Справа № 442/8775/25
Провадження №3/442/2411/2025
Іменем України
10 грудня 2025 року
Суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Гарасимків Л.І., розглянувши матерiали, якi надiйшли з Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
10.11.2025р., о 07.50 год., на дорозі Т-14-02, східниця - Пісочна 21 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Kombi -T6 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер 6820, результат 1,08 проміле, від керування транспортним засобом відсторонений, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні адвокат Урдей М.Ф. подав клопотання та послався на обставини, викладені письмово у ньому, просить справу відносно ОСОБА_1 , провадження по справі закрити.
Перевіривши матеріали справи, клопотання про закриття провадження, суд вважає, що останнє підлягає до задоволення та провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України слід закрити виходячи з наступного.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Судом враховано той факт, що процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки
дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, детально регламентовано
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні
правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в
автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх
справ України 07.11.2015 №1395 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853.
Пункт 1 розділу II цієї Інструкції (Оформлення протоколів про адміністративне
правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) передбачає,
що Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно
до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаютьс я: письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Крім цього, розділ X даної Інструкції передбачає, особливості оформлення
матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена
статтею 130 КУпАП.
Пункт 1 розділу X цієї Інструкції передбачає, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пункт 3 розділу X цієї Інструкції передбачає, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015р. за № 1413/27858, встановлено, що огляд на стан сп"яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Розділ ІІ цієї Інструкції 2 передбачає, проведення огляду на стан алкогольного
сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів. Зокрема, пункти 1-10 вказаного
розділу II передбачають, що за наявності ознак алкогольного сп'яніння, поліцейський
проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів,
дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан сп'яніння на
місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного
поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з
використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду
складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у
поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у
разі встановлення стану сп'ніння.
Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року (з
наступними змінами і доповненнями) затверджений Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,
наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,
що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (надалі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 цього Порядку огляд проводиться поліцейським на місці
зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів,
дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони
здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-
акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку), отже Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Згідно пунктів 4-8 Порядку огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Як вбачається із оглянутого в судовому засіданні відеозапису, правопорушник ОСОБА_1 пояснював, що він 10.11.2025 року ніяких спиртних напоїв не вживав, тому він двічі продув у мундштук приладу алкотестеру, де перший раз цей прилад не показував ніякого позитивного результату, тобто показав 0 (нуль) проміле, а тому не був згідний з його подальшим результатом тесту в 1,08 проміле, та в подальшому висловив свою незгоду з результатом тесту, працівники поліції не було запропонувано йому ані повторно пройти ще раз тест на місці зупинки його автомобіля чи поїхати в медичний заклад для проведення там огляду на стан сп'яніння і він сам був не проти проведення такого повторного огляду як на місці, так і в лікарні.
Також ОСОБА_1 зауважив, що при його огляді на стан алкогольного сп'яніння та складанні протоколу і акту огляду, ніяких свідків залучено не було, копію даного акту огляду на стан алкогольного сп'яніння йому ніхто із працівників поліції не давав, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі ніхто із працівників поліції йому не пропонував і направлення в медичний заклад йому ніхто на руки не давав, тобто працівниками поліції було порушено процедуру складання процесуальних документів, позаяк порушено права ОСОБА_1 , гарантовані Конституцією України, так як ці права під час їхнього спілкування йому не роз'яснили.
Крім того судом встановлено, що при складанні протоколу про
адміністративне правопорушення, зібранні інших матеріалів допущені інші істотні порушення КУпАП, вказаних вище Інструкцій та Порядку, зокрема : у протоколі в графі «свідки чи потерпілі» не вказано свідків, присутніх при складанні даного протоколу, а записано лише - «не залучалися»; в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння не зазначено дату та час складання цього акту; в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння не вказано двох свідків, при яких має здійснюватися такий огляд та складається даний акт.
Крім того, судом враховано, що у порушення вимог ч.2 ст.254 КУпАП та вимог «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»працівниками поліції не було вручено ОСОБА_1 другий екземпляр акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, що свідчить про те, що працівники поліції складали акт огляду на стан алкогольного сп'яніння лише формально, що є істотним порушенням вимог чинного законодавства.
Крім того, судом враховано той факт, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП міститься диск з відеозаписами, на якому є два коротких відео файлів: відео файл «NOR-000103-000000-20251110080424», зроблений в період часу з 08 год.04 хв.24 сек. до 08 год. 19 хв.24 сек. 10.11.2025 року загальною тривалістю 15 хв.00 сек. нагрудною бодікамерою поліцейського, на якому видно, як відбувається розмова між водієм ОСОБА_1 та працівниками поліції, та один із поліцейських запропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що водій без будь яких вагань погодився пройти даний огляд на стан алкогольного сп'яніння, так як він заявив, що цього дня алкоголь не вживав і був тверезий; в подальшому на цьому відео видно, як в період з 08 год.05 хв.46 сек. до 08 год.06 хв.02 сек. 10.11.2025 року ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп'янніння, а саме двічі дує в алкотестер Драгер через один мундштук, що є порушенням норми експлуатації даного алкотестера та після першого разу продуття результат був відємним і лише після другого продуття алкотестера результат показав 1,08 мг/л % проміле, вже після цього продовжується розмова ОСОБА_1 з працівниками поліції, де ОСОБА_1 висловив своє незадоволення даним результатом алкотетстера Драгер, так як пояснював, що ніяких алкогольних напоїв цього дня він не вживав.
Як вбачається із оглянутого другого відео файла «NOR-000103-000000-20251110081924», зроблений в період часу з 08 год.19 хв.24 сек. до 08 год.28 хв. 08сек., 10.11.2025 року загальною тривалістю 08хв.43сек. нагрудною бодікамерою поліцейського, розмова працівників поліції із правопорушником продовжується та поліцейський складає протокол про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, отже як видно на цих відео записах, працівники поліції проводили огляд водію ОСОБА_1 та складали процесуальні документи без участі свідків, за увесь час спілкування не роз'яснивши йому його права, а у зв'язку з його не згодою з результатом тесту, не пропонували йому повторно пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чи їхати на огляд у лікарні, також на даних відеозаписах не видно будь-яких видимих ознак перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння і поведінка його була нормальною та адекватною.
Крім цього судом взято до уваги той факт та вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія в лікарню поліцейським ОСОБА_2 було виписано о 08 год.05 хв. 10.11.2025 року, та даний факт на відео записі не зафіксований і фактично ОСОБА_1 ніхто із поліцейських не пропонував пройти такий огляд в медичному закладі і на руки це направлення не видавав, з чого виникає, що це направлення в медичний заклад працівником поліції було виписано лише формально, а огляд
на стан алкогольного сп'яніння правопорушнику ОСОБА_1 було проведено безпідставно.
Крім того, на відео записі з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що будь-яких видимих ознак перебування в стані алкогольного сп'яніння в діях даного водія на цьому відео не видно, отже працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 поїхати в медичний заклад для подальшого огляду на стан сп'яніння зразу після продуття ним алкотестеру Драгер на місці зупинки його автомобіля, що свідчить про порушення ними вимоги постанови Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Про порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння…».
Крім того, судом взято до уваги той факт, що при перегляді цих двох відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції, доданих поліцейським до матеріалів адміністративної справи, останній є не повними та перерваними, відсутній факт керування правопорушником ОСОБА_1 транспортним засобом і як його зупиняють працівники поліції.
Крім того, на відеозаписах видно, що за час бесіди з ОСОБА_1 і до закінчення відеозапису працівники поліції жодного разу не роз'яснили останньому його права та обов'язки, чим грубо порушили вимоги ст.268 КУпАП, а отже на цих відеозаписах не зафіксовано сам процес складання акту огляду на стан алкогольного сп'яніння та виписування направлення водія для огляду в медичний заклад, а тому надані відеозаписи не можуть бути використані як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, так як на ньому відсутні сама подія вчинення ним цього правопорушення, тобто керування транспортним засобом.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп'яніння здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції, отже зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки, працівник поліції ще не має права скласти протокол за ст.130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов'язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі.
Крім цього, проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення. І лише у разі, якщо водій отримав на руки письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.
Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за ст.130 КУпАП відсутні.
Крім цього, відповідно до п.7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп"яніння здійснюються на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 % (мг/л) алкоголю на літр повітря, що видихається.
Згідно результатів огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою алкотестера «Drager Alkotest 6820» в організмі останнього було виявлено алкоголь 1,08 мг/л %, що підтверджується роздруківкою з газоаналізатора «Drager Alkotest 6820 №ARLJ-0463», зробленого 10.11.2025 року о 08 год. 03 хв. при температурі повітря навколишнього середовища (плюс) +14,00С, яка додана до матеріалів про адміністративне правопорушення, з чого випливає, що згідно роздруківки проведеного тесту на стан сп'яніння, який додано працівниками поліції до матеріалів адміністративної справи, температура повітря на момент проведення огляду ОСОБА_1 , тобто о 08 год.03 хв. становить (плюс) +14,00С, що викликає великий сумнів у справності даного приладу і в об'єктивності показів цього технічного засобу «Drager Alkotest 6820», який був використаний працівниками поліції для визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , так як згідно синоптичних даних 10 листопада 2025 року температура повітря в місті Дрогобичі Львівської області становила близько від (плюс) 2,00С вночі до (плюс) +12,00С вдень, а температура повітря о 08.00 год. становила лише (плюс) +2,00С , що підтверджується роздруківкою, долученою до матеріалів справи.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що температурний показник навколишнього середовища (плюс)+14,00С, який показав «Drager Alkotest 6820» є практично неможливий в цей період доби, тобто у ранковий час доби о 08.00 год. 10.11.2025 року в місті Дрогобичі, а отже, така велика різниця у температурних (понад сім разів) показниках може свідчити лише про несправність цього приладу, якого термін придатності минає 25 листопада 2025 року, так як останнє калібрування даного приладу проводилося 26.11.2024 року, що підтверджує сумніви у правильності показників алкотестеру за результатами тесту та недоведеності факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння на момент його огляду, а відтак наведені факти вказують на істотні порушення працівниками поліції чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та зібрані належних і допустимих доказів вини порушника адміністративного законодавства та порушення його конституційних прав і свобод громадян.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
При цьому, прошу врахувати, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями.
Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція повинна застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, у цьому випадку вбачається, що з врахуванням положень статті 19 Конституції України, статей 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», статей 251, 266 КУпАП, пункту 4 розділу X Інструкції-1 належними, допустимими і достовірними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП могли бути лише зібрані працівниками поліції у встановленому законом порядку відеозаписи, та такі відеозаписи працівників поліції, перш за все з нагрудної камери, відеореєстраторів працівників патрульної поліції повинні обов'язково фіксувати усі обставини вчинення адміністративного правопорушення, складання усіх процесуальних документів, таким чином притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від
23.12.2005 року за № 14 (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику
застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки
дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні
правопорушення на транспорті» вбачається, що Верховний суд звернув увагу судів на
неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про
адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких
притягають до відповідальності, їх захисників.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку»,та згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З урахуванням того, що такі докази мають випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто бути такими, що не залишать місце сумнівам, оскільки, наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Згідно вимог п.1 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015, протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП,до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Згідно позиції Верховного Суду України викладеної у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17 відповідно до якої, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 липня 2020 року справа №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обгрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), n. 161, SeriesА заява № 25).
Крім того, у справі «Paul andAudreyEdwardsv. theUnitedKingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необгрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. В той же час, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст.62 Конституції України, оскільки, доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком. Також, відповідно усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому суд вважає, що вина ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведено.
А тому, взявши до уваги всі додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази, які представлені в порядку захисту та надати їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступення підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення, для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим, оскільки, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки всі розбіжності та сумніви тлумачаться на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт.
Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.
Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає (у спірному випадку) в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та відмовою правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку від огляду на стан алкогольного сп'яніння, отже, доказуванню підлягає: факт керування особою транспортним засобом; наявність обгрунтованих підстав вважати, що така особа перебуває у стані сп'яніння: факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та при цьому, для притягнення до відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП, необхідне підтвердження належними, допустимими і достатніми доказами всіх зазначених обставин у їх одночасній сукупності, однак у матеріалах справи відсутні допустимі докази, які безпосередньо вказують на винуватість правопорушника ОСОБА_1 , а так як працівники поліції мали засоби для збору та фіксування доказів у справі, однак останні не являються такими, що отримані у встановленому законом порядку через ряд суттєвих розбіжностей та ряд порушень при їх складанні.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Всі сумніви щодо доведеності вини особи, які притягують до адміністративної відповідальності, і якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь даної особи.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. При цьому, ЄСПЛ у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду ВС від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги, що у матеріалах справи відсутні жодні зібрані у встановленому законом порядку докази, які підтверджують керування ОСОБА_3 автомобілем, тим більше у стані алкогольного сп'яніння, вважаю, що в даних матеріалах відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим вказана справа про адмінправопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Більш того, згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом, а оскільки матеріали справи справи не міститься жодного належного й допустимого доказу на підтвердження, поза розумним сумнівом, вини правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь правопорушника.
Відповідно до вимог ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, у відповідності до ст.130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею. При цьому, закон пов'язує перебування в стані алкогольного сп'яніння з керуванням особою транспортним засобом, що має бути доведеним. В даному випадку факт керування правопорушника у стані алкогольного сп'яніння доведено не було, тому суд не може погодитися з висновками інспектора поліції про наявність в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою до відповідальності можуть бути притягнуті лише водії транспортних засобів.
Зважаючи на викладене, оцінивши надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, аргументи на підтвердження відсутності складу адміністративного праавопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність у даному випадку вини у вчиненні адміністративного правопорушення за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Суд будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Крім того, у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя