Єдиний унікальний номер 448/1455/25
Провадження № 3/448/799/25
10.12.2025 м. Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області у складі:
головуючої - судді - Гіряк С.І.
за участі секретаря судового засідання - Гамарської І.І.,
розглянувши матеріали справи, що надійшли з відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого (згідно протоколу),
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - не з'явився,
захисник - адвокат Колодій А.С. (в режимі відеоконференцзв'язку),
безпосередньо після закінчення судового розгляду, виніс постанову про наступне:
І. Опис обставин, встановлених під час розгляду справи
30.07.2025 о 15 годині 24 хвилин у с. Шегині, вул. Дружби, 178, Яворівського району, Львівської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Чері Амулет» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер 6810» та проходження такого огляду в медичному закладі водій відмовився під відеозапис на бодікамеру.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі
ОСОБА_1 в судовому засіданні 14.11.2025 вину у вчиненому заперечив. Пояснив, що не заперечує факту керування транспортним засобом, оскільки самі працівники поліції попросили його від'їхати з місця, на якому він був припаркований. Доповнив, що напередодні випив пива, але проходити огляд не відмовлявся, оскільки вказував поліцейським, що хоче його пройти, проте вони проігнорували його пропозицію.
Доповнив, що дій працівників поліції не оскаржував.
В судове засідання 10.12.2025 ОСОБА_1 не з'явився, належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Колодій А.С. в судовому засіданні вину останнього у вчиненому заперечив. Вказав, що він не пройшов огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та у медичній установі, проте не відмовлявся від його проходження.
Просив закрити адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення. Подав клопотання про закриття провадження, яке долучене до матеріалів справи.
Крім того, був скерований лист про виклик працівника поліції ОСОБА_2 , який безпосередньо складав протокол відносно ОСОБА_1 , в судове засідання для надання відповідних пояснень по даному факту. Який в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просить розглянути справу без його участі у зв'язку із службовою зайнятістю, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки відповідно до вимог ст.245 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне вирішення справи, зважаючи на неодноразові виклики інспектора поліції та вжиті всі можливі заходи для його належного повідомлення, суд вважає, що розгляд справи можливо завершити на підставі наявних доказів, що не заперечив захисник в судовому засіданні.
ІІІ. Застосоване судом законодавство
А. Загальні принципи
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності це придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Б. Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
Положеннями пункту 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам роз'яснено, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Диспозицією статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - передбачає адміністративну відповідальність.
Отже, об'єктивна сторона ч.1 ст.130 КУпАП характеризується такими діяннями: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів та 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 3 ч. 1 зазначеної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 частин 1 визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
З вищевказаного слідує, що поліцейський зобов'язаний запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, провести такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
За загальним правилом, відповідно до положень ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
ІV. Висновок Суду
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, які досліджені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю Суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Факт керування автомобілем може бути доведений: показаннями потерпілих або свідків правопорушення; фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто і відео з камер поліцейських, і відеозаписи з камер спостереження та відео реєстраторів автомобілів самих правопорушників, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, є доказами.
В даній справі факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серій ЕПР1 №407230 від 30.07.2025 (а.с.5);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 30.07.2025 відносно ОСОБА_1 (а.с.6), в якому вказані ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 : різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя;
- направленням у КНПЛОР на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.07.2025 відносно водія ОСОБА_1 , в якому вказано, що він відмовився від проходження огляду (а.с.7);
- довідкою від 30.07.2025 про відсутність відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.4);
-копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5352308 від 30.07.2025, із змісту якої встановлено, що 30.07.2025 о 15 годині 24 хвилин у с. Шегині, вул. Дружби, 178, Яворівського району, Львівської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Чері Амулет» д.н.з. НОМЕР_1 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП;
- диском з відеозаписом, який безпосередньо досліджений в судовому засіданні.
Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що на диску зафіксовано, як працівники поліції, 30.07.2025, вказують ОСОБА_1 причину зупинки, не увімкнутий покажчик повороту, пославшись на наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, пропонують пройти огляд на прилад Драгер та в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився неодноразово, зокрема на пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 відповів «не буду я проходити», що чітко зафіксовано на відеозаписі.
Дослідженими Судом докази є допустимими, тобто придатними для використання у адміністративному процесі за формою та належними - придатними для використання в адміністративному процесі за змістом, тому є доказами у розумінні вимог ст.251 КУпАП.
Зібрані докази оцінені Судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи кожен окремо та в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Крім того, жоден із досліджених доказів, ні викладені в ньому обставини жодним чином не оспорені стороною захисту.
Факт керування автомобілем ОСОБА_1 не оспорював, крім того цей факт підтверджується зібраними доказами, зокрема,постановою про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Із змісту якої встановлено, що 30.07.2025 о 15 годині 24 хвилин у с. Шегині, вул. Дружби, 178, Яворівського району, Львівської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Чері Амулет» д.н.з. НОМЕР_1 .
В судовому засіданні 14.11.2025 ОСОБА_1 вказав, що постанова набрала законної сили, він не оскаржував її. Через наявне порушення ПДР, працівники поліції зупинили його.
Виявивши у нього ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували пройти огляд на Алкотестері «Драгер» або в медичному закладі, на що він відмовився.
Встановлено, що на відеодиску зафіксовано, як на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 багаторазово відмовився.Зокрема, на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 відповів «не буду я проходити», що чітко зафіксовано на відеозаписі.
Наведене, спростовує твердження ОСОБА_1 , що він не відмовлявся від проходження огляду.
Наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксована подія, яка мала місце.
Також, суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі судового розгляду.
З огляду на те, що під час висловлення поліцейським вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та відмови ОСОБА_1 , поліцейський застосовував спеціальні технічні засоби відеозапису, сам відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи адвоката про недопустимість як доказу долученого до матеріалів справи відеозапису, оскільки такий не є безперервним та містись фрагменти, суд не бере до уваги, оскільки для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі судового розгляду. А об'єму представленого суду відео, що містяться на диску, достатньо для перевірки встановлених судом обставин, зокрема тих, що стосуються вчиненого правопорушення, а представлена відеофіксація повністю забезпечує можливість встановити об'єктивні обставини справи по факту подій, які мали місце 30.07.2025 за участю ОСОБА_1 .
Крім того, відеозапис з місця події є об'єктивним доказом, оскільки є незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, а тому такий доказ є належним та допустимим.
Суд зазначає, що при дослідженні доказів по справі не встановлено, що ці докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому не бере до уваги твердження захисника з приводу того, що докази, надані по справі є недопустимими.
Тому протокол складений відносно водія саме за порушення п.2.5 ПДР України, що повністю узгоджується дослідженими матеріалами справи та не свідчить про порушення порядку проведення огляду чи про складення протоколу з порушенням.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Встановлені у суді обставини не підтверджують викладених у протоколі даних про обставини правопорушення.
Дослідженими обставинами справи, встановлені об'єктивні дані, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Доводи сторони захисту, на які вони покликаються як на підстави відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та учасниками справи не надано доказів на підтвердження даних фактів та розцінюються судом критично, як обраний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, спосіб захисту, спрямований на уникнення відповідальності за вчинене.
При розгляді даної справи, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд також враховує, що згідно із законодавством України вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП становить суспільну небезпеку та є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, тяжкість якого обумовлена ступенем небезпеки, яка може бути завдана вказаним діянням.
При цьому, враховується також те, що ні ОСОБА_1 , ні його адвокат, дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього - суду не скеровував.
Аналізуючи наведені докази, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
А тому, клопотання захисника - адвоката Колодія А.С. про закриття провадження до задоволення не підлягає, у задоволенні такого слід відмовити.
V. Накладення адміністративного стягнення
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, - не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, - не встановлено.
Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, Суд враховує, що санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення стягнень як на водіїв у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, так і на інших осіб у виді штрафу.
Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, приймаючи до уваги обставини, що пом'якшують та обтяжують адміністративну відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, що за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
VI. Вирішення питання щодо судових витрат
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, тому вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ч.1 ст. 130, ст.ст. 1, 9, 33, 40-1, 245, 250, 251, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», Суд
1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
2. Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
3. Штраф необхідно сплатити не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення стягнення.
4. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, в разі несплати правопорушником штрафу у строк, штраф стягується у подвійному розмірі штрафу визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
5. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
6. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова суду виготовлена та підписана 10.12.2025.
Суддя Світлана ГІРЯК