11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 461/4844/19
провадження № 61-15130ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гомзяк Ігор Андрійович, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила визнати удаваним договір позики грошових коштів від 19 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сліпеньким Л. Р., зареєстрований в реєстрі за № 2173 від 19 серпня 2016 року.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року залишено без змін.
01 грудня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гомзяк І. А., через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гомзяк І. А., просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, посилаючись на те, що вона не була присутня при оголошенні оскаржуваної постанови апеляційного суду 23 серпня 2022 року, розгляд відбувався у письмовому провадженні. Копія повного тексту постанови на адресу заявниці судом не надсилалась та вручена не була. З повним текстом оскаржуваної постанови представник заявниці ознайомився та отримав його копію лише 30 жовтня 2025 року під час ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду першої інстанції, на підтвердження чого надано копію клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення від 22 жовтня 2025 року, яке містить розписку Гомзяка І. А. про ознайомлення 30 жовтня 2025 року.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).
Частиною третьою статті 394 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень 25 серпня 2022 року забезпечено надання загального доступу до повного тексту постанови Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року. ОСОБА_1 є позивачкою у цій справі та подавала апеляційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року, апеляційне провадження відкрито 09 серпня 2021 року.
З касаційною скаргою заявниця звернулась лише 01 грудня 2025 року, тобто після спливу більше трьох років з дня складення повного тексту судового рішення і забезпечення надання загального доступу до повного тексту постанови Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і не-переборними обставинами (справа «Рябих проти Росії» від 03 грудня 2003 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є не-обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та ухвалі у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Учасник судового процесу, реалізуючи свої процесуальні права має вчиняти дії з дотриманням процесуальних строків звернення до суду, тобто добросовісно користуватися своїми правами з метою недопущення настання негативних наслідків для такого учасника справи, які зумовлять докладання додаткових зусиль, направлених на поновлення, пропущеного процесуального строку.
Отже ОСОБА_1 , реалізуючи добросовісно свої процесуальні права, мала цікавитися ініційованим нею апеляційним провадженням у справі за її позовом.
Посилання ОСОБА_1 на те, що вона не була присутня при оголошенні оскаржуваної постанови апеляційного суду 23 серпня 2022 року, оскільки розгляд відбувався у письмовому провадженні, Верховний Суд визнає необґрунтованими. Як вбачається з ухвали Львівського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року було призначено до розгляду на 12 год. 00 хв. 26 січня 2022 року, про що повідомлено учасників справи.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2022 року розгляд справи відкладено на 11 год. 00 хв. 02 березня 2022 року, у зв'язку з тим, що від ОСОБА_1 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року розгляд справи відкладено на 11 год. 00 хв. 23 серпня 2022 року у зв'язку з неявкою учасників справи.
Крім того, в матеріалах електронної справи наявна повістка від 13 квітня 2022 року про виклик ОСОБА_1 у судове засідання призначене на 23 серпня 2022 року.
В оскаржуваній постанові Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року зазначено, що розгляд справи проведено у відкритому судовому засідання, а учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Таким чином, розгляд справи апеляційним судом проводився у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, про що ОСОБА_1 було достовірно відомо.
Будучи учасником справи, особою, яка ініціювала провадження у суді апеляційної інстанції та обізнаною про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи, ОСОБА_1 зобов'язана була добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами, зокрема щодо участі у судових засіданнях, отримання тексту судового рішення.
Щодо посилань заявниці на продовження перебігу строку позовної давності під час дії карантину, Верховний Суд зауважує, що поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх процесуальних прав.
Також слід зазначити, що сам факт запровадження в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року не свідчить про наявність підстав для безумовного поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником реальних фактичних обставин, які зумовлені воєнним станом і були перешкодою у вчиненні процесуальних дій.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, провадження № 11-107заі22.
ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження порушення апеляційним судом порядку вручення копії судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, та обставин, що об'єктивно перешкоджали отримати оскаржувану постанову, ознайомитися з її змістом і подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк.
Сплив одного року з дня складення повного тексту судового рішення за відсутності обставин непереборної сили, які могли перешкодити своєчасному поданню касаційної скарги, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою учасника справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гомзяк І. А.,на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року.
Відкриття за спливом значного періоду часу касаційного провадження щодо судового рішення, яке набрало законної сили, може бути визнано порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в таких його елементах як правова визначеність та остаточність судового рішення.
Керуючись частинами першою, третьою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гомзяк Ігор Андрійович, про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гомзяк Ігор Андрійович, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович