Ухвала
09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 334/1433/25
провадження № 61-15412ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу адвокатського об'єднання «Юрлюкссервіс» на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2025 року у складі судді: Фетісова М. В., та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Гончар М. С., Полякова О. З., у справі за позовом адвокатського об'єднання «Юрлюкссервіс»» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору про надання правової допомоги недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,
У лютому 2025 року адвокатське об'єднання «Юрлюкссервіс» (далі - АО «Юрлюкссервіс») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору про надання правової допомоги недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Позов мотивований тим, що 29 квітня 2024 року між адвокатом Коломоєць І. В. та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги № 2904/2024, який є недійсним, оскільки суперечність інтересам позивача - АО «Юрлюкссервіс», засновником якого являється ОСОБА_1 . При укладанні такого договору остання діяла в умовах конфлікту інтересів. Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, у свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. ОСОБА_1 не мала права укладати договір про надання правової допомоги з ОСОБА_2 , так як їй було відомо про існування конфлікту між інтересами ОСОБА_2 та ТОВ «Керуюча компанія «Партнер-Хаус», оскільки товариство є постійним клієнтом позивача. У зв'язку з недодержанням в момент укладення правочину вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в тому числі, прямої заборони укладати договір з ОСОБА_2 , вказаний договір є нікчемним. Так як укладений між адвокатом Коломоєць І. В. та ОСОБА_2 договір є нікчемним, до нього мають бути застосовані наслідки недійсності правочину.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2024 року у справі № 337/2683/24 стягнуто з ТОВ «Керуюча компанія «Партнер-Хаус» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн. Так як оскаржуваний договір є нікчемним, наслідком його недійсності є поновлення сторін договору у початковому становищі, тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яка може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони. Так як ОСОБА_1 отримала грошові кошти у сумі 20 000 гривень без достатніх правових підстав, вказані кошти підлягають поверненню. Таким чином, ОСОБА_1 зобов'язана повернути зазначені кошти ОСОБА_2
АО «Юрлюкссервіс» просило визнати недійсним договір про надання правової допомоги № 2904/2024 від 29 квітня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину, а саме зобов'язати ОСОБА_1 повернути отримані кошти у розмірі 20 000 грн на підставі договору № 2904/2024 від 29 квітня 2024 року ОСОБА_2 та стягнути судові витрати з відповідача.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року (повне судове рішення складено 07 листопада 2025 року), у задоволені позову АО «Юрлюкссервіс» відмовлено.
08 грудня 2025 року АО «Юрлюкссервіс» через підсистему Електронний суд подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у справі № 822/1479/17 від 21 листопада 2019 року: «законодавством передбачено заборону для адвоката укладати договір про надання правової допомоги у разі конфлікту інтересів та виконувати договір про надання правової допомоги в разі, якщо це може призвести до розголошення адвокатської таємниці; при цьому не вимагається настання факту розголошення адвокатської таємниці; достатньою перешкодою для укладання та виконання такого договору є існування самої лише ймовірної можливості такого розголошення, а також настання ситуації, яка свідчить про виникнення конфлікту інтересів»;
позиція Верховного Суду полягає у тому, що заборонено укладати договір за наявності можливості розголошення інформації та конфлікту інтересів. В той же час Запорізький апеляційний суд визначив, що обов'язковим фактором є розголошення конфіденційної інформації;
наявна необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанову Об'єднаної палати Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, а саме: передбачити виключення щодо права на оскарження договорів без настання негативних наслідків у випадках, якщо договір укладено з порушенням вимог законодавства, щодо уникнення конфлікту інтересів;
суд невірно оцінив поняття конфлікту інтересів адвоката, ризику порушення адвокатської таємниці та проігнорував позицію Верховного Суду у справі № 822/1479/17. В позовній заяві детально обґрунтовано, а до позову надані докази співпраці з директором ТОВ «Керуюча компанія «Партнер-Хаус» ОСОБА_3 з 2016 року, в т.ч. відповідно в період безпосереднього здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_1 , як учасником адвокатського об'єднання. Проте вказаним доказам суд оцінку не надавав, обмежившись лише посиланням на дату договору з ТОВ «Керуюча компанія «Партнер-Хаус». Хоча в судовому засіданні в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі неодноразово наголошувалося, що ризик поширення інформації стосується в першу чергу не вказаного підприємства, а саме безпосередньо особи ОСОБА_3 ;
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є досить категоричним у визначенні прямих заборон для укладення договорів про надання правничої допомоги. Однією з таких заборон є суперечність інтересам адвокатського об'єднання засновником якого є адвокат. АО «Юрлюкссервіс» з серпня 2016 року співпрацювало з родиною ОСОБА_4 . Зокрема з ОСОБА_3 - директором ТОВ «Керуюча Компанія «Партнер-Хаус» та ТОВ «Керуюча Компанія «Партнер Хаус». Матеріали справи містять скріншоти листування за 2016 рік та скріншот листа за 2020 рік) та безпосередньо з учасниками по справі. Очевидним є те, що АО «Юрлюксервіс» зацікавлене продовжувати співпрацю яка триває майже 8 років і далі. Відмова від постійних клієнтів протирічить нашим інтересам. Окремо, вважаю за необхідне звернути увагу суду на те, що у вказаній нормі закону визначено обов'язок саме адвоката відмовитися від укладання договору, якщо він протирічить інтересам адвокатського об'єднання. Проте суд апеляційної інстанції вказав на протилежне, як доказ відсутності конфлікту інтересів.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про визнання договору про надання правової допомоги недійсним та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання повернути отримані кошти у розмірі 20 000 грн.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвокатського об'єднання «Юрлюкссервіс» на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року у справі за позовом адвокатського об'єднання «Юрлюкссервіс»» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору про надання правової допомоги недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков