08 грудня 2025 рокуСправа №160/26912/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/26912/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
19 вересня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до загального стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.08.1988 та період ведення підприємницької діяльності з 20.10.1994 по 01.01.2004 в повному обсязі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.08.1988 та період ведення підприємницької діяльності з 20.10.1994 по 01.01.2004 в повному обсязі та здійснити перерахунок пенсії з моменту звернення, тобто з 07.04.2025.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо не зарахування до загального стажу періодів роботи згідно трудової книжки та періоду ведення підприємницької діяльності.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/26912/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №160/26912/25 задоволено, визнано поважними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/26912/25, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26912/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
27 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що з заявами встановленого зразка про перерахунок пенсії з необхідними додатками ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду з моменту призначення пенсії не зверталася. Рішення з приводу перерахунку органами Пенсійного фонду не приймалося. Спірних правовідносин між позивачем та Пенсійним фондом не має. В чому полягає саме протиправна бездіяльність Головного управління позивачем належно не аргументована. Заявлені вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно листа відповідача від 19.05.2025 року №13052-10851/Щ-02/8-0500/25 позивач отримує пенсію по інвалідності з 16.07.2018 року. Періоди роботи згідно трудової книжки не зараховані через те, що на титульній сторінці не повністю вказано дату народження.
Згідно листа відповідача від 18.07.2025 року №24923-22039/Щ-02/8-0500/25 періоди підприємницької діяльності зараховані до страхового стажу на підставі даних персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року по 31.12.2018 року.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо недоліків оформлення трудової книжки.
В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача від 08.08.1988 року НОМЕР_3 , в якій рік народження вказано як « 1969».
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 року №656 затверджено постанову «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі - Порядок №656).
Порядок №656 містить наступні положення:
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться усім робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (п. 1 Порядку №656).
Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації у присутності працівника. Відомості про працівника засвідчуються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою (п. 5 Порядку №656).
З кожним записом, що вноситься до трудової книжки (вкладиш), призначення, переміщення та звільнення адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки (п. 7 Порядку №656).
Трудові книжки зберігаються в адміністрації підприємства, установи, організації як бланки суворої звітності, а при звільненні робітника чи службовця видаються йому руки (п. 11 Порядку №656).
При звільненні робітника чи службовця всі записи про роботі, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою (п. 13 Порядку №656).
Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 18 Порядку №656).
Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємства, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі - Інструкція №162)
Згідно п. 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій*, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати.
У трудову книжку вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;
відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не записуються.
Пунктом 2.3. Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 04.07.2023 року у справі №580/4012/19.
Вищевикладені правові висновки є актуальними і для юридичної ситуації позивача, оскільки попри відмінність правових актів, які регулювали спірні правовідносини, юридичний зміст таких актів є тотожним - фактичне ведення трудових книжок, а також відповідальність за таке ведення, покладається на роботодавця, а не працівника.
Дійсно, в трудовій книжці позивача вказано лише рік народження (без місяця і дати). Водночас, зважаючи на тотожність прізвища, ім'я та по-батькові, а також визнаний відповідачем збіг даних персоніфікованого обліку позивача і трудової книжки позивача (співставлення трудової книжки та форми РС-право) суд констатує відсутність будь-яких підстав для розумних сумнівів у належності саме позивачу відповідної трудової книжки.
Суд констатує формальний характер зауважень відповідача до трудової книжки позивача, оскільки в іншій частині її зміст дозволяє однозначно встановити її достовірність та належність як документу, що міститься відомості про стаж позивача в періоди його роботи.
В цій справі позивач не є та не може бути відповідальною особою за формальні недоліки в оформленні його трудової книжки, допущені посадовою особою роботодавця при заведенні трудової книжки.
Більш того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії або у зарахуванні відповідного періоду роботи у стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду 22.07.2021 року у справі № 240/7604/19, від 29.01.2024 року у справі №560/5001/21.
Вищевикладене вказує на протиправний характер правової поведінки відповідача.
Водночас, відповідачем не надавалася оцінка записам цієї трудової книжки, не досліджувалися відповідні записи і судом, оскільки спір виник не у зв'язку з такими записами та не щодо таких записів, а щодо трудової книжки як неналежного джерела відомостей про робочий стаж позивача. Наприклад, відповідач не досліджував питання наявності пільгового стажу або стажу, який зараховується з урахуванням кратності, не мав можливості через власну протиправну поведінку реалізувати повноваження щодо перевірки записів трудової книжки, не розраховував страховий стаж позивача з урахуванням трудової книжки позивача.
Таким чином, підстави для зобов'язання відповідача одразу зарахувати усі періоди роботи згідно трудової книжки позивача є передчасним, оскільки фактично наразі відсутнє рішення компетентного органу про неврахування усіх чи частини таких записів, в наявності лише рішення щодо неврахування трудової книжки в цілому, в ході прийняття якого відповідні записи відповідачем не досліджувалися. В свою чергу підтвердження стажу згідно відомостей трудової книжки здійснюється органами Пенсійного фонду України, в той час як судом здійснюється перевірка таких дій на предмет відповідності законодавству. Оскільки правова оцінка записам трудової книжки позивача наразі не надана жодним органом Пенсійного фонду України (в наявності лише відмова у прийнятті трудової книжки як документа в цілому), суд не може підмінити компетенцію іншого органу державної влади та перебрати на себе його повноваження (за відсутності первісної реалізації таких повноважень відповідачем).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо підприємницької діяльності.
Позивач заявила вимоги в цій частині за період з 20.10.1994 року по 31.12.2003 року.
У формі РС-право позивача відомості про страховий стаж в цей період відсутні (в наявності лише частковий збіг з періодом навчання).
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 20.10.1994 року серії В01 №180222 позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Донецькій області від 25.08.2025 року №12330/6/05-99-24-03-05 позивач перебувала на податковому обліку як ФОП у Бахмутській ДПС ГУ ДПС у Донецькій області з 17.11.1994 року по 22.12.2018 року. Доступ до інформації за 1993-2012 рік відсутній. Надати інформацію за період з 17.11.1994 року по 31.12.2012 року не можливо через залишення документів в м. Бахмут.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Згідно з п. «б» ст. 3 Закону №1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до пп. 1 п. 3-1 розділу XV Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно діючої редакції п. 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В свою чергу в такому вигляді п. 4 Порядку №637 діє з 28.09.2022 року, раніше відповідна норма права передбачала, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. В такій редакції ця норма права діяла згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 793 (далі - Постанова №793).
Згідно п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Вказані норми передбачають можливість зарахування до стажу до 31.12.2003 період здійснення підприємницької діяльності за умови надання довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності. Інших приписів вказані норми не містять.
Аналогічне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 22.05.2024 року у справі №160/26706/23.
Чітко визначеною позицією законодавця є можливість зарахування до страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р., при цьому, на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а не на підставі довідки про сплачені страхові внески.
Аналогічне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 16.11.2023 року у справі №160/6612/23.
Отже, спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, однак лише по 31.12.2003 року (а не 01.01.2004 року, як просив позивач).
Щодо заперечень відповідач в частині незвернення позивача з заявами про призначення пенсії.
Дійсно, в заявах від 07.04.2025 року та від 16.06.2025 року позивач просила надати їй інформацію (не перерахувати пенсію), заяви складені в довільній формі. Питання стосувалися неврахування стажу згідно трудової книжки та за період підприємницької діяльності.
Водночас, спір виник через протиправні дії відповідача щодо обліку страхового стажу позивача, ця обставина судом встановлена.
Застосування ефективного способу захисту є обов'язком суду. В даній справі відповідач повинен перерахувати пенсію позивача не тому, що позивач правомірно про це просив (а відповідач відмовив), а тому, що відповідач вчинив протиправні дії і суд застосовує спосіб захисту у вигляді зобов'язання перерахувати пенсію позивача, оскільки визнає такий спосіб захисту ефективним і таким, що вирішує публічно-правовий спір.
Відповідно, зміст звернень позивача до відповідача не впливає ані на обсяг прав позивача, ані спосіб захисту позивача згідно рішення суду, оскільки такі звернення були лише способом здобуття відомостей про протиправну поведінку відповідача, в той час як вирішення питання про відновлення права позивача шляхом в т.ч. перерахунку його пенсії є правозастосуванням суду згідно саме повноважень суду.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжним документом від 12.09.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Судовий збір належить стягнути у повному розмірі, оскільки основна позовна вимога задоволена повністю.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №640/9717/19.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування трудової книжки ОСОБА_1 від 08.08.1988 року НОМЕР_3 при призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням трудової книжки ОСОБА_1 від 08.08.1988 року НОМЕР_3 , починаючи з 07.04.2025 року.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 20.10.1994 року по 31.12.2003 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 20.10.1994 року по 31.12.2003 року та провести перерахунок пенсії з 07.04.2025 року.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ: 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко