26 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14264/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 (колегія суддів: Тарасенко К. В., Тищенко А. І., Коробенко А. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 (суддя Чинчин О. В.) у справі
за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРОС" про скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку,
за участю:
прокурора - Одуренко А. В.,
представника позивача - Буханистого О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРОС" (далі - ТОВ "ФІРОС"), у якому просить:
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "ФІРОС" на нежитлову будівлю - кафе, літ. "В", на вул. Березняківській, 18 у м. Києві із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна 218954680000;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0762 га на вул. Березняківській, 16 у Дніпровському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та ТОВ "ФІРОС", який 28.03.2019 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т. М. за реєстровим № 177;
- зобов'язати ТОВ "ФІРОС" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:137:0023 площею 0,0762 га, привівши її у придатний для використання стан шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі загальною площею 692,3 кв. м на вул. Березняківській, 18 у м. Києві.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зареєстрована за ТОВ "ФІРОС" нежитлова будівля - кафе, літ. "В", на вул. Березняківській, 18 у м. Києві є тимчасовою спорудою, на яку не може бути зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим отримання ТОВ "ФІРОС" в оренду спірної земельної ділянки відбулось з порушенням принципу добросовісності, оскільки відповідач не міг набути право власності на нерухоме майно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі № 32/268 визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезис плюс" (далі - ТОВ "Генезис плюс") на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю - кафе, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 16 літ. "В" загальною площею 79 кв. м.
4. 21.11.2013 державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України прийнято рішення № 8174265 про проведення державної реєстрації права власності ТОВ "Генезис плюс" на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю - кафе, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 16 літ. "В" загальною площею 79 кв. м.
5. Підставою для відкриття розділу та прийняття рішення про реєстрацію за ТОВ "Генезис плюс" права власності на вказане майно стало рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі № 32/268.
6. Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2010 у справі № 32/268 рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі № 32/268 скасовано в частині визнання права власності ТОВ "Генезис плюс" на зазначений вище об'єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю - кафе), оскільки в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують державну реєстрацію об'єкта нерухомості, акт обстеження технічного стану нежилої будівлі - кафе на вул. Березняківській, 16 літ. "В" не може бути доказом набуття права власності на цей об'єкт, його не введено в експлуатацію та не зареєстровано згідно з чинним законодавством України. Тимчасові споруди та споруди, не пов'язані фундаментом із землею, не підлягають реєстрації.
7. 26.11.2014 між ТОВ "Генезис плюс" (продавець) та ТОВ "ФІРОС" (покупець) укладений акт приймання-передачі об'єкта № 26/11-2014, за яким ТОВ "Генезис плюс" передало, а ТОВ "ФІРОС" прийняло на баланс павільйон торгівельний - кафе загальною площею 79 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 16 літ. "В".
8. 28.11.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві прийнято рішення № 17714820 про проведення державної реєстрації права власності ТОВ "ФІРОС" на нежитлову будівлю - кафе, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 16 літ. "В" загальною площею 79 кв. м.
9. 11.10.2018 Київська міська рада прийняла рішення № 1811/5875 "Про передачу ТОВ "ФІРОС" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кафе на вул. Березняківській, 16 у Дніпровському районі м. Києва", яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "ФІРОС" для експлуатації та обслуговування будівлі кафе на вул. Березняківській, 16 у Дніпровському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 03.08, заява ДЦ Nє 63046-002189857-031-03 від 14.09.2017, справа № Д-7196), передано ТОВ "ФІРОС" за умови виконання пункту 3 цього рішення в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,0762 гa (кадастровий номер 8000000000:90:137:0023, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-8000242922015) для експлуатації та обслуговування будівлі кафе на вул. Березняківській, 16 у Дніпровському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності від 04.12.2014, індексний номер 30454612).
10. 28.03.2019 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ФІРОС" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т. М. за реєстровим № 177, за яким орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1811/5875 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування будівлі. Земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади
міста Києва на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності". Реєстрація права власності на об'єкт оренди здійснюється згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" одночасно з державною реєстрацією права оренди.
11. Відповідно до пункту 2.1 договору об'єктом оренди згідно з відомостями з Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1811/5875 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- кадастровий номер - 8000000000:90:137:0023;
- місце розташування - вул. Березняківська, 16 у Дніпровському районі м. Києва;
- цільове призначення - 03.08 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування;
- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;
- вид використання - для експлуатації та обслуговування будівлі кафе;
- розмір (площа) - 0,0762 га.
12. Договір укладено на 15 років (пункт 3.1 договору).
13. Надалі 10.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данчук К. М. на підставі витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ від 20.10.2022 прийнято рішення про внесення змін щодо показників спірного майна, а саме: "нежитлова будівля - кафе, літ. "В", загальною площею 79 кв. м" змінено на "нежитлова будівля - кафе, літ. "В", загальною площею 692,3 кв. м". Зміна площі відбулась за рахунок реконструкції нежитлової будівлі - кафе, літ. "В", на вул. Березняківській, 16 у місті Києві.
14. 04.07.2024 державним реєстратором на підставі витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ від 07.05.2024 та технічного паспорта від 16.05.2024 прийнято рішення про внесення змін до зазначеного об'єкта, а саме: адресу вул. Березняківська, 16 змінено на вул. Березняківська, 18.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
15. 28.05.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025, яким у позові відмовлено.
16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили із наступного:
- відповідачем було надано більш вірогідні докази на підтвердження віднесення нежитлової будівлі - кафе, літ. "В", до об'єктів нерухомого майна з урахуванням проведеної реконструкції вказаного майна, ніж прокурором на підтвердження факту віднесення вказаного майна до тимчасових споруд;
- обрані прокурором способи захисту порушеного права позивача є неефективними, оскільки в разі задоволення таких позовних вимог не буде відновлено порушене право Київської міської ради як власника землі; суди зазначили, що спір щодо подальшої долі самочинно збудованого майна має вирішуватися виключно відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно, однак у цій справі така вимога прокурором не заявлялась;
- у зв'язку з набуттям ТОВ "ФІРОС" права власності на нерухоме майно на підставі рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1811/5875 відповідачу було передано в оренду спірну земельну ділянку, а тому судами не встановлено обставин недодержання при укладенні договору оренди вимог чинного законодавства.
Короткий зміст касаційної скарги
17. Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, зі змісту якої вбачається, що скаржник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
18. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених:
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 та Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 914/1986/19 щодо застосування положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема частини четвертої статті 5 цього Закону, яка визначає неможливість здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт, який на момент реєстрації не набув ознак нерухомого майна згідно з вимогами чинного законодавства;
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц
(пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц щодо застосування статей 15, 16 ЦК України в частині обрання конкретного способу захисту цивільного права, який залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру його порушення, невизнання або оспорення;
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 щодо активної ролі суду у застосуванні принципу "jura novit curia" ("суд знає закони");
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17 щодо використання як доказів результатів процесуальних дій в межах кримінального провадження;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22 щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації прав власності на тимчасову споруду; щодо неможливості застосування до правовідносин, які не пов'язані із нерухомим майном, норми статті 376 ЦК України; у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 914/1986/19 щодо неможливості проведення державної реєстрації права власності на тимчасову споруду.
19. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які підтверджують розміщення на спірній земельній ділянці на вул. Березняківській, 18 у Дніпровському районі міста Києві тимчасової споруди як на момент первинної реєстрації права власності на неї у 2013 році, так і на час розгляду цієї справи в суді, а саме:
- постанову Вищого господарського суду України від 07.06.2010 у справі № 32/268;
- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- довідки, виданої ТОВ "Генезис плюс" без дати та номеру, з якої вбачається, що згідно з актом № 1/11-2014 ТОВ "ФІРОС" передавалась тимчасова споруда - павільйон торговельний вартістю 177,00 грн;
- протоколу від 26.11.2014 № 03-11/14 засідання зборів засновників ТОВ "ФІРОС";
- протоколів огляду місця події від 20.11.2021 та від 14.10.2024 з фототаблицями.
20. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що за висновками обох судових інстанцій підставою для відмови у задоволенні позову став факт відсутності позовної вимоги саме про знесення об'єкта самочинного будівництва. При зверненні з касаційною скаргою прокурор заперечує правомірність такого висновку судів, вказуючи, що оскільки спірне майно є некапітальною тимчасовою спорудою, належними позовними вимогами у цьому випадку є скасування державної реєстрації права власності на неї із закриттям відповідного розділу державного реєстру, повернення земельної ділянки шляхом демонтажу (знесення) спірної нежитлової будівлі та визнання договору оренди недійсним.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
21. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФІРОС" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на дотриманні судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
22. ТОВ "ФІРОС" наголошує на тому, що прокурор безпідставно ігнорує докази, які підтверджують, що спірна будівля є капітальною, а не тимчасовою, тобто належить до нерухомого майна. У свою чергу Київська міська рада протягом тривалого строку не заперечує проти використання спірної земельної ділянки для експлуатації споруди за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 18.
Позиція Верховного Суду
23. Необхідність захисту інтересів держави у цій справі прокурор обґрунтовує здійсненням незаконної реєстрації права власності на некапітальну тимчасову споруду, яка не є об'єктом нерухомого майна та не підлягає державній реєстрації, що згодом стало формальною підставою для надання відповідачу земельної ділянки поза процедурою аукціону, що в сукупності призвело до неефективного розпорядження комунальною земельною ділянкою, власником якої є територіальна громада міста Києва.
24. З урахуванням наведеного прокурором заявлено позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності за ТОВ "ФІРОС" на нежитлову будівлю - кафе, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання ТОВ "ФІРОС" повернути Київській міській раді земельну ділянку у придатному для використання стані шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі.
25. Верховний Суд звертає увагу на те, що за обставинами справи, що розглядається, встановлення належності спірної нежитлової будівлі - кафе до тимчасових споруд, а також визначення належного способу захисту права має вирішальне значення для прийняття рішення щодо обґрунтованості позовних вимог та можливості їх задоволення.
Щодо належності нежитлової будівлі - кафе до нерухомого майна
26. Суди попередніх інстанцій, оцінюючи підставність обраного прокурором способу захисту, зазначили, що відповідачем були надані більш вірогідні докази на підтвердження віднесення нежитлової будівлі - кафе до об'єктів нерухомого майна з урахуванням проведеної реконструкції вказаного майна, ніж прокурором на підтвердження факту віднесення вказаного майна до тимчасових споруд.
27. Отже, спірним у цій справі є питання щодо приналежності спірної будівлі - кафе загальною площею 692,3 кв. м як об'єкта, що утворився за наслідками реконструкції споруди загальною площею 79 кв. м, до нерухомого майна.
28. Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
29. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону (частина друга статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
30. Згідно з частиною четвертою статті 5 вказаного Закону не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.
31. Відповідно до частин другої-четвертої статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
32. На виконання частини четвертої статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який визначає механізм їх розміщення.
33. Відповідно до пункту 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, підставою для розміщення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є паспорт прив'язки тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.
34. Отже, тимчасова споруда та об'єкт нерухомого майна - це об'єкти з діаметрально протилежними юридичними та технічними характеристиками.
35. Тимчасова споруда має статус рухомого майна, не пов'язана фундаментом із землею, встановлюється на підставі паспорта-прив'язки, право власності на таку споруду не підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
36. Капітальна споруда набуває статусу нерухомого майна й об'єкта речових прав після завершення будівництва та проведення державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за наявності дозвільних документів на будівництво та введення об'єкта в експлуатацію, має капітальний фундамент і нерозривний зв'язок із землею.
37. Судами встановлено, що первинна державна реєстрація права власності ТОВ "Генезис плюс" на нежитлову будівлю - кафе загальною площею 79 кв. м була здійснена 21.11.2013 державним реєстратором на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі № 32/268.
38. Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2010 у справі № 32/268 рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 в частині визнання за ТОВ "Генезис плюс" права власності на нежитлову будівлю - кафе загальною площею 79 кв. м скасовано. У вказаній справі Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що спірний об'єкт є тимчасовою спорудою, не пов'язаною фундаментом із землею, у зв'язку з чим право власності на нього не підлягає державній реєстрації.
39. Таким чином, відповідно до вимог частини четвертої статті 75 ГПК України факт належності нежитлової будівлі - кафе загальною площею 79 кв. м до некапітальних тимчасових споруд та неможливості реєстрації права власності на неї до проведення її реконструкції у 2022 році встановлено постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2010 у справі № 32/268 і не потребує доказування.
40. Водночас відповідно до пункту 3.21 Державних будівельних норм України "Склад та зміст проектної документації на будівництво" ДБН А.2.2-3:2014 реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
41. Таким чином, реконструкція передбачає перебудову "існуючого об'єкта будівництва", тобто вже існуючого об'єкта нерухомості, введеного в експлуатацію. Тимчасова споруда не є "об'єктом будівництва" у капітальному розумінні, тому до неї неможливо юридично застосувати процедуру "реконструкції" з метою переведення її до категорії "нерухоме майно".
42. Із матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, що нежитлова будівля - кафе площею 79 кв. м до моменту її реконструкції була введена в експлуатацію, матеріали справи не містять.
43. Реконструкція тимчасової споруди, яка до моменту реконструкції не була введена в експлуатацію, не призводить до набуття нею статусу нерухомого майна після завершення реконструкції.
44. Отже, реконструкція тимчасової споруди площею 79 кв. м у об'єкт нерухомого майна загальною площею у 692,3 кв. м не може трактуватись як реконструкція об'єкта нерухомого майна.
45. Фактично внаслідок так званої "реконструкції" на місці тимчасової споруди створюється новий об'єкт нерухомості, що відповідно до законодавства не є "реконструкцією", а є новим будівництвом. При цьому за наслідками реконструкції (перебудови) тимчасова споруда втрачає свій фізичний та юридичний статус рухомого майна внаслідок її знищення, адже відбувається заміна одного об'єкта іншим.
46. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проєктної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
47. Частиною другою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру". Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
48. Відповідно до частини п'ятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
49. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
50. Відповідно до пунктів 40 та 41 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.
51. Для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
52. Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
53. Суди попередніх інстанцій встановили, що за наслідками проведеної відповідачем реконструкції тимчасової споруди площею 79 кв. м відбулось нове будівництво нежитлової будівлі - кафе загальною площею 692,3 кв. м, яка має конструктивні елементи: фундамент, тип фундаменту стрічковий (монол. бетон), на підставі таких доказів:
- наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.09.2020 № 1072, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі - кафе (літ. В)" на вул. Березняківській, 16 у м. Києві;
- повідомлення про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція нежитлової будівлі - кафе (літ. В)" на вул. Березняківській, 16 у м. Києві", зареєстроване 09.12.2020;
- витяг із Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, за яким 20.10.2022 ТОВ "ФІРОС" зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, буд. 16, літ. "В", вид будівництва - реконструкція, дата початку будівництва 09.12.2020, дата завершення будівництва 30.09.2022, загальна площа будівлі 692,3 кв. м.
- наказ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.04.2024 № 319 "Про присвоєння адреси нерухомості у місті Києві".
54. За висновками судів, вказані докази у їх сукупності підтверджують засвідчення державою в особі уповноважених органів прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна.
55. Таким чином, з моменту введення спірного об'єкта будівлі - кафе загальною площею 692,3 кв. м в експлуатацію та реєстрації права власності на неї попередній об'єкт площею 79 кв. м юридично перестав існувати як тимчасова споруда, що виключає можливість вирішувати питання про знесення такого новоствореного майна як тимчасової споруди.
56. Оскільки матеріалами справи підтверджується розміщення на спірній земельній ділянці майна відповідача, а також враховуючи згадані висновки Верховного Суду про те, що спірна будівля - кафе загальною площею 692,3 кв. м (про демонтаж якої заявлено позовні вимоги) є об'єктом нерухомого майна і ця обставина за наявності декларації про готовність до експлуатації об'єкта не може бути проігнорована Судом, наведене виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 391 ЦК України, на чому помилково наполягає прокурор у касаційній скарзі.
57. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
58. Із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:137:0023 площею 0,0762 га не була відведена Київською міськрадою саме для нового капітального будівництва, адже відповідач користується землею на підставі рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1811/5875 "Про передачу ТОВ "ФІРОС" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кафе на вул. Березняківській, 16 у Дніпровському районі м. Києва" та договору оренди земельної ділянки від 28.03.2019 для експлуатації та обслуговування будівлі кафе.
59. При цьому Верховний Суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
60. Проте, оскільки рішенням Київської міської ради від 11.10.2018 № 1811/5875 було передано ТОВ "ФІРОС" спірну земельну ділянку для експлуатації та обслуговування існуючої будівлі - кафе, площа якої на момент прийняття вказаного рішення становила 79 кв. м, а не під побудоване нове нерухоме майно - будівлю - кафе площею 692,3 кв. м, підстави для застосування у цьому випадку приписів частини третьої статті 376 ЦК України також відсутні.
61. Частиною четвертою статті 376 ЦК України передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
62. Висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судові практиці Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19).
63. Отже, розміщення на земельній ділянці спірного об'єкта самочинного будівництва, який не є тимчасовою спорудою, порушує умови землекористування та підлягає знесенню на підставі частини четвертої статті 376 ЦК України.
64. При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
65. Судовим рішенням про знесення спірного об'єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості).
66. Якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.
67. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.
68. За викладених підстав позовна вимога прокурора в частині скасування державної реєстрації права приватної власності за ТОВ "ФІРОС" на нежитлову будівлю - кафе, літ. "В",
на вул. Березняківській, 18 у м. Києві із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна 218954680000 не є належним та ефективним способом захисту порушеного права, а тому суди дійшли правильних по суті висновків про задоволення позову в цій частині, проте з інших підстав, ніж ті, що наведені в цій постанові.
Щодо визнання договору оренди недійсним
69. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди, суди виходили з того, що, враховуючи встановлені судом обставини набуття ТОВ "ФІРОС" права власності на нерухоме майно, передача спірної земельної ділянки відповідачу на підставі рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1811/5875 "Про передачу ТОВ "ФІРОС" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі кафе на вул. Березняківській, 16 у Дніпровському районі м. Києва" відбулось на законних підставах.
70. Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів та зазначає, що згідно зі
статтею 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.
71. Відповідно до частини першої, одинадцятої статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. Якщо об'єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності.
72. Наведені норми регулюють відносини набуття власником об'єкта нерухомого майна прав на земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт. Ці норми не регулюють відносини набуття особою прав на земельну ділянку, на якій знаходиться належне такій особі майно, яке не є нерухомим (див. пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі).
73. Проте, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідач набув право власності на об'єкт нерухомого майна лише 10.11.2022 на підставі державної реєстрації за ТОВ "ФІРОС" права власності на нежитлову будівлю - кафе загальною площею 692,3 кв. м за наслідками введення об'єкта в експлуатацію відповідно до декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 20.10.2022.
74. Оскільки на момент прийняття рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1811/5875 у відповідача право власності на спірний об'єкт нерухомого майна було відсутнє, а належна відповідачу будівля - кафе площею 79 кв. м була тимчасовою спорудою, тому норми статей 377 ЦК України та 120 ЗК України до спірних правовідносин сторін із набуття прав на землю не застосовуються.
75. Частиною другою статті 134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
76. Отже, чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване, без проведення земельних торгів.
77. Виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 та абзацу другого частини другої статті 134 ЗК України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19.
78. Вказані норми права прямо пов'язують надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій земельній ділянці певної будівлі чи споруди, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте не передбачають такого виключення для земельних ділянок під нове будівництво.
79. Отже, передача відповідачу у 2018 році у користування земельної ділянки відбулась із порушенням вимог статті 134 ЗК України на позаконкурентних засадах, оскільки на момент прийняття рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1811/5875 об'єкти нерухомого майна на землі були відсутні.
80. На підставі наведеного судовою колегією встановлено обставини недодержання при укладенні договору передбачених статтею 203 ЦК України вимог, а тому наявні підстави для визнання вказаного правочину недійсним у силу приписів статті 215 ЦК України.
Щодо вимоги про повернення землі та демонтажу (знесення) нежитлової будівлі
81. Щодо вимог про зобов'язання ТОВ "ФІРОС" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:137:0023 площею 0,0762 га, привівши її у придатний для використання стан шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі загальною площею 692,3 кв.м на вул. Березняківській, 18 у м. Києві Суд зазначає наступне.
