КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ
Справа № 947/38714/25
Провадження № 2-о/947/561/25
11.12.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 ,
за участі заінтересованих осіб:
Управління державної реєстрації юридичного департаменту
Одеської міської ради,
Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області,
про встановлення факту, що має юридичне значення.,
Суть заяви, що розглядається судом:
13.10.2025 року заявниця - ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить суд встановити юридичний факт належності їй - ОСОБА_1 правовстановлюючих документів:
- свідоцтва про право власності на садовий будинок від 25.03.2010 серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_1 ;
- Державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.03.2005 серія ОД № 062600, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_1 ;
- договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2019 №3-9-8/46;
- акту прийому-передачі від 21.02.2020 об'єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 ;
- технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , виданий ТОВ «БТІ ГРУПП» 27.02.2020 на ім'я ОСОБА_1 ;
- договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2019 № 3-10-8/46;
- акту прийому-передачі від 21.02.2020 об'єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_3 ;
-технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_4 , виданий ТОВ «БТІ ГРУПП» 27.02.2020 на ім'я ОСОБА_1 .
Позиція учасників справи:
Заявниця в обґрунтування заявлених вимог у заяві посилається на те, що їй - ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить наступне нерухоме майно:
- на підставі свідоцтва про право власності на садовий будинок від 25.03.2010 року серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.03.2005 серія ОД № 062600, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів, на праві приватної власності належать, відповідно, садовий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 ;
- згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_6 , (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2019 № 3-9-8/46, акт прийому-передачі від 21.02.2020 року, технічний паспорт виданий ТОВ «БТІ ГРУПП» 27.02.2020);
- згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_7 , (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2019 № 3-10-8/46, акт прийому-передачі від 21.02.2020, технічний паспорт виданий ТОВ «БТІ ГРУПП» 27.02.2020).
Як вказує заявниця, зазначені вище документи містять помилку в написанні її ім'я зазначеного, як: « ОСОБА_2 », яка перешкоджає їй в повному обсязі володіти, користуватися та розпоряджатися належною власністю на власний розсуд.
Заявниця зазначає, що згідно з паспортом громадянина України у формі Іd-картки № НОМЕР_2 , що виданий Київським відділом у м. Одесі ГУДМС в Одеській області від 13.12.2024. її ім'я зазначене, як « ОСОБА_1 », що є відмінним від написання у вищевказаних документах на нерухоме майно.
Як вказує заявниця різниця у написанні її ім'я виникла у зв'язку з зазначенням його як: « ОСОБА_2 » у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1995 року Кіровським РВ ГУМВС України в Криму, в якому було здійснено неправильний переклад з російської на українську мову її даних.
В подальшому при оформлені зазначених вище документів про право власності, використовувалася інформація внесена до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1995 Кіровським РВ ГУМВС України в Криму.
З метою виправлення помилки в паспорті громадянина України, заявниця як вказує, вона звернулася до Київського відділу у м. Одесі ГУДМС в Одеській області.
13.12.2024 року їй було видано новий паспорт громадянина України у формі ID- картки № НОМЕР_2 , що виданий Київським відділом у м. Одесі ГУДМС в Одеській області, з правильним зазначенням ім'я - « ОСОБА_1 ».
Відповідно до довідки Київського відділу у м. Одесі ГУДМС в Одеській області від 21.01.2025 року №8/5112.2-25/5112/72-25 підтверджено, що 13.12.2024 року вона була документована паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 , що виданий Київським відділом у м. Одесі ГУДМС в Одеській області, у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1995 Кіровським РВ ГУМВС України в Криму, а саме « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ».
За наслідком вищевикладеного, з посиланням на неможливість в інший спосіб усунути наявні розбіжності, заявниця звернулась до суду з даною заявою.
Заінтересовані особи під час розгляду справи заперечень проти задоволення заяви не висловлювали, відзиву чи заперечень на заяву не надавали.
Рух справи в суді:
Вказана заява надійшла до суду від ОСОБА_1 13.10.2025 року в порядку окремого провадження.
Матеріали справи за вказаною заявою зареєстровано в суді та присвоєно номер справи №947/38714/25.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною заявою розподілено судді Калініченко Л.В.
Судом отримано відповідь з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 28.10.2025 за №5188/26208, відповідно до якої повідомлено, що ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
За наслідком перевіреної інформації про зареєстроване місце проживання заявника, суддею встановлено, що справа підсудна Київському районному суду міста Одеси у відповідності до правил територіальної підсудності визначених статтею 316 ЦПК України.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 05.11.2025 року вказану заяву прийнято та призначено до розгляду в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з повідомленням учасників справи.
До судового засідання призначеного на 01.12.2025 року з'явилась заявниця - ОСОБА_1 , яка заяву підтримала та просила суд задовольнити.
Заінтересовані особи по справі не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Підстав для відкладення судового засідання передбачених статтею 223 ЦПК України судом не встановлено.
01.12.2025 року судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 01.12.2025 року за наявною явкою учасників справи.
За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 11.12.2025 року о 09 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, учасники справи повідомлялись належним чином.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає заяву ОСОБА_1 підлягаючою до задоволення.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 27.05.1963 року.
14.07.1984 року за наслідком реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , громадянка ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 14.07.1984 року.
13.12.2024 року Київським відділом у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, як органом 5112, видано на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянки України за № НОМЕР_2 , зі строком дії по 13.12.2034 року, в якому зазначена інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків особи - НОМЕР_6 .
Дані обставини, з засвідчення народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , та саме на ім'я якої видано паспорт громадянки України за № НОМЕР_2 , додатково підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1732353-2025 від 10.01.2025 року, згідно з якою остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
Також у відповідності до відповіді Київського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 21.01.2025 року за №8/5112.2-25/5112/72-25 повідомлено, що 13.12.2024 року ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 Київським відділом у місті Одесі ГУДМС України в Одеській області, у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 29.09.1995 року Кіровським РВ ГУДМС України в Криму, а саме « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ».
За наслідком викладеного, судом встановлено, що до видачі 13.12.2024 року Київським відділом у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, як органом 5112, заявниці паспорту громадянина України за № НОМЕР_2 , в якому вона внаслідок виправлення помилки зазначена, як: « ОСОБА_1 », остання була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 29.09.1995 року Кіровським РВ ГУДМС України в Криму, в якому її дані були зазначені, як: « ОСОБА_1 ».
Також у відповідності до поданих до суду доказів, судом встановлено, що в періоду часу коли заявниця була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1995 року Кіровським РВ ГУДМС України в Криму, на ім'я « ОСОБА_2 », на ім'я на ім'я ОСОБА_1 були видані наступні документи, а саме:
- свідоцтво про право власності на садовий будинок, бланк серії НОМЕР_1 , видане 25.03.2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, на ім'я ОСОБА_1 про належність на праві власності нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 ;
- Державний акт на право власності на земельну ділянку від 09.03.2005 року, бланк серії ОД № 062600, видане Одеським міським управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_1 , про належність останній на праві власності земельної ділянки, площею 0,0688 га, за адресою: АДРЕСА_5 ;
- договір №3-9-8/46 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2019 року, укладений між ТОВ «Кадор» та покупцем - ОСОБА_1 , документованою паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1995 року Кіровським РВ ГУДМС України в Криму, за яким продавець покупає майнові права на квартиру за будівельною адресою 3-9-8, приблизною площею - 63,40 кв.м., що розташована в багатоквартирному житловому комплексі з підземним паркінгом «46 Жемчужина», за будівельною адресою: АДРЕСА_8 .
- акт прийому-передачі від 21.02.2020 року, укладений між ТОВ «Кадор» та покупцем - ОСОБА_1 , документованою паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1995 року Кіровським РВ ГУДМС України в Криму, за яким покупцем прийнято об'єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_9 буд. 7;
- технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 , виданий ТОВ «БТІ ГРУПП» 27.02.2020 року на ім'я ОСОБА_1 ;
- договір №3-10-8/46 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2019 року, укладений між ТОВ «Кадор» та покупцем - ОСОБА_1 , документованою паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1995 року Кіровським РВ ГУДМС України в Криму, за яким продавець покупає майнові права на квартиру за будівельною адресою 3-10-8, приблизною площею - 63,50 кв.м., що розташована в багатоквартирному житловому комплексі з підземним паркінгом «46 Жемчужина», за будівельною адресою: АДРЕСА_8 .
- акт прийому-передачі від 21.02.2020 року, укладений між ТОВ «Кадор» та покупцем - ОСОБА_1 , документованою паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1995 року Кіровським РВ ГУДМС України в Криму, за яким покупцем прийнято об'єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_10 , буд. 7;
- технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 , виданий ТОВ «БТІ ГРУПП» 27.02.2020 року на ім'я ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що вищевказані документи видані на ім'я - ОСОБА_1 , коли остання була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1995 року Кіровським РВ ГУДМС України в Криму, на ім'я « ОСОБА_2 », що є відмінним від написання її ім'я - як « ОСОБА_2 » у виданому 13.12.2024 року Київським відділом у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, як органом 5112, паспорті громадянки України за № НОМЕР_2 .
Вказана розбіжність у написанні ім'я заявниці у правовстановлюючих документах на нерухоме майно та документі, який посвідчує особу заявниці, як громадянки України, зумовило звернення останньої до суду з даною заявою.
Норми права, які застосовані судом, та мотиви їх застосування:
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил. Встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 наголошено на тому, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» містяться роз'яснення, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 року, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як зазначено у постанові Верховного Суду №320/948/18 від 10.04.2019 року у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Також суд приймає до уваги роз'яснення, викладені у листі Верховного Суду України 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів,що мають юридичне значення», де зазначено, що громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Крім того, судом враховується правовий висновок, сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року по справі №560/17953/21, згідно з яким, неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Частиною 1 ст. 319 ЦПК України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінка доводів учасників справи, мотиви та висновки суду:
Приймаючи вищевикладені встановлені обставини, судом встановлено, що документи: свідоцтво про право власності на садовий будинок, бланк серії НОМЕР_1 , видане 25.03.2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради; Державний акт на право власності на земельну ділянку від 09.03.2005 року, бланк серії ОД № 062600, видане Одеським міським управлінням земельних ресурсів; договір №3-9-8/46 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2019 року, щодомайнових прав на квартиру за будівельною адресою 3-9-8, приблизною площею - 63,40 кв.м., що розташована в багатоквартирному житловому комплексі з підземним паркінгом «46 Жемчужина», за будівельною адресою: АДРЕСА_8 ; акт прийому-передачі від 21.02.2020 року, щодо квартири АДРЕСА_9 буд. 7; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 , виданий ТОВ «БТІ ГРУПП» 27.02.2020 року; договір №3-10-8/46 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2019 року, щодо майнових прав на квартиру за будівельною адресою 3-10-8, приблизною площею - 63,50 кв.м., що розташована в багатоквартирному житловому комплексі з підземним паркінгом «46 Жемчужина», за будівельною адресою: АДРЕСА_8 ; акт прийому-передачі від 21.02.2020 року, щодо квартири АДРЕСА_10 , буд. 7; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 , виданий ТОВ «БТІ ГРУПП» 27.02.2020 року; - видані на ім'я ОСОБА_1 , в період що відповідає даним особі зазначеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1995 року Кіровським РВ ГУДМС України в Криму, на ім'я « ОСОБА_2 ».
Приймаючи відповідь Київського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 21.01.2025 року за №8/5112.2-25/5112/72-25, вбачається, що ОСОБА_1 , документованій паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1995 року Кіровським РВ ГУДМС України в Криму, внаслідок помилкового написання імені, 13.12.2024 року Київським відділом у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, як органом 5112, видано паспорт громадянки України за № НОМЕР_2 , на ім'я - ОСОБА_1 .
За наслідком чого, судом встановлено, що різне написання імені заявниці як « ОСОБА_2 » у вищевказаних документах та « ОСОБА_2 » у паспорті громадянина України за № НОМЕР_2 , виданому 13.12.2024 року Київським відділом у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, як органом 5112, обумовлено наявною помилкою в написанні імені заявниці під час видачі заявниці попереднього паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1995 року Кіровським РВ ГУДМС України в Криму.
Докази якими підтверджуються вищевказані обставини є належними, допустимими, достовірними та достатніми, які узгоджуються між собою та не суперечать один одному.
Одночасно під час надання оцінки доказам у справі та застосуванні стандартів оцінки доказів, судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
За наслідком чого, досліджуючи вищевказані докази, оцінюючи їх належність, допустимість, достовірність окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 , якособа на ім'я якої видані правовстановлюючі документи щодо нерухомого майна, а саме: свідоцтво про право власності на садовий будинок, бланк серії НОМЕР_1 , видане 25.03.2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради; Державний акт на право власності на земельну ділянку від 09.03.2005 року, бланк серії ОД № 062600, видане Одеським міським управлінням земельних ресурсів; договір №3-9-8/46 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2019 року, щодомайнових прав на квартиру за будівельною адресою 3-9-8, приблизною площею - 63,40 кв.м., що розташована в багатоквартирному житловому комплексі з підземним паркінгом «46 Жемчужина», за будівельною адресою: АДРЕСА_8 ; акт прийому-передачі від 21.02.2020 року, щодо квартири АДРЕСА_9 буд. 7; договір №3-10-8/46 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2019 року, щодо майнових прав на квартиру за будівельною адресою 3-10-8, приблизною площею - 63,50 кв.м., що розташована в багатоквартирному житловому комплексі з підземним паркінгом «46 Жемчужина», за будівельною адресою: АДРЕСА_8 ; акт прийому-передачі від 21.02.2020 року, щодо квартири АДРЕСА_10 , буд. 7; та заявниця - ОСОБА_1 , документована паспортом громадянина України за № НОМЕР_2 , виданим 13.12.2024 року Київським відділом у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, як органом 5112, є однією тією ж особою, а різне розбіжності у написанні її імені, є наслідком помилки при зазначені її даних у попередньому паспорті громадянина України, за наслідком чого вимоги заявниці в цій частині заяви є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас, щодо вимоги заявниці, що стосуються встановлення належності їй в якості правовстановлюючих документів: технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , виданого ТОВ «БТІ ГРУПП» 27.02.2020 року, та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 , виданого ТОВ «БТІ ГРУПП» 27.02.2020 року, суд зазанчає наступне.
За загальним правилом, визначеним в цивільному законодавстві, правовстановлювальний документ - це документ, який посвідчує правовий зв'язок конкретного майна з особою його власника та складений у порядку, передбаченому законодавством.
У відповідності до Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року за №488, технічний паспорт - документ, що складається з текстових та графічних матеріалів, які містять інформацію про склад, фактичну площу, об'єм, технічний стан об'єкта нерухомого майна, виготовлених на підставі матеріалів технічної інвентаризації за результатами технічної інвентаризації на дату її проведення.
За наслідком викладеного вбачається, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, не підтверджує право власності особи на нерухоме майно, а заявниця не позбавлена замовити технічну документацію на належне їй нерухоме майно на своє ім'я, у зв'язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому, суд враховує, що метою встановлення заявленого факту є реалізація заявником права власності на належне їй на праві власності нерухоме майно, при цьому у іншому порядку встановити факт належності правовстановлюючого документа заявниця не має можливості, остільки вирішення питання приведення його у відповідність можливе лише у судовому порядку.
Будь-яких доказів на підтвердження наявності спору про право за наслідком заявлених вимог, матеріали справи не містять.
Ухвалюючи рішення суду за наслідком розгляду даної справи судом враховується положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Висновки суду за наслідком розгляду справи:
З урахуванням вищевикладеного в цілому, аналізуючи зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності приймаючи до уваги неможливість встановлення факту, що має юридичне значення, іншим шляхом, суд вважає що заява ОСОБА_1 є частково обґрунтованою, доведеною, заявлений до встановлення юридичний факт в частині належності заявниці правовстановлюючого документу на нерухоме майно є підтвердженим, за наслідком чого заява підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати по справі:
При ухваленні судом рішення, судом у відповідності до положень ч. 7 ст. 294 ЦПК України, судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_11 ), за участі заінтересованих осіб: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (місцезнаходження: 65062, м. Одеса, вул. Артура Савельєва, 6), Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (місцезнаходження: 65496, Одеська обл., Одеський р-н, с-ще Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 27), про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити частково.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , правовстановлюючих документів щодо нерухомого майна, а саме:
- Свідоцтво про право власності на садовий будинок, бланк серії НОМЕР_1 , видане 25.03.2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, на ім'я - ОСОБА_1 ;
- Державний акт на право власності на земельну ділянку від 09.03.2005 року, бланк серії ОД №062600, виданий Одеським міським управлінням земельних ресурсів, на ім'я - ОСОБА_1 ;
- Договір №3-9-8/46 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2019 року, щодомайнових прав на квартиру за будівельною адресою 3-9-8, приблизною площею - 63,40 кв.м., що розташована в багатоквартирному житловому комплексі з підземним паркінгом «46 Жемчужина», за будівельною адресою: АДРЕСА_8 , на ім'я - ОСОБА_1 ;
- Акт прийому-передачі від 21.02.2020 року, щодо квартири АДРЕСА_9 буд. 7, на ім'я - ОСОБА_1 ;
- Договір №3-10-8/46 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2019 року, щодо майнових прав на квартиру за будівельною адресою 3-10-8, приблизною площею - 63,50 кв.м., що розташована в багатоквартирному житловому комплексі з підземним паркінгом «46 Жемчужина», за будівельною адресою: АДРЕСА_8 , на ім'я - ОСОБА_1 ;
- Акт прийому-передачі від 21.02.2020 року, щодо квартири АДРЕСА_10 , буд. 7.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, в іншій частині вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко