Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 грудня 2025 року Справа№200/7702/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства освіти і науки України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України про:
- визнання протиправними дій, які полягають в такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій щодо ОСОБА_1 в довідці про здобувача освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;
- зобов'язання організувати формування довідки про здобувача освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти таким чином, щоб щодо ОСОБА_1 в довідці про здобувача освіти формувався висновок про непорушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
В обґрунтування позову зазначає, що в 2018 році отримав диплом бакалавра в Державному вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет». В 2018 році вступив знову до Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет», щоб здобути магістерський рівень, але даного рівня освіти не здобув - був відрахований в 2019 році через невиконання навчального плану.
В 2025 році знов вступив до Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет», щоб здобути магістерський рівень, де навчається дотепер.
Зазначає, що оскільки диплом магістра так і не отримав, на сьогодні диплом бакалавра є документальним підтвердженням найвищого здобутого рівня освіти.
Наголошує, що виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про вищу освіту», документом, який підтверджує здобутий особою ступінь вищої освіти, є документ про вищу освіту. В 2018 році отримав диплом бакалавра, відтак, станом на сьогодні має диплом бакалавра та здобуває магістерський рівень вищої освіти.
Тому вважає, що здобуває рівень освіти, який є вищим за раніше здобутий відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».
Зазначає, що листом Міністерство освіти і науки України визначило алгоритм для ДП «Інфоресурс», згідно якого щодо осіб, яких було відраховано з навчання та які повторно вступили на навчання без фактично здобутого рівня освіти та відповідного документа про освіту, формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти. Вказаний алгоритм суперечить ст. 7 Закону України «Про вищу освіту», де єдиним існуючим документом, який підтверджує здобутий особою рівень вищої освіти є сам документ про вищу освіту.
Міністерство освіти і науки України видало наказ № 490 від 31.03.2025 року, яким передбачило процедуру формування довідок здобувачів освіти із відміткою «Так, не порушує» на підставі судових рішень. 09.09.2025 року Міністерство освіти і науки України надало ДП «Інфоресурс» звернення з вказівкою здійснити технічні заходи щодо встановлення в ЄДЕБО релізу 12.35.9 (розробленого ПАТ «Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій» в рамках Договору від 07 травня 2024 року № MOES-C1- EDEBO-01/2, укладеного між Міністерством освіти і науки України та ПАТ «Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій»), в якому здійснено доопрацювання відповідного програмного забезпечення, зокрема, в частині створення можливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, (далі - Довідка) на виконання судових рішень щодо внесення змін до ЄДЕБО стосовно послідовності здобуття освіти окремими здобувачами освіти. Відтак, Міністерство освіти і науки України передбачило можливість формування довідок з належними висновками на підставі судових рішень.
У зв'язку із наявністю інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Міністерством освіти і науки України подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що 18.05.2024 року набули чинності зміни до Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до яких, крім іншого, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який, крім іншого, визначає перелік документів, які мають бути подані для підтвердження права на відстрочку. Відповідно до норм цієї Постанови здобувачі освіти мають надати до ТЦК та СП довідку про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Додатком 9 до зазначеного Порядку затверджено форму довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, а також на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII).
Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною 2 статті 17 Закону № 2145-VIII встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Згідно частин 1-3 статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Міносвіти звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
03.06.2024 року Міносвіти надіслав керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс» листа № 1/9758-24 від 03.06.2024, яким роз'яснив особливості правильного формування довідки про здобувача освіти на основі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО).
Вищевказаним листом керівників закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерство оборони України та Державне підприємство «Інфоресурс» поінформовано, що з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, здійснено доопрацювання програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) для забезпечення закладам освіти можливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку. Основна мета цього листа полягає в уточненні процесу формування довідок на підставі інформації, що надається закладами освіти.
Лист Міносвіти від 03.06.2024 № 1/9758-24 містить інформацію, якою роз'яснено алгоритм (методику) визначення послідовності здобуття освіти та формування довідки про здобувача освіти на основі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). Разом з тим, повідомляє, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз'яснювальний характер та є службовою кореспонденцією.
Законом України «Про вищу освіту» вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти.
Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
Наголошує, що відповідно до Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 року № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.10.2018 за № 1132/32584 (із змінами) (далі - Положення) інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО. Згідно із цим Положенням, технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти.
Так, відповідно до Положення суб'єкти освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти вносять до ЄДЕБО та підтримують в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у пунктах 6-9 розділу III цього Положення (крім інформації про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання, участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які професії, спеціальності, спеціалізації, рівні, форми навчання особа подавала заяви в електронній формі) та інформації, зазначеної в підпункті 6 пункту 6) для таких суб'єктів освітньої діяльності.
З огляду на зазначене, питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО та її корегування належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності.
Наголошує, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 01.09.2013 року зарахований та 30.06.2018 року завершив навчання у Державному вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет», здобувши освітній рівень - бакалавр. 14.08.2018 року зарахований та 13.03.2019 року відрахований за невиконання вимог навчального плану з Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет», здобувача освітнього рівня - магістр. 23.09.2025 року повторно зарахований як здобувач освітнього рівня - магістр до Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет». Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Звертає увагу, що не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання. Позивач мав можливість продовжити здобуття рівня вищої освіти шляхом поновлення до того самого або іншого закладу вищої освіти.
Враховуючи вищезазначене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач визнає, що алгоритм встановлення послідовності рівнів здобуття освіти, який використовується під час формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, викладений в дорученні та листі Міністерства освіти і науки України. Саме з цим алгоритмом і не згоден позивач, що і стало підставою для звернення до суду.
Зазначає, що відповідач безпідставно ототожнює «раніше здобута сукупність знань, умінь, навичок, інших компетентностей» та «раніше здобутий рівень освіти». Ці поняття не є тотожніми - якщо знання, навички тощо здобуваються поступово в процесі отримання освіти, то рівень освіти вважається здобутим лише в момент отримання відповідного документа про освіту. Очевидно, що особа, яка не отримала документа про освіту, не може вважатись такою, що здобула відповідний рівень освіти. З наведеного вбачається, що інформація про порушення чи непорушення послідовності здобуття рівня освіти в ЄДЕБО не міститься. Відтак, жоден суб'єкт, у тому числі суб'єкт освітньої діяльності, таку інформацію в реєстр не вносить - відповідний висновок лише формується програмою в процесі формування довідки. Це означає, що навчальний заклад не може вплинути на те, який саме висновок буде сформований.
Наголошує, що ДП «Інфоресурс» лише забезпечує функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному Міністерством освіти і науки України. Отже, саме Міністерство освіти і науки України має повноваження щодо вжиття організаційних заходів, пов'язаних з забезпеченням функціонування ЄДЕБО, в тому числі - щодо визначення алгоритму, за яким програма формує висновок про порушення чи непорушення послідовності здобуття рівня освіти. ДП «Інфоресурс» не має повноважень щодо визначення такого алгоритму, а лише втілює технічно визначений Міністерством алгоритм. Навчальні заклади не мають повноважень щодо формування висновку про порушення чи непорушення послідовності - а лише щодо внесення інформації, визначеної Положенням (серед якої інформації про послідовність чи непослідовність немає).
Враховуючи зазначене просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 , про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .
Згідно довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, сформованої відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , наявна інформація про документи про освіту:
- диплом бакалавра серії НОМЕР_3 , який виданий 06.07.2018 року Державним вищим навчальним закладом «Приазовський державний технічний університет».
Довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти містить інформацію, що ОСОБА_1 почав навчання 29.09.2025 року в Державному вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет» на денній формі навчання, за рівнем освіти - «Магістр», спеціальність «G7 Автоматизація, комп'ютерно-інтегровані технології та робототехніка» і на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - «Ні, порушує».
Відповідно до виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, щодо документів про освіту та інформації про навчання особи, сформованої відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , наявна інформація про документи про освіту:
1) свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_4 , виданий 18.06.2011 року комунальним закладом «Маріупольська загальноосвітня школа I-III ступенів № 24 Маріупольської міської ради Донецької області»;
2) атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_5 , виданий 01.06.2013 року комунальним закладом «Маріупольська загальноосвітня школа I-III ступенів № 24 Маріупольської міської ради Донецької області»;
3) диплом бакалавра серії НОМЕР_3 , виданий 06.07.2018 року державним вищим навчальним закладом «Приазовський державний технічний університет».
У виписці за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, також наявна інформація про навчання:
- Державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет»: освітній рівень: бакалавр; форма навчання: денна; дата початку навчання: 01.09.2013; дата закінчення навчання: 30.06.2018; поточний статус навчання: завершено навчання;
- Державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет»: освітній рівень: магістр; форма навчання: денна; дата початку навчання: 01.09.2018; дата закінчення навчання: 31.12.2019; поточний статус навчання: відраховано із ЗО (за невиконання вимог навчального плану);
- Державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет»: освітній рівень: магістр; форма навчання: денна; дата початку навчання: 29.09.2025; дата закінчення навчання: 31.12.2026; поточний статус навчання: зараховано 23.09.2025.
Вважаючи протиправними дії Міністерства освіти і науки України в частині формування довідки в якій зазначено про порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про освіту» - вказано «Ні, порушує», позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 року № 2145-VIIІ (далі Закон - № 2145-VIIІ) рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Згідно з пунктом 23 ч. 1 ст. 1 Закону № 2145-VIIІ визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Тобто, зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Обов'язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII), магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти або освітнього ступеня молодшого бакалавра, фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої у випадку, якщо ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти, становить 300-360 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Наукові установи Національної академії наук України та національних галузевих академій наук можуть здійснювати підготовку магістрів за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність. Наукові установи можуть також здійснювати підготовку магістрів за освітньо-науковою програмою, узгодженою з закладом вищої освіти. У такому разі наукова складова такої програми здійснюється у науковій установі, а освітня складова - у закладі вищої освіти.
Отже, особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Частиною 10 ст. 7 Закону № 1556-VII встановлено, що інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 06.07.2018 року отримав диплом бакалавра серії НОМЕР_3 та вступив до Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» для отримання освітнього рівня - магістр. Протягом 2018-2019 років проходив навчання за спеціальністю 122 комп'ютерні науки для здобуття освіти за рівнем «магістр», але навчання не завершив, оскільки був відрахований за невиконання вимог навчального плану, а тому відповідний диплом з освітнім ступенем «магістр» не отримав, що підтверджується випискою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти та незаперечується і не спростовується Міністерством освіти і науки України.
Таким чином, ОСОБА_1 не отримав рівень вищої освіти, а саме: «магістр», що не перешкоджає йому повторно поступати (поновлюватися в університеті) на навчання для отримання кваліфікаційного рівня «магістр».
Відповідач надав до відзиву, власний лист адресований керівника закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти від 03.06.2024 року за № 1/9758-24. На сторінці 3 цього листа, відповідач сам вказує, що «…не вважається порушенням послідовності наступне здобуття освіти:… здобувач освіти у 2021 році вступив для здобуття ОС бакалавра та був відрахований у 2023 році. У 2024 році повторно вступив для здобуття ОС бакалавра. « Довідці буде зазначено «Так, не порушує»….».
Також у листі зазначено, що «після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку».
Пояснення, відповідача про те, що «після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку», є не лише нелогічним, а і не відповідає законодавству.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1556-VII єдиним документом, що підтверджує той факт, що особа успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію є диплом про вищу освіту. Оскільки, позивач не отримав свого часу диплом «молодший спеціаліст» вважається, що він не пройшов та не виконав відповідну освітню програму за цим рівнем, а тому відсутні перешкоди для його повторного зарахування для навчання за цим рівнем вищої освіти.
Щодо довідки про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти, неправильність внесення відомостей до якої оскаржує позивач, то вона передбачена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року.
Тобто, зазначений документ не впливає на отримання позивачем освіти, а лише впливає на надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до п. 62 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, добувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Здобувачі освіти, які навчаються за державним замовленням у закладах освіти із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління МВС та ДСНС, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти за формою, визначеною у додатку 9, видану закладом освіти із специфічними умовами навчання.
Суд звертає увагу, що ані у п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ані у п. 62 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, немає застережень для надання відстрочки від призова, особам, які повторно поступили на навчання для здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
За таких обставин, суд не вбачає підстав для зазначення у довідці позивача про те, що здобуття ним освіти порушує послідовність здобуття освіти, оскільки таких заборон не передбачено законодавством.
Питання позбавлення осіб права на відстрочку у зв'язку з повторним вступом на навчання, може бути вирішено, виключено внесенням відповідних змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а не шляхом маніпулювання відомостями про рівні освіти у довідках про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Суд наголошує, що ОСОБА_1 у 2018 році отримав диплом бакалавра серії НОМЕР_3 та у 2018 році вступив до Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» на спеціальність - 122 «Комп'ютерні науки» для отримання освітнього рівня - «магістр», проте в березні 2019 року був відрахований за невиконання вимог навчального плану.
Таким чином, ОСОБА_1 протягом 2018-2019 років проходив навчання для здобуття освіти за рівнем «магістр», однак навчання не завершив, та відповідний диплом з освітнім ступенем «магістр» не отримав, що підтверджується випискою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти та не заперечується і не спростовується Міністерством освіти і науки України.
Згідно виписки і довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, ОСОБА_1 навчається за денною формою здобуття освіти за освітнім рівнем магістр в Державному вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет», маючи раніше отриманий диплом бакалавра серії НОМЕР_3 .
При цьому, суд відхиляє посилання Міністерства освіти і науки України стосовно того, що навчання позивача за освітнім рівнем бакалавр у Державному вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет» протягом 2018-2019 років на спеціальності - 122 «Комп'ютерні науки» свідчить про порушення послідовності здобуття ним освіти, оскільки стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає саме попереднє здобуття освіти, а не навчання протягом відповідного часу в навчальному закладі без отримання диплому.
Суд враховує, що незавершене здобуття рівня вищої освіти - магістр в Державному вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет», і наразі здобуття ОСОБА_1 освітнього рівня магістр в Державному вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет» за спеціальністю: G7 Автоматизація, комп'ютерно-інтегровані технології та робототехніка, проте наголошує, що якщо здобувач освіти не отримував диплом про вищу освіту відповідного рівня, він вважається таким, що не здобув вищу освіту відповідного ступеня й, відповідно, продовжуючи навчатись в іншому вищому навчальному закладі за відповідним рівнем освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Верховним Судом у постанові від 29.10.2025 року по справі № 200/5372/24 зроблено висновок, що якщо здобувач освіти не отримував диплом про вищу освіту відповідного рівня, вважається таким, що не здобув вищу освіту відповідного ступеня й, відповідно, продовжуючи навчатись в іншому вищому навчальному закладі за відповідним рівнем освіти, відсутнє місце повторне отримання одних і тих самих освітніх послуг й повторне формування відповідних знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти.
Суд наголошує, що підтвердженням здобуття відповідного рівня вищої освіти є отримання диплома.
Відповідачем не надано докази, які свідчать про здобуття позивачем ступеня/рівня освіти «магістр» та отримання диплома відповідного рівня.
Таким чином, суд доходить висновку, що зазначення інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , що поточне здобуття освіти порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», є протиправною.
Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 74 Закону України «Про освіту» у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 року № 620 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення, зокрема, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Таким чином, саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - державне підприємство «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача.
Відтак суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо формування довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Ні, порушує» та зобов'язання Міністерство освіти і науки України внести виправлення у записі в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відомостей про порушення ОСОБА_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
Аналогічну позицію підтримав Сьомий апеляційний адміністративний суд в постанові від 30.01.2025 року по справі № 560/12594/24, від 04.02.2025 року по справі № 560/11803/24 та П'ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 07.02.2025 року по справі № 400/9708/24.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження заявлених вимог щодо відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 20000,00 гривень представником позивача надані наступні документи: договір № 30/09/25-1 про надання правової допомоги адвокатом від 30.09.2025 року, рахунок-фактура № 30/09/25 від 30.09.2025 року, опис послуг, наданих адвокатом Тарасенко Д.Ю. станом на 06.10.2025 року, платіжну інструкцію № Х5Н6-9246-0ЕВ3-051Е від 03.10.2025 року на суму 20968,96 гривень.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Тарасенко Дар'єю Юріївною 30.09.2025 року укладено договір № 30/09/25-1 про надання правової допомоги адвокатом.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 30/09/25-1 про надання правової допомоги адвокатом, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги Клієнту з питань представництва та захисту прав та законних інтересів Клієнта включно, але не виключно під час провадження та розгляду будь-яких справ, що стосуються прав та законних інтересів Клієнта.
Пунктом 2.1 Договору № 30/09/25-1 про надання правової допомоги адвокатом встановлено, що сторони домовилися, що правова допомога на виконання цього Договору надається за ціною, визначеною у Додатках до цього Договору. Допустимим є погодження розміру гонорару в усній формі - в такому випадку розмір гонорару зазначається в рахунку на оплату, а Клієнт оплатою цього рахунку свідчить про свою згоду із таким розміром гонорару.
Згідно додатку № 1 до Договору № 30/09/25-1 про надання правової допомоги адвокатом від 30.09.2025 року, сторони погодили, що гонорар Адвоката за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції становить 20000,00 гривень. Гонорар має бути сплачений протягом 5 днів з дня підписання додатку.
30.09.2025 року адвокатом Тарасенко Д.Ю. складено рахунок-фактуру № 30/09/25 на суму 20968,96 гривень. У рахунку-фактурі № 30/09/25 зазначено, що оплата послуг адвоката згідно Договору № 30/09/25-1 про надання правової допомоги адвокатом від 30.09.2025 року та Додатку № 1 до Договору складає - 20000,00 гривень і компенсація витрат адвоката на судовий збір становить - 968,96 гривень.
Відповідно до опису послуг, наданих адвокатом Тарасенко Д.Ю. станом на 06.10.2025 року, убачається, що адвокатом надано Горбенку М.В. послуги зі складання позовної заяви, в тому числі: - аналіз наявних у позивача документів - 0,5 год; - аналіз законодавства з відповідних питань - 1 год; - аналіз судової практики з відповідних питань - 1,5 год; - написання безпосередньо тексту позовної заяви - 1 год.
Факт оплати наданих послуг на підставі рахунка-фактури № 30/09/25, підтверджується платіжною інструкцією № Х5Н6-9246-0ЕВ3-051Е від 03.10.2025 року на суму 20968,96 гривень.
Таким чином, суд зазначає, що наданими документами позивачем підтверджено отримання послуг адвоката та їх сплата.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17).
У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує таке.
Предметом спору у цій справі є протиправність формування довідки про здобувача освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти із зазначенням інформації про порушення послідовності здобуття освіти.
Суд дослідивши зазначені документи, вважає, що сума яка заявлена до стягнення на оплату витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом, оскільки наявний всього один епізод і позовні вимоги задоволені частково у спосіб визначений судом, тому вважає, що достатньою та співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу є 10000,00 гривень.
Більш того, справа № 200/7702/25 є справою незначної складності, яка була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Суд також враховує співмірність зі складністю цієї справи, відповідність критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Оскільки предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень, вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню складає 10000,00 гривень.
З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженими та співмірними витрати сплачені позивачем адвокату на суму 10000,00 гривень за надання професійної правничої допомоги у цій справі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр-т. Берестейський, буд. 10, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Ні, порушує».
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) внести виправлення у записі в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відомостей про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» при поточному здобутті ним на денній формі навчання освіти рівня магістр за спеціальністю «G7 Автоматизація, комп'ютерно-інтегровані технології та робототехніка» у Державному вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет», а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Стягнути з Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 10 грудня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.Б. Голубова