Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 грудня 2025 року Справа№640/10773/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,
У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому, просить: - визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0098154202 від 03.09.2018 про визначення податкового зобов'язання з податку на податок фізичних осіб в сумі 185 707,86 гривень та застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 46 426,97 гривень, податкове повідомлення-рішення № 0098164202 від 03.09.2018 про застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення статей 44 та 176 Податкового кодексу України в сумі 510,00 гривень, податкове повідомлення-рішення № 0098174202 від 03.09.2018 про визначення податкового зобов'язання з сплати військового збору в сумі 15 475,75 гривень та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 3868,91 гривень, податкове повідомлення-рішення №0016941304 від 15.01.2018 на суму 36 621,54 гривні, податкову вимогу від 13.11.2018 № 226775-17 на суму боргу 288 620,46 гривень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2022 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 вересня 2022 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом та поновлено такий строк. Відкрито провадження в адміністративній справі.
Цю справу передано до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Куденкову К.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, витребувані докази.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року продовжено Головному управлінню ДПС у м. Києві процесуальний строк для подання витребуваних ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2025 доказів до 08.11.2025.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 8 грудня 2025 року.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що наказу на проведення позапланової невиїзної перевірки, згідно пункту 79.2 Податкового кодексу платник податків не отримував, так само, як і не отримував запиту на надання, для проведення позапланової невиїзної перевірки документів, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу. Вважає, що податковий орган такими протиправними діями позбавив права платника податків для надання документів та пояснень в ході перевірки.
Позивачка зазначає, що якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення " Податкового кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Також позивачка зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0016941304 від 15.01.2018 на суму 36 621,54 гривні є неузгодженим податковим рішенням, тому що платник податків не отримував такого рішення. За наслідками перевірки і акта перевірки від 29 травня 2018 року таке рішення не приймалось, платником податків у відповідності до статті 56 Податкового кодексу не оскаржувалось, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Податкова вимога від 13.11.2018 року № 226775-17 з наведених підстав, також є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №275 5-VІ та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки №8095, посадовою особою Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «ОТП БАНК». Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.3 ст.44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат, п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168 п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, занижено загальний річний оподатковуваний дохід за 2015 рік на суму 1 031 710,34 гривні та відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 185 707, 86 гривень, крім того, занижено та не перераховано до бюджету військовий сбір за 2015 рік в розмірі 15 475,65 гривень.
На думку відповідача, оскільки банком здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абз. «д» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Оскільки належних та допустимих доказів щодо зміни валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої позивачем не надано, до даних правовідносин не може застосовуватись 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України. Вказує на те, що посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у зв'язку з неналежним повідомленням його про проведення такої перевірки спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що платник податків в 2017 році надавав відповідну довідку до податкового органу, а саме, довідкою АК ОТП Банк від 02 серпня 2017 року № 73-5-5/792, в якій зазначається, що сума спрощеного боргу за договором від 09.12.2015 року складає 1 177 418,26 гривень, а сума курсової різниці за кредитним договором складає 1 031 710,34 гривні. Тобто сума, на думку податкового органу, заниженого щорічного оподатковуваного доходу 1 031 710,34 гривень є не доходом, а курсовою різницею визначеною, в цьому випадку на підставі договору заміни валюти в зобов'язаннях, і до такої курсової різниці застосовується норма пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу.
Позивачка і представник відповідач до судового засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі.
Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України - відсутні.
Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 30.11.2007.
9 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (як позичальник) укладено Додатковий договір №5 до Кредитного договору від 23 лютого 2007 року №МL/001/011/2007.
Пунктом 2 Додаткового договору № 5 сторони домовились внести зміни та доповнення до в Кредитний договір наступного змісту:
2.1.1. В порядку передбаченому цим Додатковим договором Банк надає Позичальнику Кредит у Розмірі та Валюті Кредиту визначених цим Додатковим договором, з Позичальник приймає Кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому Додатковому договорі та Кредитному договорі.
Підпунктом 2.1.2. Додаткового договору викладено розмір та валюта кредиту - 1 659 566,88 (Один мільйон шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість, 88) гривень, зазначено цільове використання Кредиту - зміна валюти Боргових зобов'язань шляхом направлення кредитних коштів на погашення Боргових зобов'язань Позичальника за Кредитним договором.
Також 9 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено Договір про внесення змін та доповнень №6 (про прощення боргу) до Кредитного договору від 23 лютого 2007 року №МL/001/011/2007.
Пунктом 1 договору зазначено, що відповідно до умов Договору про внесення змін та доповнень (договір про зміну валюти боргових зобов'язань) № 5 від 9 грудня 2015 року до Кредитного договору (надалі - Угода про зміну валюти зобов'язання), заборгованість Позичальника перед Банком станом на дату укладення цього Додаткового договору становить 1 590 418,26 гривень.
Відповідно до п. 2 вказаного договору Сторони домовились внести зміни та доповнення до Кредитного договору наступного змісту:
2.1 Позичальник зобов'язується погасити Боргові зобов'язання у термін до «09» грудня 2015 р. в розмірі 413 000,00 (Чотириста тринадцять тисяч) гривень.
2.2. За умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та п.п. 2.1. Додаткового договору, Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої Боргові зобов'язання за Кредитним договором перед Банком в повному обсязі і Банк, керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 1 177 418,26 (Один мільйон сто сімдесят сім тисяч чотириста вісімнадцять, 26) гривень (надалі - Сума прощеного боргу), що складається з:
- суми кредиту (основної суми боргу) в розмірі 1177 418,26 грн;
- процентів в розмірі 00.00 (нуль) гривень.
Шляхом підписання Позичальником Додаткового договору. Позичальник стверджує, що Банк проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з Суми прощеного боргу (в тому числі у разі її зміни), у випадках, передбачених законодавством України.
2.3. КУРСОВА РІЗНИЦЯ. Розмір Боргових зобов'язань в іноземній валюті, за якими у відповідності до Угоди про зміну валюти зобов'язання валюта змінена на гривню, а саме; 69 148,62 (Шістдесят дев'ять тисяч сто сорок вісім, 62) доларів США, на дату укладення Угоди про зміну валюти зобов'язання за офіційним курсом Національного банку України дорівнює 1 584 415,26 (Один мільйон п'ятсот вісімдесят чотири тисячі чотириста п'ятнадцять, 26) гривень. При цьому, розмір таких Боргових зобов'язань за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року дорівнює 552 704,92 (П'ятсот п'ятдесят дві тисячі сімсот чотири, 92) гривень.
Курсова різниця по кредиту складає 1 031 710,34 (Один мільйон тридцять одна тисяча сімсот десять, 34) гривень.
2.3.1. Якщо Сума прощеного боргу перевищує розмір курсової різниці, визначеної п.п. 2.3. Додаткового договору, у Позичальника відповідно до вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід та Позичальник зобов'язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України.
Згідно з довідкою АТ «ОТП Банк» від 2 серпня 2017 №73-5-5/792, сума спрощеного боргу за договором від 09.12.2015 року становить 1 177 418,26 гривень, а сума курсової різниці за кредитним договором становить 1 031 710,34 гривні.
Заявою від 15 червня 2017 року ОСОБА_1 повідомила Головне управління ДФС у м. Києві про укладені між нею та АТ «ОТП Банк» додаткових договорів від 09 грудня 2015 року №5 і №6. Зазначила, що застосування правила яке визначне підпунктом 164.2.17 пункту 164 статті 164 Податкового кодексу, у цьому конкретному випадку є неправомірним, а надання кредитором (ПАТ «ОТП Банк») відомостей до бази ДРФО є помилковим та просила розглянути наведену заяву та винести відповідне рішення щодо корегування бази ДРФО.
Відповідачем надана копія повідомлення Головного управління ДФС у місті Києві від 10.05.2018 № 21799/3/26-15-42-02-27 на адресу позивачки щодо проведення щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та про необхідність надання документів, що пов'язані з нарахуванням і сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді вартості «успадкованого майна від спадкодавця», що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі книгу обліку доходів та витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу за 2016 рік.
Також відповідачем надана копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (0101124209367) щодо надіслання на адресу позивачки рекомендованого листа 11.05.2018, яке не було вручене позивачці.
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки №8095, 29.05.2018 Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
За наслідками вказаної перевірки складено акт №2463/26-15-42-02-30/2838405065 (№240/26-15-42-02-30/2838405065) від 29.05.2018, яким встановлені порушення позивачем податкового законодавства:
- пп. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, занижено загальний річний оподатковуваний дохід за 2015 рік на суму 1 031 710,34 гривні та відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 185 707,86 гривень;
- пп. 1.2 і пп. 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, занижено та не перераховано до бюджету військовий сбір за 2015 рік в розмірі 15 475,65 гривень.
В акті перевірки № 2463/26-15-42-02-30/ НОМЕР_2 від 29.05.2018 зазначено, що згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДФС України, в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 фізична особа ОСОБА_1 отримувала дохід як додаткове благо у вигляді суми основного боргу, анульованого кредитором ПАТ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ 21685166), у сумі 1 177 418,26 за ознакою доходу 126. Відповідно довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 під ознакою доходу «126» відображається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
Зазначено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 в 2065 році відповідно даних ЦБД ДРФО ДФС України отримала дохід у сумі 1 177 418,26 грн за ознакою доходу 126, що підтверджується ПАТ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ 21685166) (листи №01-05-19-6/2271-БТ від 23.06.2017 (вх. від 17.07.2017 №30400/10БТ) та від 18.04.2018 №03-05-19-6/2411 (вх. від 25.04.2018 №24514/10). ПАТ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ 21685166), дотримуючись порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, подано податковий розрахунок за формою 1-ДФ за І кв. 2016 року, в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) на користь фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 1 177 418,26 гривень. Відповідно листів ПАТ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ 21685166) №01-05-19-6/2271-БТ від 23.06.2017 (вх. від 17.07.2017 №30400/10БТ) та від 18.04.2018 №03-05-19-6/2411 (вх. Від 25.04.2018 №24514/10), банком було здійснено анулювання кредитної заборгованості фізичній особі ОСОБА_1 в сумі 1 177 418,26 гривень. Дохід зазначеній фізичній особі нарахований у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу. Фізичною особою ОСОБА_1 до перевірки надані копію додаткового договору №5 від 09.12.2015 до Кредитного договору №ML/001/011/2007 від 23.02.2007 та копію додаткового договору №6 від 09.12.2015 до Кредитного договору №ML/001/011/2007 від 23.02.2007.
Також зазначено, що за результатами камеральної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки податкової звітності по окремих загальнодержавних та місцевих податках і зборах від 28.11.2017 №2515/26-15-13-04-11 та застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн за несвоєчасно подану до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2016 рік. «Таким чином, за результатами перевірки, згідно вимог п.п. «а» п.176.1 п.176, п.44.1, п.44. 3 ст. 44 Кодексу, фізичною особою ОСОБА_1 надано на перевірку Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу». Фізичною особою ОСОБА_1 у рядку 11.3 «Інші доходи, що не підлягають оподаткуванню» податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік зазначено дохід на суму 1 031 710,34 гривні. Згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДФС України, в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 фізична особа ОСОБА_1 отримував дохід як додаткове благо у вигляді суми основного боргу, анульованого кредитором ПАТ «ОТП БАНК», у сумі 1 177 418,26 за ознакою доходу 126. Різниця між даними 1-ДФ та рядком 11.3 складає 145 707,92 грн (1 177 418,26-1 031 710,34). Фізичною особою ОСОБА_1 у рядку 10.9 «Інші доходи» податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік задекларовано суму 170 072,27 грн, у тому числі 145 707,92 грн доходу, отриманого від ПАТ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ 21685166), з якого платником самостійно визначено до сплати податок на доходи фізичних осіб у розмірі 26227,43 гривні.
Головне управління ДФС у місті Києві вказало, що фізичною особою ОСОБА_1 занижено дохід, який включається до загального річного оподаткованого доходу, на суму 1 031 710,34 гривні. Розрахунок суми податку на доходи фізичних осіб: 2016 за ставкою 18% : 1 177 418,26 х 18% = 211935,29 грн. Усього нараховано ПДФО - 211935,29 грн. В порушення вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу ОСОБА_1 не сплатила до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2015 в розмірі 185 707,86 грн з отриманого доходу у вигляді анульованого боргу кредитором. Розрахунок військового збору: 2016 - 1 177 418,26 х 1,5% = 17 661,27 гривень. Усього нараховано військового збору - 17 661,27 гривень. Перевіркою правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 «перераховано» до бюджету військовий збір за 2016 в розмірі 15 475,65 грн.
На підставі акта перевірки № 2463/26-15-42-02-30/2838405065 від 29.05.2018 Головним управлінням ДФС у місті Києві прийняті:
- податкове повідомлення-рішення №0098154202 від 03.09.2018 яким, відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58 . 1 ст. 58 і п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, позивачці визначено податкове зобов'язання з податку на податок фізичних осіб в сумі 185 707,86 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 46 426,97 гривень (за порушення пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України);
- податкове повідомлення-рішення №0098164202 від 03.09.2018 про застосування до позивачки штрафної (фінансової) санкції в сумі 510,00 гривень за пп. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України до відповідно до пп. 54.3.1 і п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України;
- податкове повідомлення-рішення № 0098174202 від 03.09.2018, яким, відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58 . 1 ст. 58 і п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, позивачці визначено податкове зобов'язання зі сплати військового збору в сумі 15 475,75 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3868,91 гривень (за порушення пп. 1.2 і пп. 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).
До вказаних податкових повідомлень рішень надані відповідні розрахунки штрафних (фінансових) санкцій.
Також до суду надана копія корінця податкової вимоги Головного управління ДФС у місті Києві від 13.11.2018 № 226775-17, за якою ОСОБА_1 має сплатити 288 620,46 грн податкового боргу, у стому числі 266471,20 грн податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500) і 22149,26 грн військового збору (11011000), з яких 201183,51 грн - основний платіж, 50975,88 грн - штрафні (фінансові) санкції, 36461,07 грн пеня.
Крім того, позивачка в позовній заяві зазначила наступне: «з позовної заяви про стягнення з мене податкового боргу, поданої податковим органом, в справі № 640/29903/21, вбачається, що ним прийнято податкове повідомлення-рішення №0016941304 від 15.01.2018 року( з розрахунку сум по податковим рішенням та суми податкової вимоги) на суму 36 621,54 гривень (288 620,46-251 998,92), при цьому, податковим органом не наводиться жодного Акту перевірки на підставі якого таке податкове рішення прийнято, сум податкових зобов'язань, і до матеріалів справи №640/29903/21 наведене податкове рішення не надається податковим органом, тим більше не надається доказів на його направлення на адресу платника податків».
У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 січня 2025 року у справі № 640/29903/21 (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 124240636) указано, що звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу, Головне управління ДПС у м. Києві зазначило, що, відповідно до інтегрованої картки платника податків, ОСОБА_1 на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у розмірі 288 620,46 грн з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Вказана заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень № 0098174202 від 03.09.2018, № 0016941304 від 15.01.2018, № 0098154202 від 03.09.2018, № 0098164202 від 03.09.2018. Також зазначено, що згідно інформації про податковий борг, Головне управління ДПС у м. Києві повідомило суд першої інстанції, що станом на 12.10.2022 податковий борг, який заявляється до стягнення, відсутній, у зв'язку з виключенням з інтегрованих карток платника грошових зобов'язань визначених у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 15.01.2018 № 0016941304 та від 03.09.2018 № 0098154202, № 0098164202, №0098174202 на період процедури оскарження у судовій справі 640/10773/22.
Відповідач подав до суду заяву від 03.11.2025, в якій зазначив, що надати витребувані документи, а саме: копію податкового повідомлення-рішення № 0016941304 від 15.01.2018 з розрахунком, копію акту перевірки та всі докази, на підставі яких прийнято вищевказане податкове повідомлення-рішення, у Головного управління ДПС у м. Києві немає можливості у зв'язку з тим, що згідно статтями 285, 341 «Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, термін зберігання таких документів - 5 років. Надати такі документи у відповідача немає можливості, у зв'язку з їх знищенням на підставі закінчення терміну зберігання таких документів.
Також у вказаній заяві відповідач зазначив, що у відповідача відсутня можливість виконати вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2025 щодо надання витребуваних документів, а саме: копії податкового повідомлення-рішення № 0016941304 від 15.01.2018 р. з розрахунком, акту перевірки та всі докази, на підставі яких прийнято вказане податкове повідомлення рішення, у зв'язку зі знищенням таких документів на підставі закінчення терміну зберігання.
На підтвердження зазначеного відповідач надав акт від 27.12.2024 № 27 «Про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» та лист управління податкового аудиту фізичних осіб ГУ ДПС від 28.10.2025 № 5966/26-15-24-02-03-08.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності визначення контролюючим органом грошового зобов'язання.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з підпунктами 1.2 і 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 300/2685/19 зазначив, що метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Однією з таких преференцій, установлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.
Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 01.01.2015.
Таким чином, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
Положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Застосування вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеними у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17.
Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.
При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з'ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов'язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2021 у справі №120/935/19-а зазначив, що для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а кваліфікація таким кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання позивача.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 826/4240/18, від 4 червня 2020 року у справі № 826/7305/17.
Відповідно до додаткових договорів №5 і № 6 від 9 грудня 2015 року до Кредитного договору від 23 лютого 2007 року №МL/001/011/2007 відбулась зміна валюти зобов'язання (долару США) на гривню.
З довідки АТ «ОТП Банк» від 2 серпня 2017 №73-5-5/792 і додаткових договорів №5 і № 6 від 9 грудня 2015 року до Кредитного договору від 23 лютого 2007 року №МL/001/011/2007 випливає, що на дату підписання зазначеного додаткового договору основна сума боргу позивача складала 69148,62 дол. США; на погашення такої заборгованості позивачка внесла 413000,00 грн. При цьому, сума прощеного боргу склала 1177418,26 грн.
Сума курсової різниці, яка згідно із приписами пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України дорівнює різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеній за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним кусом НБУ станом на 1 січня 2014 року, обраховується таким чином: 1584415,26 грн (еквівалент основної суми боргу позивачки у розмірі 69148,62 дол. США, визначений у гривні за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за кредитом 09.12.2015) мінус 552704,92 грн (еквівалент основної суми боргу позивача у розмірі 69148,62 дол. США, визначений у гривні за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року та становить 1031710,34 грн.
Отже, додатковим благом є різниця між прощеною (анульованою) сумою боргу (1177418,26 грн) та сумою курсової різниці (1031710,34 грн), що становить 145 707,92 грн.
Наведене відповідає практиці Верховного Суду, яка викладена в постанові від 2 квітня 2025 року у справі №520/6561/19 і в постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 300/2685/19.
В акті перевірки №2463/26-15-42-02-30/2838405065 від 29.05.2018 зазначено, що фізичною особою ОСОБА_1 у рядку 10.9 «Інші доходи» податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік задекларовано суму 170 072,27 грн, у тому числі 145 707,92 грн доходу, отриманого від ПАТ «ОТП Банк», з якого платником самостійно визначено до сплати податок на доходи фізичних осіб у розмірі 26227,43 гривні.
Отже, позивачка правильно, з урахуванням пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, визначила суму доходу, отриманого від ПАТ «ОТП Банк» у розмірі 145 707,92 грн, з якого нею самостійно визначено до сплати податок на доходи фізичних осіб у розмірі 26227,43 гривні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про помилковість висновків акта перевірки №2463/26-15-42-02-30/2838405065 від 29.05.2018 щодо заниження загального річного оподатковуваний дохід за 2015 рік на суму 1 031 710,34 гривні та, відповідно, заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 185 707,86 гривень.
В акті перевірки №2463/26-15-42-02-30/2838405065 від 29.05.2018 зазначено, що фактично сплачена платником сума військового збору за 2016 рік становить 2 185,62 грн.
Ураховуючи викладене, висновок контролюючого органу про заниження військового збору в розмірі 15 475,65 гривень також є помилковим.
Крім того, у вказаному акті перевірки зазначено, що згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДФС України, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 фізична особа ОСОБА_1 отримувала дохід як додаткове благо у вигляді суми основного боргу, анульованого кредитором ПАТ «ОТП Банк» у сумі 1 177 418,26 за ознакою доходу 126. Тобто висновок контролюючого органу про те, що заниження загального річного оподатковуваний доходу відбулося саме за 2015 рік є помилковим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0098154202 від 03.09.2018 і податкового повідомлення-рішення № 0098174202 від 03.09.2018 та наявність підстав для скасування цих рішень.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0098164202 від 03.09.2018 суд зазначає наступне.
Згідно з п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пп. «а» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 794.
Відповідно до п. 1 указаного Порядку платники податку на доходи фізичних осіб (далі - платники податку), які відповідно до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зобов'язані подавати декларацію або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі - Книга) за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 11 грудня 2013 року № 794.
Пунктом 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Як було встановлено судом, відповідне поштове відправлення було направлено на адресу позивачки 11.05.2018, але це відповідне поштове було повернуто Укрпоштою із довідкою про закінчення терміну зберігання.
Водночас відповідно до повідомлення від 10.05.2018 № 21799/3/26-15-42-02-27 Головного управління ДФС у місті Києві позивачку повідомлено про необхідність надання документів, що пов'язані з нарахуванням і сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді вартості «успадкованого майна від спадкодавця, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення», у тому числі книгу обліку доходів та витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу за 2016 рік.
Тобто контролюючий орган просив надати документи пов'язані з отриманням доходу у вигляді вартості «успадкованого майна від спадкодавця, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення», у тому числі книгу обліку доходів та витрат за 2016 рік.
Указана вимога контролюючого органу не відповідає наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 08.05.2018 № 8095 документальну невиїзну перевірку позивачки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «ОТП Банк».
Відтак витребування документів пов'язаних з отриманням доходу у вигляді вартості «успадкованого майна від спадкодавця, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення», до яких контролюючим органом зараховано книгу обліку доходів та витрат за 2016 рік - є безпідставним.
До суду не надано жодних доказів того, що позивачка у 2016 році отримувала дохід у вигляді вартості «успадкованого майна від спадкодавця, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення», які б вона мала занести до книги обліку доходів та витрат за 2016 рік.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставним застосування Головним управлінням ДФС у місті Києві штрафу за не надання книгу обліку доходів та витрат за 2016 рік у повідомленні про необхідність подання надання документів, що пов'язані з нарахуванням і сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді вартості «успадкованого майна від спадкодавця, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення», що не було предметом перевірки.
Тому суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0098164202 від 03.09.2018 і наявність підстав для його скасування.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0016941304 від 15.01.2018 суд зазначає наступне.
З постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 січня 2025 року у справі № 640/29903/21 випливає, що податковим повідомленням-рішенням №0016941304 від 15.01.2018 позивачці визначене грошове зобов'язання, яке в наступному було заявлене до стягнення.
Водночас позивачка зазначає, що не отримувала вказане податкове повідомлення-рішення.
Ухвалою від 5 травня 2025 року суд витребував у ГУ ДПС належним чином засвідчені копії: всіх документів, які були враховані або мали бути враховані при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за наслідками якої складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 від 29.05.2018 № 240/26-15-42-02-30/2838408065, і при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 0098154202 від 03.09.2018, № 0098164202 від 03.09.2018, № 0098174202 від 03.09.2018, №0016941304 від 15.01.2018.
У наступному, ухвалою від 14 жовтня 2025 року суд зобов'язав ГУ ДПС надати належним чином засвідчені копії: податкове повідомлення-рішення №0016941304 від 15.01.2018 і розрахунок до нього; акт перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0016941304 від 15.01.2018; а також всі докази, які були враховані під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0016941304 від 15.01.2018 і проведення відповідної перевірки.
Проте відповідач подав до суду заяву від 03.11.2025, в якій зазначив, що надати витребувані документи, а саме: копію податкового повідомлення-рішення № 0016941304 від 15.01.2018 з розрахунком, копію акта перевірки та всі докази, на підставі яких прийнято вказане податкове повідомлення-рішення, у Головного управління ДПС у м. Києві немає можливості у зв'язку з тим, що згідно статтями 285, 341 «Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, термін зберігання таких документів - 5 років. Надати такі документи у відповідача немає можливості, у зв'язку з їх знищенням на підставі закінчення терміну зберігання таких документів.
Також у вказаній заяві відповідач зазначив, що у відповідача відсутня можливість виконати вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2025 щодо надання витребуваних документів, а саме: копії податкового повідомлення-рішення № 0016941304 від 15.01.2018 р. з розрахунком, акту перевірки та всі докази, на підставі яких прийнято вказане податкове повідомлення рішення, у зв'язку зі знищенням таких документів на підставі закінчення терміну зберігання.
На підтвердження зазначеного відповідач надав акт від 27.12.2024 № 27 «Про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» та лист управління податкового аудиту фізичних осіб ГУ ДПС від 28.10.2025 № 5966/26-15-24-02-03-08.
В акті від 27.12.2024 № 27 «Про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» зазначено, що відповідні документи вилучені для знищення, як такі, що не мають культурної цінності та «втратили практичне значення».
Отже, незважаючи на те, що грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0016941304 від 15.01.2018 є неузгодженим, і це податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачкою з липня 2022 року (у межах цієї справи), контролюючий орган вирішив, що настав час для знищення податкового повідомлення-рішення № 0016941304 від 15.01.2018 з розрахунком, акта перевірки та всіх доказів, на підставі яких прийнято вказане податкове повідомлення-рішення у зв'язку із тим, що ці документи «втратили практичне значення».
Суд у межах цієї справи не оцінює здійснення заходів щодо вилучення та знищення вказаних документів на відповідність законодавству, проте зазначає, що відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Незважаючи на посилання позивачки на неотримання податкового повідомлення-рішення №0016941304 від 15.01.2018 відповідач не надав це рішення до суду, зокрема разом із відзивом, який отримано Окружного адміністративного суду міста Києва 3 жовтня 2022 року, тобто до знищення вказаних документів.
Ненадання вказаного податкового повідомлення-рішення позбавляє позивачку можливості належним чином навести свої аргументи щодо його правомірності.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву також не наведено доводів на підтвердження правомірності вказаного податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0016941304 від 15.01.2018.
Відтак вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Отже, ураховуючи наведені висновки щодо спірних податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги в частині оскарження податкової вимоги від 13.11.2018 № 226775-17 також підлягають задоволенню.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до квитанції № 38422498 від 04.08.2022 позивачкою сплачено 2886,20 грн судового збору за подання позовної заяви.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 2886,20 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код: 44116011; 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0098154202 від 03.09.2018.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0098164202 від 03.09.2018.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0098174202 від 03.09.2018.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0016941304 від 15.01.2018.
Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у місті Києві від 13.11.2018 № 226775-17.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві суму судових витрат у розмірі 2886 (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Повне рішення суду складено 10 грудня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков