10 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/7099/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери»
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Міщанин Анастасії Едуардівни
до Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери»
про визнання договору суборенди недійсним та стягнення грошових коштів,
06.11.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у справі № 910/7099/21.
Дослідивши матеріали справи та касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі № 910/7099/21, зокрема, апеляційні скарги Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/7099/21 залишено без задоволення; апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Міщанин Анастасії Едуардівни на ті ж судові рішення задоволено частково.
Вказаною постановою скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 910/7099/21 в частині відмови у стягненні з Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» на користь Фізичної особи-підприємця Міщанин Анастасії Едуардівни грошових коштів у сумі 182 056,00 грн та ухвалено в цій частині нове рішення, яким:
- стягнуто з Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» на користь Фізичної особи-підприємця Міщанин Анастасії Едуардівни грошові кошти в розмірі 105 000,00 грн;
- в частині стягнення 54 556,00 грн у задоволенні позову відмовлено;
- додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/7099/21 залишено без змін.
Постанова аргументована тим, що, укладаючи спірний договір суборенди від 05.11.2020 № 03-4, відповідач не мав необхідного обсягу повноважень та прав для передання в суборенду позивачу квартири загальною площею 183,7 кв. м, оскільки за договором найму (оренди) від 17.07.2020 № 03-3 відповідач прийняв в оренду майно та майнові права на 1/2 частину квартири площею 91,85 кв. м.
У частині стягнення грошових коштів суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з наявними у справі доказами та з огляду на презумпцію правомірності правочинів відповідач мав право передати в суборенду половину квартири, і в цій частині реституція неможлива, крім того, кошти, сплачені позивачем за комунальні послуги, спожиті позивачем, не можуть бути повернуті, натомість кошти, отримані відповідачем за другу половину квартири, та кошти за останній місяць, які по суті є гарантійним платежем за недійсним договором, підлягають поверненню позивачу як набуті відповідачем безпідставно. Загальна сума, сплачена позивачем за договором, становить 197 656,90 грн. З них безпідставно набутими є 60 000,00 грн орендної плати за останній місяць та половина від сплаченої орендної плати 45 000,00 грн х 3 місяці х 50 %, а тому відповідач зобов'язаний повернути суму 127 500,00 грн і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відхиляючи доводи відповідача про те, що позивач не довів, що його права порушені, суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивача було виселено законними власниками майна.
Адвокатське об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі № 910/7099/21 за нововиявленими обставинами, у якій заявник просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 та ухвалити нове рішення про задоволення апеляційної скарги Адвокатського об'єднання "Гапоненко Роман і партнери" в повному обсязі.
Як на підставу перегляду за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі №910/7099/21 відповідач вказує, що Адвокатське об'єднання "Гапоненко Роман і партнери" отримало 17.03.2025 від ОСОБА_1 - Повідомлення від 17.07.2020 в оригіналі, згідно розписки від 17.03.2025 року. У повідомленні від 17.07.2020 ОСОБА_1 повідомляв - ОСОБА_2 про те, що "Я, ОСОБА_1 надаю свою згоду на передачу в оренду (та передачу у майбутньому у суборенду) всієї квартири АДРЕСА_1 - Адвокатському об'єднанню "Гапоненко Роман і партнери" (код ЄДРПОУ:42270428)".
Заявник стверджує, що повідомлення від 17.07.2020, надане ОСОБА_1 є доказом, що підтверджує наявність нововиявлених обставин, і відповідно є нововиявленою обставиною, яка існувала на момент розгляду даної справи № 910/7099/21, однак про яку не було відомо АО "Гапоненко Роман і партнери".
Другою підставою перегляду за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі №910/7099/21 заявник визначає обставини, встановлені Верховним Судом у справі №757/18462/21-ц, у якій зокрема досліджувалось питання про те, чи є договір найму (оренди) №03-3 та додаткова угода №1 від 30 липня 2020 між Адвокатським об'єднанням "Гапоненко Роман і партнери" та ОСОБА_2 укладеним, а також невиконання обов'язків, передбаченим даним договором, орендодавцем ОСОБА_2 .
Заявник посилається на те, що насправді неправомірні дії були здійснені власником майна ОСОБА_2 , яка не бажала виконувати зобов'язання, передбачені договором найму (оренди) №03-3 та додатковою угодою №1 від 30 липня 2020, укладеними між Адвокатським об'єднанням "Гапоненко Роман і партнери" та ОСОБА_2 , тобто АО "Гапоненко Роман і партнери" є неналежним відповідачем в даній справі та не порушувало права позивача.
Також заявник зазначає, що у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває справа № 761/4361/24-ц за позовом АО "Гапоненко Роман і партнери" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ФОП Міщанин Анастасії Едуардівни - про визнання Акта від 12.02.2021 звільнення квартири особою, яка безпідставно нею користується - таким, що не має юридичної сили.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2024 прийнято до свого провадження цивільну справу № 761/4361/24-ц за позовом адвокатського об'єднання "Гапоненко Роман і партнери" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ФОП Міщанин Анастасії Едуардівни про визнання документа таким, що не має юридичної сили. Вказана справа буде розглядатись за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням (викликом) сторін.
На даний час судового рішення по суті спору у справі №761/4361/24-ц немає.
Однак, за твердженням заявника, рішення у справі №761/4361/24-ц впливатиме на розгляд справи № 910/7099/21.
На переконання заявника, вказані обставини є нововиявленими та є підставою для перегляду постанови суду в даній справі.
Оскаржуваною ухвалою Північного апеляційного господарського заяву Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 за нововиявленими обставинами у справі № 910/7099/21 залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 - в силі.
Оскаржуване судове рішення обґрунтоване тим, що доводи заявника, які викладені у заяві про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі №910/7099/21 за нововиявленими обставинами, фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судами у процесі розгляду справи №910/7099/21, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).
Як було зазначено вище, нововиявленими обставинами позивач, зокрема визначив постанову Верховного Суду у справі №757/18462/21-ц, у якій досліджувалось питання стосовно укладеності договору найму (оренди) №03-3 та додаткової угоди №1 від 30.07.2020 року між АО "Гапоненко Роман і партнери" та ОСОБА_2 та невиконання обов'язків орендодавцем ОСОБА_2 по даному договору.
Разом з тим, вказана підстава була предметом вивчення апеляційним судом при розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі №910/7099/21, у задоволенні якої апеляційним судом було відмовлено ухвалою від 13.11.2024.
Так, суд апеляційної інстанції відзначив, що договір оренди № 03-3 від 17.07.2020 року не є предметом розгляду у даній справі, оскільки правовідносини у справі виникли саме у зв'язку з укладенням договору суборенди № 03-4 від 05.11.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Міщанин Анастасією Едуардівною та Адвокатським об'єднанням "Гапоненко Роман і партнери".
Щодо посилань заявника на справу № 761/4361/24-ц за позовом Адвокатського об'єднання "Гапоненко Роман і партнери" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ФОП Міщанин Анастасії Едуардівни - про визнання Акта від 12.02.2021 звільнення квартири особою, яка безпідставно нею користується - таким, що не має юридичної сили, яка перебуває в провадженні Печерського районного суду міста Києва, колегія суддів зазначила, що у зв'язку з відсутністю на даний час судового рішення по суті спору, відомості про існування справи, яка ще не вирішена, не є нововиявленою обставиною в розумінні норм ГПК України.
Досліджуючи обставини та інформацію, що містяться у наданому відповідачем повідомленні ОСОБА_1 від 17.07.2020, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про згоду на передання всієї квартири в оренду відповідачу.
Проте, за встановлених судом обставин, орендні правовідносини існували між ОСОБА_2 та Адвокатським об'єднанням "Гапоненко Роман і партнери" на підставі договору найму (оренди) № 03-3 від 17.07.2020, за яким орендодавець, на основі права власності передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) майно та майнові права на 1/2 частину квартири (приміщення або об'єкт нерухомості).
На підставі зазначеного в мотивувальній частині рішення апеляційного суду встановлено, що укладаючі договір суборенди, Адвокатське об'єднання "Гапоненко Роман і партнери" не мало необхідного обсягу повноважень та прав для передання ФОП Міщанин Анастасії Едуардівни усієї квартири загальною площею 183,7 кв. м.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Право оренди, про наявність якого (щодо всієї квартири, в тому числі щодо частки, належної ОСОБА_1 ) стверджує відповідач, могло виникнути у нього виключно на підставі договору оренди, укладеного із ОСОБА_1 .
В матеріалах справи відсутні належні докази виникнення у відповідача права оренди на всю квартиру АДРЕСА_1 , та така обставина не може підтверджуватися поясненнями, письмовими заявами про надання інформації, якими по суті своїй є листи, що додані відповідачем до заяви від 17.03.2025.
Укладений між Адвокатським об'єднанням "Гапоненко Роман і партнери" та ФОП Міщанин А.Е. договір суборенди від 05.11.2020 № 03-4 передбачав передання позивачу в суборенду всю квартиру загальною площею 183,7 кв.м. та витікав з договору оренди від 17.07.2020 №03-3, за яким було передано в оренду відповідачу лише частину квартири площею 91,85 кв.м.
Матеріалами справи також підтверджується, що під час розгляду даної справи судом першої та апеляційної інстанції, відповідач заперечував ту обставину, що ОСОБА_1 є співвласником квартири, посилаючись на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровані його права, а тому лише ОСОБА_2 наділена правами на розпорядження всією квартирою. Тому відсутність укладеного з ОСОБА_2 договору оренди на належну йому частину, пояснюється тим, що відповідач не визнавав правосуб'єктність ОСОБА_1 як співвласника квартири.
Крім цього, в матеріалах справи наявний акт звільнення квартири від 12.02.2021, за яким із квартири була виселена ФОП Міщанин А.Е. (позивач), яка безпідставно нею користується. Акт складений за підписом особисто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та за дорученням якої діяв ОСОБА_3 .
При цьому, в п. 4 Акта зазначено: "… ОСОБА_1 в порядку статті 19 ЦК України було висловлено вимогу до ФОП Міщанин А.Е. негайно звільнити безпідставно займану частину Квартири, яка йому належить".
Отже, наведеним підтверджується непогодження користування таким суборендарем квартирою, та висловлена воля ОСОБА_1 щодо розпорядження квартирою, яка спростовує доводи і зміст Повідомлення, долученого відповідачем до заяви від 17.03.2025.
Колегія суддів також врахувала, що позивачем у підтвердження своїх заперечень проти перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 за нововиявленими обставинами, було надано заяву свідка ОСОБА_2 , в якій повідомляється про те, що ОСОБА_2 не отримувала будь-яких повідомлень від ОСОБА_1 , зокрема повідомлення від 17.07.2020.
Однак, враховуючи приписи частини третьої статті 88 ГПК України, якою передбачено, зокрема, що підпис свідка на заяві має посвідчуватись нотаріусом, беручи до уваги, що подана позивачем заява не містить нотаріально засвідченого підпису ОСОБА_2 , колегія суддів не врахувала заяву свідка ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду заяви відповідача про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 за нововиявленими обставинами.
В касаційній скарзі заявник не погоджується з ухваленим апеляційним судом рішенням з огляду на:
- неналежну оцінку доказів, які підтверджують нововиявлені обставини, а саме: повідомлення від 17.07.2020 ОСОБА_1 , чим порушено норми процесуального права, зокрема 74-78, 86 ГПК України,
- прийняття судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, і суд безпідставно відмовив у залученні ОСОБА_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача, чим порушено статті 50, 236 ГПК України,
- необґрунтовану відмову Адвокатському об'єднанню у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 910/7099/21, чим порушив статті 227, 236 ГПК України.
Розглянувши доводи заявника касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Частиною четвертою статті 320 ГПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених ГПК України.
Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається.
Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24.09.2020 у справі № 922/1141/19 та від 03.03.2021 у справі № 904/4470/16.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні частини першої статті 320 цього Кодексу є одночасна наявність таких чотирьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, ці обставини не були встановлені судом, хоча повинні були бути встановлені; по-третє, ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-четверте, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.
Дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, або ті обставини, яких не існувало на момент вирішення спору.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19, від 14.01.2020 у справі № 909/1056/15).
На підставі наданих до суду заявником доказів, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність необхідних умов існування нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до незгоди скаржника з оскаржуваним рішенням, а також до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин, тоді як судом попередньої інстанції вже були встановлені ці факти в судовому рішенні на підставі наявних доказів.
Щодо підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції в частині порушення норм процесуального права у зв'язку з відмовою суду у задоволенні клопотання заявника про зупинення провадження у справі до вирішення інших справ, а також незалучення ОСОБА_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, внаслідок чого прийнято рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не були залучена до участі у справі, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що ГПК України не передбачає залучення третьої особи на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а також зупинення провадження у справі, що переглядається в суді апеляційної інстанції, з огляду на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції відповідач не заявляв клопотання про зупинення провадження у справах №761/4361/24-ц, справи №757/18462/21-ц, а провадження у справі №757/44669/24-ц було відкрито (15.10.2024), тобто після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції (01.06.2022) у даній справі (№910/7099/21).
Інші доводи скаржника стосуються неналежної, на думку заявника, оцінки доказів, які підтверджують нововиявлені обставини, а саме повідомлення ОСОБА_1 від 17.07.2020.
Як зазначено вище, переоцінка доказів виходить за межі розгляду справи касаційним судом, який не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
За змістом частини другої статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у справі №910/7099/21 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права, на які посилається скаржник, судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення (зокрема, статті 320 ГПК України), а доводи скаржника зводяться до незгоди скаржника не з оскаржуваною ухвалою, а з судовим рішенням, яке він просив переглянути за нововиявленими обставинами.
Цю ухвалу прийнято у розумні строки з урахуванням складання повного тексту оскаржуваного судового рішення 20.11.2025.
За таких обставин, керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у справі №910/7099/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Г. М. Мачульський
С. К. Могил