11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 296/9411/23
провадження № 61-14977ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 24 лютого 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив станом на 12 травня 2024 року стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в сумі 947 408,50 грн, а також у відшкодування моральної шкоди - 83 485,49 грн. Всього просив стягнути 1 030 893,99 грн.
2. Заочним рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 24 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, яка станом на 12 травня 2024 року, становить 463 737,97 грн, а також 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, що разом становить 473 797,37 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
3. 24 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 24 лютого 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року.
І. Щодо строку на касаційне оскарження.
4. Аналіз Єдиного державного реєстру свідчить про те, що ОСОБА_1 подає касаційну скаргу вдруге.
5. 13 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подавав касаційну скаргу.
6. Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявникові з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 393 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК) (провадження № 61-13034ск25).
7. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК).
8. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК).
9. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК).
10. Разом зі скаргою подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якому заявник посилаючись на незгоду зі змістом оскаржених судових рішень, своєчасним виконанням вимог ухвал Верховного Суду щодо усунення недоліків касаційної скарги та дотримання розумних строків на подання касаційної скарги, обставини, зумовлені воєнним станом в Україні, просить поновити строк на касаційної скарги.
11. Разом з тим, об'єктивних причин, які перешкоджали ОСОБА_1 своєчасно усунути недоліки касаційної скарги, протягом строку на касаційне оскарження, а саме коректно визначити підстави на касаційне оскарження оскаржених судових рішень попередніх інстанцій, заявник не наводить. Незгода зі змістом оскаржених судових рішень, не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, які набрали законної сили.
12. 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 отримав через підсистему «Електронний суд» ухвалу про повернення касаційної скарги, а подав скаргу лише 24 листопада 2025 року. При цьому, заявник не наводить поважних причин, які унеможливлювали заявнику звертатися до суду впродовж розумного строку.
13. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
14. Учасник судового процесу зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
15. У разі подання клопотання про поновлення пропущеного строку заявник повинен одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
16. Згідно з абзацом першим частини третьої статті 393 ЦПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу після спливу строків, визначених у статті 390 ЦПК, має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
17. Щодо врахування ситуації, яка склалась в країни, часті відключення електроенергії, збої інтернету, а також часті повітряні тривоги, слід зазначити таке.
18. У зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжено й триває досі.
19. Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, провадження № 11-107заі22.
20. Отже, обставини викладені у заяві про поновлення строку є неповажними, тому особі, яка подала касаційну скаргу необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії або навести інші підстави з відповідними доказами.
ІІ. Щодо сплати судового збору.
21. До касаційної скарги додаються також докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК).
22. За змістом підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон від 08 липня 2011 року № 3674-VI) ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
23. Згідно зі статтею 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01 січня 2023 року становив 2 684,00 грн.
24. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми.
25. ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь 1 030 893,99 грн, тому за подання касаційної скарги мав сплатити 20 617,88 грн (1 030 893,99 грн * 1 % * 200%).
26. Також, у касаційній скарзі міститься клопотання про звільнення, від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
27. Клопотання мотивовано тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
28. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
29. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (частина перша статті 8 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI).
30. Згідно із частиною другою статті 8 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
31. За змістом наведених приписів, зокрема, підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що саме її загальний майновий стан, а не одне із можливих джерел доходів перешкоджав або перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі.
32. У Законі від 08 липня 2011 року № 3674-VI немає чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному випадку суд установлює можливість звільнити особу від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити чи розстрочити сплату на підставі поданих доказів саме щодо майнового стану такої особи. Оцінюючи останній, суд має встановити наявність у такої особи доходу (заробітної плати, стипендії, пенсії тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища тощо.
33. Крім того, за змістом статті 8 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI звільнення від сплати судового збору, як і зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення такої сплати особам, які не зазначені у статті 5 цього Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
34. Верховний Суд зауважує, що обов'язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний майновий стан особи для звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, покладається саме на особу, яка звертається з відповідним клопотанням. Такими доказами можуть бути, наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
35. До вказаного клопотання позивач додав: копії паспорта, пенсійного посвідчення, виписку по картці АТ КБ «ПриватБанк» за період з 16 травня 2014 року по 01 червня 2025 року, довідки про доходи, видані Житомирський об'єднаним управлінням ПФУ в Житомирській області з січня 2020 року по лютий 2025 року, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, індивідуальні відомості про страховий стаж позивача.
36. Відомості надані позивачем про розмір своїх доходів не свідчать, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік.
37. Позивач, окрім відомостей, не підтверджує відсутність у нього, крім зазначеного, іншого доходу, заощаджень (банківські документи про відсутність на рахунку коштів), права власності на транспортні засоби, тощо.
38. Наведені доводи та надані на їх підтвердження докази не можна визнати такими, що належно характеризують саме майновий стан позивача і зумовлюють необхідність задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Тому у його задоволенні слід відмовити.
39. Відмова у задоволенні цього клопотання не є перешкодою для подання за належного обґрунтування іншого клопотання про звільнення, відстрочення, розстрочення або зменшення розміру судового збору.
40. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).
41. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
ІІІ. Щодо підстав касаційного оскарження.
42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
43. У відповідності до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
44. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
45. Тлумачення вказаних норм ЦПК дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК, на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, має бути в касаційній скарзі мотивовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
46. Необхідність відступу від усталених висновків, може зумовлювати, зокрема: наявність фундаментальної помилки в правозастосуванні чи наявність висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року в справі № 671/22/19 (провадження № 61-9511сво19)).
47. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
48. Аналіз касаційної скарги свідчить про те, що позивач описує фактичні обставини справи, незгоду з оцінкою доказів та зі змістом оскаржених судових рішень, формально посилається на всі пункти частини другої статті 389 ЦПК.
49. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК).
50. Разом з цим, саме не виконання вимог ЦПК при поданні касаційної скарги стало підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, тому позивач при поданні вдруге касаційної скарги, мав коректно визначити підстави касаційного оскарження, без формального опису фактичних обставин справи.
ІV. Недоліки, які необхідно усунути
51. Таким чином недоліки касаційної скарги заявником мають бути усунені шляхом подання до Верховного Суду:
1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якому навести поважні підстави пропуску такого строку та надати докази на їх підтвердження;
2) уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК, з урахуванням роз'яснень, викладених в цій ухвалі та уточненням прохальної частини касаційної скарги;
3) документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
52. Позивач має додати до уточненої касаційної скарги її копії та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
53. За змістом частини другої статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
54. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК).
55. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК, Суд
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 24 лютого 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року у цивільній справі
№ 296/9411/23 залишити без руху.
3. Запропонувати ОСОБА_1 в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 Цивільного процесуального кодексу України шляхом усунення вищевказаних недоліків.
4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала, або буде відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя П. І. Пархоменко