Справа № 446/506/23 Провадження № 2-др/450/41/25
26 листопада 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Добош Н.Б.
при секретарі Хамуляк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про компенсацію здійснених витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання протиправним самочинне прокладання дороги та зобов'язання до вчинення дій, -
на адресу Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про компенсацію здійснених витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання протиправним самочинне прокладання дороги та зобов'язання до вчинення дій. Свою заяву мотивує тим, що ухвалою від 13.10.2025 року Пустомитівським районним судом Львівської області позов ОСОБА_3 залишено без розгляду з підстав повторної її неявки у судове засідання без зазначення причин.
Вказує, що зі змісту ч.5 ст.142 ЦП України випливає, що для задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат, відповідачу необхідно довести факт необгрунтованості дій позивача. Про можливі витрати на професійну правову допомогу представником в інтересах Відповідача було письмово заявлено у відзиві на позовну заяву. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Зважаючи на те, що внаслідок необгрунтованого позову ОСОБА_3 , недоведення належними та допустимими доказами своєї правової позиції, зловживання нею своїми процесуальними правами та здійснюючи пасивну участь у судовому процесі, що призвело до залишення її позову без розгляду, ОСОБА_1 поніс значні витрати на правову допомогу, які підтверджені належними доказами та які бажає компенсувати за рахунок Позивача.
В заяві просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 300,00 грн.
Представник позивача ОСОБА_3 подав заяву в якій зазначає, що згідно з ч.5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із визначеними законодавством критеріями. Ознайомлення з матеріалами справи, надання усних консультацій, подання адвокатських запитів охоплюється підготовкою відзиву на позовну заяву. Саме тому їх виокремлення як самостійного виду адвокатської послуги, та визначення суми оплати у 3 300,00 грн є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачеві послуг правничої допомоги. Сторона позивача вважає, що представник відповідача - ОСОБА_2 належним чином не обґрунтував розмір вказаних витрат та обсяг витраченого часу, а тому сума 18 000,00 грн є повністю необґрунтованою та завищеною, просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав заяву про проведення судового засідання без його участі.
Представник позивача в в судове засідання не прибув, подав заяву про проведення судового засідання без його участі.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подану заяву, заяву представника позивача, проаналізувавши матеріали заяви про компенсацію здійснених витрат на професійну правничу допомогу, матеріали цивільної справи, та докази в їх сукупності, суд вважає, що заяву, слід задоволити частково , виходячи з наступних підстав :
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду передбачено частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадку, встановленому частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України).
Згідно із частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Водночас ЦПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача.
Виходячи із системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20, зазначив, що:
- обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;
- право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. У зв'язку з цим наявні підстави для вирішення питання щодо покладення відповідних судових витрат на позивача;
- неявка повноважного представника позивача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п'ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області з означеним позовом 15.03. 2023 року.
Ухвалою Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 17.02. 2025 року позовну заяву передано на розгляд Пустомитівського районного суду Львівської області за підсудністю. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.04.2025 року позовну заяву прийнято розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання протиправним самочинне прокладання дороги та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.07.2025р. підготовче провадження закінчене, справа призначена до судового розгляду на 29.08.2025р.
У судове засідання, призначене на 29.08.2025р. позивач не прибула, заяв про відкладення чи слухання справи без її участі не подавала. Судове засідання було відкладено на 13.10.2025р.
У судове засідання призначене на 13.10.2025р. позивач не прибула, заяв про відкладення чи слухання справи без її участі не подавала.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.10.2025р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання протиправним самочинне прокладання дороги та зобов'язання до вчинення дій - залишено без розгляду.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18) Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами. Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Встановивши, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, клопотань; подальше залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою представника позивача під час розгляду справи у судовому засіданні свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов, тому наявні підстави для компенсації відповідачеві судових витрат, понесених ним на оплату професійної правничої допомоги згідно з частиною п'ятою статті 142 ЦПК України.
Для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Представником відповідача на підтвердження понесених стороною відповідача витрат на правничу допомогу надано : договір про надання правової допомоги від 13.05.2025 року укладений між Адвокатськи об'єднанням "ГОВДА, ФЕДЕЙКО ТА ПАРТНЕРИ" та ОСОБА_1 , акт приймання -передачі наданих послуг від 13.10.2025р., квитанціями про оплату. Також між сторонами підписано акт приймання - передачі наданих послуг на загальну суму 18 300,00 грн., яка була сплачена трьома платежами: 10 600,00 грн. - 13.05.2025 року, 6000,00 грн. - 19.08.2025 року та 1 700,00 грн. - 08.10.2025 року.
Відповідно до п.п.3.1-3.2 договору про надання правової допомоги, ціна цього договору встановлюється за домовленістю Сторін та становить орієнтовно 16 600,00 грн., а остаточний обсяг та розмір наданих послуг визначається в акті приймання - передачі наданих послуг, який повинен бути укладений не пізніше 3 робочих днів з моменту завершення надання послуг чи в інший строк за згодою сторін..
В акті приймання -передачі від 13.10.2025 року зазначено, що до складу наданої правової (правничої) допомоги включається: ознайомлення із позовною заявою, доказами, що її обгрунтовують; надання усної консультації щодо правової позиції ОСОБА_1 - 2 години; написання відзиву на позовну заяву та подання до суду - 3 години; написання адвокатського запиту до Новояричівської селищної ради та подання його отримувачу - 2 години; написання додаткових пояснень по справі та подання до суду - 2 години; участь у судових засіданнях 15.07.2025 року, 29.08.2025 року - 3 години.
У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
У справі № 910/7586/19 Верховний Суд зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Застосовуючи наведені правові висновки, а також надаючи правову оцінку наданим стороною відповідача доказам щодо компенсації витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в частині ознайомлення з матеріалами позовної заяви, консультація клієнта не може бути стягнута, оскільки з урахуванням правового висновку у справі № 534/14/20 щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правничу допомогу, такі витрати фактично охоплюються змістом наданої послуги із складання відзиву на позовну заяву.
Щодо стягнення витрат пов'язаних з участю в судових засіданнях, враховуючи час на прибуття до суду, суд вважає, такий розмір лише частково обґрунтованим. Згідно матеріалів справи адвокат був присутній у судових засіданнях 15.07.2025р у період часу 11:00-11:31; 29.08.2025р. у період часу 10:30-10:47, тому із врахуванням часу прибуття складає 2 години.
Таким чином з врахуванням викладеного, беручи до уваги обставини цієї справи, наявні у ній докази, з урахуванням співмірності, необхідності та обсягу наданої відповідачеві правничої допомоги, суд приходить до висновку, що з позивача на користь відповідача, слід стягнути судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9500, 00грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 142 259, 260, 261 ЦПК України, суд,-
заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про компенсацію здійснених витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання протиправним самочинне прокладання дороги та зобов'язання до вчинення дій,- задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9500,00 (дев'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп) грн.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання її суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
СуддяН. Б. Добош