Справа № 509/4339/25
04 грудня 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.
при секретарі Сірман Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про
стягнення боргу,-
12 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, у якому просить суд стягнути з відповідачки на його користь грошові кошти у розмірі 157 397 (сто п'ятдесят сім тисяч триста дев'яносто сім) доларів США, у тому числі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) доларів США суми позики та 7 397 (сім тисяч триста дев'яносто сім) доларів США трьох процентів річних, а також судові витрати що складаються з 15 140,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 605,60 грн збору за подання заяви про забезпечення позову та 656 460,00 грн витрат на професійну правничу допомогу
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 взяв у борг (позичив) у громадянина України у позивача грошові кошти у сумі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) доларів США і зобов'язувався їх повернути до 10 грудня 2023 року. Вказане засвідчує договір позики від 23.11.2023. З метою підтвердження факту укладення договору позики від 23.11.2023, визначення його умов та підтвердження факту передання та отримання грошових коштів у позику, 21 листопада 2023 року ОСОБА_1 , в присутності свідків, власноруч склав відповідну розписку. Згідно із змісту вказаної розписки та договору позики вбачається, що відповідач зобов'язався повернути грошові кошти позивачу у строк до 10 грудня 2023 року.
Однак, до моменту подання даної позовної заяви відповідачем не виконано власного обов'язку щодо повернення грошових коштів, належних йому за відповідним договором позики. Відтак, позивач вимушений звернутись до суду з метою захисту порушеного права.
Позивач в судове засідання не з'явився, але звернувся до суду з заявою, відповідно до якої позов підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, справу слухати без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 23.11.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого останній отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) доларів США, які зобов'язався повернути в строк до 10.12.2023 року.
Факт отримання грошових коштів ОСОБА_2 підтверджується письмовою розпискою останнього від 21.11.2023 року.
Як зазначив позивач в позові, станом на день подачі позову (12.08.2025 року) відповідач не повернув йому суму позики відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Тому письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Факт отримання коштів підтверджується змістом боргової розписки.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) зазначила, що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині визначення 3 % річних у доларах США, оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Разом з тим, з 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє і до нині.
Водночас нарахування трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника (постанови Верховного Суду України від 06.02.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11).
Тобто, нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер. Отже, у рамках застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 3 % річних не є мірою відповідальності, визначеної статтею 625 УК України.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 7 458 доларів США (150 000 х 3 % : 365 х 605, де 605 - кількість днів прострочення з 11.12.2023 до 06.08.2025 з урахуванням тривалості загальної позовної давності у три роки (ст. 257 ЦК України).
Щодо стягнення з боржника процентів за користування отриманими в борг коштами, нарахованими відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України на суму боргу в іноземній валюті, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказала що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав. Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов'язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.
Аналогічний висновок про те, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.
Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов'язку позичальника.
З огляду на усе вищевикладене, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) доларів США суми позики та 7 397,26 доларів США трьох процентів річних.
Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за договором позики відповідач ОСОБА_2 суду не надав та не спростував доказів наданих позивачем, відзив на позов не надав.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу за вищевказаним договором позики від 23 листопада 2023 року є правомірною, оскільки останній в порушення умов договору суму позики позивачу не повернув та вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 15 140,00 грн. та 605,60 грн. збору за подання заяви про забезпечення позову слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 202, 207, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 76, 78, 80, 81, 89, 141, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , борг у сумі 157 397 (сто п'ятдесят сім тисяч триста дев'яносто сім) доларів США, у тому числі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) доларів США суми позики та 7 397 (сім тисяч триста дев'яносто сім) доларів США трьох процентів річних.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , 15 745,60 грн. судових витрат, що складаються з 15 140,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, 605,60 грн збору за подання заяви про забезпечення позову.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Суддя А.І.Бочаров