Справа № 496/1906/25
Провадження № 2/496/1976/25
08 грудня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Рябової А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом: Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, Київська область, індекс 03150, до
відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
відповідачки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,
вимоги позивача: про стягнення 3% річних та інфляційних витрат,
представник позивача - повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача,
відповідачі - повідомлені належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили, -
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
1. 01.04.2025 року Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»(далі - позивач та/або АТ «СЕНС БАНК») в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) та ОСОБА_2 (далі - відповідачка) з вимогами про стягнення 3% річних на кредитну заборгованість в розмірі 9647,62 гривень, інфляційних витрат на кредитну заборгованість в розмірі 179603,73 гривні, а також судових витрат.
2. Свої вимоги мотивує тим, що 14.04.2008 року АТ «Альфа-Банк» та відповідач уклали Договір кредиту № 490063450. Відповідно до умов кредитного договору позивач надає відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 31165,40 доларів США. На забезпечення умов виконання кредитного договору № 490063450 від 14.04.2008 року з ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 490063450-П від 14.04.2008 року. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, в результаті чого виникла заборгованість перед кредитором. У зв'язку з невиконанням боржником свого обов'язку по сплаті кредиту, у Кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок поручителя. Відповідно до рішення Третейського суду від 04.11.2013 року, справа № 1831-9/351/13 на користь АТ «Альфа-Банк» було стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 490063450 від 14.04.2008 року, в розмірі 132164,08 гривні. На підставі виконавчого листа № 751/1078/14 виданий 20.03.2014 року виданого Новозаводського районного суду м. Чернігова, було відкрито виконавче провадження № 50824565. В подальшому, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2017 року, ВП № 50824565 було завершено. 12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. Таким чином, в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідачів виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішенням суду яка станом на 23.02.2022 року становить 189251,35 гривня, та складається з: суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість в розмірі 9647,62 гривень та суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість в розмірі 179603,73 гривні. У зв'язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.
3. Відповідачі відзив на позов не надали.
4. 28.10.2025 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», від представника відповідача, надійшли письмові пояснення (в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України), якими у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що постановою про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2017 року, ВП № 50824565, відкрите відносно відповідачів, було завершено, у зв'язку з його повним виконанням та стягнення заборгованості у повному обсязі. Таким чином, в рамках вищевказаного зобов'язання було стягнуто грошові кошти (заборгованість) у повному обсязі, а заборгованість яку банк намагається стягнути з відповідачів, на думку представника відповідача, є натуральним зобов'язанням. Звертає увагу суду га те, що зобов'язання відповідача є задавненим, в зв'язку з чим набуло характеру натурального зобов'язання. 3% річних були нараховані позивачем на вимогу, яка на даний час існує в натуральному зобов'язанні, в зв'язку з чим, на його думку, позов не підлягає задоволенню за безпідставністю. (а.с. 35-37)
5. 08.12.2025 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення в яких останній зазначив, що зі справи, яка розглядається, чітко вбачається, що сума боргу, на яку нараховано 3% річних та інфляційні витрати вже захищена в судовому порядку, є рішення, яке набуло законної сили, а тому позиція відповідачів, на його думку, не відповідає обставинам справи. Тож, якщо кредитор вже скористався судовим захистом та рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, то таке зобов'язання вже не є натуральним, а кредитор має право на отримання сум передбачених ст. 625 ЦК України. (а.с. 46-47)
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
6. 08.12.2025 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення в яких останній, зокрема, просив справу розглядати без його участі. (а.с. 46-47)
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 року цивільна справа № 496/1906/25 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 11)
8. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.04.2025 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого судового засідання. Окрім того, відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 16-18)
9. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2025 року закрите підготовче провдження та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 42)
10. Відповідачі, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подали до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленими належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
11. Оскільки відповідачі були належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України - шляхом направлення рекомендованих поштових направлень з повідомленням про вручення, які повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 23), «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 24), направленням повідомлення в додаток «Viber» (а.с. 31) та направлення електронного листа до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» (зворотній а.с. 43, зворотній а.с. 45), в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.
12. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
13. Верховний Суд у своїй Постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
14. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.
15. Судом встановлено, що 14.04.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 490063450. (ЕС)
16. 14.04.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 490063450-П в забезпечення виконання Кредитний договір № 490063450. (ЕС)
17. Рішенням постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14.11.2013 року по справі № 1831-9/351/13, позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено та вирішено стягнути солідарно з останніх на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за Кредитним договором № 490063450 від 14.04.2008 року у розмірі: 124629,33 гривень - заборгованість за кредитом; 1716,98 гривень - заборгованість за відсотками; 5817,77 гривень - заборгованість по пені; 400,00 гривень - судові витрати. (ЕС)
18. 19.04.2017 року старшим державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бодряговою Л.В. винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження № 50824565 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 20.03.2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова по справі № 751/1078/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» грошової суми в розмірі 132564,08 гривні, у зв'язку зі стягненням у повному обсязі боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. (ЕС)
19. Протоколом № 2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» вирішено змінити найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК» та внести зміни до Статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. (ЕС)
20. Відповідно до розрахунку заборгованості 3% та інфляційних втрат згідно рішення суду, розмір 3% річних за період з 15.09.2013 року по 23.02.2022 року складає 9647,62 гривень. Розмір інфляційних втрат за період з вересня 2013 року по лютий 2022 року складає 179603,73 гривні. Загальна сума заборгованості 189251,35 гривня. (ЕС)
V. Оцінка Суду.
21. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
22. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
23. Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
24. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
25. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
26. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
27. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
28. Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
29. Судом встановлено, що Рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 14.11.2013 року по справі № 1831-9/351/13, у порядку передбаченому ЗУ «Про третейські суди» не оскаржувалося. У зв'язку з цим Рішенням постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» була встановлена заборгованість у розмірі 132164,08 гривні.
30. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
31. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
32. Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
33. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
34. Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
35. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
36. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
37. Ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
38. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
39. Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
40. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі ст. 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
41. Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.
42. Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.03.2023 року у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21) зазначила, що натуральним зобов'язанням є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном.
43. Тлумачення ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 267, ст. 625 ЦК України свідчить, що: (1) натуральним є зобов'язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; (2) конструкція ст. 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; (3) кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року в справі № 757/44680/15-ц, від 22.01.2025 року в справі № 602/140/23).
44. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
45. Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
46. Для приватного права властивою є така засада, як розумність.
47. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20).
48. Натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція ст. 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).
49. Законодавець в п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов'язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред'явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов'язання, не має створювати механізм обходу заборони, передбаченої в п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред'явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності.
50. Очевидно, що аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов'язанні має бути й стосовно трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на таку вимогу в цьому зобов'язанні. Пред'явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються три проценти річних та інфляційні втрати, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2022 року в справі № 285/3536/20 (провадження № 61-261св22). Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13.03.2023 року у справі № 554/9126/20, провадження № 61-13760сво21, від 22.01.2025 року у справі № 602/140/23.
51. Судом встановлено, що заборгованість відповідачів за Кредитним договором № 490063450, визначена рішенням постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз», була повністю погашена в межах виконавчого провадження № 50824565, яке закінчено постановою старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бодрягової Л.В. від 19.04.2017 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду. Отже, з 19.04.2017 року порушення грошового зобов'язання було усунуте, а грошове зобов'язання відповідачів перед банком, встановлене вказаним рішенням суду, припинилося виконанням відповідно до ст. 599 ЦК України, що виключає наявність простроченого грошового зобов'язання після зазначеної дати.
52. За таких обставин нарахування АТ «СЕНС БАНК» 3 % річних та інфляційних втрат за період з вересня 2013 року по лютий 2022 року є безпідставним, оскільки, по-перше, після 19.04.2017 року відсутній сам факт прострочення грошового зобов'язання, з яким ч. 2 ст. 625 ЦК України пов'язує право кредитора на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, а по-друге, пред'явлення самостійної вимоги виключно про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат без одночасного пред'явлення вимоги про стягнення основної суми заборгованості суперечить правовим висновкам Верховного Суду щодо недопустимості використання конструкції ст. 625 ЦК України як способу обходу наслідків спливу позовної давності та спеціальних правил, що застосовуються до задавнених зобов'язань (зокрема, висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у справах № 285/3536/20, № 554/9126/20, № 602/140/23). У зв'язку з цим заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
53. Окрім того в обґрунтування розміру 3% річних та інфляційних втрат, сторона позивача надала розрахунок зроблений за період з вересня 2013 року по лютий 2022 року. Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 01.04.2025 року.
54. З матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість відповідачів була повністю погашена в рамках виконавчого провадження № 50824565, яке закінчене постановою старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бодрягової Л.В. від 19.04.2017 року у відповідності до вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
55. Таким чином вважається, що порушення грошового зобов'язання було усунуте 19.04.2017 року.
56. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц дійшла висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Зазначена позиція підтверджена у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
56. Оскільки порушення грошового зобов'язання було усунуте 19.04.2017 року, а з позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат позивач звернувся лише 01.04.2025 року, тобто більш ніж через три роки після припинення порушення, позивач втратив право на судовий захист вимог, пов'язаних із простроченням виконання грошового зобов'язання за цим рішенням суду. Заявлений до стягнення період з 15.09.2013 року по 23.02.2022 року виходить за межі останніх трьох років, які передують поданню позову, та фактично охоплює період, коли зобов'язання вже було виконано.
57. Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах- зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).
58. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
59. Відповідно вимог ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
60. Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
61. На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем при поданні позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 50, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд -
1. У задоволені позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат- відмовити.
2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
6. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
7. Повний текст рішення складено 08.12.2025 року.
Суддя О.П. Портна