09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 680/352/25
провадження № 61-14909ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ейбатов Заур Мардан Огли, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства та внесення змін до актових записів про народження,
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання батьківства та внесення змін до актових записів про народження дітей, в якому просив суд: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести до актових записів про народження дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні зміни: у графі «Прізвище дитини» змінити з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 »; у графі «Відомості про батька» зазначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.
У вересні 2025 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив: визнати ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; виключити відомості про батька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актових записів № 87, № 88, складених 16 жовтня 2020 року Новоушицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; внести зміни до актових записів № 87, № 88, складених
16 жовтня 2020 року Новоушицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: в графі «Батько» зазначити - ОСОБА_2 ; змінити прізвище дітей з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_6 », а по батькові
з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ».
Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2025 року у прийняти заяви представника ОСОБА_2 - адвоката
Северин Я. В. про зміну предмета позову від 18 вересня 2025 року відмовлено. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 - адвоката
Северин Я. В. про залучення співвідповідача ОСОБА_9 . Відмовлено у клопотанні ОСОБА_2 - адвоката Северин Я. В. про залучення третьої особи Дунаєвецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області до участі у розгляді справи.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції вважав, що подана заява про зміну предмету позову фактично є новим позовом та зазначив, що у зв'язку відсутістю підстав для прийняття заяви про зміну предмета позову та розгляду справи в межах первісних вимог, у суду відсутні підстави для залучення до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_9 . Також, суд не вбачав обставин, які б могли вплинути на права та обов'язки Дунаєвецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області та відмовив
у задоволенні клопотання про залучення його до участі у розгляді справи
в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла адвокат Северин Я. В., задоволено. Ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області
від 19 вересня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
26 листопада 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Ейбатов З. М. огли подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду
від 13 листопада 2025 року у справі № 680/352/25.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, не правильно застосував норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування ухвали Новоушицького районного суду Хмельницької області від 02 липня 2025 року.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого
у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору у відповідності до частини шостої
статті 175 ЦПК України.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета
і підстави позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 657/1024/16-ц зазначено, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 травня 2024 року в справі № 128/285/18, від 03 липня 2024 року в справі № 759/17146/20.
У статті 49 ЦПК України унормовані процесуальні права та обов'язки сторін.
Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/обраних способу/способів захисту порушеного права,
в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу
в межах спірних правовідносин.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач подав заяву про зміну предмету позову, доповнивши її новими обставинами при збереженні первісних обставин, пред'явивши вимоги іншому відповідачеві ОСОБА_9 в межах спірних правовідносин і уточнивши первісний позов, про визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; виключення відомостей про батька ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актових записів № 87, № 88, складених 16 жовтня 2020 року Новоушицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; внесення змін до актових записів № 87, № 88, складених 16 жовтня 2020 року Новоушицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: в графі «батько» зазначити - ОСОБА_2 ; змінити прізвище дітей з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_6 »,
а по батькові з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 657/1024/16-ц викладено висновок, що в разі надходження до суду такої заяви, суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом
у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 21 березня 2025 року у справі № 755/7632/22.
Згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Позивач обґрунтовував подання заяви про зміну предмета позову тим, що на час подання позовної заяви йому не було відомо дані про номери актових записів про народження дітей, дати їх складення та найменування органу, що їх вчинив, проте після витребування таких судом було з'ясовано, що
16 жовтня 2020 року державна реєстрація народження дітей була проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України, однак 14 жовтня 2023 року було внесено зміни до актових записів про народження, у зв'язку із визнанням ОСОБА_9 батьківства відносно дітей, на підставі заяви батьків про визнання батьківства № 215/31.16-61
від 10 жовтня 2023 року.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 враховуючи витребувані судом докази, подаючи заяву про зміну предмету позову, змінив предмет позову шляхом доповнення вимог, заявлених у попередньо поданій позовній заяві, а тому апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у прийнятті заяви про зміну предмета позову та як наслідок не залучив до участі у розгляді справи співвідповідача та третю особу.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду,
є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у зазначеній справі, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року
у справі № 373/2054/16-ц).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але
й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ,
від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду
у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого
2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним,
а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 13, 16, 49, 175, 394 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ейбатов Заур Мардан Огли, на постанову Хмельницького апеляційного суду
від 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства та внесення змін до актових записів про народження.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак