-розшукову діяльність або фізично контролювати переміщення транспортних засобів по території України. Натомість державний виконавець має широке коло повноважень для встановлення місцезнаходження майна, включаючи право безперешкодного доступу до приміщень, де може знаходитись майно, право запитувати інформацію, накладати арешт та оголошувати розшук транспортного засобу.
Відмова у відкритті виконавчого провадження з мотивів недоведеності точного місцезнаходження майна покладає на стягувача надмірний тягар доказування обставин, які об'єктивно можуть бути встановлені лише в процесі здійснення виконавчих дій. Вимагаючи від стягувача надати довідку про те, що автомобіль фізично перебуває у селі Березівка, державний виконавець фактично перекладає свій обов'язок щодо розшуку майна на стягувача, що є неприпустимим.
Суд також звертає увагу на те, що надання інформації про місце проживання особи, яка фактично володіє майном боржника, є достатньою підставою для визначення місця виконання за територіальною ознакою. Лист органу поліції, доданий до заяви про відкриття провадження, чітко вказує на зв'язок між транспортним засобом та громадянином ОСОБА_2 , який проживає на території діяльності відповідача. Цей факт створює обґрунтовану презумпцію знаходження майна на цій території. Якщо ж у ході проведення виконавчих дій виявиться, що майно відсутнє, державний виконавець має право вчинити дії щодо його розшуку або, у разі неможливості встановлення місцезнаходження майна після вжиття всіх необхідних заходів, повернути виконавчий документ стягувачу на підставі статті 37 Закону (у зв'язку з відсутністю майна), а не відмовляти у відкритті провадження на етапі прийняття документа.
Позиція відповідача, викладена у відзиві, про те, що факт ДТП у Запорізькій області свідчить про знаходження автомобіля саме там, є непереконливою. Транспортні засоби за своєю природою призначені для переміщення. Факт перебування автомобіля в певному місці у певний час (у момент ДТП) не фіксує його місцезнаходження там назавжди. Натомість, місце проживання особи, яка постійно користується автомобілем (на підставі реєстраційних документів, як зазначено у листі поліції), є більш сталим критерієм для визначення ймовірного місцезнаходження рухомого майна.
Суд враховує положення статті 2 Закону № 1404-VIII, яка визначає, що однією із засад виконавчого провадження є обов'язковість виконання рішень. Повернення виконавчого документа з формальних підстав без проведення перевірки фактичних обставин нівелює цю засаду та створює умови для уникнення відповідальності за порушення митних правил. Дії відповідача призвели до ситуації, коли судове рішення про конфіскацію, яке набрало законної сили, залишається невиконаним, а держава позбавлена можливості реалізувати своє право на звернення майна у власність, що суперечить публічним інтересам.
Також суд бере до уваги посилання позивача на статтю 541 Митного кодексу України, згідно з якою постанова суду про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним виконавцем в установленому законом порядку. Цей порядок не повинен створювати штучних перешкод для виконання судових рішень.
Щодо посилань відповідача на Інструкцію з організації примусового виконання рішень та необхідність долучення документа, що підтверджує знаходження майна на території компетенції органу ДВС, суд зазначає, що підзаконні нормативно-правові акти повинні застосовуватися у відповідності до закону та не можуть звужувати права стягувача, встановлені Законом. У ситуації, коли боржник відсутній, а майно знаходиться у користуванні третьої особи, доказ проживання цієї третьої особи на території виконавчого округу є належним доказом ймовірного місцезнаходження майна для цілей відкриття виконавчого провадження.
Державний виконавець, отримавши заяву стягувача з доданими документами, повинен був відкрити виконавче провадження, перевірити майновий стан боржника та місцезнаходження майна за вказаною адресою шляхом виходу за місцем проживання особи, у якої перебуває майно, надіслати відповідні запити. Тільки у разі, якби в ході виконавчого провадження було достовірно встановлено, що транспортний засіб знаходиться на території іншого виконавчого округу, державний виконавець мав би право передати виконавче провадження до відповідного органу або повернути виконавчий документ. Однак повернення документа без відкриття провадження та без вчинення будь-яких дій з перевірки інформації є передчасним та протиправним.
Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що лист поліції не підтверджує право власності ОСОБА_2 на автомобіль. Предметом виконання є конфіскація автомобіля як знаряддя правопорушення, незалежно від того, хто ним керує. Для відкриття провадження важливим є факт фізичного перебування об'єкта конфіскації, а не юридичне оформлення права власності на поточного користувача. Митний кодекс (ч. 3 ст. 465) прямо передбачає, що конфіскація застосовується незалежно від того, чи є товари власністю особи, яка вчинила правопорушення. Тому встановлення особи фактичного володільця (користувача) є ключовим для визначення місця виконання.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, повертаючи виконавчий документ без прийняття до виконання, діяв не у спосіб, передбачений законом, та без дотримання принципу пропорційності та справедливості, допустивши надмірний формалізм. Повернення виконавчого документа з підстав, зазначених у спірному повідомленні, не ґрунтується на вимогах Закону України "Про виконавче провадження", оскільки стягувач надав достатні дані для визначення місця виконання за місцезнаходженням майна (через місце проживання його фактичного володільця).
Зважаючи на встановлену протиправність дій відповідача, позовна вимога про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа підлягає задоволенню. Як наслідок, для відновлення порушеного права позивача необхідним та достатнім способом захисту є зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження за постановою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя та розпочати примусове виконання рішення. Такий спосіб захисту відповідає завданням адміністративного судочинства та забезпечує повне поновлення прав стягувача.
Між тим суд критично ставиться до формулювання вимоги позивача про визнання протиправним та скасування самого лише повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки оскаржуване повідомлення № 79360 від 15.07.2025 як письмовий документ, що фіксує відповідне волевиявлення суб'єкта владних повноважень, є лише зовнішнім вираженням, тобто формою індивідуального адміністративного акта, який вже реалізовано в часі та вичерпав свою безпосередню юридичну дію через настання правових наслідків у вигляді повернення виконавчого документа стягувачу.
Тому належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є не скасування цього вже виконаного акта, що є юридично недосяжною метою, а визнання протиправними конкретних дій старшого державного виконавця, які полягали у прийнятті рішення та фактичному вчиненні дій з повернення виконавчого документа, що в кінцевому підсумку забезпечує відновлення можливості розпочати виконавче провадження з примусового виконання судового рішення.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У даному випадку позивачем є суб'єкт владних повноважень - Запорізька митниця. Однак згідно з практикою Верховного Суду, якщо позивач - суб'єкт владних повноважень звертається до суду не на виконання своїх владних управлінських функцій (як контролюючий орган), а як сторона у господарських чи цивільних відносинах, або як стягувач у виконавчому провадженні, захищаючи свої майнові інтереси (інтереси держави), то він має право на відшкодування судового збору на загальних підставах. Оскільки Запорізька митниця у цих правовідносинах виступає як стягувач, що сплатив судовий збір за подання позову, то сплачена сума судового збору у розмірі 2422,40 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Запорізької митниці (вул. Сергія Синенка, буд. 12, м. Запоріжжя, 69041, код ЄДРПОУ 44005647) до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Леха Качинського, буд. 12-А, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 34973387) про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лопатюк Ілони Володимирівни щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оформлені повідомленням № 79360 від 15.07.2025.
Зобов'язати Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 05.05.2025 у справі № 334/1953/25 про конфіскацію в дохід держави у громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 транспортного засобу "OPEL VECTRA", VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Запорізької митниці понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 11 грудня 2025 р.
11.12.25