Справа № 493/1899/25
Провадження № 2/493/1056/25
11 грудня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Волошина І.С.
секретаря судового засідання Доскоч А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі - ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
27 травня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.04.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали Кредитний договір №00-9730741 на суму 5500,00 грн. У Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. На виконання умов Кредитного договору, 19.04.2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.
21.10.2024 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу №21102024-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Таким чином, відповідно до: Реєстру Боржників за Договором Факторингу та Акту прийому-передачі до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
Відповідач не виконала свого обов'язку та не повертала наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі - 14321,00 грн., яка складається з: 5500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 6321,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2500,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Посилаючись на зазначене, ТОВ «ФК «ЕЙС» просить суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 00-9730741 від 19.04.2024 року в розмірі 14321,00 грн. та понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою судді від 21.10.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, але в позовній заяві просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв'язку, в судове засідання не з'явилася, відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подала, про поважність причин своєї неявки в судове засідання суду не повідомила.
У зв'язку з неявкою в судові засідання відповідача та неповідомленням суду про поважність причин своєї неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов судом застосовано відповідно до ст.280 ЦПК України заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, надані позивачем, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 19.04.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 00-9730741, підписаний одноразовим ідентифікатором «71661».
Відповідно до п.1.1. Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Як вбачається з п.1.2. сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 5000.00 (п'ять тисяч) гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби.
Згідно п.1.3. строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути Суму Кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «14» квітня 2025р. згідно умов пункту 3.4 цього Договору.
Пунктом 1.4. передбачено, що позичальник зобов'язаний оплатити проценти в Періодичну дату оплати процентів, а саме: на «14» травня 2024р., та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування). Дати повернення кредиту, періодичні дати оплати процентів та Комісії за надання кредиту зазначаються в графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною. У разі, якщо Позичальник виконав зобов'язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за Періодичної дати оплати процентів, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов'язання по сплаті платежу належним чином, а проценти за цим Договором продовжуватимуть нараховуватися згідно умов цього Договору. У разі, якщо Позичальник виконає у повному обсязі свої зобов'язання за цим Договором по сплаті нарахованих процентів на Періодичну дату оплати процентів та поверне повністю Суми кредиту не пізніше наступного дня за днем Періодичної дати оплати процентів, то вважатиметься, що Позичальник повністю достроково погасив кредит.
Відповідно до п.1.5. тип процентної ставки - фіксована.
Як вбачається з п.1.5.1. стандартна процента ставка складає 1,47% (один цілих 47 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.
Як вбачається з п.1.6. кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми Кредиту, що складає: 500.00 (п'ятсот гривень нуль копійок) грн., яку Позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.4 цього Договору
Відповідно до п. 2.8. кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: "19" квітня 2024 р. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 5000.00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
Одночасно з Договором відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, де зазначена інформація про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту, про додаткову інформацію та про інші важливі правові аспекти.
Також в Паспорті зазначено, що відповідач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Підтверджує отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за таким договором.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданою ТОВ «МАКС КРЕДИТ», клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з якою укладено договір №00-9730741 від 19.04.2024 року, ідентифікована ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 71661, час відправки 19.04.2024 року о 21:08:14, номер телефону НОМЕР_4 .
Ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частиною 12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі ч.13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
Зі змісту абз.3 ч.1 ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в сумі 5000,00 грн., перерахувавши їх на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою №1289/10 від 30.10.2024 року, відповідно до якої ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» було проведено успішні транзакції, та реєстром транзакцій.
На виконання ухвали Балтського районного суду від 21.10.2025 року про витребування доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 14.11.2025 року на адресу суду надійшла інформація, відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 , на яку 19.04.2024 року було здійснено зарахування коштів в сумі 5000.00 грн.
21.10.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №21102024-МК/Ейс, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується передати (сплатити) ТОВ «МАКС КРЕДИТ» суму фінансування, а ТОВ «МАКС КРЕДИТ» зобов'язується відступити права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Як вбачається з Акту приймання-передачі від 21.10.2024 року до Договору факторингу №21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передало, а ТОВ «ФК» «ЕЙС» прийняло Реєстр Боржників та право вимоги по Боржниках.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 21.10.2024 року до Договору факторингу №21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 року, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14321,00 грн., з яких: 5500,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 6321,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 2500,00 грн. - штраф.
Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, які передбачені ч. 1 ст. 611 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
На підставі абз.1 ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з виписки з особового рахунка та детального розрахунку заборгованості за договором №00-9730741 від 19.04.2024 року, станом на 21.10.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить - 14321,00 грн., що складається з: 5000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 500,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими комісіями; 6321,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами; 2500,00грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.
Отже судом встановлено, що Договір №00-9730741 від 19.04.2024 року та Паспорт споживчого кредиту від 19.04.2024 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ОСОБА_1 укладені в електронній формі, так як містять електронні підписи відповідача та представника позивача, зі змісту яких вбачається, що в них визначено основні істотні умови, характерні для кредитних договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, з якими позичальник в свою чергу погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання зазначених документів, тому Договір та Паспорт споживчого кредиту мають силу договору, який вважається таким, що вчинений у письмовій формі, що відповідає вимогам ч.1 ст.205 та ст.207 ЦК України.
Відтак судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором №00-9730741 від 19.04.2024 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернула.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн. по вказаному вище договору є доведеною, а тому вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, суд зазначає таке.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.»
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов'язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів справи слідує, що умовами договору встановлено зобов'язання ОСОБА_1 сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 500,00 грн.
Водночас у Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату ОСОБА_1 на користь кредитодавця комісії є нікчемними.
Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Частиною 5 ст.8 Закону №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023року № 498-IX та набрала чинності 22 грудня 2023 року.
Однак, первісний кредитор незважаючи на те, що кредитний договір №00-9730741 від 19.04.2024 року укладено після прийняття та набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, оскільки такий укладено між сторонами 19.04.2024 року, не привів свою діяльність, а також умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки відповідачу відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,47 % на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.
З огляду на вказане, зазначені вище дії первісного кредитора безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування процентної ставки у розмірі 1,47 % на день перевищує встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1 % та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягають зміні з врахуванням положень законодавства.
Отже, укладаючи 19.04.2024 року договір кредитної лінії, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, первісний кредитор не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі 1,47%, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
У зв'язку з цим суд здійснює самостійний розрахунок розміру заборгованості за відсотками, виходячи зі ставки 1% на день.
В такому випадку за період нарахований первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» відсотків з 19.04.2024 по 13.07.2024 згідно наданого позивачем детального розрахунку заборгованості, розмір заборгованості за процентами становить 4300,00 грн. (5000,00 х 0,01 х 86 дн. = 4300,00) і суд задовольняє позовні вимоги про стягнення відсотків лише у цій частині.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 2500,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , тобто станом на 19.04.2024 року, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, у частині стягнення штрафних санкцій за кредитним договором №00-9730741 від 19.04.2024 рокув розмірі 2500,00 грн., слід відмовити.
Оскільки судом був підтверджений факт отримання відповідачем від первісного кредитора кредитних коштів та порушення зобов'язання з їх повернення, враховуючи встановлений законодавством максимальний розмір денної процентної ставки у 1%, позовні вимоги слід задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 9300,00грн., з яких 5000,00 грн. - основна сума боргу за тілом кредиту та 4300,00 грн. проценти за користування кредитом. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції в національній валюті від 17.10.2025 року №28201.
Оскільки ціна позову становила 14321,00 грн., а позов задоволено частково на суму 9300,00грн., тобто на 64,94% (9300,00 х 100 : 14321,00), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1573 гривні 11 копійок (2422,40 х 64,94% : 100) судового збору.
Крім того у позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25/-01 від 20.08.2025 року, протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25/-01 від 20.08.2025 року, Додаткової Угоди №25770792319 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25/-01 від 20.08.2025 року, Акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року розмір заявлених позивачем до стягнення витрат з відповідача складає 7000 грн.
З огляду на те, що позов задоволено частково (64,94%), а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі 4545,80 грн. (7000,00 х 64,94% / 100%), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 629, 638, 639, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул.Алматинська, 8, офіс 310а м. Київ, 02090) заборгованість Договором №00-9730741 від 19.04.2024 року в сумі 9300,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 4300,00 грн. - сума прострочених платежів по процентах, а також судовий збір в сумі 1573,11 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4545,80 грн., а всього - 15418 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 91 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 11.12.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул.Алматинська, 8, офіс 310а м. Київ, 02090);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).