08 грудня 2025 рокуСправа №160/25948/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати наказ від 24.07.2025 року про його призов по мобілізації протиправним і скасувати його.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що його було призвано для проходження військової служби по мобілізації та направлено для проходження військової служби під час мобілізації. Спірний наказ від 24.07.2025 року про його призов по мобілізації є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, так як мав підстави для відстрочки, а саме: надавав соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 . Відповідно до п.14 ч.1 ст.23 Закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). Окрім того, йому не було надано можливості пройти військово-лікарську комісію в повному обсязі, в результаті чого безпідставно визнано повністю придатним до військової служби. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.ст.160, 161 КАС України та запропоновано позивачу протягом десяти днів усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням та доказами поважності причин такого пропуску, в примірниках відповідно до кількості учасників справи і доказів сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
На виконання ухвали суду, 23.09.2025 року від позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази сплати судового збору.
Ухвалою суду від 26.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 засвідчену належним чином копію наказу про призов по мобілізації від 24.07.2025 року ОСОБА_1 та наявні документи, пов'язаних з його призовом на військову службу під час мобілізації.
На виконання вимог ухвали суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 24.07.2025 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 , прибув у супроводі працівників Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особа яка є порушником правил військового обліку. Під час перевірки документів та звірки відомостей з АТС «Оберіг» було виявлено, що позивач є порушником правил військового обліку, а саме: не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП, у зв?язку з чим було звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до відділення поліції №1 (м.Кривий Ріг) Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 15.06.2025 р. Позивач не надавав працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 документів та інформації, що засвідчують право чи підстави на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відомості, щодо відстрочки від проходження військової служби у АТС «Оберіг» відсутні. За результатами медичного огляду позивач був визнаний придатний до військової служби, про що видана відповідна довідка військово-лікарської комісії від 24.07.2025 р. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 25.07.2025 р. №1141/МГ позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлений для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 . Випадків застосування фізичного чи морального тиску, а також конфліктів під час його перебування у ІНФОРМАЦІЯ_2 зафіксовано не було, зі скаргами щодо вчинення відносно нього протиправних дій позивач не звертався. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2025 року №2025-0724-1821-5044-7 ОСОБА_1 , на підставі статті, графи ІІ Розкладу хвороб, графи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 ТДВ визнано придатним до військової служби.
Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.07.2025 р. №1141/МГ «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» наказано нижчепойменованих військовозобов'язаних та резервістів відповідно до поіменного списку №6870 від 25.07.2025 року призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до ВЧ НОМЕР_1 : солдата ОСОБА_1 , 1994 року народження, ВОС-738669.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 2232-XI захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 цього Закону).
За змістом частини третьої статті 1 Закону № 2232-XI військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої та шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України (частина 13 статті 2 Закону № 2232-XI).
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-ХІ).
За змістом статті 3 цього Закону правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом абзацу 13 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із частиною другою статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частин п'ятої, шостої та восьмої статті 4 Закону №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації. З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не припинений і не скасований.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
За ч.5 ст.22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Цей порядок визначає порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Згідно із п.14 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Відповідно до ч.7 ст.23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560).
За п.1 Порядку №560 він, серед іншого, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктом 58 Порядку №560 встановлено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно із п.60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Додатком №5 до Порядку №560 затверджено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Перелік).
Системне тлумачення положень ч.5 ст.22 та ч.7 ст.23 Закону №3543-XII, а також норм Порядку №560 (п.56, 58, 60) свідчить, що в юридичній ситуації позивача відстрочка від призову існує в особи не в силу відповідності такої особи нормам закону, а надається центром комплектування та соціальної підтримки шляхом оформлення такої відстрочки окремим індивідуально-правовим актом (рішенням у протоколі, на підтвердження якого в подальшому видається відповідна довідка).
Отже, позивач безпідставно вважав, що надавання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 саме по собі унеможливлює його мобілізацію.
Подібні за змістом правові висновки наявні у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі №560/8238/22.
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
В свою чергу, громадяни мають обов'язок з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин. Це також стосується військовозобов'язаних, резервістів.
Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі №280/6033/22, від 01.10.2024 року у справі №160/10728/23, від 11.04.2024 року у справі №520/7954/22.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, призов на військову службу унеможливлюється за наявності оформленої належним чином відстрочки, а не за наявності в особи неоформленого права на оформлення такої відстрочки.
Поряд з тим, позивач є військовозобов'язаним, який військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби. Матеріалами справи не підтверджено, що на момент вчинення оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров'я чи з інших законодавчо встановлених підстав.
Матеріалами справи також встановлено, що позивач не був належним чином зарахований на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а тому на момент проведення мобілізації у позивача не було належним чином оформленого права на відстрочку від призову.
Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України № 69/2022, суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 правомірно здійснено призов позивача на військову службу по мобілізації.
З огляду на вказане, відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.07.2025 року в частині його призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до ВЧ НОМЕР_1 , оскільки суд вважає, що оскаржуваний наказ правомірний та такий, що прийнятий відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з викладених вище підстав.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.139 КАС України, не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,
Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу.
Судовий збір не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма