10 грудня 2025 рокуСправа №160/7014/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач, просить:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від « 19» січня 2025 року про внесення персональних даних, взяття на облік, надання військово-облікового документу встановленого зразка, та надання довідки про відстрочку від військової служби на підставі діючого законодавства, а саме на підставі наявності рідної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який потребує постійного стороннього догляду згідно Акту № 10 від 12.02.2024 р.;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) - розглянути по суті заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від « 19» січня 2025 року про внесення персональних даних, взяття на облік, надання військово-облікового документу встановленого зразка, та надання довідки про відстрочку від військової служби на підставі діючого законодавства, а саме на підставі наявності рідної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який потребує постійного стороннього догляду згідно Акту № 10 від 12.02.2024 р., про що надати письмову відповідь у відповідності до змісту статті 20 Закону України «Про звернення громадян».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19 січня 2025 р. на виконання Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з набутими змінами від 18 травня 2024 р., Постанови КМУ № 560 від 16 травня 2024, а також на підставі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» було направлено заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення (оновлення) даних, взяття на облік, надання відстрочки на підставі п/п 13, п. 1, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 11 ч. 12 ст. 26, ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю рідної особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який потребує постійного стороннього догляду згідно Акту № 10 від 12.02.2024 і видачі документу встановленого зразка. Станом на момент подання цього позову до суду відповідіна заяву від 19 січня 2025 р. не було надано, інформації про внесення персональних даних, взяття на облік, надання військово-облікового документу встановленого зразка, та надання довідки про відстрочку від військової служби на підставі діючого законодавства не здійснено і причини відмови в цих діях не вказано. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що зумовило звернення до суду.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, у зв'язку із чим позовну заяву залишено без руху.
Позивачем подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено оригінал квитанції про сплату судового збору, заяву від 19.02.2025, копії паспорта на ім'я ОСОБА_1 , консультаційного висновку від 05.10.2023, консультаційного висновку від 28.07.2023, акту дослідження стану від 31.05.2024, пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , рнокпп ОСОБА_2 .
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7014/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою витребувано у позивача - ОСОБА_1 (рнкопп НОМЕР_2 ): заяву від 19.01.2025, з якою позивач пов'язує протиправну бездіяльність відповідача, а також докази її направлення відповідачу з долученими до неї документами; витребувано у відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 : письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо того, чи надходила до ІНФОРМАЦІЯ_1 заява ОСОБА_1 від 19.01.2025 про дання довідки про відстрочку від військової служби на підставі діючого законодавства, а саме: на підставі наявності рідної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який потребує постійного стороннього догляду згідно Акту № 10 від 12.02.2024; та відомості щодо дати її отримання, чи було надано на неї відповідь чи прийнято рішення, у разі її надання (його прийняття), копію такої відповіді (рішення) та докази її (його) направлення позивачу.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідачем на виконання ухвали про витребування доказів подана заява, в якій повідомлено суд, що заява ОСОБА_1 від 19.01.2025 не надходила, у зв'язку з чим відсутня можливість надати витребувані докази.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні з наступного. Заява ОСОБА_1 від 19 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 не надходила. З матеріалів даної справи не вбачаються: заява Позивача від 19.01.2025, докази того, що заяву від 19.01.2025 позивач направляв до відповідача, докази отримання відповідачем заяви позивача від 19.01.2025. Відтак, позивачем порушені вимоги ч. 1 ст. 77 КАС України і підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Відповідачем також зазначено, що з облікової картки, роздрукованої з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервісті встановлено, що 14.12.1995 позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 06.06.2024 визнала позивача придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони. 06.03.2025 до відповідача надійшли 2 (дві) заяви позивача від 19 лютого 2025 року про: порушення права, оскарження дій і витребування висновку ВЛК щодо встановленого рівня придатності до військової служби (вх. № 4401), внесення (оновлення) даних, обробки даних, взяття на облік і видачі військово-облікового документу встановленого зразка щодо звільнення від мобілізації (вх. №4400). Листами від 11.03.2025 №№ 4/1790, 4/1/1791, направленими рекомендованим листом, що підтверджується чеком АТ «Укрпошта» від 11.03.2025 з трек-номером 4900300061481, ІНФОРМАЦІЯ_5 направлені відповіді на зазначені заяви позивача, які отримані позивачем 26.03.2025, що підтверджується перевіркою статусу відстеження за трек-номером 4900300061481 на сайті АТ «УКРПОШТА». За таких обставин, відповідачем дотримані строки розгляду звернень громадян, регламентовані ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Разом з цим, в обґрунтування позовних вимог позивач додає копії своїх заяв від 19.02.2025, які не є предметом розгляду його вимог, внаслідок чого не є належними та допустимими доказами у даній справі в розумінні ст.ст. 73-74 КАС України. Як наслідок вимоги позивача щодо визнання противоправною бездіяльності відповідача і зобов'язання розглянути по суті його заяву від 19.01.2025 є необґрунтованими та безпідставними.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався. Витребувані ухвалою суду докази не надав. Про причини невиконання ухвали суд не повідомив.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 з 14.12.1995.
Відповідно до облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) серії ВОД № НОМЕР_4 ОСОБА_1 постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.06.2024 визнаний придатним до військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що ним 19.01.2025 було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про внесення (оновлення) даних, взяття на облік, надання відстрочки на підставі п/п 13, п. 1, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 11 ч. 12 ст. 26, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю рідної особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який потребує постійного стороннього догляду згідно з Акту № 10 від 12.02.2024, і видачі документу встановленого зразка.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви від 19.01.2025 та не надання на неї відповіді, а також довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не скасований.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).
За змістом частини першої, другої та третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною восьмою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Нормами статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024.
Цим Законом положення статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладено в новій редакції.
Так, відповідно до положень частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ (в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина сьома статті 23 Закону №3543-ХІІ).
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (частина восьма статті 23 Закону №3543-ХІІ).
16.05.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пунктом 57 якого установлено, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Відповідно до абзацу першого пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Згідно із пунктом 58-1 Порядку №560 військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними правовими нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
З матеріалів справи встановлено, що позивач є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 та постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.06.2024 визнаний придатним до військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони.
В межах спірних відносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо не розгляду ІНФОРМАЦІЯ_7 його заяви від 19.01.2025 про внесення (оновлення) даних, взяття на облік, надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також щодо ненадання на неї відповіді та довідки про відстрочку на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з наявністю рідної особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який потребує постійного стороннього догляду.
Однак, до матеріалів справи позивачем не надано ані копії заяви від 19.01.2025, ані доказів її направлення та вручення відповідачу.
Судом неодноразово витребовувались зазначені докази у позивача, проте позивачем було долучено лише заяву від 19.02.2025, яка фактично не стосується заявленого предмету спору у цій справі.
При цьому, відповідачем у відзиві та у заяві на виконання ухвали про витребування доказів було повідомлено, що заява ОСОБА_1 від 19.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не надходила, у зв'язку з чим у відповідача відсутня можливість надати такі докази до суду.
Позивачем не заперечено щодо таких доводів відповідача.
Отже, матеріали справи не містять доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем не надано заяви від 19.01.2025, з якою він пов'язує протиправну бездіяльність відповідача, а також докази її направлення відповідачу з долученими документами.
За таких обставин, доводи позивача щодо бездіяльності відповідача у не розгляді та не наданні відповіді на заяву від 19.01.2025 про внесення персональних даних, взяття на облік, надання військово-облікового документу встановленого зразка, та довідки про відстрочку від військової служби, безпідставні, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з цим, навіть якщо припустити, що позивачем подавалась така заява саме 19.02.2025, а не 19.01.2025, як зазначається в позовній заяві, бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви від 19.02.2025 та не надання на неї відповіді також не встановлено.
Матеріали справи містять докази отримання відповідачем заяви позивача від 19.02.2025 - 06.03.2025 (вх.№11400), а також докази надання відповідачем на неї відповіді, що викладена у листі 11.03.2025 №4/1/1791, та надіслання її позивачу засобами поштового зв'язку 11.03.2025 та на електронну пошту - 12.03.2025. При цьому, адреса електронної пошти, на яку здійснено відправлення відповіді, відповідає адресі електронної пошти, самостійно вказаної позивачем у заяві від 19.02.2025.
Зважаючи на викладене, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні. Матеріали справи не містять доказів порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22 виснував, що при вирішенні спору суд зобов'язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не підтверджено належними доказами обставин, якими обґрунтовує заявлені вимоги.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова