Справа № 445/2437/25
провадження № 2/445/1306/25
(заочне)
11 грудня 2025 року
Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бакаїм М.В.
секретаря судового засідання Назар С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за борговою розпискою,
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав до Золочівського районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за розпискою.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 23 травня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було власноруч складено боргову розписку, згідно якої останній отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у борг (позику) грошові кошти у сумі 78 760,00 (сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят) гривень. Згідно умов вказаної вище боргової розписки, Відповідач взяв на себе зобов?язання повернути Позивачу отримані в позику грошові кошти двома частинами, а саме 25000.00грн. до 31 травня 2025 року та 53760.00грн. у строк до 29 червня 2025 року (включно). Проте з травня 2025 року та станом по день подання даного позову до суду Відповідач не виконав вз'яте на себе зобов?язання та не повернув Позивачу отримані у борг (позику) грошові кошти в сумі 8760.00 грн. Позивач та Відповідач є військовослужбовцями та разом проходять військову службу. На неодноразові усні прохання Позивача аби Відповідач повернув йому позичені грошові кошти останній не реагує, кошти (позику) не повертає. Позивач довгий час не звертався до суду із даним предметом позову, оскільки розраховував на порядність Відповідача. Однак, враховуючи, що термін повернення боргу сплив ще у червні 2025 року, а Відповідач не повернув Позивачу позичені у нього грошові кошти, останній звертається із даною позовною заявою до Золочівського районного суду Львівської області про стягнення із Відповідача заборгованості за борговою розпискою від 23.05.2025року на користь
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 78 760,00 (сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят) гривень та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов?язання в розмірі 622,78 грн.
Ухвалою суду від 14.10.2025 відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами загального позовного провадження.
ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. 21 листопада 2025 року до суду надійшла заява від представника позивача, адвоката Ковч Т.Б. якою просив розглядати справу у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного рішення
Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку, в судове засідання не прибув, причин неявки не повідомляв, відзиву на позовну заяву не подавав.
Водночас у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 23.05.2025 між сторонами було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримав кошти в сумі 78 760,00 грн. в строк до 31.05.2025 зобов'язався повернути 25 000,00 грн. та до 29.06.2025 року повернути 53 760,00 грн..
На підтвердження отримання вищевказаної суми ОСОБА_2 власноручно написав розписку від 23.05.2025 та підписав її.
Як стверджує позивач, добровільно заборгованість за договором позики відповідач не повертає, всі пропозиції позивача погашати заборгованість відповідач ігнорує, а тому він змушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.
На переконання позивача, так як предметом договору позики від 23.05.2025 є грошові кошти, визначені у гривнях, то передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, а втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. При таких обставинах, враховуючи те, що відповідач не виконав покладені на нього грошові зобов'язання щодо повернення суми позики, останній несе відповідальність за невиконання грошового зобов'язання у вигляді обов'язку на вимогу позивача сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми.
Отже заборгованість за договором позики від 23.05.2025 становить: 78 760,00грн. та 3% річних від основної суми боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання за період в розмірі 622,78 грн.
Суд встановив, що між сторонами виник спір щодо договірного зобов'язання з повернення грошових коштів за договором позики, який регулюється загальними положеннями про зобов'язання Глави 47 Книги п'ятої Зобов'язальне право та відповідними нормами параграфу 1 Позика Глави 71 ЦК України.
Вирішуючи спір, суд виходить з таких мотивів та положень закону відповідно до встановлених спірних правовідносин.
Так, відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Згідно з вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ст.1046 ЦК України
Частина 2 ст. 1047 ЦК України передбачає, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що: «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
Досліджуючи надану позивачем розписку, суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 отримав кошти в сумі 78 760,00 грн. в строк до 31.05.2025 зобов'язався повернути 25 000,00 грн. та до 29.06.2025 року повернути 53 760,00 грн.
Так, ст. 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, з урахуванням встановлених конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір позики від 23.05.2025 на суму 78 760,00 грн., що підтверджено розпискою, яка в свою чергу, як документ, підтверджує укладення самого договору, його умови та засвідчує отримання вказаної грошової суми. При цьому, розписки містять зобов'язання про повернення боргу позичальником.
Відтак, враховуючи те, що відповідач не виконав зобов'язання з повернення грошових коштів за договором позики, а тому вимога позивача є підставною і позов в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу підлягає до задоволення.
Щодо вирішення позову в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 622,78 грн. за розпискою від 23.052025 на підставі ст. 625 ЦК України, то суд виходить з наступного.
За змістом статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманих ним грошових коштів належних до сплати кредиторові.
При обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні. Три проценти річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Дана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року справа № 373/2054/16-ц.
Суд враховує, що грошове зобов'язання, яке виникло у відповідача на підставі розписки від 23.05.2025 залишається невиконаним. Відтак, за вказаний період позивач має право на стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, тому така становить 622,78 грн.
За таких обставин, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 622,78 грн.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц:
«На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані:
договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);
розрахунок наданих послуг;
документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.»
Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20-ц, «для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті141 ЦПК України».
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 19 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ковч Т.Б. , додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 19 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ковч Т.Б., акт наданих послуг на суму 11 500,00 грн., рахунок -фактура № 1 від 24 вересня 2025 року на суму 11500,00 грн., довідка № 1 від 24 вересня 2025 року про отримання адвокатом Ковч Т.Б. від ОСОБА_1 оплату вартості наданих послуг в розмірі 11 500,00 грн. згідно умов договору про надання правничої допомоги за підготовку та подачу позову до суду.
Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 11 500,00 грн. підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за борговою розпискою - задоволити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованість за борговою розпискою від 23 травня 2025 року в розмірі 78 760,00 грн та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 622,78 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати понесені на правничу допомогу у сумі 11 500,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.12.2025.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Суддя М.В. Бакаїм