11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 379/533/25
провадження № 61-14990ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокаткою Чехович Тетяною Геннадіївною, на постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Обставини справи
1. У березні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Дятлов Є. Ю., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції в
м. Києві 22 серпня 2018 року за актовим записом № 1824, та повернути дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».
2. На обґрунтування позовної заяви зазначала, що у сторін життя не склалося, відсутні почуття, на яких ґрунтуються сімейні відносини, подружжя тривалий час фактично не підтримує шлюбно-сімейних стосунків, не спілкується між собою як подружжя, спільного господарства сторони не ведуть, мають роздільний бюджет, різні погляди на сімейні відносини та сімейні обов'язки.
3. Заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області
від 05 червня 2025 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції в м. Києві 22 серпня 2018 року за актовим записом № 1824 - розірвано. Після розірвання шлюбу позивачці змінити прізвище на дошлюбне « ОСОБА_1 ». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
4. Не погоджуючись з рішення суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення в частині змінення прізвища позивачки на дошлюбне та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити « ОСОБА_1 ».
5. Постановою від 23 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дятлова Є. Ю. залишив без задоволення, а заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року у частині вирішення позовних вимог про повернення дошлюбного прізвища - без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
6. 28 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , у інтересах якої діє адвокатка Чехович Т. Г., звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня
2025 року у частині вирішення позовних вимог про повернення дошлюбного прізвища, та просила направити справу на новий розгляд.
7. Як підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначила пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на пункт 4 частини третьої
статті 411 ЦПК України та пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
9. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
10. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої
статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
11. За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
12. Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
13. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи про розірвання шлюбу.
14. Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
15. Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
16. У справі предметом позову є вимоги про розірвання шлюбу, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України є вимогами в малозначній справі.
17. Касаційна скарга містить посилання на підставу, передбачені підпунктами «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення з такою ціною позову можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, а саме: справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Відповідно, Суд повинен оцінити такі доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
18. Щодо доводів про те, що справа має для заявниці виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування.
19. Касаційна скарга не містить переконливих доводів про те, що справа має виняткове значення для заявниці. Посилання у скарзі на те, що зміна прізвища призводить до негативних наслідків, зокрема заміна документів як і громадянки України так і документів, отриманих у Австрійській Республіці, не можуть бути оцінені судом як виняткові обставини, оскільки такі наслідки є типовими та передбачуваними у випадках зміни персональних даних і не виходять за межі звичайних правових та фактичних труднощів, з якими стикається будь-яка особа у подібній ситуації. Заявниця не навела аргументів, які б свідчили про існування у її випадку особливих, унікальних або таких, що істотно відрізняються від загальноприйнятих, обставин, здатних надати справі статус виняткової.
20. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначні справі, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
21. Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про не повідомлення
ОСОБА_1 про розгляд справи, оскільки справа в апеляційному порядку розглянута апеляційним судом саме за її апеляційною скаргою, подану її уповноваженим представником.
22. Наведене узгоджується з висновком, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18, про те, що особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої
статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження.
23. Також є необґрунтованими посилання ОСОБА_1 щодо неповідомлення судом апеляційної інстанції саме її, а не її представника адвоката Дятлова Є. Ю.
24. Верховний Суд звертає увагу заявниці, що частина п'ята
статті 130 ЦПК України встановлює, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
25. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
26. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
27. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
29. З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокаткою Чехович Тетяною Геннадіївною, на постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара