10 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/15666/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі позичач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач -1), у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка ухвалена протокольним рішенням від 16.05.2025 року № 2/1958 комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію": як чоловікові, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем подано відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з тим, що у нього на утриманні перебувають четверо дітей віком до 18 років. Однак, рішенням, оформленим протоколом за № 2/1958 від 16.05.2025 відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з таких підстав: відповідно до наданих із заявою копій свідоцтв про народження дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не зазначено батьківство військовозобов'язаного. Позивач, вважає таку відмову протиправною.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного від 16 червня 2025 року відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії:
- заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за результатом яких комісією прийняте рішення, оформлене протоколом від 16.05.2025 №21;
- рішення, оформлене протоколом Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.05.2025 №21.
Через систему "Електронний суд" 23.06.2025 надійшли витребувані судом документи.
ІНФОРМАЦІЯ_4 на поштову адресу суду та 14.07.2025 через систему "Електронний суд" подані відзиви на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказують, що позовна заява подана до неналежного відповідача. ІНФОРМАЦІЯ_3 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є самостійним суб'єктом владних повноважень, не є юридичною особою та не може бутисамостійним відповідачем. Позивачем під час надання документів для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надано копії свідоцтв про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із зазначення батьківства позивача. Крім цього, позивачем не надано доказів, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не має матері, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або наявності у них матері та/або у вказаних осіб поважних причин, з яких вони не можуть надавати їм належного утримання. Таким чином, належних та достатніх доказів на підтвердження факту перебування на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років до заяв про надання відстрочки від призову на військову службу та до позовної заяв не додано. Враховуючи те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають принаймні матір, в силу вимог частини 1 статті 268 СК України, обов'язок щодо їх утримання не може бути покладено на їх вітчима. Також слід зазначити про те, що якщо вітчим самостійно (за власною ініціативою) надає матеріальну допомогу дітям дружини, це свідчить про дотримання засад добросовісності, розумності та справедливості у сімейних правовідносинах. Проте, з позиції норм СК України таку поведінку вітчима не можна назвати "утриманням", бо "утриманням", бо "утримання", це не "право", a безальтернативний та імперативно визначений "обов'язок" батьків по відношенню до неповнолітніх дітей. Комісією з питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_5 , розглянуто заяву позивача та досліджено і проаналізовано додані до заяви документи у системному зв'язку із чинним законодавством України. За результатами розгляду заяви позивача, комісією з питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято законне та обґрунтоване рішення.
У період із 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року залучений ІНФОРМАЦІЯ_4 до участі у справі №240/15666/25, як другого відповідача.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У період із 29.10.2025 по 13.11.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті, встановив таке.
ОСОБА_1 - є військовозобов'язаним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ..
Окрім того, у дружини позивача, окрім спільних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є ще двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Позивач 12.05.2025 подав відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з тим, що у нього на утриманні перебувають четверо дітей віком до 18 років, долучивши при цьому необхідний обсяг документів.
Рішенням, оформленим протоколом за № 2/1958 від 16.05.2025 відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з таких підстав: відповідно до наданих із заявою копій свідоцтв про народження дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не зазначено батьківство військовозобов'язаного.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні регулюються Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII. Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Згідно зі ст. 22 Закону України №3543-XIIпід час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Статтею 23 даного Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, та яким може бути надана відстрочка від військової служби.
Особами, що мають право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 3 ч. 1 статті 23 Закону України №3543-XII є зокрема військовозобов'язані, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560(далі - Порядок №560, з подальшими змінами).
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Згідно з додатком 5 до Порядку №560 жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації додають такі документи: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджене Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154). Згідно із абзацом 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних. Відтак, оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та в особливий період, у тому числі в період дії воєнного стану, яка надається в установленому порядку, належить до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування військовозобов'язаного на військовому обліку, а рішення про надання або відмову у наданні відстрочки оформляється протоколом.
Як зазначалось судом вище, рішенням, оформленим протоколом за №21 від 16.05.2025 відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з таких підстав: відповідно но до наданих із заявою копій свідоцтв про народження дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не зазначено батьківство військовозобов'язаного.
Водночас, у Порядку №560 (додаток 5 Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію") визначений перелік документів, які повинні бути надані військовозобов'язаним для отримання ним відстрочки з цієї підстави, серед яких:
свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки
Разом з тим комісією встановлено, що заявником не були надані свідоцтва про народження двох дітей із зазначенням у них відомостей про батьківство військовозобов'язаного, а лише двох з них, що не відповідає вимогам Порядку №560.
Так, разом із заявою позивач надав свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в графі якого "батько" вказаний ОСОБА_6 та свідоцтвоа про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в графі "батько" вказаний ОСОБА_6 .
Згідно відомостей про особу, які містяться у свідоцтві про народження дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , позивач не є їхнім біологічним батьком.
Постановою Кабінету Міністрів України №519 від 6 травня 2025 року внесені зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, та надано право на відстрочку від мобілізації чоловікам, які виховують та утримують не рідних дітей віком до 18 років, зокрема дітей дружини від попереднього шлюбу (падчерок або пасинків), якщо такі діти не мають інших родичів І та ІІ ступеня споріднення (брати, сестри, дід, баба), або якщо такі особи через свій стан здоров'я не можуть виховувати та утримувати дітей.
Статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з ч. 1 статті 260 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їх вихованні. Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
У постанові від 04.10.2024 у справі №160/17962/23 Верховний Суд зазначив про те, що та обставина, що між батьками неповнолітньої дитини розірвано шлюб, не звільняє біологічного батька від виконання обов'язку по вихованню своєї дитини та не зменшує обсяг його прав та обов'язків.
Оскільки, приписами Сімейного кодексу України обов'язок по вихованню дитини покладений на її батька, а відповідно до ч. 1 статті 260 Сімейного кодексу України вітчим реалізує таке право на добровільних засадах, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що на вітчима розповсюджуються положення частини першої статті 23 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду сформульованої у постанові від 14.12.2023 у справі №160/11228/23, що обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, покладений саме на батьків дитини.
Відповідно до ст.260 СК України, вітчим, якій проживає однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, лише має право брати участь у їхньому вихованні.
Обов'язку утримувати падчерку та пасинка, у позивача відповідно до СК України немає, а за таких обставин, відсутні підстави для надання відстрочки від призову, передбачені п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням наданих позивачем документів.
Відтак, ключовими умовами для можливості одержати відстрочку з підстави, на яку покликається позивач, є наявність не менше трьох неповнолітніх дітей, які є його біологічними дітьми та перебувають на утриманні військовозобов'язаного.
Якщо серед цих дітей є ті, які не є рідними, необхідною умовою є відсутність інших осіб, здатних утримувати цих дітей, тобто заявнику необхідно довести, що діти не мають інших членів сім'ї, які могли б забезпечити їх утримання. Це стосується рідного батька, якщо він помер, позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім, перебуває в місцях позбавлення волі або з інших причин не бере участі в утриманні дітей; діда, баби, повнолітніх братів чи сестер, якщо ці особи відсутні або не можуть забезпечувати утримання через поважні причини (наприклад, інвалідність, непрацездатність, підтверджені документально). Якщо ж такі особи є і можуть надавати утримання, то право на відстрочку може бути втрачене.
Зважаючи на вказане, позивач повинен був надати до своєї заяви документи, які б засвідчували/підтверджували те, що саме він, а не біологічний батько дитини, здійснює виховання та утримання своїх дітей, або документ про те, що у дітей немає батька чи інших осіб, які відповідно до закону повинні надавати їм належне утримання, або докази того, що рідний батько чи інша уповноважена особа не може здійснювати виховання та утримання цих дітей.
Крім того, наявність у сім'ї позивача статусу багатодітної, згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 7 листопада 2024 у справі №340/2502/23) не надає права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за відсутності встановленого факту утримання саме військовозобов'язаним трьох і більше дітей віком до 18 років.
Отже, у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову, не надав належних доказів, які підтверджують дотримання умов надання такої відстрочки з підстави, на яку він покликається.
Як наслідок, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 є правомірним та не підлягає до скасування.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
10.12.25