10 грудня 2025 рокуСправа №160/33398/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні поранення пов'язаного із захистом Батьківщини з 30.12.2024 по 06.01.2025, з 19.01.2025 по 31.01.2025, з 07.02.2025 по 28.02.2025 та пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) рекомендованій висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії №5936 від 06.01.2025 на 30 календарних днів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні поранення пов'язаного із захистом Батьківщини з 30.12.2024 по 06.01.2025, з 19.01.2025 по 31.01.2025, з 07.02.2025 по 28.02.2025 та пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) рекомендованій висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії №5936 від 06.01.2025 на 30 календарних днів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу у десятиденний строк з моменту отримання ухвали надати до канцелярії суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші обставини для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин.
05.12.2025 на виконання вимог вказаної ухвали суду від 28.11.2025 представником позивача надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої представник зазначає, що позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору, передбаченого частиною 4 статті 122 КАС України та 27.10.2025 фактично отримав відмову відповідача, оформлену листом №51/9368. Відлік строків для звернення до суду, у разі незгоди з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Таким чином, оскільки для звернення до адміністративного суду із цим позовом встановлюється тримісячний строк, а позов було подано 21.11.2025, представник позивача вважає, що строк звернення до суду не пропущений.
Розглянувши клопотання, суд доходить висновку про його обґрунтованість та наявність правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому за змістом зазначених норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Під можливістю дізнатися про порушення права слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та рішення, які впливають на права особи.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 проходив військову службу та 18.10.2023 отримав поранення під час захисту Батьківщини. У період з 30.12.2024 по 06.01.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення. Вважаючи, що набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеної до 100 000,00 грн, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022, ОСОБА_1 у порядку досудового врегулювання спору звертався до відповідача з письмовими заявами щодо виплати вказаної винагороди. Так, з метою ефективного захисту своїх прав, 17.10.2025 позивач звернувся через свого адвоката до Військової частини НОМЕР_1 . Проте листом від 27.10.2025 №51/9368 отримав від останнього відмову, що і стало підставою звернення до суду.
Таким чином, з урахуванням реалізації права позивача на досудове врегулювання спору, 27.10.2025 позивачем встановлено факт відмови Військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_2 додаткової винагороди у розмірі, збільшеної до 100 000,00 грн, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022.
Судом враховується, що позивач проходив військову службу в особливий період під час мобілізації, приймав безпосередню участь у бойових діях, отримав поранення під час захисту Батьківщини та перебував на тривалому стаціонарному лікуванні. Ця категорія справи стосується захисту прав військовослужбовця.
Так, указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та дія якого продовжується на теперішній час.
За таких обставин, суд вважає за можливе врахувати висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 29 листопада 2024 року по справі № 120/359/24.
Верховним Судом зроблено висновок, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Таким чином, суд враховує обставини, пов'язані з проходженням позивачем військової служби, продемонстрованість добросовісного ставлення до реалізації права на звернення з адміністративним позовом, направленість дій позивача та обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 листопада 2024 року по справі № 120/359/24.
Так, суд наголошує, що у справах військовослужбовців процесуальні строки не можуть застосовуватися суто механічно, а мають визначатися з урахуванням реальних обставин проходження служби. Правозастосовна практика вимагає уникнення надмірного формалізму, який може призвести до необґрунтованого обмеження доступу до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції. Варто підкреслити, що в умовах воєнного стану військовослужбовці, які виконують службові завдання, стикаються з об'єктивними перешкодами, що ускладнюють своєчасне звернення до суду. Отже, суд вважає, що повинен оцінювати не лише формальні аспекти строків, але й фактичні умови, у яких перебуває позивач. Суворе застосування строків без врахування цих чинників суперечить статтям 55, 124 та 129 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2025 у справі № 380/13595/24.
Враховуючи викладене, а також обставини, що стали причиною пропуску, встановленого строку звернення до суду, суд доходить висновку, що наведені позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду є поважними, а заява про поновлення строку звернення до суду є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.
Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду клопотання про витребування доказів.
Дослідивши зазначене клопотання представника позивача та беручи до уваги предмет позову й обставини, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку про необхідність його часткового задоволення з огляду на наступне.
Згідно частин 3, 6-8 статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
За приписами частини 4 статті 45 КАС України суд зобов'язаний вжити заходів для запобігання зловживання процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до частини 7 статті 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
На підставі вищевикладеного, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд вважає за необхідне витребувати у Військової частини НОМЕР_1 належним чином оформлені та завірені: копію витягу з наказів про вибуття (прибуття) у відпустку за станом здоров'я ОСОБА_1 рекомендовано довідкою ВЛК №5936 від 06.01.2025; копію відпускного квитка про перебування у відпустці, що рекомендовано довідкою ВЛК №5936 від 06.01.2025; усі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Керуючись статтями 80, 171, 257, 260, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою - задовольнити.
Поновити строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Відкрити провадження в адміністративній справі №160/33398/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 06.01.2025.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Сліпець Н.Є.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання копії цієї ухвали.
Витребувати у Військової частини НОМЕР_1 належним чином оформлені та завірені:
- копію витягу з наказів про вибуття (прибуття) у відпустку за станом здоров'я ОСОБА_1 рекомендовано довідкою ВЛК №5936 від 06.01.2025;
- копію відпускного квитка про перебування у відпустці, що рекомендовано довідкою ВЛК №5936 від 06.01.2025;
- усі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Роз'яснити відповідачу, що відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Інформацію щодо адміністративної справи учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Копію ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі надіслати всім учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Суддя Н.Є. Сліпець