10 грудня 2025 рокуСправа №160/25505/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
08 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, в якій просить:
визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 27.03.2008 року;
визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 належним чином з урахуванням матеріалів пенсійної справи;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 27.03.2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
21 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою, в якій просив: здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 27.03.2008 року, здійснити індексації пенсії з урахуванням матеріалів пенсійної справ.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області №25074-19247/П-01/8-0400/25 від 03.06.2025 року позивачеві відмовлено в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та повідомлено, що пільговий стаж для обчислення пенсії складає 10 років 7 місяців 7 днів, що є меншим за необхідний стаж 15 років для перерахунку пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 належним чином з урахуванням матеріалів пенсійної справи, щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 27.03.2008 року, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/25505/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху та для усунення недоліків позовної заяви позивачеві запропоновано надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом з зазначенням обставин та наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом - відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог з 27.03.2008 року по 07.03.2025 року - повернуто позивачеві.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25505/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження.
Провадження у справі відкрито в частині позовних вимог:
визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 08.03.2025 року;
визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 належним чином з урахуванням матеріалів пенсійної справи;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 08.03.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн.
20 жовтня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вх.№55477/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 28.03.2008 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку обчислену відповідно Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
21.05.2025 року ОСОБА_1 через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся ВЕБ-04001-Ф-С-25-094509 від 21.05.2025 (вх.№19247/П-0400-25 від 21.05.2025) з питання пенсійного забезпечення.
Відповідь надано листом від 03.06.2025 №25074-19247/П-01/8-0400/25 «Про розгляд звернення».
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював підземним електрослюсарем на шахті «Дніпровська» п/о «Павлоградвугілля» з 19.09.1979 по 23.11.1979, учнем та гірничим робітником очисного вибою на шахті «Лідівка» комбінату «Донецьквугілля» з 27.10.1980 по 28.02.1981, підземним електрослюсарем в ШСУ №4 з 16.03.1981 по 17.08.1982, гірничим робітником очисного вибою на шахті «Першотравнева», з 14.11.1983 по 11.04.1985, з 20.04.1987 по 12.01.1989.
Згідно записів трудової книжки після 12.01.1989 року ОСОБА_1 не працював на підземних роботах за Списком № 1.
Згідно розрахунку стажу (форма РС-право) обрахованого по 31.05.2025 року: страховий стаж з урахуванням додаткових років за Списком №1 становить 36 рік 05 місяців 12 днів, пільговий стаж за Списком №1 складає 10 років 07 місяців 11 днів.
До пільгового стажу зараховано періоди навчання за фахом (3 роки 24 дні) та період проходження строкової військової служби (2 роки 9 днів).
Дія Закону України від 02 вересня 2008 року №345 "Про підвищення престижності шахтарської праці" поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Статтею 8 Закону №345 передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років, для чоловіків за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки, пільговий стаж на підземних роботах становить менше 15 років, у позивача відсутнє право на обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював підземним електрослюсарем на шахті «Дніпровська» п/о «Павлоградвугілля» з 19.09.1979 по 23.11.1979, учнем та гірничим робітником очисного вибою на шахті «Лідівка» комбінату «Донецьквугілля» з 27.10.1980 по 28.02.1981, підземним електрослюсарем в ШСУ №4 з 16.03.1981 по 17.08.1982, гірничим робітником очисного вибою на шахті «Першотравнева» з 14.11.1983 по 11.04.1985, з 20.04.1987 по 12.01.1989.
Згідно записів трудової книжки після 12.01.1989 року ОСОБА_1 не працював на підземних роботах за Списком №1.
Згідно розрахунку стажу (форма РС-право) обрахованого по 31.05.2025 року: страховий стаж з урахуванням додаткових років за Списком №1 становить 36 років 05 місяців 12 днів, пільговий стаж за Списком №1 складає 10 років 07 місяців 11 днів.
До пільгового стажу зараховано періоди навчання за фахом (3 роки 24 дні) та період проходження строкової військової служби (2 роки 9 днів).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку обчислену відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
21 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою, в якій просив: здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 27.03.2008 року, здійснити індексації пенсії з урахуванням матеріалів пенсійної справ.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області №25074-19247/П-01/8-0400/25 від 03.06.2025 року позивачеві відмовлено в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та повідомлено, що пільговий стаж для обчислення пенсії складає 10 років 7 місяців 7 днів, що є меншим за необхідний стаж 15 років для перерахунку пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 належним чином з урахуванням матеріалів пенсійної справи та щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 27.03.2008 року, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку обчислену відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно розрахунку стажу (форма РС-право) обрахованого по 31.05.2025 року: страховий стаж з урахуванням додаткових років за Списком №1 становить 36 рік 05 місяців 12 днів, пільговий стаж за Списком №1 складає 10 років 07 місяців 11 днів.
До пільгового стажу зараховано періоди навчання за фахом (3 роки 24 дні) та період проходження строкової військової служби (2 роки 9 днів).
Вказаний стаж підтверджується записами трудової книжки, яка долучена до матеріалів справи.
Крім того, суд також враховує, що на підтвердження пільгового стажу позивачем не надано уточнюючих довідок.
Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 7,5 років для жінок за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку №1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
При цьому, таке право не пов'язано з поданням заяви про перерахунок пенсії, воно також кореспондується з нормою, викладеною у частині 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка встановлює, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З матеріалів справи вбачається, що згідно розрахунку стажу (форма РС-право) обрахованого по 31.05.2025 року: страховий стаж з урахуванням додаткових років за Списком №1 становить 36 рік 05 місяців 12 днів, пільговий стаж за Списком №1 складає 10 років 07 місяців 11 днів.
До пільгового стажу зараховано періоди навчання за фахом (3 роки 24 дні) та період проходження строкової військової служби (2 роки 9 днів).
Відтак, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що пільговий стаж на підземних роботах становить менше 15 років (10 років 07 місяців 11 днів), а отже у ОСОБА_1 відсутнє право на обчислення пенсії відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
Щодо позовних вимог в частині здійснення індексації пенсії за наявними матеріалами, суд виходить з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України №124 року від 20.02.2019 року затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Цим Порядком відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, що надійшли по 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому провадиться перерахунок).
Згідно пункту 5 Порядку в 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
З 01 березня 2022 року відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2021 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2022 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 гривень.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року за №118 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з 1 березня 2022 року проведено перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році".
Відповідно до постанови №168 з 1 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058 за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 року встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З 1 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2024 році" перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №185 до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058 за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", з 01 березня 2024 року встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (до 135 гривень) та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (до 100 гривень), в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2025 році" перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (із змінами), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Однак, Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи зазначене, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Водночас суд наголошує на тому, що право громадян, пенсія яким призначена у 2019- 2025 роках на індексацію пенсії не є абсолютним та може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для здійснення індексації призначеної пенсії ОСОБА_1 за наявними матеріалами в пенсійній справі.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., суд виходить з наступного.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статі 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі статті 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 зазначеної постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Іншими словами, моральна шкода фізичної особи визначається через страждання. Страждання - це негативна для людини емоція, змістом якої є біль, мука, тривога, переживання. Страждання є наслідком певних дій, які викликають такі емоції. Які саме дії викликають страждання - чинне законодавство не зазначає, обмежуючись лише загальною вказівкою на їхню протиправність. Поміж тим, за практикою Європейського Суду з прав людини обставинами, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду, зокрема є: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров'я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім'ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо.
Поряд з цим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У контексті спірних правовідносин саме на позивача законодавець покладає обов'язок доведення факту завдання йому моральної шкоди, а також надання доказів на підтвердження того, що саме рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвело до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Однак, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, не обґрунтовано розмір моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., що є підставою для відмови у задоволенні вказаної вимоги.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" від 02.09.2025 року.
Також позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник