09 грудня 2025 року Справа № 160/20935/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-21052501-0436У від 21 травня 2025 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області;
- стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (РНКОПП 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 969 грн.96 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,0 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята контролюючим органом без урахування обставин того, що позивач з 2010 року є пенсіонером згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб. звільнених з військової служби та деяких інших осіб», відтак вона підлягає скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Зокрема, зазначив, що згідно даних інформаційної системи податкового органу, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області з 12.03.2012, як фiзична особа, яка займається незалежною професiйною діяльністю, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності 22.03.2012. Єдиний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно наданої позивачем відповіді на відзив, позивач не погоджується з доводами, викладеним у відзиві, з посиланням на приписи ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначає, що вимога є протиправною.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно пенсійного посвідчення від 25.06.2010 № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років.
Згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2469, видане Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 19.03.2012,Редько Сергій Михайлович є адвокатом.
Згідно довідки від 09.02.2018 №1804031400002 про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, адвокат Редько Сергій Михайлович узятий на облік з 22.03.2012 за № 67381.
Станом на 20.08.2025 згідно даних ІКП ОСОБА_1 відповідачем нараховані грошові зобов'язання з єдиного внеску на загальну суму 27872,02 грн а саме:
- за 2017 рік - 8448,00 грн по строку сплати 09.02.2018;
- за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 19.04.2018;
- за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 19.07.2018;
- за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 19.10.2018;
- за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 21.01.2019;
- за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 19.04.2019;
- за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 19.07.2019;
- за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 21.10.2019;
- за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 20.01.2020;
- за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн по строку сплати 21.04.2020;
- за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн по строку сплати 20.07.2020, сума недоїмки на 06.08.2020 з урахуванням сплати у сумі 6426,42 гривні становить 29953,44 гривні;
- за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн. по строку сплати 19.10.2020 сума недоїмки на 26.10.2020 з урахуванням сплати у сумі 4590,30 грн становить 24683,56 гривні;
- за 4 квартал 2020 року - 3300,00 грн. по строку сплати 19.01.2021.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу від 21.05.2025 №Ф-21052501-0436/У на суму 27872,02 грн.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За визначенням статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно статті 1 цього закону, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Як встановлено судом, позивачем є пенсіонером за вислугою років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та отримує пенсію довічно.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За змістом ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI (в редакції до 01.01.2021 ), особи, зазначені у п. 4 та 5-1 ч. 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, необхідними умовами для застосування положень ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI є отримання особою статусу пенсіонера за вислугою років чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому, єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16.
Однак, з 01.01.2021 редакція статті ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI зазнала змін та викладена наступним чином: особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, з 01.01.2021 року законодавець визначив право на звільнення від сплати єдиних внесків пенсіонерів за вислугою років, за умови наявності статусу самозайнятої особи (наприклад, адвоката).
Іншими словами, з 01.01.2021 особи, які займаються незалежною професійною діяльністю та одночасно є пенсіонерами за вислугою років, звільнені від сплати єдиних внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проте, починаючи з 2017 року і по 01.01.2021 року особи, які ведуть незалежну професійну діяльність та є пенсіонерами за вислугою років не звільнені від обов'язку сплати таких внесків.
Згідно наданого відповідачем відзиву та відповіді на адвокатський запит від 10.07.2025, судом встановлено, що спірна вимога про сплату боргу сформована на підставі заборгованості, що виникла у період з 2017 року по 4 квартал 2020 року.
В цьому періоді, позивач, який з 2010 року є пенсіонером за вислугою року та з 2012 року адвокатом, був зобов'язаний сплачувати єдині внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи наведене, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-21052501-0436У від 21 травня 2025 року є правомірною, судом не встановлено підстав для її скасування.
Отже, у задоволенні позовних вимог щодо скасування спірної вимоги про сплату боргу суд відмовляє.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 09.12.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна