04 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 991/9294/20
провадження № 51-537 км 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016000000000282 від 22 січня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Жовтневого Коростишівського району Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 листопада 2024 року.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вищого антикорупційного суду від 18 січня 2024 року ОСОБА_9 було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Цивільний позов Офісу Генерального прокурора залишено без розгляду.
За обставин, детально наведених у вироку, ОСОБА_9 органом досудового розслідування обвинувачувався у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди іншими фізичними та юридичними особами використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам (ч. 2 ст. 364 КК України), з огляду на таке.
У другій половині 2015 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді начальника відділу управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ), тобто будучи службовою особою, вирішив використати своє службове становище всупереч інтересам служби, правам та обов'язкам, через наявність фактичної можливості впливу в силу займаної посади на укладення та оплату господарських договорів про нібито надання послуг з ремонту приміщень ГПУ, наміру виконання яких заздалегідь не було, діючи з корисливих мотивів та з метою одержання неправомірної вигоди юридичними особами з ознаками фіктивності - ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Укрінжинірінг Він» - та невстановленими фізичними особами, які здійснювали контроль за їх господарською діяльністю.
Так, ОСОБА_9 у другій половині 2015 року в невстановлений час та за не встановлених досудовим розслідуванням обставин дізнався про існування ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» і ТОВ «Укрінжинірінг Він» та розпочав перемовини з не встановленими досудовим розслідуванням особами, які фактично контролювали діяльність цих товариств, стосовно укладення та оплати господарських договорів про нібито надання послуг з ремонту приміщень ГПУ.
У грудні 2015 року, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні ГПУ за адресою: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, ОСОБА_9 , зважаючи на займану посаду начальника відділу, на якого безпосередньо покладено обов'язки з утримання в належному стані будівель та споруд ГПУ, підготував дев'ять проєктів відповідних договорів із зазначеними вище товариствами і передав їх для підписання та скріплення печатками невстановленим особам, які фактично контролювали їх діяльність. Отримавши вже підписані договори, ОСОБА_9 передав їх для візування інженеру ОСОБА_10 , а після цього - начальнику управління матеріально-технічного забезпечення ГПУ ОСОБА_11 . При цьому, візуючи своїм підписом зазначені документи, ОСОБА_9 передбачав, що в силу його тривалого перебування на займаній посаді та специфіки функціональних обов'язків керівництво не поставить під сумнів необхідність надання таких послуг і погодить укладення відповідних договорів.
Водночас ОСОБА_9 усвідомлював відсутність реальної потреби в наданні певних послуг з ремонту приміщень ГПУ, а також той факт, що за необхідності ці послуги надаються штатними працівниками ГПУ або перевіреними комерційними товариствами, які раніше залучалися до їх виконання.
Після проставлення всіх необхідних віз, 21 грудня 2015 року між ГПУ в особі заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12 та від імені директорів ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він» укладено дев'ять договорів.
Разом з тим ОСОБА_9 , діючи з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів, з порушенням законодавства, забезпечив поділ предмету закупівлі на декілька частин, шляхом підготовки кількох договорів, а не одного.
Так, з ТОВ «Будконсалт Плюс» укладено три договори:
1) № 107 із загальною вартістю наданих послуг на суму 199 999,45 грн;
2) № 108 із загальною вартістю наданих послуг на суму 199 579,16 грн;
3) № 109 із загальною вартістю наданих послуг на суму 199 877,04 грн.
З ТОВ «Арматех Буд» укладено три договори:
1) № 02-11/15 із загальною вартістю наданих послуг на суму 199 887,85 грн;
2) № 06-11/15 із загальною вартістю наданих послуг на суму 199 875,37 грн;
3) № 10-11/15 із загальною вартістю наданих послуг на суму 199 994,51 грн.
З ТОВ «Укрінжинірінг Він» укладено три договори:
1) № 21/11 із загальною вартістю наданих послуг на суму 199 898,34 грн;
2) № 23/11 із загальною вартістю наданих послуг на суму 199 947,13 грн;
3) № 24/11 із загальною вартістю наданих послуг на суму 199 833,16 грн.
Однак з огляду на зміст положень законодавства України та підзаконних нормативних актів, чинних на момент події, послуги з технічного обслуговування (передбачені зазначеними вище договорами) є послугами з поточного ремонту та, як наслідок, мали бути визначені за кожним окремим будинком, будівлею, спорудою, що в розрізі будівель ГПУ, зокрема, становить:
1) по вул. Московській, 8 (корпус № 24) у м. Києві - 579 776,38 грн;
2) по вул. Різницькій, 13/15 у м. Києві - 962 690,61 грн.
За результатом укладення зазначених договорів, у період з 21 по 24 грудня 2015 року ОСОБА_9 , будучи достовірно обізнаним, що послуги з поточного ремонту фактично не надавалися, з метою надання можливості особам, які контролювали діяльність ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Укрінжинірінг Він», розпоряджатися грошовими коштами ГПУ, перебуваючи в приміщенні цієї установи на вул. Різницькій, 13/15 у м. Києві, виготовив акти приймання виконаних будівельних робіт та надав їх для візування інженеру з технічного нагляду ОСОБА_10 , запевнивши її про виконання в повному обсязі відображених в актах обсягів послуг.
При цьому ОСОБА_9 наполіг, щоб ОСОБА_10 формально перевірила правильність складання документів, без проведення перевірки та необхідних розрахунків, увівши її в оману про обізнаність щодо цього керівництва.
Після візування зазначених актів ОСОБА_9 забезпечив їх підписання ОСОБА_11 , повідомивши йому неправдиву інформацію щодо факту надання вказаними вище підприємствами послуг з поточного ремонту та здійснення ОСОБА_10 передбачених контрольних заходів з перевірки та прорахунку обсягів робіт.
Водночас ОСОБА_9 для створення видимих підстав про відповідність обсягів послуг, їх вартості, що вказані в актах приймання виконаних будівельних робіт, забезпечив внесення до цих документів відомостей про надання послуг з поточного ремонту неіснуючих комунікацій для приведення їх у відповідність до обсягів та вартості, зазначених у договорах.
24 грудня 2015 року ОСОБА_9 , діючи з метою забезпечення перерахування коштів на рахунки ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він», на підставі рахунків на оплату, виписаних від імені вказаних товариств, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, використовуючи своє службове становище, підготував від свого імені на ім'я ОСОБА_11 дев'ять рапортів щодо надання дозволу на оплату за вказаними рахунками, які останній, будучи введеним в оману стосовно фактичного надання послуг з поточного ремонту, завізував разом із рахунками на оплату.
Надалі на підставі платіжних доручень ГПУ від 28 грудня 2015 року на рахунки зазначених підприємств було перераховано грошові кошти, а саме ТОВ «Будконсалт Плюс» - 599 455,65 грн, ТОВ «Арматех Буд» - 599 757,73 грн та ТОВ «Укрінжинірінг Він» - 599 678,63 грн.
Досудовим розслідуванням встановлено, що всі підписи на первинних документах, пов'язаних з укладенням та реалізацією вказаних дев'яти договорів, від імені директорів ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Укрінжинірінг Він» є підробленими та фактично ці договори не укладалися, а послуги з поточного ремонту адміністративних приміщень ГПУ не надавалися.
Крім того, з метою приховання факту безпідставності укладення зазначених договорів, усвідомлюючи, що на нього як начальника відділу покладено повноваження внесення пропозицій щодо затвердження перспективних планів капітального будівництва, поточних і капітальних ремонтів, ОСОБА_9 вирішив використати своє службове становище для створення документальних передумов на укладення таких договорів та, перебуваючи в робочому кабінеті, склав дев'ять ініціативних рапортів на ім'я ОСОБА_11 щодо необхідності надання послуг з технічного обслуговування систем комунікацій.
При цьому зазначені рапорти ОСОБА_9 складав не протягом травня - вересня 2015 року, як випливає з їх змісту, а в грудні 2015 року, перед датою укладення 21 грудня 2015 року договорів та першою половиною 2016 року, коли було розпочато досудове розслідування і проводилися ревізійні заходи Рахунковою палатою України.
Надалі ОСОБА_9 , увівши в оману ОСОБА_11 , погодив у нього вказані рапорти датами, якими ці документи були зареєстровані, тобто в період з 29 травня до 11 вересня 2015 року.
Продовжуючи реалізовувати злочинний намір, штучно забезпечуючи передумови для укладення договорів з підприємствами з ознаками фіктивності, ОСОБА_9 створив імітацію листування, якого фактично не існувало, між його відділом та ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Укрінжинірінг Він», а саме в період з 04 червня по 11 вересня 2015 року склав дев'ять запитів щодо можливості надання цими товариствами послуг з технічного обслуговування систем комунікацій у приміщеннях ГПУ, а також щодо надання цінових пропозицій за такі види робіт.
Далі, використовуючи всупереч інтересам служби повноваження щодо контролю за станом діловодства в підпорядкованому відділі, ОСОБА_9 було забезпечено реєстрацію в книзі обліку відповідей зазначених листів, які фактично вказаними юридичними особами до ГПУ не надсилалися.
Після цього, діючи в інтересах ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» і ТОВ «Укрінжинірінг Він», ОСОБА_9 склав від свого імені дев'ять рапортів на ім'я ОСОБА_11 про нібито проведення ним аналізу цінових пропозицій на ринку надання відповідних послуг та визначення найбільш економічно вигідними саме пропозицій вказаних товариств.
Для переконливості зазначеної інформації у рапортах ОСОБА_9 наведено завідомо неправдиві відомості про те, що станом на дату складання цих рапортів ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він» продовжують надавати послуги з поточного ремонту адміністративних приміщень ГПУ, а жодних зауважень і недоліків під час надання послуг не виявлено, всі роботи виконуються своєчасно та якісно, і, повторно увівши в оману ОСОБА_11 , ОСОБА_9 забезпечив погодження цих рапортів датами, якими ці документи були зареєстровані, тобто в період із 16 червня до 15 жовтня 2015 року.
Після цього ОСОБА_9 у період з 22 червня до 30 вересня 2015 року були складені листи на ім'я директорів ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» і ТОВ «Укрінжинірінг Він» з додатками у вигляді проєктів договорів між ГПУ та вказаними юридичними особами, які нібито в дні їх складання були отримані безпосередньо керівниками цих товариств.
Фактично ж листування між ГПУ та ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» і ТОВ «Укрінжинірінг Він» протягом травня - жовтня 2015 року не здійснювалося, а вказані листи виготовлялися в період з грудня 2015 року, перед датою укладення 21 грудня 2015 року договорів та першою половиною 2016 року.
При цьому керівники ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він» вказані вище документи не отримували й не підписували, а останні є підробленими від їх імені, оскільки тексти 18 рапортів та перший і другий аркуші листів на адресу цих товариств надруковані за допомогою одного і того ж картриджа знакосинтезуючого пристрою в один період часу з використанням того самого картриджа, а не в дати, зазначені у вказаних документах.
Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачувався в тому, що, діючи в інтересах ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він», шляхом внесення ним як службовою особою завідомо недостовірних відомостей до актів приймання виконаних будівельних робіт, ініціативних рапортів, рапортів щодо аналізу цінових пропозицій на ринку відповідних послуг, листування між ГПУ та суб'єктами господарювання і введення в такий спосіб в оману начальника управління ОСОБА_11 , який погоджував частину зазначених документів, штучно створив документальне обґрунтування для перерахування коштів указаним вище суб'єктам господарювання.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 листопада 2024 року апеляційну скаргу прокурора було задоволено частково, вирок суду першої інстанції скасовано та перекваліфіковано дії ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 1 ст. 396 КК України.
Цим же рішенням було задоволено клопотання сторони захисту, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 396 КК України, а кримінальне провадження, з огляду на п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, закрито.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор, не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, зазначає, що останній:
- своїми рапортами як службова особа ініціював проведення ремонтних робіт і рекомендував ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Укрінжинірінг Він», вказуючи неправдиві відомості щодо проведення ними певних робіт;
- у розмові з ОСОБА_10 як службова особа наполягав підписати (завізувати) останньою проєкти договорів та відповідні акти (показання свідка ОСОБА_10 ).
Водночас прокурор звертає увагу на те, що всі документи, які стосувалися закупівлі послуг у зазначених товариств (рапорти та листи), зареєстровані в журналах обліку кореспонденції через /1, тобто зареєстровані заднім числом з метою узаконення договорів. При цьому свідок ОСОБА_11 підтвердив, що документи щодо договорів з фіктивними товариствами ОСОБА_9 як службова особа приносив йому на підпис особисто.
Крім того, у касаційній скарзі прокурор посилається на хибність позиції суду апеляційної інстанції про таке:
1. Стороною обвинувачення не надано доказів причинно-наслідкового зв'?язку між діями ОСОБА_9 і наслідками, а саме лише візування проєктів договорів та актів виконаних робіт без їх підписання уповноваженими службовими особами не викликало б неминучості наслідків, оскільки, на переконання сторони обвинувачення, всі дії, що призвели до перерахування коштів, контролювалися ОСОБА_9 , зокрема, останній:
- ініціював укладення договорів з фіктивними підприємствами;
- ухвалив рішення про поділ закупівель на частини, щоб уникнути тендерних процедур;
- візував договори та акти виконаних робіт (які містили завідомо неправдиву інформацію), що наслідком давало їм офіційного характеру і створювало враження в керівництва ГПУ про їх правдивість;
- ініціював своїми рапортами як службова особа необхідність здійснення оплати за договорами, усвідомлюючи, що фактично роботи не виконувалися.
При цьому прокурор зауважує, що в разі нереалізації хоча б однієї з наведених дій, незаконне списання коштів не відбулося б.
2. Відсутні докази того, що обвинувачений, згідно з посадовими обов'язками, був відповідальним за погодження ним проєктів договорів та актів виконаних робіт, що виключає його причетність до злочину як виконавця, а також суду не надано доказів наявності Інструкції з діловодства в органах прокуратури, що, на переконання прокурора, спростовується тим, що:
- згідно з матеріалами справи, після призначення ОСОБА_9 на посаду начальника відділу він ознайомився зі своєю посадовою інструкцією, відповідно до якої, серед іншого, мав розглядати документи, що надходили до відділу, підписувати і візувати службову документацію, вносити пропозиції щодо затвердження планів на капітальне будівництво та ремонти, брати участь у прийманні завершених будівництвом об'єктів, брати участь в організації і проведенні державних закупівель у галузі будівництва. Тобто обвинувачений хоча й не мав права остаточного підпису договорів та актів виконаних робіт, проте його роль у їх погодженні була ключовою, оскільки його візування підтверджувало відповідність цих документів вимогам та ставало підставою для затвердження здійснення фінансових операцій;
- відповідальність ОСОБА_9 за погодження ним відповідних документів передбачена підпунктами 9.1.17, 9.1.18 наказу ГПУ від 15 січня 2013 року № 3 «Про затвердження Інструкції з діловодства в органах прокуратури»;
- Інструкція з діловодства в органах прокуратури є у вільному доступі (на що сторона обвинувачення неодноразово звертала увагу під час судових розглядів у судах попередніх інстанцій) та КПК України не вимагає в учасників справи надавати суду нормативно-правові акти, на які вони посилаються.
Разом з тим прокурор вказує на неправильну перекваліфікацію судом апеляційної інстанції дій ОСОБА_9 на ч. 1 ст. 396 КК України, посилаючись на те, що:
- суб'єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, є загальним, а за ч. 2 ст. 364 КК України - спеціальним (службова особа), водночас, підписуючи та візуючи документи, ОСОБА_9 діяв саме як службова особа;
- обвинувачений вчиняв активні дії щодо укладення незаконних договорів, координував їх підписання та сприяв здійсненню платежів виключно завдяки своєму службовому становищу;
- фактичні дії ОСОБА_9 виходять за межі складу злочину за ч. 1 ст. 396 КК України.
Також у касаційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення, передбачені ч. 1 ст. 412 КПК України, стверджує, що суд апеляційної інстанції:
- не обґрунтував свого рішення в частині визнання неналежними доказами протоколів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) від 22 грудня 2016 року, 24 квітня та 20 червня 2017 року та протоколу огляду від 06 лютого 2017 року, зміст яких, на думку сторони обвинувачення, підтверджує усвідомлення ОСОБА_9 факту фіктивності підприємств, примушування останнім ОСОБА_10 до підробки нею дефектних актів та інших документів, а також вплив на результати ревізії та свідків які допитувалися під час досудового розслідування;
- не надав оцінки акту ревізії Державної аудиторської служби;
- не навів мотивів своїх висновків у частині залишення поза увагою змісту листів державних органів (ДФС, ДСНС, Поліції охорони);
- лише виклав показання свідків сторони обвинувачення, проте не надав їм оцінки в сукупності з наведеними вище доказами;
- проігнорував доводи апеляційної скарги, з посиланням на практику Верховного Суду, щодо необґрунтованості вироку місцевого суду в частині недопустимості як доказу висновку експерта від 05 травня 2017 року № 19/13-2/61-СЕ/17.
Таким чином, посилаючись на вказане, а також стверджуючи, що суд апеляційної інстанції не навів обґрунтованих підстав, з яких не взяв до уваги всіх аргументів апеляційної скарги сторони обвинувачення, прокурор уважає, що оскаржувана ухвала не відповідає положенням, передбаченим ч. 1 ст. 94, ст. 370, ч. 2 ст. 419 КПК України, а тому в силу ст. 438 КПК України вона підлягає скасуванню.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого ОСОБА_8 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційній скарзі прокурора доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413 КПК України.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ч. 1 ст. 419 КПК України визначено, що ухвала суду апеляційної інстанції, крім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної в постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 310/590/18 (провадження № 51-3866 км 21), від 22 вересня 2022 року у справі № 642/7357/16-к (провадження № 51-5288 км 21), від 18 квітня 2023 року у справі № 761/14205/13-к (провадження № 51-3343 км 22), від 08 лютого 2024 року у справі № 759/309/21 (провадження № 51-3768 км 23), від 04 квітня 2024 року у справі № 759/8531/21 (провадження № 51-5528 км 23), суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження та оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду в порядку апеляційної процедури за апеляційною скаргою прокурора, допитав:
- обвинуваченого ОСОБА_9 , який вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та, серед іншого, надав показання, що в листопаді 2015 року йому принесли для візування договори з ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він», де також були додатки й акти виконаних робіт з візами ОСОБА_10 , інших підписів на них не було. Хто приніс документи, не пам'ятає: або ОСОБА_10 , або секретар ОСОБА_11 . Після їх отримання він пішов до ОСОБА_11 , який повідомив про необхідність їх візування. У кінці грудня 2015 року ОСОБА_11 повторно вказав, щоб він завізував надані договори. Після цього йому ( ОСОБА_9 ) принесли договори з підписами та печатками директорів відповідних фірм, з підписами ОСОБА_11 і візами ОСОБА_10 , при цьому ОСОБА_11 гарантував виконання робіт. Враховуючи, що документи були завізовані ОСОБА_11 , він їх також завізував. Через певний проміжок часу ОСОБА_11 повідомив про перевірку та вказав, що потрібно підготувати деякі листи та рапорти за його підписом, зауваживши, що всі документи підготує ОСОБА_13 . Хто реєстрував документи, йому невідомо, оскільки він не мав впливу на уповноважених працівників канцелярії. У грудні 2016 року, коли була перевірка, він зателефонував ОСОБА_10 , вказав на необхідність підготувати дефектні акти. З ОСОБА_11 у нього були складні відносини, оскільки той на нього постійно тиснув з метою його звільнення за власним бажанням. Крім того, обвинувачений зазначив, що ніколи не готував договори та актів виконаних робіт. Про існування таких компаній, як ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він» дізнався в кінці листопада 2015 року. Щодо реєстрації документів через дріб пояснити нічого не міг, це не його обов'язки. Визнав, що підписи на листах, рапортах, актах виконаних робіт, документах, у тому числі, де не зазначено його прізвища, виконані ним особисто;
- свідка ОСОБА_10 , яка, серед іншого, вказувала, що працювала в ГПУ та в 2015-2016 роках її керівником був ОСОБА_9 ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він» їй відомі з проєктів договорів та рахунків. Коли у 2016 році почалася перевірка ОСОБА_9 звертався до неї з питань підготовки дефектних актів заднім числом, але вона відмовилася їх робити. Чи виконувалися роботи в натурі, вона не перевіряла, оскільки це не входило в її обов'язки. На її запитання, чи роботи виконані, ОСОБА_9 відповів, що він перевіряв, все виконується і все буде виконано. Коли обвинуваченого затримали за надання хабаря, вона дала показання, що роботи не перевіряла, а лише акти виконаних робіт на відповідність цін ринковим цінам. Працівників ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він» не знала, з ними незнайома. Проєкти договорів, скоріш за все, були підписані в листопаді, акти виконаних робіт - у грудні 2015 року. Акти стосовно проведення ремонтних робіт мережі водопостачання та каналізаційної мережі міг скласти ОСОБА_14 . Акти виконаних робіт першою дивилась і погоджувала вона. Хто приносив їй акти виконаних робіт по цим фірмам, вона не пам'ятає. Документи щодо проведення робіт за договорами надавав їй ОСОБА_9 , він надавав їй вже готові документи. Щодо їх фактичного виконання казав, що роботи виконуються. Для візування договори передавав безпосередній керівник ОСОБА_9 . На цих документах не було ніяких підписів, її віза ставиться першою. ОСОБА_9 візував договори в її присутності. ОСОБА_9 просив повідомити ревізорам про те, що роботи, зазначені в документах, були виконані, просив сказати, що вона перевіряла вказані роботи. До повноважень ОСОБА_9 не входило складання проєктів договорів, актів та додатків;
- свідка ОСОБА_14 , який, серед іншого, пояснював, що працював в органах прокуратури з 2004 року. Він відповідав за технічний стан, експлуатацію, обслуговування систем водопостачання та водовідведення, газопостачання, теплопостачання і безпосереднє їх обслуговування, повірку, закупівлю та прийняття виконаних робіт. ТОВ «Стік» була залучена ним до виконання робіт з 2013 року, інших фірм до робіт з обслуговування мереж не залучав. ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він» йому невідомі. На його думку, будь-які роботи з обслуговування чи ремонту мереж не могли бути проведені без його відома, бо технічна документація в нього. Щоб у кінці 2015 року залучалися до робіт інші товариства, не чув. Акти виконаних робіт з ремонту мереж не могли бути завізовані без його відома. ОСОБА_10 візувати такі акти не могла. Гіпотетично інші працівники відділу матеріально-технічного забезпечення могли б подавати рапорти про закупівлю послуг та матеріалів без його відома, залучати інші фірми, але він про те, що такі події мали місце в кінці 2015 року, не чув. Про наявність конфлікту між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 не чув. Актів прийому-передачі виконаних робіт (щодо системи каналізації) за 2015 рік раніше не бачив, йому нічого не відомо стосовно їх виконання, до їх укладення / виконання залучений не був;
- свідка ОСОБА_15 , яка, серед іншого, показала, що у 2015-2016 роках працювала на посаді головного спеціаліста ГПУ. ОСОБА_11 займав посаду начальника управління матеріально-технічного забезпечення ГПУ, ОСОБА_9 - посаду начальника відділу. Її безпосереднім керівником був ОСОБА_11 . До її службових обов?язків входила реєстрація документів та ведення контролю. У 2015-2016 роках реєстрація документів відбувалася через журнали реєстрації (вручну), дата документа проставлялася в день його надходження. Реєстрацію договорів у книгах реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції за 2015 рік проведено через дріб 1, у зв?язку з тим що, можливо, невчасно було надано документи на реєстрацію або вони вже пішли на опрацювання, не пройшовши реєстрацію через журнал вхідної кореспонденції. Також не пам?ятає, чи повідомляли її інші працівники відділу про те, що ОСОБА_9 примушували підписувати документи з неправдивою інформацією. Документи на реєстрацію їй міг приносити будь-хто. Реєстрація документів нею проводилася після підпису (резолюції) керівника. Заднім числом проводила реєстрацію тих документів, які пішли вже в опрацювання, але які забули дати їй на реєстрацію. ОСОБА_9 не мав повноваження контролю за відділом, у якому вона працювала. Реєстрацію документів у журналах проводила через дріб за вказівкою керівництва. Чи давав ОСОБА_9 їй вказівки щодо реєстрації документів у журналах через дріб заднім числом, вона не пам?ятає. На запитання: «Чи виконали б ви вказівку ОСОБА_9 щодо реєстрації документів у журналах через дріб заднім числом? Чи могли б ви внести запис у журнал заднім числом без погодження його безпосереднім керівником ОСОБА_11 .? Чи вносили відомості в журнал у залежності від дати резолюції?», відповіді надати не змогла. Чи реєструвала б документи через дріб, надані ОСОБА_9 із запізненням до пів року, не знає. Чи була зобов?язана за своїми посадовими обов?язками виконувати вказівки керівників відділів, не пам?ятає. Під час реєстрації документів вона виходила із дати резолюції ОСОБА_11 . Чому документ від 10 липня 2015 року зареєстровано через дріб за резолюцією ОСОБА_9 відповісти не може. Показання, які надавала в суді першої інстанції не пам?ятає, але вони були правдивими. На запитання: «Чи виконувала вона вказівки інших осіб, окрім ОСОБА_11 .?», відповіла, що так, напевно;
- свідка ОСОБА_16 , який, серед іншого, давав показання, що він працював на посаді головного спеціаліста з експлуатації будівель та споруд відділу МТЗ і його безпосереднім начальником був ОСОБА_9 . До кола його службових обов'язків входили усі питання, які стосувалися господарських робіт у будівлі ГПУ по вул. Ісаакяна, 17. У 2015 році ніякі роботи працівниками ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він» у цій будівлі не проводилися. Якщо були якісь поломки, то вони ці питання вирішували своїми силами. Без його відома ніякі організації не могли працювати на цьому об'єкті. ОСОБА_9 йому не скаржився, що на нього здійснюється тиск. Коли виконувалися роботи іншими організаціями, то він з його підлеглими їх перевіряли комісійно та розписувалися на актах виконаних робіт. Стверджує, що на ввіреному йому об'єкті у 2015 році проводилися лише роботи з кондиціонування. Каналізацію двічі на рік чистили працівники та робітники прокуратури;
- свідка ОСОБА_11 , який, серед іншого, показав, що працював начальником управління МТЗ ГПУ з травня 2015 року по 04 липня 2016 року. У його підпорядкуванні працював ОСОБА_9 . Про необхідність проведення ремонтних робіт ОСОБА_9 зазначав у рапортах, які він візував. Завжди підписував їх у той період, коли розглядав, а коли вони реєструвалися, він не знає, бо отримував їх без реєстрації. Не може пояснити, чому рапорти щодо цих договорів і робіт реєструвалися під номером з дробом. Він підписав акти виконаних робіт ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він», бо на них були візи відповідальних осіб: фінансистів, юристів, інших відповідальних працівників. Інші працівники, у тому числі ОСОБА_9 , працювали давно, тому він їм довіряв і фактично вірив тій інформації, яка йому надавалася. Підписи осіб, які візували документ, свідчили про виконану роботу. Підстав піддавати сумніву інформацію у проєктах документів у нього не було. Під час роботи як начальник управління ні на кого тиск не здійснював, нікому незаконних вказівок не давав. Відповідальні працівники (хто саме, не пам'ятає) готовили проєкти договорів, він їх дивився, але хто заносив на підпис їх заступнику прокурора, не знає, можливо і ОСОБА_9 . Хто складав акти виконаних робіт він не знає. Вважає, що віза ОСОБА_9 на акті виконаних робіт, свідчить саме про його відповідальність за внесену інформацію. Його ж резолюція на рапорті ОСОБА_9 , де зазначено, що товариство раніше виконувало роботи, а тому з ним слід укласти договір, (навпаки) свідчить лише про те, що він з такою інформацією ознайомився. Протягом усієї діяльності до ОСОБА_9 не було жодних претензій. Він виконував роботу своєчасно. Зауважень не було. Заперечує, що обіцяв ОСОБА_9 , що роботи за цими договорами будуть виконані після Нового року;
Також судом апеляційної інстанції були допитані свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_13 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .
Крім того, суд апеляційної інстанції безпосередньо дослідив надані сторонами письмові докази, зокрема:
- акт фінансового аудиту ГПУ від 16 серпня 2016 року № 02-10/24 «ос», з якого вбачалося, що ГПУ протягом 2015 року - І півріччя 2016 року поділила на частини закупівлю окремих товарів та послуг, вартість яких у сукупності дорівнювала або перевищувала 200 000 грн;
- протоколи огляду службових приміщень ГПУ від 18, 19, 22, 23, 25 травня 2017 року, в ході яких було встановлено фактичну довжину та кількість інженерних мереж і комунікацій у приміщеннях ГПУ на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ;
- довідку від 26 травня 2017 року провідного державного фінансового інспектора Державної аудиторської служби України, щодо обстежень адміністративних приміщень ГПУ за наведеними вище адресами, у якій зафіксовано фактичну довжину та кількість інженерних мереж та комунікацій у них;
- рапорти від 11 вересня 2015 року, 26 серпня 2015 року, 15 червня 2015 року, 29 травня 2015 року, 08 червня 2015 року, 02 липня 2015 року, 24 липня 2015 року, 03 червня 2015 року, 05 серпня 2015 року, підписані начальником відділу експлуатації будівель і споруд та соціального забезпечення ОСОБА_9 (далі - начальник відділу ОСОБА_9 ) на ім'я начальника управління матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_11 (далі - начальник управління ОСОБА_11 ) про необхідність укладення договорів, а саме про надання послуг з технічного обслуговування систем: внутрішньої каналізації; зовнішнього водопроводу та зовнішньої каналізації; водопостачання і водовідведення; трубопроводів центрального опалення; електромереж; внутрішнього протипожежного водопроводу; електромереж (випробування та аналіз технічного стану систем); внутрішніх каналізаційних мереж і водовідведення (протравлювання внутрішніх поверхонь труб), які мали здійснюватися в адміністративних будівлях ГПУ;
- листи від 11 вересня 2015 року № 13/2-443/1 вих. 15, 28 серпня 2015 року № 13/2-405/1вих.15, 16 червня 2015 року № 13/2-298/1вих.15, 04 червня 2015 року № 13/2-281/1вих.15, 08 червня 2015 року № 13/2-285/1вих.15, 16 червня 2015 року № 13/2-297/1вих. 5, 07 липня 2015 року № 13/2-324/1вих.15, 05 червня 2015 року № 13/2-283/1вих.15, 07 серпня 2015 року № 13/2-371/1вих.15, підписані начальником відділу ОСОБА_9 , які адресовано директорам ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Укрінжинірінг Він» із пропозиціями надати цінові пропозиції за надання наведених вище послуг;
- листи директорів ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він» щодо надання дозволу на пропуск на територію ГПУ працівників товариств з метою визначення обсягу та вартості надання послуг. Листи зареєстровані 10 червня 2015 року за № 13/2-275вх.15 та № 13/2-373/1вх.15, 10 липня 2015 року за № 13/2-329вх.15 та № 13/2-331/1вх.15 і містять резолюції ОСОБА_9 «Охорона. Дозволити» (датовані днями їх реєстрації);
- листи директорів ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Укрінжинірінг Він», у яких повідомлено ОСОБА_9 про те, що вартість послуг становитиме 199 999,45 грн, 199 579,16 грн, 102 359,44 грн, 95 311,15 грн, 96 018,45 грн, 90 289,65 грн, 103 607,18 грн. Листи зареєстровані 18 вересня 2015 року за №13/2-442вх.15, 06 липня 2015 року за № 13/2-313вх.15, 08 липня 2015 року за №13/2-373вх.15, 21 липня 2015 року за № 13/2-357/1вх.15, 21 липня 2015 року за № 13/2-358/1вх.15, 24 серпня 2015 року (офіційний святковий день в Україні) за № 13/2-396/1вх.15;
- лист директора ТОВ «Арматех Буд», який повідомив, що вартість послуг, у разі укладення договору, становитиме 101 477,81 грн, а також лист про те, що вартість послуг буде в межах до 200 000 грн по кожному виду. Листи зареєстровано від 22 червня 2015 року за № 13/2-295/1вх15 та 02 жовтня 2015 року за № 13/2-464/1вх.15;
- лист директора ТОВ «Укрінжинірінг Він» ОСОБА_29 , який повідомив, що вартість з надання послуг складатиме 97 810,00 грн, а також лист із пропозицією збільшити вартість послуг (з технічного обслуговування систем електромереж (випробування та аналіз технічного стану систем) в межах до 200 000 грн. Листи зареєстровано 12 червня 2015 року за № 13/2-277/1вх.15 та 09 жовтня 2015 року за № 13/2-473/1вх.15;
- рапорти від 15 жовтня 2015 року, 09 липня 2015 року, 10 липня 2015 року, 24 червня 2015 року, 23 липня 2015 року, 16 червня 2015 року (підписані начальником відділу ОСОБА_9 на ім'я начальника управління ОСОБА_11 ) про опрацювання цінових пропозицій різних товариств, куди входили й ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Укрінжинірінг Він» та визнання пропозицій останніх найбільш економічно вигідними;
- рапорти від 18 вересня 2015 року, 24 липня 2015 року, 25 серпня 2015 року (підписані начальником відділу ОСОБА_9 на ім'я начальника управління ОСОБА_11 ) про опрацювання цінових пропозицій різних товариств, куди входили й ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Укрінжинірінг Він», та визнання пропозицій останніх найбільш економічно вигідними. При цьому в цих листах також зазначено, що вказані товариства продовжують надавати відповідні послуги та будь-яких зауважень і недоліків під час надання послуг не виявлено, всі роботи виконуються швидко та якісно, зв'язку із цим відділом буде забезпечено підготовку всіх необхідних документів, у тому числі проєкту угоди, для укладення договору про надання послуг;
- листи від 17 жовтня 2015 року № 13/2-5/2/1вих.15, 30 вересня 2015 року № 13/2-480/1вих.15, 20 липня 2015 року № 13/2-347/1вих.15, 13 липня 2015 року № 13/2-330/1вих.15, 27 липня 2015 року № 13/2-359/1вих.15, 29 липня 2015 року № 13/2-362/1вих.15, 22 червня 2015 року № 13/2-307/1вих.15, 26 серпня 2015 року № 13/2-394/1вих.15, підписані першим заступником Генерального прокурора України ОСОБА_30 (або першим заступником Генерального прокурора України ОСОБА_31 ) на ім'я директорів ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» та ТОВ «Укрінжинірінг Він» із пропозицією укласти договори про надання відповідних послуг (які наведені вище);
- листи директорів ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд» і ТОВ «Укрінжинірінг Він» про прийняття зазначених пропозицій ГПУ та зобов'язання укласти відповідні договори про надання вказаних вище послуг з технічного обслуговування адміністративних будівель ГПУ із проханням надання дозволу на пропуск на території адміністративних будівель ГПУ працівників товариств. Листи містять резолюції ОСОБА_9 «Охорона. Дозволити» від 03 серпня 2015 року, 31 липня 2015 року, 30 червня 2015 року, 01 липня 2015 року, 01 вересня 2015 року;
- договори від 21 грудня 2015 року з додатками, укладені між ГПУ та ТОВ «Арматех Буд» за № 02-11/15 (на суму 199 887,85 грн),№ 06-11/15 (на суму 199 875,37 грн), № 10-11/15 (на суму 199 994,51 грн) про надання послуг з технічного обслуговування та промивання системи опалення в адміністративних будівлях ГПУ;
- акти приймання виконаних будівельних робіт за 2015 рік до договорів від 21 грудня 2015 року № 02-11/15, 06-11/15, 10-11/15. Акти підписані 24 грудня 2015 року замовником - ОСОБА_11 та виконавцем - директором ТОВ «Арматех Буд» ОСОБА_32 , містили на останньому аркуші внизу підписи та відмітку Державної казначейської служби України про реєстрацію та взяття на облік за від 29 грудня 2015 року № 21;
- рапорти від 24 грудня 2015 року, підписані начальником відділу ОСОБА_9 , на ім'я начальника управління ОСОБА_11 щодо надання дозволу на оплату рахунків № 3, 4, 5 на суми 199 887,85 грн, 199 994,51 грн, 199 875,37 грн за технічне обслуговування та промивання системи опалення в адміністративних будівлях ГПУ. Рапорти містили резолюції ОСОБА_11 «Згоден» від 24 грудня 2015 року, зареєстровані 24 грудня 2015 року за № 18-1674вх-15, 18-1668вх-15, 18-1676вх.-15;
- платіжні доручення від 28 грудня 2015 року за № 3886, 3887, 3880, відповідно до яких Держказначейською службою України на рахунок ТОВ «Арматех Буд» перераховано 199 887,85 грн, 199 994,51 грн, 199 875,37 грн як оплату за послуги технічного обслуговування та промивання системи опалення, за рахунками від 24 грудня 2015 року № 3, 4, 5. Містили відмітки Державної казначейської служби України «оплачено 30 грудня 2015 року»;
- договори від 21 грудня 2015 року з додатками, укладені між ГПУ та ТОВ «Будконсалт Плюс» за № 107 (про надання послуг з технічного обслуговування системи внутрішньої каналізації у приміщеннях адміністративних будівель ГПУ на суму 199 999,45 грн), № 108 (про надання послуг з технічного обслуговування систем зовнішнього і протипожежного водопроводу, зовнішньої каналізації, зливової та дворової каналізації у приміщенні адміністративної будівлі ГПУ на суму 199 579,16 грн), № 109 (про надання послуг з технічного обслуговування систем водопостачання та водовідведення в адміністративних будівлях ГПУ на суму 199 877,04 грн);
- акти приймання виконаних будівельних робіт за 2015 рік до договорів від 21 грудня 2015 року № 107, 108, 109. Акти підписані 24 грудня 2015 року замовником - ОСОБА_11 та виконавцем - директором ТОВ «Будконсалт Плюс» ОСОБА_33 . Містять на останньому аркуші внизу підписи та відмітку Державної казначейської служби України про реєстрацію і взяття на облік за від 29 грудня 2015 року № 21;
- рапорти від 24 грудня 2015 року, підписані начальником відділу ОСОБА_9 , на ім'я начальника управління ОСОБА_11 щодо надання дозволу на оплату рахунків № 7, 8, 9 на суми 199 999,45 грн (за технічне обслуговування системи внутрішньої каналізації в адміністративних будівлях ГПУ), 199 579,16 грн (за технічне обслуговування систем зовнішнього і протипожежного водопроводу, зовнішньої каналізації, зливової та дворової каналізації), 199 877,04 грн (за технічне обслуговування систем водопостачання та водовідведення в адміністративних будівлях). Рапорти містили резолюції ОСОБА_11 «Згоден» від 24 грудня 2015 року, зареєстровані 24 грудня 2015 року за № 18-1671вх.15, 18-1670вх.15, 18-1677вх.15.
- платіжні доручення від 28 грудня 2015 року за № 3881, 3882, 3888, відповідно до яких Держказначейською службою України на рахунок ТОВ «Будконсалт Плюс» перераховано 199 999,45 грн (призначення платежу - оплата за послуги технічного обслуговування системи внутрішньої каналізації, рахунок № 7), 199 579,16 грн (призначення платежу: оплата за послуги технічного обслуговування систем зовнішнього та протипожежного водопроводу, рахунок № 8), 199 877,04 грн (призначення платежу: оплата за послуги технічного обслуговування систем водопостачання та водовідведення, рахунок № 9), які містили відмітки Державної казначейської служби України «оплачено 30 грудня 2015 року»;
- договори від 21 грудня 2015 року з додатками, укладені між ГПУ та ТОВ «Укрінжинірінг Він» за № 21/11 (про надання послуг з технічних випробувань й аналізу технічного стану електромереж та електрообладнання в адміністративній будівлі ГПУ на суму 199 898,34 грн), № 23/11 (про надання послуг з технічного обслуговування систем внутрішнього водопроводу в адміністративній будівлі ГПУ на суму 199 947,13 грн), № 24/11 (про надання послуг з промивання внутрішніх каналізаційних мереж і системи водовідведення в адміністративних будівлях ГПУ на суму 199 833,16 грн);
- акти приймання виконаних будівельних робіт за 2015 рік до договорів від 21 грудня 2015 року за № 21/11, 23/11, 24/11. Акти підписані 24 грудня 2015 року замовником - ОСОБА_11 та виконавцем - директором ТОВ «Укрінжинірінг Він» ОСОБА_29 , які містили на останньому аркуші внизу підписи і відмітку Державної казначейської служби України про реєстрацію та взяття на облік за № 21 від 29 грудня 2015 року;
- рапорти від 24 грудня 2015 року, підписані начальником відділу ОСОБА_9 , на ім'я начальника управління ОСОБА_11 щодо надання дозволу на оплату рахунків № 13, 14, 15 на суми 199 898,34 грн (за послуги з технічних випробувань й аналізу технічного стану електромереж та електрообладнання в адміністративній будівлі ГПУ), 199 947,13 грн (за послуги з технічного обслуговування систем внутрішнього протипожежного водопроводу в адміністративній будівлі ГПУ), 199 833,16 грн (за послуги з промивання внутрішніх каналізаційних мереж і системи водовідведення в адміністративних будівлях). Рапорти містять резолюції ОСОБА_11 «Згоден» від 24 грудня 2015 року, зареєстровані 24 грудня 2015 року за № 18-1675вх.15, 18-1669вх.15, 18-1673вх.15;
- платіжні доручення від 28 грудня 2015 року за № 3884, 3883, 3885 відповідно до яких Держказначейською службою України на рахунок ТОВ «Укрінжинірінг Він» перераховано 199 898,34 грн (призначення платежу: оплата за послуги з технічних випробувань й аналізу технічного стану електромереж, рахунок № 13), 199 947,13 грн (призначення платежу: оплата за послуги з технічного обслуговування систем внутрішнього протипожежного водопроводу, рахунок № 14), 199 833,16 грн (призначення платежу: оплата за послуги з промивання внутрішніх каналізаційних мереж і системи водовідведення, рахунок № 15). Містять відмітки Державної казначейської служби України «оплачено 30 грудня 2015 року»;
- лист від 27 травня 2020 року № 34/1/2-171вих.20 начальника Департаменту логістики, ресурсного та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора про реєстрацію рапортів та листів ОСОБА_9 у книгах обліку управління матеріально-технічного забезпечення за 2015 рік;
- висновки експертів (сектору технічного дослідження документів, почеркознавчих досліджень та обліків відділу технічного дослідження документів, досліджень у сфері інтелектуальної власності, почеркознавчих досліджень та обліків) від 26 жовтня 2016 року № 252, 253 від 27 жовтня 2016 року № 254 про те, що підписи на договорах, укладених між ГПУ та ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Укрінжинірінг Він», виконані не директорами вказаних товариств, а іншими особами;
- висновок експерта від 05 травня 2017 року № 19/13-2/61-СЕ/17;
- висновок судово-технічної експертизи від 28 лютого 2020 року № 3722/20-33/5036-5044/20-33 про те, що надані на дослідження документи виконані за допомогою одного і того ж знакосинтезуючого пристрою, але не з того, на якому надруковані тексти. Відповідні тексти документів виконані на різних знакосинтезуючих пристроях, а отже в різні друкуючі цикли, тобто неодночасно;
- лист директора ТОВ «СТІК» від 11 вересня 2017 року № 18 про те, що протягом 2014-2017 років, у період складання рапорту начальника відділу ОСОБА_9 від 18 вересня 2015 року на ім'я начальника управління ОСОБА_11 , ТОВ «СТІК» надавало послуги ГПУ в частині прочищення зовнішніх каналізаційних мереж, а також прочищення внутрішньої каналізаційної мережі;
- акт приймання-передачі виконаних робіт від 24 грудня 2015 року № 67 щодо виконання ТОВ «СТІК» робіт, які пов'язані з прочисткою внутрішньодомової каналізаційної мережі;
- копію договору про обслуговування зовнішніх мереж (водопровідних та/або каналізаційних) від 16 березня 2015 року № Ч026/15, відповідно до якого ТОВ «Водоканал-сервіс» взяв на себе зобов'язання здійснювати технічне обслуговування зовнішніх мереж (водопровідних та/або каналізаційних), які належать ГПУ (перебувають в оперативному управлінні чи господарському відданні);
- копію посадової інструкції начальника відділу ОСОБА_9 , відповідно до якої він уповноважений брати участь у підготовці проєктів організаційно-розпорядчих документів із питань, що належать до компетенції відділу, в організації та проведенні державних закупівель у галузі будівництва. З посадовою інструкцією ознайомлений 20 жовтня 2015 року;
- копію Положення про Головне управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України, яке затверджено наказом Генерального прокурора України від 26 грудня 2014 року № 155;
- копію Положення про управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури України, яке затверджено наказом Генерального прокурора України від 18 червня 2015 року № 88;
- протокол за результатами проведення НСРД у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 24 квітня 2017 року, яким зафіксовано розмови між ОСОБА_9 та ОСОБА_18 , ОСОБА_34 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 ;
- протокол за результатами проведення НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю стосовно ОСОБА_9 від 22 грудня 2016 року, яким зафіксовано зустріч та розмову між ОСОБА_18 і ОСОБА_9 ;
- протокол за результатами проведення НСРД у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 22 грудня 2017 року, яким зафіксовано розмови між ОСОБА_9 та ОСОБА_18 , ОСОБА_35 ;
- протокол огляду від 06 лютого 2017 року дисків, на яких зафіксовані розмови між ОСОБА_9 та ОСОБА_18 , ОСОБА_36 , адвокатом ОСОБА_37 , ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_23 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_16 , ОСОБА_42 , ОСОБА_35 , ОСОБА_10 , ОСОБА_43 ;
- протокол за результатами проведення НСРД у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 24 квітня 2017 року, яким зафіксовано розмови між ОСОБА_11 та ОСОБА_44 , ОСОБА_25 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 ;
- протокол за результатами проведення НСРД у виді аудіоконтролю стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 від 20 червня 2017 року, яким зафіксовано зустріч і розмову між ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_34 ;
- протокол за результатами проведення НСРД у виді спостереження за особою ОСОБА_9 та ОСОБА_11 від 20 червня 2017 року;
- книгу обліку вихідної кореспонденції за 2015 рік та книгу обліку внутрішніх документів за 2015 рік щодо реєстрації рапортів та листів ОСОБА_9 ,
й інші докази, наведені в оскаржуваній ухвалі.
Посилаючись на зазначену вище доказову базу, суд апеляційної інстанції дійшов переконання щодо обґрунтованості висновків суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У касаційній скарзі прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- не навів мотивів своїх висновків у частині залишення поза увагою змісту листів державних органів (ДФС, ДСНС, Поліції охорони), які повністю підтверджували відсутність реальної діяльності контрагентів і доводили, що договори були укладені для створення фіктивної видимості виконання робіт;
- не оцінив показань свідків сторони обвинувачення, які підтвердили, що працівники товариств не з'являлися на об'єктах, де мали надаватися послуги, а роботи, зазначені в договорах, фактично не виконувалися.
Аналізуючи зміст оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла переконання, що суд апеляційної інстанції вказані вище докази (на які прокурор звертав увагу і в апеляційній скарзі) належним чином не оцінив, оскільки обмежився лише викладенням показань свідків, а зазначені письмові докази сторони обвинувачення взагалі проігнорував, фактично обґрунтувавши своє рішення лише посиланням на зміст договорів про надання послуг, актів приймання виконаних робіт за цими договорами та платіжних доручень ГПУ про перерахування на рахунки товариств грошових коштів.
За таких обставин доводи касаційної скарги сторони обвинувачення в цій частині, а також твердження прокурора про те, що суд апеляційної інстанції порушив положення ст. 94 КПК України, оскільки не надав оцінки сукупності наявних у справі доказів, на думку Верховного Суду, в цілому є переконливими.
Разом з тим у касаційній скарзі прокурор наголошує, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував свого рішення в частині визнання неналежними доказами протоколів НСРД від 22 грудня 2016 року, 24 квітня та 20 червня 2017 року і протоколу огляду від 06 лютого 2017 року, зміст яких, на думку сторони обвинувачення, підтверджує усвідомлення ОСОБА_9 факту фіктивності підприємств, примушування ним ОСОБА_10 щодо підробки нею дефектних актів та інших документів, а також вплив на результати ревізії та свідків, які допитувалися під час досудового розслідування.
Як видно з ухвали, суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з аргументами прокурора щодо доведеності вини ОСОБА_9 , серед іншого, зауважив, що надані стороною обвинувачення письмові докази (а саме протоколи НСРД і протокол огляду від 06 лютого 2017 року), є неналежними та не спростовують обставин, установлених під час апеляційного розгляду.
Однак такі висновки суду апеляційної інстанції не знайшли належного обґрунтування в оскаржуваному судовому рішенні, ба більше, апеляційний суд взагалі не навів будь-яких мотивів своєї позиції в цій частині, а тому зазначені вище доводи прокурора є переконливими.
Також Верховний Суд бере до уваги твердження прокурора про те, що суд апеляційної інстанції проігнорував доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо необґрунтованості вироку місцевого суду в частині недопустимості як доказу висновку експерта від 05 травня 2017 року № 19/13-2/61-СЕ/17, оскільки у своїй ухвалі апеляційний суд не зазначив жодних підстав, з яких визнав апеляційну скаргу в цій частині необґрунтованою.
Крім того, що стосується тверджень у касаційній скарзі прокурора про хибність позиції суду апеляційної інстанції щодо відсутності доказів причинно-наслідкового зв'?язку між діями обвинуваченого та наслідками, а також про відсутність доказів того, що обвинувачений, згідно з посадовими обов'язками, був відповідальним за погодження ним проєктів договорів та актів виконаних робіт (що виключає його причетність до злочину як виконавця), то колегія суддів зауважує таке.
Постановою Верховного Суду від 08 липня 2024 року у справі № 761/32259/16-к (провадження № 51-7781 км 23) визначено, що, перед тим як перейти до аналізу елементів складу службового зловживання, має бути вирішено питання, чи становили інкриміновані особі дії або бездіяльність порушення законодавства. Для цього необхідно детально дослідити регулювання відповідної сфери діяльності, у тому числі визначення повноважень відповідної службової особи, умови їх використання та межі розсуду, правила і процедури прийняття рішень і здійснення діяльності, а також встановлене законодавством розмежування повноважень між органами державної влади та/або місцевого самоврядування, правила і процедури взаємодії між різними суб'єктами, дотичними до діяльності.
Разом з тим відповідно до постанови Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 367/1803/21 (провадження № 51-4109 км 24) зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.
При цьому для кваліфікації злочину за ст. 364 КК України необхідно встановити характер, зміст і обсяг повноважень, а також коло службових обов'язків, які визначають компетенцію службової особи.
Як видно з оскаржуваної ухвали, мотивуючи своє рішення про відсутність у діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК Україниу зв'язку із тим, що органом досудового розслідування не надано доказів причинно-наслідкового зв'язку між діяннями обвинуваченого та наслідками, які настали, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст наявних у справі договорів, укладених між ГПУ і ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Укрінжинірінг Він», про надання зазначених у них послуг, актів приймання виконаних робіт за вказаними договорами та платіжних доручень ГПУ про перерахування на рахунки товариств грошових коштів, зауважив про відсутність доказів того, що підписання договорів й актів виконаних робіт, які були підставою для незаконної виплати коштів вчинялися безпосередньо ОСОБА_9 , а візування останнім проєктів договорів з додатками без підписання їх іншими уповноваженими посадовими чи службовими особами, а також без підписання іншими уповноваженими посадовими чи службовими особами актів прийняття виконаних робіт не викликало б з неминучістю настання тяжких наслідків.
З огляду на доводи касаційної скарги прокурора (які в цілому аналогічні доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення) про те, що:
- ОСОБА_9 своїми рапортами як службова особа ініціював проведення ремонтних робіт і рекомендував ТОВ «Будконсалт Плюс», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Укрінжинірінг Він», вказуючи неправдиві відомості щодо проведення ними певних робіт у приміщеннях ГПУ;
- згідно з показаннями свідка ОСОБА_10 , обвинувачений як службова особа наполягав, щоб вона підписала (завізувала) проєкти договорів та відповідні акти;
- усі документи, що стосувалися закупівлі послуг у зазначених товариств (рапорти та листи), зареєстровані в журналах обліку кореспонденції через /1, тобто зареєстровані заднім числом з метою узаконення договорів;
- свідок ОСОБА_11 під час допиту підтвердив, що документи щодо договорів з фіктивними товариствами ОСОБА_9 як службова особа приносив йому на підпис особисто;
- обвинувачений ініціював укладення договорів з фіктивними підприємствами та потім візував договори й акти виконаних робіт (які містили завідомо неправдиву інформацію), що наслідком давало їм офіційного характеру та створювало враження в керівництва ГПУ про їх правдивість;
- ОСОБА_9 ініціював своїми рапортами як службова особа необхідність здійснення оплати за договорами, усвідомлюючи, що фактично роботи не виконувалися;
- нездійснення ОСОБА_9 дій, спрямованих на реалізацію хоча б одного із наведених вище етапів, незаконне списання коштів не відбулося б,
а також беручи до уваги зміст оскаржуваного судового рішення і зазначену вище практику суду касаційної інстанції, Верховний Суд уважає переконливими твердження в касаційній скарзі прокурора щодо хибності наведених висновків суду апеляційної інстанції (у частині правової оцінки обставин справи).
За таких обставин колегія суддів висновує, що суд апеляційної інстанції, мотивуючи свою позицію щодо відсутності в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та приймаючи рішення щодо перекваліфікації дій останнього на ч. 1 ст. 396 КК України, не врахував практики Верховного Суду, викладеної в зазначених вище постановах, а свого рішення, з огляду на вказані вище доводи прокурора (які в цілому були наведені і в апеляційній скарзі), належним чином не обґрунтував, внаслідок чого дійшов передчасних висновків у цій частині.
Крім того, постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність у справі доказів того, що на час інкримінованих ОСОБА_9 дій останній мав посадові обов'язки і був відповідальним за погодження ним проєктів договорів та актів виконаних робіт, а наявний у справі лист Офісу Генерального прокурора від 27 травня 2020 року № 34/1/2-171вих.20, який містить посилання на зміст Інструкції з діловодства в органах прокуратури, не може бути підставою для покладення таких посадових обов'язків на обвинуваченого, оскільки суду не надано доказів наявності цієї Інструкції.
Водночас, як видно зі змісту оскаржуваного рішення, предметом дослідження суду апеляційної інстанції були:
- належним чином завірена копія посадової інструкції начальника відділу ОСОБА_9 , яка затверджена начальником управління матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_11 21 жовтня 2015 року, відповідно до якої суд установив, що обвинувачений в силу обсягу своїх повноважень брав участь у підготовці проєктів організаційно-розпорядчих документів із питань, що належать до компетенції відділу (п. 2.4), в організації та проведенні державних закупівель у галузі будівництва (п. 2.11). З посадовою інструкцією ознайомлений 20 жовтня 2015 року;
- належним чином завірена копія Положення про Головне управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України, відповідно до якого суд установив, що ОСОБА_9 як начальник відділу був уповноваженим: вносити пропозиції керівництву управління та організовувати розробку перспективних планів капітального будівництва, поточних і капітальних ремонтів; забезпечувати контроль за ходом будівельних та ремонтних робіт, брати участь у прийманні завершених будівництвом об'єктів;
- належним чином завірена копія Положення про управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури України, згідно з яким суд установив, що начальник відділу відповідає: за додержання пожежної безпеки у приміщеннях адміністративних будівель ГПУ, вносить пропозиції щодо затвердження перспективних планів капітального будівництва, поточних та капітальних ремонтів, бере участь у прийманні завершених будівництвом об'єктів (п. 5.4.2);
- лист начальника Департаменту логістики, ресурсного та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора від 27 травня 2020 року № 34/1/2-171вих.20, зі змісту якого апеляційний суд установив, що в Інструкції з діловодства в органах прокуратури поняття «рапорт» використовується як зареєстрований або відповідним чином засвідчений документ, який орган прокуратури створив або одержав у процесі діяльності та має відповідні реквізити, що адресований керівнику прокуратури (структурного підрозділу), його заступникам і підписується прокурорським працівником. Відповідно до підпунктів 9.1.17 та 9.1.18 цієї Інструкції відповідальність за зміст, правильну підготовку та оформлення службових документів покладається на керівників структурних підрозділів і виконавців, які їх готували. Відповідальність за зміст документа, який візується кількома особами, несуть однаковою мірою всі ці особи.
Отже, беручи до уваги доводи касаційної скарги прокурора про те, що:
- згідно з матеріалами справи, після призначення ОСОБА_9 на посаду начальника відділу він ознайомився зі своєю посадовою інструкцією, відповідно до якої, серед іншого, мав розглядати документи, що надходили до відділу, підписувати та візувати службову документацію, вносити пропозиції щодо затвердження планів на капітальне будівництво і ремонти, брати участь у прийманні завершених будівництвом об'єктів та в організації і проведенні державних закупівель у галузі будівництва;
- обвинувачений хоча й не мав права остаточного підпису договорів та актів виконаних робіт, проте його роль у їх погодженні була ключовою, оскільки його візування підтверджувало відповідність цих документів вимогам та ставало підставою для затвердження здійснення фінансових операцій;
- відповідальність ОСОБА_9 за погодження ним відповідних документів передбачена підпунктами 9.1.17, 9.1.18 Інструкції з діловодства в органах прокуратури,
а також з огляду на зміст оскаржуваного судового рішення у цій частині та наведені вище висновки Верховного Суду про ненадання апеляційним судом оцінки наявним у справі доказам у їх сукупності, колегія суддів уважає переконливими твердження в касаційній скарзі прокурора щодо передчасності висновків суду апеляційної інстанції про відсутність доказів того, що обвинувачений, згідно з посадовими обов'язками, був відповідальним за погодження ним проєктів договорів й актів виконаних робіт.
При цьому, надаючи оцінку доводам касаційної скарги сторони обвинувачення в цій частині, Суд вказує, що Інструкція з діловодства в органах прокуратури (на яку сторона обвинувачення звертала увагу у своїй апеляційній скарзі) є у вільному доступі на сайті Верховної Ради та КПК України в такому випадку не передбачає обов'язку прокурора надання цього документа суду, а тому посилання суду апеляційної інстанції на її відсутність у матеріалах справи є передчасними.
Крім того, колегія суддів також зауважує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи виправдувальний вирок місцевого суду за ч. 2 ст. 364 КК України, ухвалений у порядку п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, перекваліфікував дії ОСОБА_9 на ч. 1 ст. 396 КК України, застосував до останнього положення п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України та закрив кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (що не є реабілітуючою обставиною), чим фактично погіршив становище виправданого, постановивши при цьому судове рішення у формі ухвали, а не вироку, як того вимагають положення, передбачені ч. 1 ст. 418, п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України.
Зазначені порушення, на переконання Суду, є істотними, оскільки вони перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне й обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України), що у свою чергу могло призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України), у тому числі в частині висновків щодо кваліфікації дій обвинуваченого.
Разом з тим, ураховуючи наявність указаних порушень, передбачених статтями 412, 413 КПК України, які і є підставами для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, Верховний Суд не вбачає підстав для перевірки доводів касаційної скарги прокурора в іншій частині.
Отже, колегія суддів уважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК України).
Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції, використовуючи всі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, повинен усунути встановлені Судом недоліки та постановити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.
Керуючись статтями 412, 413, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3