Справа № 947/6133/25
Провадження № 2/947/1846/25
09.12.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,
Представника позивача Черненко М.О.
Представника відповідача Купенко А.І.
Розглянувши матеріали цивільної справи за позовом за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства « Фінтек Меркурій» про стягнення коштів та визнання недійсним окремих положень договору -
Діючи в інтересах ОСОБА_1 , його представник адвокат Черненко Микола Олександрович, звернувся до Київського районного суду м Одеси з позовом до Споживчого товариства « Фінтек Меркурій» про стягнення з СТ «Фінтек Меркурій» заборгованість з повернення раніше внесених ОСОБА_2 внесків за Договором № С-5-1 від 07.04.2020 р. про сплату внесків до Споживчого товариства «Фінтек Меркурій», з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, в загальної сумі 76 659,37 доларів США, а також визнання недійсним пункту 6.6 Договору № С-5-1 від 07.04.2020 р. про сплату внесків до Споживчого товариства «Фінтек Меркурій», яким визначено сплату штрафних санкцій до розгляду судом спору щодо його обґрунтованості та розміру.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.
Ухвалою судді від 24.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 03.03.25 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Заходами електронного суду 26.03.25 надійшов відзив СТ «Фінтек Меркурій» на позов, за змістом якого вбачається що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог внаслідок їх необґрунтованості.
15.05.25 надано представником позивача відповідь на відзив
17.06.25 представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 17.06.2025 закрите підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті.
До початку розгляду справи по суті головуючий, враховуючи правовий висновок Верховного Суду зазначений у постанові від 15 травня 2025 року у справі № 201/9400/22 щодо підсудності справ по спору між членом кооперативу та кооперативом про стягнення внесків у порядку господарського судочинства, поставив перед учасниками судового процесу , питання про підсудність даної справи та надав додатковий час для підготовки представниками сторін письмових заяв з приводу даного питання.
В поданих 02.12.2025 року додаткових письмових поясненнях представник позивача , на підставі усталеної практики Верховного Суду яка, зокрема, визначена у постанові Великої палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №750/319/18 , наполягав на тому, що даний спір є спором між асоційованим членом, який не є повноправним членом кооперативу та Споживчим товариством та стосується порушення договірних відносин стосовно фактичного виконання договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно , а тому мають інвестиційну природу , і даний спір слід розглядати у порядку цивільного судочинства.
З поданих 05.12.2025 додаткових письмових пояснень представника відповідача, вбачається його позиція про необхідність розгляду даного спору у порядку цивільного судочинства, враховуючи що асоційований член ( яким є позивач) не має відношення до управлінських повноважень юридичної особи так як користується лише правом дорадчого голосу в кооперативі , а тому спір щодо сплати пайових внесків не пов'язаний зі створенням , діяльністю, управлінням або припиненням діяльності кооперативу а правовідносини по договору вичерпуються після повного внесення коштів на будівництва житла і передачі об'єкта нерухомості у власність замовнику ( асоційованому члену).
Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Завданням та метою положень пункту 1 статті 6, що вимагає, щоб суди були «встановлені законом», є забезпечення того, щоб судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежала від розсуду органів виконавчої влади, а регулювалася законом, що приймається Парламентом. Проте це не означає, що делеговане законодавство є як таке неприйнятним у справах, що стосуються судової гілки влади. Пункт 1 статті 6 не вимагає від законодавчого органу врегульовувати кожну деталь у цій сфері шляхом прийняття офіційного акту Парламенту, якщо законодавчий орган встановить хоча б організаційну структуру судової влади (див. доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Лео Цанд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76).
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).
Велика Палата Верховного Судуу постанові від 10 січня 2024 року у справі 916/1042/22, у черговий раз, зазначила, що предметом спору є об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Як предметом позову, у свою чергу, розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Предметом спору у даної справі повернення внесків сплачених до Споживчого товариства «Фінтек Меркурій» позивачем, як учасником ( асоційованим членом) Споживчого товариства, на підставі Договору № С-5-1 від 07.04.2020 р. ( далі Договір) про сплату внесків до Споживчого товариства «Фінтек Меркурій».
Так, пунктом 1.1 визначено що за цім Договором Споживче Товариство зобов'язується здійснити дії для задоволення житлових і інших , пов'язаних з житловими , потреб учасника відносно житла, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок внесків учасника та інших асоційованих членів, отримати в ході діяльності Споживчого Товариства,, збудований будинок, зданий в експлуатацію передати учаснику пай за яким закріплений об'єкт нерухомості передбачений Додатком №1 даного договору та всі документи які є необхідними учасникові для державної реєстрації права власності на нього, а Учасник зобов'язується внести повний пайовий внесок до Споживчого Товариства у розмірі та у порядку , що встановлені цим Договором та Додатками №1 та №2 до нього, та має право отримати пай , за яким закріплений об'єкт нерухомості лише за умови сплати повного пайового внеску, встановленого цим Договором для учасника про що свідчить Довідка про повну сплату паю.
При цьому згідно п. 1.4 Договору сторонами узгоджено, що внески, що має зробити учасник розподіляються наступним чином: вступний внесок - разовий грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який особа зобов'язана сплатити при вступі до Споживчого товариства, та розмір цього внеску становить 10% від повного пайового внеску та сплачується в складі першої суми, що вноситься учасником; цільовий внесок - разовий грошовий чи інший майновий поворотний внесок члену кооперативу у розмірі 100 грн, що вноситься понад пай до спеціального фонду Споживчого товариства для забезпечення статутної діяльності та сплачується в складі першої суми. Що вноситься учасником; пай - грошовий чи інший майновий поворотний внесок , який вносить учасник на розвиток кооперативу для досягнення мети , передбаченої предметом цього договору.
Таким чином у даному випадку частина пайових внесків які внесені учасником Споживчого товариства на задоволення житлових потреб ( фактично інвестиційні правовідносини) , згідно узгоджених сторонами умов розподіляється для забезпечення статутної діяльності Товариства та використовуються на розвиток кооперативу, що вже не є частинами інвестиційної діяльності а пов'язано із діяльністю самого Споживчого товариства.
У заявлених позовних вимогах відсутні розподіл між пайовими внесками які використовувались як складова інвестиційних правовідносин та внесками які використовувались для забезпечення статутної діяльності кооперативу а також на розвиток кооперативу.
Що стосується суб'єктного складу правовідносин , суд приймає до уваги наступне:
Поняття асоційованого членства в кооперативах врегульовано Законом України «Про кооперацію», статтею 14 якого передбачено, що у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 10.04.2024 у справі №750/319/18: «асоційоване членство не передбачає рівного з іншими (повними членами) права участі в господарській діяльності кооперативу, що свідчить про фактичне відсторонення асоційованих членів від управління справами кооперативу. Водночас асоційоване членство надає переважне порівняно з іншими членами кооперативу право на одержання паю в разі його ліквідації.
Також асоційовані члени кооперативу не можуть обирати органи управління та бути у них обраними
Відтак між асоційованими членами кооперативу та кооперативом можуть виникати лише майнові (у випадку участі у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу); господарські (у випадку участі у господарській діяльності кооперативної організації); трудові (якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах); та соціальні відносини (у випадку користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення її роботи).
При цьому корпоративних правовідносин у повному обсязі у розумінні статті 167 ГК України (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) та статті 96-1 ЦК України між асоційованим членом та кооперативом або його іншими членам не виникає.
Таким чином, спори між асоційованим членом обслуговуючого кооперативу і таким кооперативом щодо сплати пайових внесків, визначених кооперативними договорами, не пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього кооперативу.
Отже, такі спори слід розглядати за правилами цивільного судочинства».
Водночас створення та діяльність Споживчих товариств регламентована окремим Законом України « Про споживчу кооперацію».
Так, згідно ч.1 ст. 5 даного Закону первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.
У відповідності до положень статті 6 вказаного Закону членство у споживчому товаристві може бути індивідуальним і колективним.
Індивідуальними членами споживчого товариства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у здійсненні цілей і завдань споживчого товариства.
При цьому, частиною четвертою вказаної статті Закону визначено, що член споживчого товариства має право:
брати участь у діяльності споживчого товариства, обирати і бути обраним до його органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності товариства та усунення недоліків у роботі його органів і посадових осіб;
на перевагу у придбанні товарів і одержанні послуг у магазинах та інших підприємствах споживчої кооперації;
одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску;
бути прийнятим у першочерговому порядку на роботу в споживче товариство відповідно до освіти і професійної підготовки та одержувати направлення в учбові заклади, в тому числі на правах господарського стипендіата на договірних засадах.
Загальні збори (збори уповноважених) можуть встановлювати для членів споживчого товариства й інші переваги, а також пільгові умови користування послугами кооперативних підприємств та установ.
На відмінність від Закону України « Про кооперацію» вказаним Законом України « Про споживчу кооперацію», на цей час як і на час укладення відповідного Договору № С-5-1 від 07.04.2020 р. не було встановлено можливість прийняття до Споживчого Товариства асоційованих членів з обмеженими , порівняно із загальним членством, правами щодо участі у діяльності Товариства.
Таким чином судом встановлено що згідно Договору № С-5-1 від 07.04.2020 р. про сплату внесків до Споживчого товариства «Фінтек Меркурій» частина внесків була розподілена забезпечення статутної діяльності Товариства а також самі внески (пай) використовувались на розвиток кооперативу, а тому вимоги про повернення всіх внесків внесених позивачем як учасником Товариства не охоплюються лише інвестиційними правовідносинами а мають характер корпоративних правовідносин , так як стосуються грошей статутного фонду юридичної особи а також грошей , які використовувались за для розвитку кооперативу.
Крім того , приймаючи до уваги, що Законом України « Про споживчу кооперацію» , яким врегульовано створення та діяльність споживчих товариств , не передбачено наявність членів кооперативу , які мають обмежені по відношення до інших членів , та будь які члени Споживчого товариства мають право приймати участь у безпосередньої діяльності юридичної особи, включно із правом обирати і бути обраним до його органів управління і контролю, спір між таким членом та Товариством також має ознаки корпоративного спору.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає що правовий висновок Великої палати Верховного Суду викладений у постанові від 10.04.2024 у справі №750/319/18 не є релевантним до вказаного спору, так як стосується інших правовідносин з іншим суб'єктним складом.
У свою чергу, згідно правового висновку , викладеного у постанові Верховного Суду від 15 травня 2025 року у справі № 201/9400/22, було визначено що якщо спір виник між кооперативом та його членом щодо стягнення членських внесків, які справляються для забезпечення поточної діяльності кооперативу, то у силу положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Згідно п. 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі , якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Згідно ч.1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1ст. 255, ст. 353,354 ЦПК України, суд-
Закрити провадження по цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства « Фінтек Меркурій» про стягнення заборгованості з повернення раніше внесених ним внесків за Договором № С-5-1 від 07.04.2020 р. про сплату внесків до Споживчого товариства «Фінтек Меркурій», з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, в загальної сумі 76 659,37 доларів США, та визнання недійсним пункту 6.6 Договору № С-5-1 від 07.04.2020 р. про сплату внесків до Споживчого товариства «Фінтек Меркурій».
Роз'яснити позивачу право звернення з даними позовними вимогами до Споживчого товариства «Фінтек Меркурій» у порядку господарського судочинства.
Повний текст ухвали складено 11.12.2025.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складення.
Учасник справи , якому повна ухвала не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали.
Суддя Луняченко В. О.