11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 402/551/24
провадження № 61-14769ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кашерною Вітою Василівною, на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року в справі за позовом заступника керівника Голованівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Благовіщенської міської ради, до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та речових прав на неї та повернення земельної ділянки,
У червні 2024 року заступник керівника Голованівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Благовіщенської міської ради, звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:
визнати недійсним накази Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26 квітня 2019 року №11-1880/14-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та № 11-3010/14-19СГ від 24 червня 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;
скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525585200:02:000:5104 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї;
зобов'язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3525585200:02:000:5104 .
Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області
від 17 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, позов задоволено.
Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26 квітня 2019 року №11-1880/14-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-3010/14-19-СГ від 24 червня 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525585200:02:000:5104, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3525585200:02:000:5104.
Вирішено питання про судові витрати.
24 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Кашерна В. В. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, повний текст якої складено
11 листопада 2025 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку, яке мотивовано тим, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції було складено 11 листопада 2025 року, а приєднаний до Електронного суду
12 листопада 2025 року, а тому просить поновити строк на касаційне оскарження.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій
статті 394 цього Кодексу.
Строк на касаційне оскарження судових рішень заявником не пропущено, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту оскаржуваної постанови, тому відсутня процесуальна необхідність у вирішенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не надано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Предметом касаційного оскарження є три вимоги немайнового характеру (визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та речових прав на неї) та майнового характеру (повернення земельної ділянки,площею 2 га із кадастровим номером 3525585200:02:000:5104).
Частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20), майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
У постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 905/105/20 викладено висновок, що судовий збір за подання позовної заяви з вимогами про витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях визначається з урахуванням вартості спірного майна.
Крім того, у постанові від 5 листопада 2024 року у справі № 278/2607/24 (провадження № 61-10697св24) Верховний Суд дійшов висновку, що вимога прокурора про повернення земельної ділянки у комунальну власність Тетерівської об'єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області є майновою.
Отже, розмір судового збору за подання позовної заяви про повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна. Ціна позову визначається на день подання позову і саме з такої ціни позову визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, як подана фізичною особою, судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі
3 028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, заявник за подання касаційної скарги в частині немайнових вимог має сплатити судовий збір у розмірі 14 534 40 грн (3 028,00 грн х 3) х 200 %) х 0,8.
Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову в частині вимог майнового характеру, оскільки неможливо встановити вартість спірної земельної ділянки та перевірку правильності сплати заявником судового збору у розмірі, визначеному законом.
Як наслідок, заявнику необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в частині вимог майнового характеру, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, нормативна грошова оцінка спірного майна, тощо) та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням ціни позову.
Заявником до касаційної скарги додано копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 19 від 24 листопада 2025 року, яка підтверджує сплату судового збору в розмірі 24 224 грн.
Ураховуючи викладене, заявнику у разі несплати судового збору у повному обсязі необхідно доплатити різницю не сплаченого судового збору, з урахуванням визначеного відповідно до вказаних вимог закону розміру судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кашерною Вітою Василівною, на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська