09 грудня 2025 року Справа № 160/23412/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 , оформленого листом від 14.07.2025 №2090-Р, про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2025 № 158 в частині продовження дії попереднього контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України понад встановлений строк на період дії воєнного стану - до оголошення демобілізації молодшому сержанту ОСОБА_1 , командиру гармати самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону, з 27.07.2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.07.2022 року позивач уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних Силах України, 26.07.2025 строк дії контракту закінчився. На рапорт про не бажання далі проходити військову службу та звільнити позивача з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту, відповідач протиправно відмовив та наказом від 27.07.2025 продовжив дію попереднього контракту, посилаючись на відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву. Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
19.09.2025 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою позивач доповнює позов наступною вимогою:
"Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2025 № 158 в частині продовження дії попереднього контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України понад встановлений строк на період дії воєнного стану - до оголошення демобілізації молодшому сержанту ОСОБА_1 , командиру гармати самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону, з 27.07.2025 року.". Іншу частину вимог позивач підтримує і залишає без змін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 прийнято до розгляду позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити, зокрема, зазначив про відсутність підстав для закінчення дії контракту, укладеного з позивачем, оскільки в особливий період дія контракту продовжується понад встановлений строк на період дії воєнного стану - до оголошення демобілізації позивача.
Судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
27.07.2022 року між позивачем, ОСОБА_1 , та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, строком на три роки, тобто до 26.07.2025 року.
Згідно умов укладеного контракту громадянин України ОСОБА_1 , ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно бере на себе зобов'язання:
проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку дії Контракту, на всій території України або за її межами в порядку, визначеного законодавством, а в разі настання особливого періоду і понад встановлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим Контрактом
свято і неухильно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників);
дорожити бойовою славою Збройних Сил України, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, знати та сумлінно виконувати службові обов'язки за посадами які займатиме статутами протягом строку Контракту, а також особливі обов'язки, визначені Збройних Сил України;
добре володіти довіреною технікою (озброєнням), уміло керувати підпорядкованим особовим складом, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку і майстерність, досягати позитивних результатів з бойової, мобілізаційної та фізичної підготовки;
суворо зберігати державну таємницю;
знати і неухильно додержуватися прийнятих Україною норм міжнародного гуманітарного права;
подавати про себе та членів своєї сім'ї інформацію, необхідну для проходження військової служби та соціального захисту.
Цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 роки.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 , 06.10.2022 позивача переведено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .
13 травня 2025 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану - з дня, наступного за днем закінчення строку контракту; просив провести із ним бесіду зі складання аркуша бесіди з питання звільнення його з військової служби, у зв'язку із закінченням строку дії контракту. Зазначив, що військову службу в резерві проходити не бажає, претензій до Міністерства оборони не має, на військовий облік просив направити його до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідь на рапорт позивача командиром військової частини НОМЕР_1 зазначено, що нормою статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.07.2025 № 158, продовжено дію попереднього контракту про проходження ОСОБА_1 військової служби понад встановлений строк на період дії воєнного стану - до оголошення демобілізації.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232 (далі по тексту - Закон №2232).
Статтею 1 Закону №2232 регламентовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232).
Відповідно до частини 2 цієї статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. А частиною 3 цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232).
Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543 (далі по тексту Закон №3546) визначено, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Як встановлено судом, 27.07.2022 між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, строком на 3 роки.
Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Міністерства оборони України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначено порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегульовано питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі. (пункт 1).
Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Пунктом 233 Положення, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
У редакції Закону №2232-XII, що набула чинності - 18.05.2024, підпунктом "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Виходячи із обставин даної справи, строк дії контракту укладеного з позивачем закінчився 27.07.2025.
Позивачеві повідомлено про відмову в звільненні з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII з посиланням на норму статті 23 Закону №2232-XII, якою передбачено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки.
До того ж, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.07.2025 № 158, продовжено дію попереднього контракту про проходження ОСОБА_1 військової служби понад встановлений строк на період дії воєнного стану - до оголошення демобілізації.
Однак, суд наголошує, що у даному випадку закінчення строку контракту позивача відбулось під час дії положень законодавства, якими визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
У зв'язку з закінченням строку дії контракту у військовослужбовця (позивача) виникає право на звільнення з військової служби, а у відповідного органу військового управління - обов'язок забезпечити його реалізацію.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.05.2024 в справі №990/56/24 зазначено, що якщо правовідносини виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом.
Також Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 та у постанові від 19.09.2024 у справі №120/10413/22 вказав, що новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності; якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Застосування стосовно триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, допускається за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Адміністративні суди оцінюють законність рішень суб'єктів владних повноважень виключно з точки зору законодавства, яке діяло на момент прийняття таких рішень.
В даному випадку, закінчення строку дії контракту позивача, як юридичний факт, відбулось під час дії положень законодавства, визначених підпунктом "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, якими визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Отже, до спірних правовідносин суд застосовує норму підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, яка діяла під час розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби та винесення спірного наказу про продовження дії попереднього контракту.
Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені у цій справі обставини, суд виснує, що позивач станом на 27.07.2025 мав право на звільнення зі служби за підпунктом "ж" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (як такий, що уклав контракт під час дії воєнного стану), яке він і реалізував, звернувшись до командування Військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом, а тому дії відповідача щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 , з військової служби є протиправними.
При цьому, відповідач посилаючись на підстави відмови у звільненні позивача з військової служби зазначив ч. 8 ст. 23 Закону №2232-XII, ця ж підстава зазначена також і в наказі про продовження дії попереднього наказу.
Згідно п. 2 ч. 8 ст. 23 Закону №2232-XII, під час дії особливого періоду:
для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:
на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону;
до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;
на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Таким чином, якщо контракт укладений після введення воєнного стану, та його строк закінчився, військова служба припиняється за умови відсутності бажання військовослужбовця продовжувати дію контракту.
Отже, посилання відповідача на положення статті ч. 8 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ є хибним.
На цій же підставі винесений відповідачем наказ про продовження дії попереднього контракту є протиправним, адже в якості підстави для продовження строку дії контракту у цьому наказі зазначено ч. 8 статті 23 Закону № 2232-ХІІ.
Відносно зобов'язальної частини позовних вимог.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов'язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Судом встановлено дотримання позивачем законодавчо визначеної процедури звільнення з військової служби за контрактом, як-то: подання рапорту та доданих до нього документів, небажання продовжувати військову службу, закінчення строку дії контракту, укладання контракту під час дії воєнного стану, що свідчить про протиправну відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наявність підстав для скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2025 № 158 в частині, що стосується позивача.
Як наслідок, належним способом судового захисту прав та інтересів позивача, буде зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби позивача відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 241-246, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за контрактом на підставі підпункту «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», викладену у листі від 14.07.2025 №2090-Р.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2025 № 158 в частині продовження дії попереднього контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України понад встановлений строк на період дії воєнного стану - до оголошення демобілізації молодшому сержанту ОСОБА_1 , командиру гармати самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону, з 27.07.2025 року
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) з військової служби на підставі підпункту «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 09.12.2025.
Суддя Н.Є. Калугіна