09 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 905/1313/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.
представники учасників справи в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Покровської міської ради Донецької області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2025
та рішення Господарського суду Донецької області від 03.03.2025
у справі № 905/1313/24
за позовом Покровської міської ради Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет+»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області
про стягнення 2 282 051, 93 грн,
Покровська міська рада Донецької області звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ТОВ «Пріоритет+» про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у сумі 2 282 051, 93 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 206 Земельного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.03.2025 (суддя Кротінова О.В.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 (колегія суддів у складі: Істоміна О.А. - головуючий, Медуниця О.Є., Радіонова О.О.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 355 622, 88 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що 30.07.2015 між ТОВ "Росфармадон" (продавець) та ТОВ "Пріоритет+" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №3225, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти у власність 499/500 ідеальної частки цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ (нині м. Покровськ), вул. Добропільська, буд.2, розташоване на земельній ділянці Красноармійської (нині Покровської) міської ради Донецької області площею 9,2719 га кадастровий номер 1413200000:08:034:0004, і сплатити за це нерухоме майно передбачену цим договором грошову суму.
Нерухоме майно, що відчужується за цим договором складається з: будівлі головного корпусу літ. А-1 загальною площею 21 545,7 кв.м, з/б панелі, будівлі битового корпусу літ. Б-4 загальною площею 5 691,3 кв.м, цегла, будівлі галереї літ. В-1 загальною площею 313,0 кв.м, будівлі столової літ. Г-2 загальною площею 1 333,2 кв.м, цегла, будівлі заводоуправління літ. Д-4 загальною площею 1 830,3 кв.м, цегла, будівлі прохідної літ. Е-1 загальною площею 27,9 кв.м, цегла, будівлі насосної позначеною літ. Ж-1 загальною площею 99,0 кв.м, цегла, будівлі диспетчерської, складу літ. З-1 загальною площею 265,0 кв.м, цегла, будівлі гаражу, складу літ. И-1 загальною площею 813,0 кв.м, цегла, будівлі насосної літ. Л-1 загальною площею 100,0 кв.м, цегла, будівлі котельної літ. М-2 загальною площею 907,5 кв.м, ж/б бл. цегла, будівлі складу літ. П-1 загальною площею 233,3 кв.м, цегла, будівлі компресорної літ. Р-1 загальною площею 206,8 кв.м, з/б бл., будівлі шламонакоплювача літ. Т-1 загальною площею 88,5 кв.м, з/б бл., будівлі насосної ХБТ літ. К-1, цегла, будівлі складу літ. Н-1, цегла, будівлі солевого складу літ. У-1, з/б бл., мазутне хозяйство літ. Ф-1, цегла, заправка літ. Х-1, цегла, огорожа №1-4, з/б пл. зал., вимощення 1, асфальт.
Право власності покупця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації договору (п. 8.2 договору купівлі-продажу).
За ТОВ «Пріоритет+» 30.07.2015 зареєстровано право власності на об'єкт: цілісний майновий комплекс, розмір частки 499/500, по вулиці: Донецька обл., м. Красноармійськ (нині - Покровськ), вул. Добропільська, буд.2, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3225, виданий 30.07.2015.
Станом на 21.11.2024 в базі Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 1413200000:08:034:0004 площею 9,2719 га за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вул. Добропільська, 2, відсутні і дана земельна ділянка на Державній кадастровій карті не відображається (лист Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області "Про надання інформації" №28-5-0.1702-3827/2-24).
Відповідач визнає факт користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений об'єкт нерухомості, водночас вказує на відсутність договору оренди земельної ділянки.
Позивач наполягає на відсутності з боку відповідача справляння плати за землю, на якій розташований належний йому об'єкт нерухомого майна, у будь-якій формі з дня виникнення права власності на 499/500 ідеальної частки цілісного майнового комплексу за вказаною адресою, зокрема у період з 01.01.2022 по 30.09.2024, посилаючись при цьому на наступні обставини:
- 26.05.2017 рішенням Покровської міської ради №7/34-21 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Покровськ» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Покровськ, розроблену станом на 01.01.2016, в тому числі: базову (середню) вартість земель м. Покровськ - 145,63 грн/м2; схему економіко-планувального зонування міста, схеми прояву локальних факторів оцінки, що характеризують місце розташування земельних ділянок у місті, картограму розповсюдження агровиробничих груп ґрунтів та встановлено, що нормативна грошова оцінки, зазначена в пункті 1 цього рішення, з урахування відповідних коефіцієнтів індексації землі застосовується з 01.01.2018;
- 24.05.2018 рішення Покровської міської ради №7/55-6 «Про встановлення ставок плати за землю за договорами оренди землі на території м. Покровськ» затверджено ставки плати за землю за договорами оренди землі на території м. Покровськ згідно з додатком та встановлено, що затверджені ставки орендної плати застосовуються при укладанні договорів оренди землі відносно нових сформованих земельних ділянок та при поновленні договорів оренди землі, ставка плати за земельні ділянки, передані в оренду, може перевищувати граничний розмір орендної плати у разі визначення орендаря на конкурентних засадах. Відповідно до додатку до означеного рішення, для земель з цільовим призначенням 11.02 "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" передбачено, що орендна плата за договором оренди землі для юридичних осіб встановлюється у розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
- 29.11.2023 розпорядженням Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області №2142рг, з метою встановлення меж та площі земельної ділянки, яка використовується для обслуговування об'єкту нерухомості ТОВ "Пріоритет+" (499/500 частина) та МПП "Конкост" (1/500 частина) без документів, що посвідчують право користування ділянкою, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, зобов'язано провести інвентаризацію земельної ділянки комунальної власності для обслуговування цілісного майнового комплексу по вул. Добропільська, 2, м. Покровськ Донецької області; замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності у розробника документації із землеустрою, що має право на здійснення таких робіт у встановлені строки.
- 05.03.2024 Покровська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області листом №01/25-310 звернулась, зокрема, до відповідача, відповідно до якого повідомила про необхідність встановлення меж та площі земельної ділянки комунальної власності, яка використовується для обслуговування об'єкту нерухомості - будівель та споруд цілісного майнового комплексу по вул. Добропільській 2 в м. Покровськ, що перебуває у спільній частковій власності ТОВ «Пріоритет+» та МПП «Конкост» та прийняття відповідного розпорядження №2142рг від 29.11.2023 «Про проведення інвентаризації земельної ділянки комунальної власності для обслуговування цілісного майнового комплексу по вул. Добропільська, 2, м. Покровськ Донецької області». З огляду на таке, висловлено прохання надати доступ до території, яка використовується для обслуговування цілісного майнового комплексу, розташованого по вказаній адресі, виконавцеві робіт із землеустрою, з метою проведення топографо-геодезичних робіт в межах вищевказаної земельної ділянки для подальшого виконання технічної документації із землеустрою та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.
Вказаний лист надіслано засобами поштового зв'язку на адресу відповідача: вул. Центральна, б.138, м. Покровськ, Донецька обл., 85302. Проте, згідно довідки б/н від 22.03.2024 про причини повернення/досилання, лист повернуто за закінченням терміну зберігання.
04.06.2024 розпорядженням Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області №1027рг «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності під цілісним майновим комплексом по вул. Добропільська, 2 в м. Покровськ Донецької області», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності під цілісним майновим комплексом по вул. Добропільська, 2 в м. Покровськ Донецької області; встановлено, що за результатами інвентаризації земель під цілісним майновим комплексом вказаній адресі, який належить на праві сумісної часткової власності ТОВ «Пріоритет+» та МПП «Конкост», їх загальна площа становить 9,3158 га, з них: земельна ділянка площею 0,1888 га, кадастровий номер №1413200000:08:034:0021, у тому числі 0,0249 га в зоні дії обмежень (0,0104 га під охоронною зоною навколо (уздовж) об'єкта транспорту (газопроводу) (код 01.03) та 0,0145 га навколо (уздовж) об'єкта енергетичної системи (ЛЕП 0,4 кВ) (код 01.05), яка перебуває у користування МПП «Конкост» за договором оренди землі від 22.08.2012, зареєстрованим в Державному реєстрі земель за №141320004000148 від 22.10.2012; сформована земельна ділянка площею 9,1270 га, кадастровий номер 1413200000:08:034:0035 для обслуговування цілісного майнового комплексу (код згідно Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок - 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), у тому числі 0,8601 га в зоні дії обмежень: 0,0509 га під охоронною зоною навколо (уздовж) об'єкта транспорту (газопроводу) (код 01.03), площею під охоронною зоною навколо (уздовж) об'єкта транспорту 0,1230 га (каналізації) (код 01.03), загальною площею 0,3635 га під охоронною зоною навколо мереж водопроводу (код 01.03), під охоронними зонами навколо (уздовж) об'єктів енергетичної системи (01.05) - площею 0,0980 га (ЛЕП 35 кВ), площею 0,3401 га (ЛЕП 0,4 кВ), площею 0,0398 га під охоронною зоною навколо (уздовж) об'єкта зв'язку (код 01.04), що використовується ТОВ «Пріоритет+».
Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області у листі №18-5-0.10-2687/2-24 від 20.08.2024 надано інформацію такого змісту: згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1413200000:08:034:0035 площею 9,1270 га, розташована за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Покровськ, вулиця Добропільська, 2, має цільове призначення 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, відноситься до 34 оціночного району. У зв'язку з тим, що вище зазначена земельна ділянка сформована та зареєстрована 20.05.2024, нормативно грошова оцінки 1 кв.м земельної ділянки за попередні роки могла складати: за 2018-2021 роки - 256,63 грн (кф.1,2), за 2022 рік - 282,07 грн (кф.1,2), за 2023 рік - 324,38 грн (кф.1,2).
Відповідно до витягу №НВ-9949048922024 від 23.09.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1413200000:08:034:0035 складає 27 623 608,90 грн.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині справляння плати за землю за користування земельної ділянкою за адресою: вул. Добропільська, буд.2, м. Покровськ, Донецька область, якій присвоєно кадастровий номер 1413200000:08:034:0035 стало підставою звернення позивача до суду з розглядуваним позовом. При цьому, позивачем здійснено розрахунок неотриманих коштів у вигляді орендної плати на загальну суму 2.282.051,93 грн, яку мав сплачувати відповідач за період з 01.01.2022 по 30.09.2024 наступним чином:
- 01.01.2022 - 31.12.2022: 282,07 грн/м2*91270 м2*3% = 772 335, 86 грн;
- 01.01.2023 - 31.12.2023: 324,38 грн/м2*91270 м2*3% = 888 184, 87 грн;
- 01.01.2024 - 30.09.2024: 27623608,9 грн*3%/12міс*9міс = 621 531, 20 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечував та наполягав на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 1413200000:08:034:0035 площею 9,1270 га як об'єкт цивільних прав не існувала до 20.05.2024, а отже не можна визначити до цієї дати розмір орендної плати, оскільки така об'єктом оренди не може виступати та до вказаної дати фактично не сформована, і тому у встановленому законом порядку нормативна грошова оцінка земельної ділянки не визначається, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки зазначаються лише шляхом оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а не в будь-який інший спосіб, зокрема, шляхом розрахунку, виходячи із базової вартості 1 кв.м землі у місті та множення на відповідні коефіцієнти. Крім того, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022, яким доповнено розділ 10 Перехідних положення Податкового кодексу України пунктом 69.14 та, що Покровська міська територіальна громада розташована на території бойових дій, вважає звільненим від сплати плати за користування спірною земельною ділянкою з 24.02.2022.
У представленому відповідачем листі Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області №28-5-0.10-3967/2-24 від 02.12.2024 на звернення щодо надання нормативно грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 1413200000:08:034:0004 площею 9,2719 га надано відповідь, за якою в даних Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з означеним кадастровим номером відсутні, роз'яснено підстави для формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, до яких віднесено наявність даних про неї у Державному земельному кадастрі.
У листі Держгеокадастру №28-28-0.222-215/2-25 від 08.01.2025 відповідача проінформовано, що інформацію про нормативно грошову оцінку міста Покровська Донецької області внесено до відомостей Державного земельного кадастру, наразі функціонує автоматизована видача витягів з технічної документації із нормативно грошової оцінки земель населених пунктів, нормативно грошова оцінка розраховується автоматично на дату формування витягу.
Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, визнав доведеним матеріалами справи те, що відповідач фактично є користувачем земельної ділянки без достатньої правової підстави, внаслідок чого зберіг у себе кошти, які має заплатити за користування нею на підставі ч. 1 ст.1212 Цивільного кодексу України. Твердження відповідача щодо відсутності витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1413200000:08:034:0035 за 2022, 2023 роки та формування її як об'єкта цивільних прав 20.05.2024 не скасовує оплатність використання землі, адже площа земельної ділянки, якою фактично користується відповідач, як власник об'єкта нерухомого майна, на якій цей об'єкт розміщено, є встановленою. За таких обставин господарським судом задоволено позовні вимоги щодо стягнення з підприємства відповідача суми заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою, однак в сумі меншій, ніж було першочергово заявлено, з урахуванням того факту, що територія Покровської територіальної громади відноситься до території, на яких ведуться бойові дії і Покровська міська рада, не мала права на отримання орендної плати, від сплати якої тимчасово звільнено у наведений спосіб в силу Закону.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів частині стягнення з відповідача суми 1 355 622,88 грн, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з ТОВ «Пріоритет+» 2 282 051,93 грн безпідставно збережених коштів.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильний розрахунок судами суми безпідставно збережених відповідачем коштів за 2022 та 2023 роки і зазначає, що раніше відомості про вказану земельну ділянку були відсутні в державному земельному кадастрі, а тому міською радою було розраховано суму безпідставно збережених відповідачем коштів за 2022 та 2023 роки виходячи з інформації Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (№ 18-5-0.10-2687/2-24 від 20.08.2024) про нормативну грошову оцінку 1 кв.м земельної ділянки (з урахуванням індексації земель) у перерахуванні на її площу та шляхом застосування відсотку нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з рішенням Покровської міської ради від 24.05.2018 № 7/55-6 «Про встановлення ставок плати за землю за договорами оренди землі на території м. Покровськ». Також вказує, що суди дійшли помилкового висновку про те, що відповідач в силу положень законодавства в період з 26.04.2022 (дата набрання чинності наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75) по 05.05.2023 (остання дата перед датою набрання чинності змін до пункту 69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України), був звільнений від обов'язку щодо сплати Покровській міській раді плати за землю.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме:
- п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України - судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові: від 30.01.2020 у справі № 820/1804/16, де зазначено, що: «..спеціальним нормативним актом, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин не було встановлено однозначного обов'язку використовувати лише програмне забезпечення для визначення відповідних коефіцієнтів»; від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 (провадження N 12-48гс21), де зазначено, що земельне законодавство і Податковий кодекс України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Звідси належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спір ну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки;
- п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України - відсутні висновки Верховного Суду щодо стягнення безпідставно збережених коштів при використанні земельної ділянки комунальної форми власності без правовстановлюючих документів на землю та звільнення від сплати за землю з підстав, передбачених положеннями п. 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в зоні можливих бойових дій, а також застосування вимог наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (із змінами) в подібних правовідносинах.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду на 09.09.2025 та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу до 19.08.2025.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.08.2025 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить у задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі, а оскаржені судові рішення залити без змін.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2025 зупинено касаційне провадження у справі № 905/1313/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/407/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвалою Великої Палатою Верховного Суду від 23.10.2025 справу № 922/407/23 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.11.2025.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2025 поновлено провадження у справі № 905/1313/24 та призначено її до розгляду на 09.12.2025.
Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Так скаржник в якості підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 820/1804/16 та від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 820/1804/16 предметом розгляду були позовні вимоги до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про визнання протиправними його дій щодо формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки / здійснення оцінки земельної ділянки із застосуванням локальних факторів / сукупного локального фактору Км3 на рівні максимально граничних розмірів та скасування такого витягу.
Для обґрунтування мотивів відхилення доводів відповідача - органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про правомірність застосування ним завищеного сукупного локального коефіцієнта Км3 при створенні витягу з огляду на формування його в автоматичному режимі (без фізичного впливу) із застосуванням відповідного програмного комплексу, що є використанням ГІС-технологій, КАС ВС навів висновок такого змісту: «…надаючи оскаржуваний витяг за підписом заступника начальника управління, відповідач зобов'язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних в ньому даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки. Формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства».
Цьому передували висновки адміністративного суду касаційної інстанції про те, що «…спеціальним нормативним актом, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не було встановлено однозначного обов'язку використовувати лише програмне забезпечення для визначення відповідних коефіцієнтів…», а саме пункт 3.10 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України та Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, передбачав, що установлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт, який кореспондується з пунктом 10 розділу ІІ Порядку № 489. Внесення до ДЗК геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них) входить до компетенції державного кадастрового реєстратора, який у свою чергу входить до складу Держгеокадастру та його територіальних органів.
Відтак, висновки Верховного Суду у постанові від 30.01.2020 у справі № 820/1804/16 стосуються правомірності дій саме органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, як органу державної влади з визначення на момент створення витягу локальних факторів/сукупного локального коефіцієнта Км3 у значенні, що не відповідає закону.
В свою чергу, у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, предметом розгляду в якій були вимоги власника земельної ділянки комунальної власності до фактичного землекористувача про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за період після припинення договору оренди, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору.
З огляду на такі висновки Велика Палата Верховного Суду у названій постанові відступила від висновку господарського суду касаційної інстанції, а саме: «при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно…, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель», зазначивши, що висновки судів, які застосовують приписи статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору, є помилковими.
Тобто висновки Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 стосуються норм податкового та земельного законодавства, у тому числі статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», у взаємозв'язку з положеннями Методики № 213, Порядку № 489 та Порядку № 1051 в контексті належності доказів для обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у яких (висновках) також наведено порядок розрахунку нормативно грошової оцінки ділянки (п.п. 7.15-7.17 постанови):
7.15. Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).
7.16. Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).
Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.
7.17. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.
Водночас у розглядуваній справі (№ 905/1313/24) судами здійснено розрахунок НГО земельної ділянки як з кадастровим номером 1413200000:08:034:0035, щодо якої наявний відповідний витяг (як належний доказ з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 за період з моменту формування такої земельної ділянки), так і за період до такого формування, коли земельна ділянка мала іншу площу (розмір) та інший кадастровий номер 1413200000:08:034:0004, виходячи саме з НГО земельної ділянки з кадастровим номером 1413200000:08:034:0035 (шляхом її поділу на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення - у 2022 році - 22854928,14 грн (22341658,38/1,051/1,15), у 2023 році - 26283167,36 грн (27623608,90/1,051), у 2024 році - 27623608,90 грн), що не відповідає правильному методу розрахунку, визначеному відповідними нормативно-правовими актами.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
При цьому колегія суддів не оспорює висновки судів щодо того, що використання коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення при здійсненні ретроспективного перерахунку оцінки земельної ділянки відповідає нормам чинного законодавства, проте такий розрахунок повинен здійснюватися за відповідною формулою, чого судами враховано не було.
Відтак, підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, в частині неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, знайшла своє підтвердження.
Крім цього, суди обох інстанцій дійшли висновку, що з урахуванням положень п. 69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, п. 69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-ІХ від 11.04.2023, наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75, Покровська міська рада не мала права на отримання орендної плати, від сплати якої відповідача було тимчасово звільнено у наведений спосіб в силу Закону, а у відповідача, відповідно, не було обов'язку сплачувати з 26.04.2022 (дата набрання чинності наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75) по 05.05.2023 (остання дата перед датою набрання чинності змін до пункту 69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України) таку орендну плату.
Цей висновок судів також оспорюється скаржником на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
Здійснюючи аналіз ст. 1212 ЦК України, а також ст. ст. 120, 125 ЗК України, пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ "Перехідні положення" ПК України, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували таке:
- виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності. Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Отже, положення гл. 15, ст. ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постанови Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19). Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, від 29.07.2025 у справі № 910/6662/24);
- із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20);
- аналіз пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції чинній з 06.05.2023 свідчить про те, що тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ "Перехідні положення" ПК України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23 (див. постанову Верховного Суду у від 25.02.2025 у справі № 908/929/24);
- у справі № 908/929/24 Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на положення пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ "Перехідні положення" ПК України та той факт, що вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, Товариство мало право у спірний період не сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками, які розташовані в місті Запоріжжя. Водночас у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 № 922/2378/20 за позовом Харківської міської ради про стягнення з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зазначено таке: З урахуванням системного аналізу змісту п. 10.1.1 ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 40, 41, п. 265.1.3 ст. 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах необхідно застосовувати таким чином: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України". Отже, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" чітко передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отже, зазначені положення Закону підлягають застосуванню у разі наявності правових підстав для володіння чи користування земельними ділянками, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, що підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.02.2025 у справі № 908/929/24 (див. постанову Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24).
Наведені висновки також викладено у постанові Верховного Суду від 11.11.2025 у справі № 910/8635/24.
Тобто зазначені положення Податкового кодексу України підлягають застосуванню у разі наявності правових підстав для володіння чи користування земельними ділянками, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, що підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.02.2025 у справі № 908/929/24.
Тобто відповідач не сплачуючи в належному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшив свої доходи, а Покровська міська рада втратила грошові кошти у виді орендної плати, а тому безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з відповідача.
Подібний висновок також викладено в ухвалі Верховного Суду від 26.05.2025 у справі № 910/6404/24.
Водночас вказаних висновків суди обох інстанцій не врахували, та дійшли передчасного висновку про застосування до спірних правовідносин положень пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ "Перехідні положення" ПК України.
В силу вимог ст. 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відтак, оскільки неправильне застосування судами норм матеріального права в межах підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, знайшло своє підтвердження, для визначення правильного розміру НГО за 2022 та 2023 роки підлягають оцінці та дослідженню докази, які не були взяті до уваги судами через помилковий розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів апеляційної та першої інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, позаяк Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості досліджувати та надавати оцінку наявним у справі доказам.
Під час нового розгляду справи суди мають взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи і залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір із належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення у судовому рішенні.
З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі до суду першої інстанції на новий розгляд, з урахуванням ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд -
Касаційну скаргу Покровської міської ради Донецької області задовольнити частково.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 та рішення Господарського суду Донецької області від 03.03.2025 у справі № 905/1313/24 скасувати.
Справу № 905/1313/24 направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.