10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 161/7185/14-ц
провадження № 61-17585св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач -Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра»,
відповідач -ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Макарою Оксаною Євгеніївною, на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2014 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Карпук А. К., Шевчук Л. Я.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк (ПАТ КБ) «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 13 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком (далі - ВАТ КБ) «Надра», яке змінило організаційно-правову форму на ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 127 508 доларів США з терміном погашення до 13 березня 2033 року зі сплатою 12,99 % річних для придбання у власність нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Факт отримання позичальником кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки від 13 березня 2008 року № 210 на суму 125 500 доларів США, що в еквіваленті становить 633 775 грн.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 13 березня 2008 року, відповідно до умов якого відповідач надав в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості належно не виконав, станом на 01 березня 2014 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становила 244 776,03 долари США, що в еквіваленті 2 444 406,87 грн (з них: заборгованість по тілу кредиту - 126 926,84 доларів США, що в еквіваленті становить 1 267 529,50 грн; заборгованість по відсотках - 92 922,25 доларів США, що в еквіваленті становить 927 949,47 грн; пеня за прострочення сплати кредиту - 12 176,14 доларів США, що в еквіваленті становить 121 594,59 грн, штраф за порушення вимог кредитного договору - 12 750,80 доларів США, що в еквіваленті становить 127 333,31 грн).
Про необхідність погашення чергових платежів та відсотків за користування кредитом відповідач був повідомлений повідомленнями-вимогами про порушення умов кредитного договору з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки від 25 березня 2014 року.
У зв'язку з невиконанням позичальником умов даного кредитного договору банком було подано позовну заяву в Шевченківський районний суд м. Києва про стягнення заборгованості за кредитним договором та заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року у справі № 2-2640/11 позовну заяву банку про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено повністю та стягнуто 1 226 601,10 грн.
Проте, вказане рішення суду боржником виконано не було.
Ураховуючи наведене, ПАТ КБ «Надра» просило суд у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 березня 2008 року № 24-ЖК, укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , у розмірі 244 776,03 доларів США, що в еквіваленті становить 2 444 406,87 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом надання ПАТ КБ «Надра» права продажу з застосуванням процедури продажу, передбаченої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», без згоди ОСОБА_1 , з наданням всіх повноважень продавця (у тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, право подання документів до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції та отримання документів, що стосується реєстрації дублікатів правовстановлюючих документів, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав на нерухоме майно, отримувати дублікат технічного паспорту в бюро технічної інвентаризації, здійснювати нотаріальні дії як продавець), необхідних для здійснення такого продажу, за ціною не нижчою ніж буде встановлена у звіті про проведення незалежної оцінки суб'єкта оціночної діяльності.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2014 року позов банку задоволено.
Ухвалено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 24-ЖК від 13 березня 2008 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра»
та ОСОБА_1 , у розмірі 244 776,03 доларів США, що в еквіваленті становить
2 44 4 406,87 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру
АДРЕСА_1 шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» права продажу
з застосуванням процедури продажу, передбаченої статтею 38 Закону України
«Про іпотеку» без згоди ОСОБА_1 з наданням всіх повноважень продавця
(в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, право подання документів до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції та отримання документів, що стосується реєстрації дублікатів правовстановлюючих документів, здійснення будь-яких платежів
за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав
на нерухоме майно, отримувати дублікат технічного паспорту в бюро технічної інвентаризації, здійснювати нотаріальні дії як продавець), необхідних
для здійснення такого продажу, за ціною не нижчою ніж буде встановлена у звіті про проведення незалежної оцінки суб'єкта оціночної діяльності.
Вирішено питання стягнення судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належно не виконав, тому вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заявленої банком заборгованості є обґрунтованою.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від19 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2014 року залишено без задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Макари О. Є., залишено без задоволення, а заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2014 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
При цьому, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно визначено суму заборгованості за кредитним договором, пославшись, що це спростовується матеріалами справи, зокрема, розрахунком заборгованості, наданим банком, який не спростований відповідачем. Суд додав, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення місцевого суду існували правові позиції про те, що з ухваленням рішення суду про стягнення заборгованості нарахування процентів не припиняється до повного виконання рішення суду. Строк дії договору до 13 березня 2033 року, рішення суду про стягнення заборгованості не виконане, станом на 16 липня 2014 року заборгованість за кредитним договором між позивачем і відповідачем було нараховано відповідно до вимог законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2025 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Макара О. Є., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині визначення розміру загальної заборгованості скасувати та ухвалити нове рішення судове рішення у цій частині, яким встановити розмір заборгованості згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року у справі № 2-2640/11 у розмірі 1 226 601,1 грн.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому відповідно до положень статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної правової оцінки тому, що банк після ухвалення рішення про стягнення повного дострокового розміру заборгованості продовжив нараховувати боржнику відсотки та пеню.
Посилається на судову практику Великої Палати Верховного Суду, яка з'явилася після ухвалення рішення судом першої інстанції, проте існувала на час перегляду справи апеляційним судом.
Також суди не звернули увагу на те, що банк самостійно змінив валюту стягнення заборгованості з долару США на гривню, заявивши відповідні позовні вимоги у справі № 2-2640/11.
Щодо відзиву на касаційну скаргу
Верховний Суд не бере до уваги та залишає без розгляду відзив на касаційну скаргу, поданий до Верховного Суду ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», оскільки вказана особа не була залучена до участі у справі та не заявляє відповідного клопотання перед судом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
14 лютого 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2025 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 24-ЖК, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 127 508 доларів США з терміном погашення до 13 березня 2033 року зі сплатою 12,99 % річних для придбання у власність нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Факт отримання позичальником кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки від 13 березня 2008 року на суму 125 500 доларів США, що в еквіваленті становить 633 775 грн.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 13 березня 2008 року, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Онищук І. П. 13 березня 2008 року № 941.
ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості належно не виконав, станом на 01 березня 2014 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становила 244 776,03 долари США, що в еквіваленті 2 444 406,87 грн (з них: заборгованість по тілу кредиту - 126 926,84 доларів США, що в еквіваленті становить 1 267 529,50 грн; заборгованість по відсотках - 92 922,25 доларів США, що в еквіваленті становить 927 949,47 грн; пеня за прострочення сплати кредиту - 12 176,14 доларів США, що в еквіваленті становить 121 594,59 грн, штраф за порушення вимог кредитного договору - 12 750,80 доларів США, що в еквіваленті становить 127 333,31 грн).
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року у справі № 2-2640/11 позовну заяву банку про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 1 226 601,10 грн кредитної заборгованості задоволено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 04 липня
2018 року у справі № 310/11534/13ц, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 29 червня 2022 року у справі № 201/9754/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Макари О. Є., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після звернення до суду та стягнення судовим рішенням суми заборгованості за кредитом у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року у справі № 2-2640/11 позовну заяву банку про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повного розміру кредитної заборгованості у розмірі 1 226 601,10 грн достроково задоволено, тому кредитор за вказаним договором не мав права продовжувати нараховувати позичальнику відсотки за користування кредитом, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції у цій справі, представник ОСОБА_1 - адвокат Макара О. Є., не погоджувалася виключно з розміром заборгованості, на погашення якої було звернено стягнення на предмет іпотеки, з посиланням на те, що банк після ухвалення рішення про дострокове стягнення повного розміру заборгованості продовжив нараховувати боржнику відсотки та пеню
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав лише те, що розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості, наданим банком, який не спростований відповідачем, а також, що на момент постановлення оскаржуваного рішення суду першої інстанції існували правові позиції про те, що з ухваленням рішення суду про стягнення заборгованості нарахування процентів не припиняється до повного виконання рішення суду.
Проте, такі правові висновки апеляційного суду є безпідставними, оскільки правові висновки суду касаційної інстанції не є законом, який не має зворотної сили в часі, а лише висновками про правильне застосування тієї чи іншої норми права, а тому суд повинен враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду, саме на час розгляду справи таким судом, а не існування тієї, чи іншої судової практики на час виникнення спірних правовідносин.
При цьому, судом апеляційної інстанції не було забезпечено повного та всебічного розгляду справи, не досліджено розмір заборгованості банку, її складових, не перевірено доводів апеляційної скарги про нарахування банком відсотків та пені після дострокового стягнення заборгованості, тощо.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, апеляційний суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не перевірив доводів апеляційної скарги, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи, апеляційному суду також слід звернути увагу на те, що ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», подаючи процесуальні документи у справі, не було залучено до розгляду справи, як правонаступник позивача, про що вказана особа вказувала у цих документах.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Макарою Оксаною Євгеніївною, задовольнити частково.
Постанову Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року скасувати в частині визначення розміру заборгованості, для погашення якої було звернуто стягнення на предмет іпотеки, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк