9 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 740/6310/24
провадження № 51-1718км25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції);
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 7 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270380000680, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Носівка Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Згідно з вироком суду, 16 вересня 2024 року в період часу з 22:46 по 22:48 ОСОБА_7 перебував в якості покупця біля тимчасової споруди «ІНФОРМАЦІЯ_2» (розташованої поблизу АДРЕСА_2), де у нього виник умисел на відкрите викрадення грошових коштів з «каси» даної споруди.
Тоді він, діючи в умовах воєнного стану, через відчинене вікно для отримання товарів, двома руками проник до приміщення вказаної споруди, де з каси відкрито викрав грошові кошти в сумі 1 600 грн, що належать потерпілому ФОП ОСОБА_8 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник і розпорядився викраденим на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення і на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК закрити кримінальне провадження, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
На думку захисника, перераховані у вироку суду докази не підтверджують поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а протилежні висновки суду ґрунтуються виключно на припущеннях.
Про допущені порушення судом першої інстанції сторона захисту наголошувала в апеляційній скарзі, однак всупереч вимогам ст. 404 КПК вони залишились поза увагою апеляційного суду.
Крім того, під час апеляційного розгляду не була забезпечена участь обвинуваченого в судовому засіданні, що позбавило його права на дослідження доказів, надання пояснень, клопотань тощо.
Також, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, при цьому у своєму рішенні суд послався на докази, які не досліджував, чим порушив таку загальну засаду кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів.
Отже, судові рішення є незаконними та необґрунтованими і підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Водночас Суд звертає увагу, що в поданій касаційній скарзі захисник, серед іншого, не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та ставить під сумнів достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка, як зазначалося вище, на підставі положень статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
Тобто, такі доводи касаційної скарги не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки Суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.
Водночас, будучи допитаним у суді першої інстанції ОСОБА_7 вину у вчиненому не визнав та пояснив, що в день події залишав будинок лише коли ходив на суд по іншій справі, після чого повернувся додому і знаходився там постійно, оскільки перебував під домашнім арештом. Приблизно у період часу з 22:00 до опівночі до нього прийшли поліцейські та почали говорити, що вчинено якийсь грабіж, що йому потрібно збиратись і їхати з ними. Він злякався, оскільки чоловіки не пред'явили документи, відповів, що нікуди не поїде та втік, і перебував до ранку на сусідній вулиці. Зазначив, що вилучені за місцем проживання речі (штани та кепка) належать його сестрі - ОСОБА_9 , котра проживає за кордоном і незадовго до того приїздила у м. Ніжин.
Разом з тим, висунута ОСОБА_7 на свій захист версія про непричетність до вчинення грабіжу та його постійне перебування цього дня вдома, була предметом ретельної перевірки суду, який умотивовано спростував її у вироку з посиланням на конкретні безпосередньо досліджені докази.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що суд дослідив докази, що мають значення для з'ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у його вчиненні обґрунтовано послався на показання потерпілого, свідків, протоколи слідчих дій та інші докази, зміст і оцінка яких детально викладені у вироку суду.
Так, будучи допитаним у суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що є фізичною особою-підприємцем та здійснює торгівельну діяльність у тимчасовій споруді « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де мало місце пограбування в день, коли на зміні була ОСОБА_10 . Коли він приїхав на місце події виявилось, що не вистачає 1 600 грн, які потерпілому не відшкодовані. Неповнолітній свідок ОСОБА_10 підтвердила, що 16 вересня 2024 року близько 22:00 підійшов чоловік і почав замовляти їжу. Коли свідок доставала їжу, чоловік щось спитав і вона відволіклась, а цей чоловік через віконце протягнув руку до каси (дерев'яний ящичок на підставці зліва від неї) і намагався забрати гроші. Свідок йому перешкоджала, тримаючи за руки, а в кінці закрила віконце. Чоловік побіг в сторону вхідних дверей до кіоску, але вона встигла їх закрити. Зазначила, що цей чоловік був у кепці з надписом, темній кофті, на руках були білі рукавички, невисокого зросту, худорлявий, ромської національності. Він говорив суржиком та їй здалося, що перебував в стані алкогольного сп'яніння. Аналогічні обставини ОСОБА_10 повідомила під час дзвінка на службу «102» о 22:56, що підтверджується рапортом помічника чергового Ніжинського РУП.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у суді пояснили, що були залучені в якості понятих під час огляду місця по вул. Лучицького у м. Ніжин, коли невідомий чоловік видав поліцейським чорну кепку з жовтуватим золотистим надписом, джинси, гроші. Цей чоловік говорив, що речі належать його пасинку чи сину. Свідок ОСОБА_13 підтвердив, що проживав з пасинком ОСОБА_7 у буд. АДРЕСА_1 , однак стверджував, що останній в день події був вдома, за виключенням часу, коли ходив у суд. Близько 23:30 у паркан домоволодіння почали гучно тарабанити і ОСОБА_7 пішов відчиняти двері, а потім втік. Пояснив, що вилучені кепка та штани належать сестрі обвинуваченого - ОСОБА_9 .
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, а саме: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення; протокол огляду місця події, згідно якого слідчим в присутності понятих, за участю ОСОБА_10 і спеціаліста оглянуто приміщення даної споруди та виявлено дерев'яну касу тощо; акт про результати ревізії каси, яким встановлено нестачу грошей; протокол огляду, з якого убачається, що ОСОБА_13 добровільно видав працівникам поліції чорну кепку з написами «Gucci», джинси, у яких виявлено купюру номіналом 500 грн; протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів; протокол огляду відеозапису; протокол затримання та інші докази.
З переглянутого у судовому засіданні відеозапису з камери відеоспостереження у тимчасові споруді «ІНФОРМАЦІЯ_2» вбачається, що чоловік у чорній кепці нахилився у вікно обслуговування клієнтів та цікавився придбанням їжі, а коли ОСОБА_10 відвернулася, він простягнув праву руку у вікно і вхопився за дерев'яний лоточок з грошима та тягнув його до себе. Далі ОСОБА_10 вхопила його за руку і намагалася перешкодити, а він нецензурно лаявся і продовжив спроби забрати гроші, простягнув і ліву руку всередину кав'ярні. Згодом ОСОБА_10 вдалося зачинити вікно і потім вона відразу попрямувала до вхідних дверей. При детальному перегляді відеозапису слідує, що роздруківки зображень його окремих фрагментів у протоколі огляду, виготовлені слідчим, відповідають змісту відеозапису. При цьому, добре видно руки чоловіка, їх довжину, товщину, колір шкірного покриву, а також можливо побачити нижню та верхню частини його обличчя.
Крім того судом було досліджено: заяву про надання дозволу на проведення огляду тимчасової споруди; заяву ОСОБА_8 про залучення до провадження як потерпілого; витяг з реєстру про реєстрацію підприємцем ОСОБА_8 ; заяву ОСОБА_13 про добровільну видачу працівникам поліції чорної кепки, джинсів тощо.
За наслідками судового розгляду даного кримінального провадження, встановивши фактичні обставини вчиненого, дослідивши та оцінивши сукупність зібраних стороною обвинувачення доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у інше приміщення та вчиненого в умовах воєнного стану.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, правильно керувався стандартом доведення поза розумним сумнівом, визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам статей 370, 374 КПК
Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, доводи якої за своїм змістом є аналогічними доводам його касаційної скарги (про недоведеність вчинення засудженим кримінального правопорушення та інші), з дотриманням вимог статей 404, 405, КПК перевірив зазначені в них вимоги, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав скаргу необґрунтованою.
За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, належним чином умотивувавши свої висновки. При цьому, проявів упередженості щодо ОСОБА_7 з боку органів досудового розслідування і суду, апеляційним судом встановлено не було.
Спростовуючи твердження сторони захисту про недоведеність вчинення ОСОБА_7 грабежу суд зазначив наступне.
Так, подія вчинення грабежу підтверджується: показаннями потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 , які узгоджуються з даними відеозапису з камери відеоспостереження у приміщенні кав'ярні; а також іншими доказами.
Крім цього, з відеозапису з камери відеоспостереження вбачається, що при детальному його перегляді добре видно руки грабіжника, їх довжину, товщину, колір шкірного покриву, а також при зупинці відтворення відеозапису на певних фрагментах можливо побачити як нижню так і верхню частину обличчя чоловіка. Довжина і товщина рук та їх смугле забарвлення схожі на руки ОСОБА_7 . Вигляд підборіддя, губ, носа, щік, смуглявого забарвлення шкіри обличчя, очей, брів також схожі на зовнішність ОСОБА_7 .
Апеляційний суд звернув увагу на те, що свідок ОСОБА_13 у місцевому суді підтвердив, що він видав кепку працівникам поліції, і що дана кепка була у будинку, в якому проживали на той час лише він і ОСОБА_7 . Отже, тільки вони мали доступ до кепки. Вказану чорну кепку було детально оглянуто судом і встановлено, що вона має оздоблення стразами жовтого кольору, частина з яких відкріпилися від місця кріплення і відсутні. При цьому, на кепці, яка зображена на відеозаписі з кав'ярні та вдягнута на грабіжнику, стрази відсутні у тих же самих місцях, що й на кепці, яку видав ОСОБА_13 .
Згідно з відеозаписом з кав'ярні, за рисами обличчя грабіжником не може бути ОСОБА_13 . А належність чорної кепки сестрі ОСОБА_7 жодним чином не перешкоджала останньому вдягнути дану кепку, зокрема і для того, щоб складніше було його розгледіти, що свідчить про певну підготовку до злочину, як і одягнення білих рукавичок.
Крім того, кепка зі стразами, зображення якої зафіксовано на відеозаписі з кав'ярні на грабіжнику, та кепка, яку видав ОСОБА_13 , зображення якої зафіксовано на фототаблиці до протоколу огляду, є однією і тією ж кепкою, що слідує не лише з тотожності напису «Gucci» і зображення на ній логотипу бренду у вигляді двох літер G, а й з однаковості розташування тих місць, де стрази відкріпилися. При безпосередньому дослідженні у суді першої інстанції кепки видно, що на ній у тому ж місці переплетення літер G також відсутні стрази.
Отже, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину за наведених у вироку обставин, оскільки такі висновки підтверджено сукупністю доказів, які суд безпосередньо сприйняв, дослідив у судовому засіданні й оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності у своєму взаємозв'язку для визнання обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом.
З вищенаведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Відносно тверджень захисника про те, що під час апеляційного розгляду не була забезпечена участь обвинуваченого в судовому засіданні, що позбавило його права на дослідження доказів, надання пояснень, клопотань, то слід зазначити наступне.
Положеннями ч. 3 ст. 21 КПК передбачено, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Водночас, як убачається з матеріалів справи, в них відсутні заяви чи клопотання засудженого ОСОБА_7 про забезпечення його участі під час апеляційного розгляду кримінального провадження (виклик в судове засіданняабо забезпечення участі в режимі відеоконференції).
Разом з цим варто зауважити, що ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні був представлений професійним адвокатом ОСОБА_6 , який здійснював захист його інтересів під час апеляційного розгляду справи (заявляв клопотання, висловлював доводи на підтримання апеляційної скарги, активно обстоював позицію сторони захисту).
При цьому, жодних заяв чи клопотань про забезпечення участі ОСОБА_7 у суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_6 не заявляв, що підтверджується журналом та записом судового засідання.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати, що суд апеляційної інстанції не забезпечив участь ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду, як про це зазначає захисник.
Що стосується аргументів захисника про порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 3 ст. 404 КПК, то слід вказати наступне.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
У даному кримінальному провадженні такої умови апеляційний суд не встановив, а клопотання сторони захисту про дослідження доказів, не містило обґрунтованих мотивів щодо необхідності повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження. Сам по собі факт незгоди сторони захисту з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення, не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді.
Крім того, суд апеляційної інстанції не здійснював власної оцінки доказів, погодився із тією оцінкою, яку дав суд першої інстанції, а тому підстав для повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження у суду не було. За таких обставин не вбачається порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів, як вважає захисник.
За змістом статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв'язку вбачається, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зобов'язаний перевірити всі викладені у ній доводи, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, у своїй ухвалі дати на них вичерпну відповідь та зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , дотримався зазначених норм кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням статей 370, 419 КПК.
Отже, у поданій касаційній скарзі не міститься переконливих та достатніх аргументів, які би ставили під сумнів законність оспорюваних судових рішень і слугували би підставою для їх скасування та закриття кримінального провадження.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 7 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3