11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 382/1371/22
провадження № 51-4659 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Яготинського районного суду Київської області від 4 березня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року стосовно неї,
установив:
Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку м. Києва, проживаючу в АДРЕСА_1 , такої, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,
визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України та призначено засудженій покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Апеляційний суд, розглянувши апеляційні скарги прокурора, засудженої та захисника, залишив вирок без зміни.
Відповідно до змісту вироку, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувалась в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за таких обставин.
У ніч з 26 на 27 вересня 2022 року ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_5 перебували за місцем проживання у АДРЕСА_1 , де разом вживали алкогольні напої. Під час цього між ними на ґрунті ревнощів виникла сварка, у ході якої у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті потерпілому. Реалізуючи цей умисел, вона взяла кухонний ніж та нанесла потерпілому не менше ніж восьми ударів у праве стегно, спричинивши проникаючі колото?різані рани з ушкодженням судин, нервів і м'язів. У результаті цих дій потерпілий помер.
Згідно з висновком судово?медичного експерта, смерть настала від численних проникаючих колото?різаних ран правого стегна з ушкодженням судин, нервів і м'язів, різкої кровонаповненості м'яких тканин, глибиною ран від 3,8 см до 14 см. Такі ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя і кожне окремо, а також у сукупності, могли призвести до смерті потерпілого.
Пред'явлене обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України не знайшло підтвердження у ході судового розгляду, тому суд перекваліфікував дії ОСОБА_4 на ст. 118 КК України. За встановлених судом обставин засуджена була визнана винною у вчиненні умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони.
У касаційній скарзі засуджена погоджується із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами та правовою кваліфікацією своїх дій за ст. 118 КПК України, водночас просить переглянути судові рішення в частині призначеного покарання, вказуючи на можливість застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України.
На обґрунтування своїх вимог вона зазначає, що призначене їй покарання у вигляді двох років позбавлення волі для неї як для особи з інвалідністю є перешкодою для відбування реального покарання. Вона вважає, що суд першої інстанції не врахував усі дані щодо її стану здоров'я, які разом із характеризуючи могли бути підставами для звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням. На її думку, неврахування цих обставин є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення, які підлягають скасуванню і призначенню нового розгляду у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного кримінального суду не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження, з наведених у ній мотивів, з огляду на таке.
Згідно з положеннями ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Предметом перевірки судових рішень за касаційною скаргою засудженої є правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині призначеного засудженій покарання без застосування ст. 75 КК України та відповідність ухвали вимогам ст. 419 КПК України.
Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, передбачають, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається із змісту вироку, обираючи вид і розмір покарання , передбачений санкцією стаття 118 КК України суд враховував вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який класифікується відповідно до ст. 12 КК України як нетяжкий, конкретні обставини кримінального провадження, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, стан здоров'я засудженої, дані про її особу, яка в силу ст. 89 КК України не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо. Врахувавши ці обставини, суд призначив засудженій покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Вказаний вирок був переглянутий в апеляційному порядку за апеляційними скаргами прокурора, засудженої та захисника.
Прокурор просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Засуджена та захисник оскаржували вирок в частині покарання, вважали за можливе посилення розміру покарання до трьох років позбавлення волі і звільнення від відбування покарання з випробуванням із застосуванням положень ст. 75 КК України. Фактично посилаючись на стан здоров'я, сторона захисту вказувала, що оскільки засуджена втратила зір та отримала групу інвалідності, це, на їх думку, унеможливлює відбивання покарання у виді реального терміну.
Залишаючи вирок без зміни, Київський апеляційний суд, зокрема, перевірив доводи апеляційних скарг сторони захисту, які є аналогічними доводам касаційної скарги засудженої та, відхиляючи доводи, у своїй ухвалі навів мотиви, з яких апеляційні скарги визнав необґрунтованими. Перевіряючи вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд зазначив, що всі наведені захисником та засудженою обставини були враховані судом першої інстанції під час вибору заходу примусу, в межах санкції статті 118 КК України, що відповідає вимогам ст. 65, 50 КК України.
При цьому, колегія суддів звернула увагу на те, що будь-яких даних, які б указували на можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання з випробуванням та свідчили про необхідність застосування до неї положень ст. 75 КК України не встановлено. На підтвердження такого висновку, колегія суддів зазначила, що доводи, на які посилались засуджена та захисник в апеляційних скаргах, а саме обставина про стан здоров'я, та те, що засуджена від спричинених потерпілим тілесних ушкоджень втратила зір і на друге око, що підтверджено відповідними медичними документами і стала незрячою, вже були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.
Також суд зазначив, що, стан здоров'я засудженої не є перешкодою для відбування реального покарання у виді позбавлення волі, оскільки відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 1348/5/572 від 15 серпня 2014 року, засудженим надається медична допомога.
Таким чином, дані про особу засудженої, конкретні обставини кримінального провадження - спосіб та характер вчиненого, а саме, із застосуванням ножа, на думку колегії суддів, у сукупності вказували на підвищену суспільну небезпеку засудженої ОСОБА_4 . У зв'язку з цим апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Ухвала Київського апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Колегія суддів Касаційного кримінального суду погоджується із призначеним судом першої інстанції покаранням, яке обґрунтовано залишено апеляційним судом без зміни, підстав для відкриття касаційного провадження із наведених у скарзі доводів немає.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на вирок Яготинського районного суду Київської області від 4 березня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року стосовно неї.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3