82. Як було зауважено вище, позов прокурора в цій справі спрямований на захист прав власника земельної ділянки - Київської міської ради, порушення яких відбулося внаслідок здійснення відповідачем самочинного будівництва на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, і до таких правовідносин підлягає застосуванню стаття 376 ЦК України, а належним способом захисту прав є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна.
83. Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
84. Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
85. Таким чином, оскільки позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 28.03.2019 підлягають задоволенню, за висновком колегії суддів, наявні правові підстави для застосування наслідків його недійсності з урахуванням вимог статті 216 ЦК України.
86. Отже, позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання ТОВ "ФІРОС" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:137:0023 площею 0,0762 га, привівши її у придатний для використання стан шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі загальною площею 692,3 кв. м на вул. Березняківській, 18 у м. Києві також підлягають задоволенню.
Щодо інтерпретації позовних вимог
87. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що спір щодо подальшої долі самочинно збудованого майна має вирішуватися виключно відповідно до статті 376 ЦК України, тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно, однак у цій справі така вимога прокурором не заявлялась.
88. Отже, за висновками обох судових інстанцій підставою для відмови у задоволенні позову став факт відсутності позовної вимоги саме про знесення об'єкта самочинного будівництва.
89. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, на яку також посилається прокурор, зазначено, що, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
90. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
91. Разом із тим невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України).
92. Суд у кожному окремому конкретному випадку має встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог.
93. У разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові, про що наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23.
94. У справі, яка розглядається, мета прокурора спрямована на відновлення власником - територіальною громадою міста Києва - володіння спірною земельною ділянкою. Проте за змістом позову прокурор просить знести (демонтувати) будівлю-кафе як тимчасову споруду, а не як об'єкт нерухомого майна.
95. Як зазначалось раніше, належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади міста Києва у спірних правовідносинах є вимога про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості.
96. За наслідками інтерпретації заявлених у справі позовних вимог вказаній вимозі про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна відповідає вимога прокурора про зобов'язання ТОВ "ФІРОС" повернути Київській міській раді земельну ділянку у придатному для використання стані шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі загальною площею 692,3 кв. м на вул. Березняківській, 18 у м. Києві.
97. Верховний Суд зазначає, що тлумачення позовної вимоги прокурора про "демонтаж (знесення) спірної нежитлової будівлі" відповідає за змістом вимозі про "знесення самочинно побудованого майна", адже такі вимоги є тотожними, які дають можливість однозначно визначити намір та вимогу прокурора усунути фактичне порушення шляхом приведення земельної ділянки до стану, який існував до порушення.
98. Варто звернути увагу, що демонтаж (знесення) спірної нежитлової будівлі площею 692,3 кв. м матиме аналогічний наслідок визначеному статтею 376 ЦК України способу захисту та призведе до фактичного звільнення комунальної земельної ділянки від незаконної споруди.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
99. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
100. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Судові витрати
101. Оскільки суд касаційної інстанції скасовує судові рішення у справі та ухвалює нове, розподіл судових витрат здійснює суд касаційної інстанції.
102. Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
103. Як вбачається з матеріалів справи, прокурор при зверненні з позовом сплатив 9084,00 грн судового збору. Надалі ним було сплачено судовий збір у сумі 13 626,00 грн за подання апеляційної скарги та 18 168,00 грн за подання касаційної скарги.
104. Оскільки в задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації слід відмовити, з відповідача на користь прокурора підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 12 112,00 грн, за подання апеляційної скарги у сумі 9084,00 грн та за подання позовної заяви у сумі 6056,00 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та про зобов'язання ТОВ "ФІРОС" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.03.2019, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРОС" (кадастровий номер 8000000000:90:137:0023).
Повернути від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРОС" Київській міській раді земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:137:0023) площею 0,0762 га, привівши її у придатний для використання стан шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі загальною площею 692,3 кв. м на вул. Березняківській, 18 у Дніпровському районі міста Києва.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРОС" на нежитлову будівлю - кафе загальною площею 692,3 кв. м - змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРОС" (код ЄДРПОУ 39488451) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019) витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у сумі 12 112,00 грн, за подання апеляційної скарги у сумі 9084,00 грн та за подання позовної заяви у сумі 6056,00 грн.
5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач