19 серпня 2024 рокуСправа №160/15441/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги за переїзд у відповідності рапорта №807 від 19.01.2024 року у розмірі місячного грошового забезпечення.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 добових за переїзд у відповідності рапорта Позивача №807 від 19.01.2024 року.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги за переїзд у відповідності рапорта №1872 від 07.02.2024 року у розмірі п'ятдесяти відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена родини.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 добових за переїзд на кожного члена родини у відповідності рапорта №1872 від 07.02.2024 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомної допомоги за переїзд у відповідності рапорта №807 від 19.01.2024 року у розмірі місячного грошового забезпечення.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добових за переїзд у відповідності рапорта №807 від 19.01.2024 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомної допомоги за переїзд у відповідності рапорта №1872 від 07.02.2024 року у розмірі п'ятдесяти відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена родини.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добових за переїзд на кожного члена родини у відповідності рапорта №1872 від 07.02.2024 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 8 351,63 грн.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 16 703,25 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що у період з 21.09.2023 року по 15.03.2024 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . У періоди, що вказані у довідці про безпосередню участь особи в антитерористичній операції та у довідці про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні їх здійснення та у військовому квитку Позивачу, останній приймав участь в антитерористичній операції та у складі операції об'єднаних сил, у зв'язку із чим отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 03.08.2018 року. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №154 від 15.03.2024 року Позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Як вбачається із рапортів №807 від 19.01.2024 року та №1872 від 07.02.2024 року, Позивач звертався із проханням до Відповідача про виплату, зокрема, таких грошових коштів: Виплату підйомної допомоги за переїзд до нового місця служби на себе; Виплату підйомної допомоги за переїзд до нового місця служби на кожного члена сім'ї, що перемістився до нового місця служби; Компенсацію за транспортні витрати. Однак, ані станом на день переведення Позивача до іншої військової частини, ані станом на дату подачі цього позову за рапортом Позивача №807 від 19.01.2024 року №1872 від 07.02.2024 року не здійснено в повному обсязі розрахунок з останнім, а саме не виплачено: Виплату підйомної допомоги за переїзд до нового місця служби на себе; Виплату підйомної допомоги за переїзд до нового місця служби на кожного члена сім'ї, що перемістився до нового місця служби; Компенсацію за транспортні витрати. Таку бездіяльність Позивач вважає протиправною.
Ухвалою від 18.06.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/15441/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
26.06.2024 року від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву.
Ухвалою від 28.06.2024 року відмовлено в/ч НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про продовження строку для подання відзиву.
01.07.2024 року позивачем подано заперечення щодо означеного клопотання відповідача.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
У відповідності до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 21.09.2023 року №463 сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 11.09.2023 року №476-РС на посаду сержанта резерву 2 запасного взводу 66 запасної роти, вважати таким, що з 21.09.2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно з довідкою №5/9 від 10.01.2024 року, виданою в/ч НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 21.09.2023 року по теперішній час.
У довідці №5/13 від 18.01.2024 року зазначено, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться сім'я в складі:
ОСОБА_3 (дружина) 1986 р.н.
ОСОБА_4 (донька) 2006 р.н.
ОСОБА_5 (син) 2010 р.н.
ОСОБА_6 (син) 2019 р.н.
ОСОБА_7 (син) 2021 р.н.
Згідно з послужним списком від 18.01.2024 року позивач призваний на військову службу за контрактом 27.02.2017 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.09.2023 року по т/с - сержант резерву запасного взводу 66 запасної роти м. Звягель.
У матеріалах справи наявний рапорт позивача до командира в/ч НОМЕР_1 від 18.01.2024 року, на якій наявний штамп в/ч НОМЕР_1 №807 від 19.01.2024 року, в якому просив розпорядження на виплату підйомної допомоги та добових за переїзд на ОСОБА_1 відповідно до «Інструкції до порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року №45. У в/ч НОМЕР_1 , що розташована у АДРЕСА_1 для подальшого проходження військової служби прибув з Військового інституту ім. Тараса Шевченка. Призначений на посаду сержанта резерву 66 резервної роти в/ч НОМЕР_1 наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 21.09.2023 року №463. Приступив до виконання обов'язків за посадою згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 21.09.2023 року №463.
07.02.2024 року позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 з рапортом №1872 від 07.02.2024 року, в якому просив розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 на виплату підйомної допомоги та добових за переїзд на членів родини ОСОБА_1 відповідно до «Інструкції до порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року №45, а саме: дружина ОСОБА_3 ,, донька ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 .
До місця розташування в/ч НОМЕР_1 , що розташована у АДРЕСА_1 прибули з АДРЕСА_2 . Призначення на посаду сержанта резерву 66 резервної роти в/ч НОМЕР_1 підтверджується витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21.09.2023 року №463.
Приступив до виконання обов'язків за посадою згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 21.09.2023 року №463.
До кожного рапорту позивачем надані документи, що підтверджують факт переїзду позивача та його родини до нового місця служби позивача.
Відповідно до наказу №154 від 15.03.2024 року командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
27.03.2024 року позивач звертався до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, зокрема і щодо розмірів нарахованої підйомної допомоги за переїзд згідно з рапортами №807 від 19.01.2024 року та №1872 від 07.02.2024 року.
26.04.2024 року позивач подав скаргу до керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, зважаючи на яку останній листом №1381ВИХ-24 від 02.05.2024 року повідомив в/ч НОМЕР_1 про необхідність розгляду звернення у відповідності до законодавства.
Означене слугувало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 №45, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з метою упорядкування виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45, передбачено, що у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:
- підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;
- добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який переїхав разом з ним.
Відповідно до п. 2 Порядку №45 право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:
- на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду;
- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;
- на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
За п. 3 Порядку №45, виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).
Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов'язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.
Пунктом 5 Порядку №45 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім'ї військовослужбовця виплачуються на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому нарахованої суми до виплати, який видається на підставі рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
У разі необхідності командир, який видає наказ про виплату відповідної допомоги, може організувати перевірку достовірності даних про переїзд членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби.
Для цього його наказом створюється комісія з перевірки факту переїзду членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби.
Результати оформлюються актом перевірки факту переїзду членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби (за формою, визначеною в додатку до цього Порядку).
Згідно п.12 Порядку №45, наказ про виплату підйомної допомоги та добових на військовослужбовця та членів його сім'ї готується службою персоналу військової частини.
Виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання (п. 13 Порядку №45).
Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 року у справі №160/9173/21 зазначив, що згідно із положеннями Порядку №45 підйомна допомога виплачується у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу на нове місце військової служби.
Аналізуючи зазначені положення Порядку №45, суд доходить висновку, що у ньому диференційовано порядок отримання підйомної допомоги та добових військовослужбовцями та порядок отримання підйомної допомоги та добових на членів сім'ї військовослужбовця, які переїжджають з ним на нове місце військової служби.
Умовою виплати військовослужбовцю підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення є переїзд військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт.
При цьому, законодавством розмежовано підстави для виплати підйомної допомоги при переїзді військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт, зокрема, прийняттям військовослужбовцем посади та справ у зв'язку з призначенням на посаду та прибуття у складі військової частини (підрозділу) до місця дислокації в інший населений пункт, оголошений наказом командира військової частини.
Така виплата здійснюється відповідно до наказу командира військової частини, який видається на підставі звернення військовослужбовця.
У ході розгляду адміністративної справи встановлено, що позивач проходить військову службу за контрактом з 27.02.2017.
Згідно витягу з Довідки №773 від 05.11.2021 року про реєстрацію місця проживання позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 05.11.2021 року по теперішній час (так зазначено у довідці).
Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 №5/13 від 18.01.2024 року зазначено, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться сім'я в складі:
ОСОБА_3 (дружина) 1986 р.н.
ОСОБА_4 (донька) 2006 р.н.
ОСОБА_5 (син) 2010 р.н.
ОСОБА_6 (син) 2019 р.н.
ОСОБА_7 (син) 2021 р.н.
Приписами п. 8 Порядку №45 визначено, що підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім'ї, виплачується не більш як за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов'язані з призначенням на посади чи передислокацією військової частини (підрозділу).
У відповідності до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 21.09.2023 року №463 сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 11.09.2023 року №476-РС на посаду сержанта резерву 2 запасного взводу 66 запасної роти, вважати таким, що з 21.09.2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Наказом №124 від 15.03.2024 року командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) позивача вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби.
Згідно з наказом №77 від 17.03.2024 року командира в/ч НОМЕР_3 (по стройовій частині) ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Відтак, починаючи з 17.03.2024 позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .
При цьому, матеріали справи підтверджують факт переїзду сім'ї позивача, зокрема, згідно Акту перевірки факту переїзду членів сім'ї військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 №958 від 07.02.2024 року: до його нового місця військової служби, комісія у складі: полковника ОСОБА_8 , майор ОСОБА_9 , старший лейтенант ОСОБА_10 , майор ОСОБА_11 , старший солдат ОСОБА_12 , перевірила факт переїзду членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби та встановила, що сім'я дійсно переїхали до нового місця проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_3 .
Водночас, судом враховано, що відповідачем не надано відповіді на запити позивача щодо розгляду його рапортів, а також не прийнято наказ як передбачено Порядком №45 щодо виплати підйомних та добових при переїзді.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, суд вважає, що визначений спосіб захисту прав позивачем буде належним та ефективним способом захисту прав позивача щодо нарахування та виплати підйомних та добових при переїзді.
Щодо моральної шкоди у розмірі 8 351,63 грн.
У статті 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 ЦК України).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Позивачем жодними доказами не доведено суду, що бездіяльністю відповідача нанесена позивачу моральна шкода в такому розмірі.
Застосовуючи наведені вище правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.
Оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Щодо матеріальної шкоди у розмірі 16 703,25 грн.
Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Загальні підстави відшкодування шкоди визначені главою 82 ЦК України.
Встановлено обов'язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:
незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень;
в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований.
Суд вказує, що судом задоволено позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу підйомної допомоги та добових. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач завдав позивачу матеріальної шкоди, так як сума невиплачених коштів буде компенсована на виконання даного рішення суду.
Таким чином, з огляду на те, що матеріали справи не містять документальних доказів заподіяння відповідачем матеріальної шкоди в сумі 16703,25 грн, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги за переїзд у відповідності рапорта №807 від 19.01.2024 року у розмірі місячного грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 добових за переїзд у відповідності рапорта Позивача №807 від 19.01.2024 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги за переїзд у відповідності рапорта №1872 від 07.02.2024 року у розмірі п'ятдесяти відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена родини.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 добових за переїзд на кожного члена родини у відповідності рапорта №1872 від 07.02.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомної допомоги за переїзд у відповідності рапорта №807 від 19.01.2024 року у розмірі місячного грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добових за переїзд у відповідності рапорта №807 від 19.01.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомної допомоги за переїзд у відповідності рапорта №1872 від 07.02.2024 року у розмірі п'ятдесяти відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена родини.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добових за переїзд на кожного члена родини у відповідності рапорта №1872 від 07.02.2024 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко