11 грудня 2025 рокуСправа №160/25110/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАСТ-2013» (49019, м. Дніпро, вул. Квітки-Основ'яненко, бул. 17, код ЄДРПОУ) до Київської митниці Держаної митної служби України (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8а, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛАСТ-2013» (далі - ТОВ «ВЛАСТ-2013», позивач) звернулося з позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.08.2025 №UA100380/2025/000061/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2025/000840.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.04.2025 між ТОВ «ВЛАСТ-2013» як покупцем та компанією AUFINE CO, LIMITED (країна-Кітай) як продавцем укладено Контракт №14/04 на поставку товару (надалі - Контракт). За умовами п.1.1. Контракту постачальник продав, а Замовник купував товар відповідно до Специфікації, умови поставки були визначені сторонами - FOB, порт Циндао, Китай (Інкотермс 2010). Загальна сума Контракту №14/04 від 14.04.2025 року становить 34304 доларів США.
В порядку електронного декларування 11 серпня 2025 позивач через декларанта ТОВ «Юнітворд» подав відповідачу для митного оформлення документи, визначені ст. 53 Митним кодексом, а саме: рахунок -фактуру (інвойс) 25FYUV7260F від 23.05.2025; коносамент QN25050344 від 29.05.2025; автотранспортна накладну №204 від 05.08.2025; декларацію походження товару 25FYUV7260F від 23.05.2025; документи щодо статусу особи, яка подає митну декларацію №2; документи що підтверджували вартість перевезення товару від 06.08.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №14/04 від 14.04.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №1 від 14.04.2025; договір про надання послуг митного брокера №180725 від 18.07.2025; документацію яка має супроводжувати продукцію при надані її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України UA.011.01716-25 від 04.08.2025. Окрім того 13.08.2025 року позивач надав відповідачу додаткові документи: сертифікат про походження №25С520120051/00170 від 29.05.2025; прайс-лист б/н від 22.05.2025; пакувальний лист №25FYUV7260F від 23.05.2025 та додаткові пояснення, в яких зазначив, що на момент митного оформлення надав усі наявні документи, що в повному обсязі підтверджують вартість товару згідно вимог ст.53 МК України.
13 серпня 2025 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2025/000061/2, де вартість товару була відкоригована. Наслідком винесення рішення про коригування митної вартості товарів є видача картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2025/000840, згідно якої було відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку з прийняттям рішення про корегування митної вартості.
Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 13.08.2025 №UA100380/2025/000061/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2025/000840 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, адже, ТОВ «ВЛАСТ-2013» надало усі документи згідно з вимогами статті 53 МК України, які впливають на визначення складових митної вартості, і враховуючи те, що митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні або невірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно зазначено митну вартість, то згідно п.7 статті 54 МК України заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично. Також позивач наголошує, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену товариством як декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою від 11.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за вказаним позовом та ухвалив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін .
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, на думку відповіда, вартість перевезення відповідно до замовлення надання послуг з морської та мультимодальної доставки вантажу від 06.08.2025 №1 складає 6300 доларів США, що по курсу подання декларації (курс 41,3895- 260 753,85 грн.), а в довідці про транспортні витрати від 06.08.2025 № 1 сума 210 400 грн., тобто у заявці на перевезення відсутня розбивка вартості перевезення до кордону України та по території України. Також в заявці вказано, що товар страхувався, а саме 1,5 % від вартості товару, але жодного документа про стархування до митного оформлення не надавалось. Відповідно до п.4.1.1 Контракту Продавець здійснює попередню оплату 30% протягом 10 банківських днів з дати укладання контракту, а в рахунку-фактурі (інвойсі) від 23.05.2025 № 25FYUV7260F зазначено 10%, також платіжне доручення від 29.04.2025 № JBKLP4TB000EXI надане до митного оформлення перевищує термін контракту.
Відповідач почилаючись на Положення про порядок виконання надавачами платіжним послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (зі змінами) та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601 у редакції Постанови Національного банку України від 25.08.2022 № 189 зазначив про те, що платіжний документ без вказівки у ньому рахунок - фактуру (інвойс) на підставі яких здійснено платіж не є доказом достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Таким чином відповідач вважає що позивачем ціна що сплачена, або підлягає сплаті не була підтверджена документально. Одночасно відповідач посилається на те, що у пакувальному листі від 23.05.2025 №25 FYUV7260F було зазначено Конракт який не відноситься до вказаної позивачем поставки, наданий прайс лист від 22.05.2025 не має кінцевої дати, отже не відповідає вимогам Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, вказаний документ не від виробника а від відправника. З урахуванням вказаного відповідач вважає що позивачем не було надано додаткових документів, внаслідок чого складові митної вартості не підтверджені. З огляду на вищевказане, представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
14.04.2025 між ТОВ «ВЛАСТ-2013» (покупець) та компанією AUFINE CO, LIMITED (країна-Кітай) як продавцем, укладено Контракт №14/04, за умовами якого продавець зобов'язувався передати товар відповідно до Додатку №1 до цього Контракту, н умовах поставки FOB, порт Циндао, Китай, Інкотермс 2010.
Згідно із Специфікації №1 від 14.04.2025 року яка є додатком №1 до Контракту від 14.04.2025 сторонами визначені перелік товару та умови оплати. Товар: шини для вантажних автомобілів за кодом УКТ ЗЕД 4012120000, за переліком: шини MAXELL, модель SUPER LD2 315/70R22.5-20 у кількості 40 одиниць, шини MAXELL, модель SUPER LD2 315/80R22.5-22 у кількості 40 одиниць, шини MAXELL, модель SUPER LT1 385/65R22.5-240 у кількості 116 одиниць. Загальна сума поставки становить 34304,00 доларів США, умови оплати передоплата як депозит у розмірі 10291,20 доларів США (30% відсотків від суми контракту); 24012,00 доларів США ( 70% відсотків від суми контракту) протягом 7 днів після дати копії коносаменту.
Відповідно до інвойсу (фактури) продавець поставив позивачу товар - шини MAXELL, модель SUPER LD2 315/70R22.5-20 у кількості 40 одиниць, шини MAXELL, модель SUPER LD2 315/80R22.5-22 у кількості 40 одиниць, шини MAXELL, модель SUPER LT1 385/65R22.5-240.
Позивач здійснив оплату в сумі 34304 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 29.04.2025 року, та платіжною інструкцією в іноземній валюті від 04.06.2025 року .
З метою митного оформлення імпортованого товару 11.08.2025 року декларант ТОВ «ВЛАСТ-2013» подав до Київської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA100380633853U8 на товар.
Митну вартість визначено за першим методом (за ціною договору) на рівні 34304 доларів США. Разом з митною декларацією позивачем до митного органу було подано також передбачений МК України перелік документів, на підставі яких товар був придбаний та ввезений на територію України, а саме: рахунок -фактура (інвойс) 25FYUV7260F від 23.05.2025; коносамент QN25050344 від 29.05.2025; автотранспортна накладна №204 від 05.08.2025; декларація походження товару 25FYUV7260F від 23.05.2025; Статус особи, яка подає митну декларацію №2; документи що підтверджували вартість перевезення товару від 06.08.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №14/04 від 14.04.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №1 від 14.04.2025; договір про надання послуг митного брокера №180725 від 18.07.2025.
Позивачу було направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 МК України.
Додатково на вимогу митниці декларантом надано пояснення з документами: сертифікат про походження №25С520120051/00170 від 29.05.2025; прайс-лист б/н від 22.05.2025; пакувальний лист №25FYUV7260F від 23.05.2025.
13.08.2025 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2025/000061/2 від 13.08.2025 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2025/000840, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України.
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: при проведені контролю митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією від 11.08.2025 встановлено що надані для підтвердження митної вартості документи не містять договірних та об'єктивних відомостей щодо числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті. Окрім того не надавалися транспортні документи, окрім довідки на транспортні витрати, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, та в платіжному документі не зазначено рахунок - фактуру на підставі яких здійснено платіж.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100380/2025/000061/2 від 13.08.2025 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2025/000840, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Засади державної митної справи, зокрема процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Разом з тим витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Як видно із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих транспортних засобів (сідельного тягача та напівпричепа) за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але сама лише інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У спірнолму випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Наявні у справі докази підтверджують, що подані декларантом документи під час митного оформлення товрау підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так контрактом від 14.04.2025 №14/04, укладеним між ТОВ «ВЛАСТ-2013» (покупець) та (продавець) AUFINE CO, LIMITED (країна-Кітай) визначено предмет, ціну контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару.
Відповідно до інвойсу (фактури) від 23.05.2025 №25FYUV7260F продавець поставив позивачу товар: шини MAXELL, модель SUPER LD2 315/70R22.5-20 у кількості 40 одиниць, вартістю 151,00 доларів США, на загальну суму 6080,00 доларів США; шини MAXELL, модель SUPER LD2 315/80R22.5-22 у кількості 40 одиниць, вартістю 172,00 доларів США, на загальну суму 6880,00 доларів США; шини MAXELL, модель SUPER LT1 385/65R22.5-240 у кількості 116 одиниць, вартістю 184,00 доларів США, на загальну суму 21344,00 доларів США, на загальну суму 34304 доларів США.
Ціна товару в інвойсі (фактурі) від 23.05.2025 року відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 25UA100380633853U8 (графа 22).
Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Крім того відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 29.04.2025 №19 позивач сплатив на користь експортера 10291,00 долларів США, у призначенні платежу є посилання на контракт від 14.04.2025 №14/04, що в свою чергу додатково підтверджує ціну товару. Окрім того відповідно до платіжної інструкції від 04.06.2025 року № 20 позивач сплатив 24012,80 доларів США, за призначенням Контракт №14/04 від 14.04.2025 року.
Суд наголошує, що згідно з пунктом 2.1 контракту від 14.04.2025 №14/04 загальна вартість контракту становить 34304,00 доларів США, а тому відсутні розбіжності щодо ціни товару зазначеного в контракту та суми оплати згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті від29.04.2025 року та 04.06.2025 року.
Також, контрактом від 14.04.2025 №14/04, укладеним між ТОВ «ВЛАСТ-2013» (покупець) та компанією AUFINE CO, LIMITED (продавець) визначено предмет, ціну контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару.
Відповідно до інвойсу (фактури) від 23.05.2025 №25FYUV7260F продавець поставив позивачу товар - шини для вантажних автомобілів за кодом УКТ ЗЕД 4012120000; шини MAXELL, модель SUPER LD2 315/70R22.5-20 у кількості 40 одиниць, вартістю 152,00 доларів США, на суму 6080,00 доларів США; шини MAXELL, модель SUPER LD2 315/80R22.5-22 у кількості 40 одиниць, вартістю 172,00 доларів США, на суму 6880,00 доларів США; шини MAXELL, модель SUPER LT1 385/65R22.5-240 у кількості 116 одиниць, вартістю 184,00 доларів США, на суму 21344,00 доларів США, а всього поставив товару на суму 34304,00 доларів США.
Ціна товару в інвойсі (фактурі) від 23.05.2025 року відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA100380633853U8 (графа 22).
Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 29.04.2025 №19 позивач сплатив на користь експортера 10291,20 доларів США, а відповідно до платіжної інструкції №20 від 04.06.2025 року сплатив 24012,80 доларів США, у призначенні платежу є посилання на контракт від 14.04.2025 №14/04 та інвойс в від 23.05.2025, що в свою чергу додатково підтверджує ціну товару.
Згідно з пунктом 2.1 контракту від 14.04.2025 №14/04 ціна товару 34304,00 доларів США, а тому відсутні розбіжності щодо ціни товару зазначеного в контракту та суми оплати згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті від 29.04.2025 №19 та 04.06.2025 №20.
Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд зазначає таке.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз'яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Транспортні витрати підтверджені договором перевезення №180725/1 від 18.07.2025, Додатками до Договору про перевезення у вигляді замовлення №1 на надання послуг з морської та мультимодальної доставки вантажу від 18.07.2025, довідка про транспортні витрати №1 від 06.08.2025.
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
На думку суду, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування є достатніми та повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства.
Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення у даному випадку підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем. При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
Суд зазначає, що висновок відповідача у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача від 13.08.2025 №UA100380/2025/000061/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому такі рішення, на думку суду, є протиправними.
Враховуючи, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.08.2025 №UA100380/2025/000840 винесено з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішень про коригування митної вартості товарів, вказані картки відмови також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відтак з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд зробив висновок про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 7920 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 01.09.2025 № 15388.
Керуючись ст. 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАСТ-2013» (49019, м. Дніпро, вул. Квітки-Основ'яненко, бул. 17, код ЄДРПОУ) до Київської митниці Держаної митної служби України (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8а, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби від 13.08.2025 №UA100380/2025/000061/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.08.2025 №UA100380/2025/000840.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАСТ-2013» судовий збір в сумі 7920,00 грн (сім тисяч дев'ятсот двадцять гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук