Справа № 521/18814/25
Провадження № 2-а/521/231/25
11 грудня 2025 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 8 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта Бондар Володимира Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
До Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 8 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Бондар Володимира Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на неї адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5977386, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340грн. за ч.1 ст.122 КУпАП, провадження у справі закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати зі сплати штрафу в сумі 340грн., та суми комісії банку в сумі 6,20грн., судовий збір в сумі 484,48грн. та сервісний збір платіжної системи в сумі 09грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним.
20 жовтня 2025 року інспектором 1 взводу 8 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом Бондар Володимиром Анатолійовичем було винесено постанову серії ЕНА № 5977386 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340грн. за ч.1 ст.122 КУпАП, за те, що 20.10.2025р. о 12.20год. позивач, керуючи транспортним засобом Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила розворот через подвійну суцільну смугу дорожньої розмітки 1.3 у забороненому місці, чим порушила п. 8.5.1. Правил дорожнього руху, а саме порушення вимог горизонтальної розмітки. На прохання позивача інспектор показав відео на планшеті, де її транспортний засіб рухається по вул. Ак.Сахарова в м. Одесі, але факту розвороту через подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки у забороненому місці, що є порушенням п.8.5.1. ПДР, відео не містить.
Вважає, що постанова є протиправною, оскільки не відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП: в ній відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, а отже такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом.
Позивачем було сплачено штраф у розмірі 340 грн. задля запобігання блокування рахунків державною виконавчою службою.
Ухвалою судді від 10.11.2025 року відкрито провадження у зазначеній справі №521/1884/25.
01.12.2025 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, в якому вказано, що відповідач не погоджується з доводами позивача з огляду на те, що працівник поліції, керуючись законом та правосвідомістю, на місці вчинення адміністративного правопорушення, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, за порушення пункту 8.5.1. ПДР та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. Також зазначав, що формальні недоліки фіксації правопорушення не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом та спрямованої на захист суспільного інтересу.
В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, сповіщені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено такі факти та обставини.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В тексті оскаржуваної постанови від 20.10.2025 року вказано: «20 жовтня 2025 року о 12 год. 20 хв. у місті Одесі по вул.Ак.Сахарова,5, водій транспортного засобу Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила розворот через подвійну суцільну смугу дорожньої розмітки 1.3 у забороненому місці, чим порушила п. 8.5.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме - порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно оскаржуваної постанови до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., які вона сплатила 27.10.2025р., що підтверджується квитанцією № PEN53961682763587_0. (а.с.6-8)
Згідно з п. 8.5.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Відповідно до п.п.1.1.,1.5 п.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей; поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають дві або три смуги, позначає межі смуг руху за наявності двох і більше смуг призначених для руху в одному напрямку.
Сторонами не заперечується, що 20.10.2025р. о 12.20год. позивач керувала транспортним засобом Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Ак. Сахарова в м. Одесі. Вказана проїзна частина має по дві смуги руху в кожному напрямку, а також подвійну горизонтальну розмітку.
Згідно до п.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
На доданому до відзиву відеозаписі, який досліджено в судовому засіданні, видно, як транспортний засіб патрульної поліції рухається по вул. Ак. Сахарова в м. Одесі, перед яким рухається вантажний автомобіль. На відеозаписі чітко видно, що попереду вантажного автомобіля на відстані транспортний засіб сірого кольору перетнув подвійну суцільну горизонтальну розмітку та почав здавати назад. Транспортний засіб патрульної поліції, під'їхавши до місця перетину розмітки транспортним засобом сірого кольору, розвернувся на смугу руху зустрічного напрямку і в той час транспортний засіб Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_1 , який закінчував здавати назад, заїхав на місце паркування транспортних засобів.
Суд наголошує, що жодного іншого транспортного засобу, який би здійснював рух по цій смузі в цей час зафіксовано не було. Підійшовши до транспортного засобу Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого була позивач, патрульний поліцейський вказав на порушення Правил дорожнього руху та показав на вимогу позивача відеозапис на планшеті.
На питання суду чи це ваш транспортний засіб позивач підтвердила, що дійсно це її транспортний засіб і вона рухалася на ньому по вул. Ак. Сахарова в м. Одесі 20.10.2025р.
На питання суду чому ви почали здавати назад і звідкіля взявся автомобіль Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_1 , позивач відповіла - «я так їзджу» та «напевно впав з неба».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Згідно приписів частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини, тощо.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп?яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Враховуючи вищезазначене, положення зазначеного законодавства надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
За приписами статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 10 КУпАП вказує, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пп. 6 п. 3 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказам МВС №1026 від 18 грудня 2018 року застосування№ 1026, портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За правилами визначеними статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. у справі №520/2261/19 зроблено висновок, що визначений вищезгаданою правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльність не виключає визначеного часиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких гуртуються його вимоги.
Суд критично ставиться до тверджень позивача, що відеозапис не являється належним та допустимим доказом, оскільки судовий розгляд відповідно до положень КАС України охоплює собою більшість гарантій учасників публічно-правових відносин, зокрема, в аспекті змагальності, рівності та офіційного з?ясування обставин справи, а тому формальні недоліки фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суб?єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом та спрямованої на захист важливого суспільного інтересу, а тому формальні недоліки під час фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суб?єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом та спрямованої на захист важливого суспільного інтересу. Отже, формальні недоліки фіксації правопорушення не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суб?єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом та спрямованої на захист важливого суспільного інтересу.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 120/12494/23.
Вказані позивачем начебто недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, що позивачем було вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху України, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі N? 753/4366/17, від 11 вересня 2018 року у справі N? 826/11623/16, а також від 14 серпня 2018 року у справі N? 826/15341/15.
З матеріалів справи, зокрема відеозапису портативного відеореєстратора інспектора поліції вбачається, що під час розгляду справи працівник поліції повідомив позивачу суть та обставини порушення, надав можливість позивачу надати пояснення з приводу порушення, надав йому для огляду наявні докази правопорушення дослідивши які та врахувавши суть, обставини, характер правопорушення, особу порушника працівник поліції виніс оскаржувану постанову. Копія оскаржуваної постанови була вручена позивачу одразу ж після розгляду справи, При цьому, позивач не подавав особі, яка розглядала справу про адміністративне правопорушення, жодних заяв, не заявляв жодних клопотань.
Посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, суд не бере до уваги та зазначає, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. (Постанова Верховного Суду від 11.09.2018 №826/11623/16)
Суд зазначає, що позивачем не було додано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт вчинення нею адміністративного правопорушення, а саме здійснення 20.10.2025р. о 12.20год. транспортним засобом Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Ак. Сахарова в м. Одесі розвороту у забороненому місці.
У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що позивачем не доведено протиправність постанови ЕНА № 5977386 про накладення на неї адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП, а відтак суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2-16, 19-20, 77, 122, 131, 159-167, 193, 227-228, 241, 244, 246, 250-251, 255, 286, 292, 293, 295 КАС України, ст. ст. 122, 210, 247, 251, 280 КУпАП, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 8 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта Бондар Володимира Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлено 11 грудня 2025 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН